Рішення № 95940860, 31.03.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року м. Житомир справа № 806/1940/15

категорія 106000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання незаконним та скасування наказу №521/11 від 22.04.2015,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ в.о. начальника Головного територіального управління юстиції у Житомирській області №521/11 від 22.04.2015 про застосування заходів дисциплінарного впливу на головного державного виконавця Корольовського ВДВС ЖМУЮ ОСОБА_1 - затримку до одного року у призначенні на вищу посаду.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що за результатами перевірки законності вчинення виконавчих дій при виконанні зведеного виконавчого провадження № 44454815 про стягнення боргів з ТОВ «Бім-Буд», 23 березня 2015 року начальником управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області Омельченко Н. А. винесена постанова № 5/22/3.1/2015, якою визнано незаконними дії державного виконавця Корольовського ВДВС та скасовано процесуальні дії з організації примусового виконання рішень з моменту встановлення місцезнаходження майна боржника ТОВ «Бім-Буд», оскільки майновий комплекс не може бути предметом звернення стягнення через наявність податкової застави та судових арештів, яка стала передумовою для застосування до нього заходів дисциплінарного впливу. На думку позивача, відповідачем прийнято оскаржуваний наказ безпідставно та без дотримання встановленого порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності. Так як наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності в порушення вимог ст.ст. 147-149 КЗпП України не містить мотивів у чому полягає порушення ним Закону України "Про виконавче провадження" та яких саме норм даного Закону, тобто немає вказівки на фактичні обставини, які слугували підставою для застосування дисциплінарного стягнення. Також, позивач вважає, що відповідачем не наведено обґрунтувань щодо обраного виду дисциплінарного стягнення.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі № 806/1940/15.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду зупинено провадження в адміністративній справі до набрання законної сили судовим рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області в справі № 293/549/15-ц.

Ухвалою суду поновлено провадження у справі та продовжено розглядав справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву, в яких просив відмовити у задоволенні позову повністю. Заперечуючи проти доводів позовної заяви відповідач указав, що наказ № 521/К від 22.04.2015 про застосування заходів впливу до ОСОБА_1 винесений на підставі ст. 14 Закону України "Про державну службу" та подання начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області, тобто з дотриманням встановлених норм чинного законодавства. Вчинення позивачем порушення підтверджується постановою начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області від 23.03.2015 № 5/22/3.1/2015, якою дії головного державного виконавця визнано такими, що не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та здійснені з грубим порушенням законодавства, що регулює виконавчий процес. Виявлені порушення призвели до грубого порушення прав та законних інтересів боржника у виконавчому провадженні, закріплених Конституцією України та чинним законодавством України. Таким чином, наказ Головного управління юстиції в Житомирській області № 521/К від 22.04.2015 про застосування заходів впливу до ОСОБА_1 прийнято на підставі, у межах повноважень і у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України. На переконання відповідача, твердження позивача щодо недотримання встановленого ст. 149 КЗпП України порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності є безпідставними.

Сторони до суду не прибули, хоча про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Позивач направив клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні. Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без представника Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом без виходу до нарадчої кімнати, постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 до 09.08.2017 працював у Головному територіальному управлінні юстиції у Житомирській області, зокрема на посаді головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції.

22 квітня 2015 року Головним територіальним управлінням юстиції у Житомирській області прийнято наказ № 521/11 "Про застосування заходу дисциплінарного впливу до ОСОБА_1 ", яким, за неналежне виконання службових обов`язків, порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження", застосовано до головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції ОСОБА_1 захід дисциплінарного впливу - затримка до одного року у призначенні на вищу посаду.

Підставою прийняття наказу визначено: ст. 14 Закону України "Про державну службу", подання начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області та пояснення ОСОБА_1 ..

Вважаючи вказаний наказ протиправним, а своє право порушеним, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом ураховано наступне.

Основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та їх соціальний захист, на момент прийняття спірного наказу, визначав Закон України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998 № 202/98-ВР.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998 № 202/98-ВР (у редакції, чинній на момент прийняття спірного наказу, далі - Закон № 202/98-ВР), працівники органів державної виконавчої служби (державні виконавці, керівні працівники і спеціалісти Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції) є державними службовцями.

Згідно із ч. 4 ст. 6 Закону № 202/98-ВР, працівник органу державної виконавчої служби користується правами і виконує обов`язки, передбачені законом.

У статті 7 Закону № 202/98-ВР визначено, що працівник органу державної виконавчої служби зобов`язаний сумлінно виконувати службові обов`язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Обов`язки і права державних виконавців у процесі здійснення виконавчого провадження були закріплені у статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (у редакції, чинній на момент прийняття спірного наказу, далі - Закон № 606-XIV).

Разом з цим, суд ураховує, що суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, станом на час виникнення спірних відносин, були врегульовані Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), який визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Відповідно до статті 1 Закону № 3723-XII, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Згідно зі статтею 5 Закону №3723-XII державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов`язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Основні обов`язки державного службовця визначені статтею 10 згаданого Закону, а саме: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов`язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов`язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов`язків, ініціатива і творчість в роботі.

Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов`язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.

Статтею 14 Закону №3723-XII передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов`язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Судом зі змісту подання про застосування заходу дисциплінарного впливу до ОСОБА_1 та оскаржуваного наказу встановлено, що передумовою для застосування до позивача заходів дисциплінарного впливу у вигляді затримки до одного року у призначенні на вищу посаду слугували висновки зроблені Начальником Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області Омельченко Н.А. за результатами здійсненої перевірки законності вчинення виконавчих дій головним державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції при виконанні зведеного виконавчого провадження № 44454815 про стягнення боргів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бім - Буд".

Як вбачається із матеріалів справи, 10.03.2015 Начальником Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області було прийнято постанову № 5/22/3.1/2015 про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів, а саме зведеного виконавчого провадження (ВП № 44454815), до складу якого входило вісім виконавчих проваджень про стягнення з ТОВ "Бім-Буд" заборгованості на користь фізичних осіб на загальну суму 15 741 272,39 грн.

Про результати перевірки законності виконавчого провадження складено постанову № 5/22/3.1/2015 від 23.03.2015. Вказаною постановою визнано дії державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Файдова О.М. такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та здійснені з грубим порушенням законодавства, що регулює виконавчий процес; ухвалено винести постанову щодо скасування всіх процесуальних дій, вчинених з порушенням Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень з моменту встановлення місцезнаходження майна боржника ТОВ «Бім-Буд» по провулку 1-му Винокурному, 48, у зв`язку з порушенням пункту 5 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження», що у наступному мало місце порушення пункту 2 статті 47 цього Закону, так як вказаний майновий комплекс, що складається з індивідуального визначеного нерухомого майна, не може бути предметом звернення стягнення через наявність податкової застави та судових арештів.

Постанова про результати перевірки законності виконавчого провадження № 5/22/3.1/2015 від 23.03.2015, винесена Начальником управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області Омельченко Н.А., містить висновки про те, що державний виконавець не мав права направляти на примусову реалізацію майновий комплекс належний на праві власності боржнику ТОВ «Бім-буд» через наявні обтяження, а саме: податкова застава (акт опису майна №1 від 11.01.2012); ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 28.02.2008 по справі № 2-16/12 (2-П-879/08) щодо заборони відчуження нерухомого майна; ухвали Корольовського районного суду від 07.07.2011 по справі №2-2827/11 про забезпечення позову (накладено арешт на вищевказане майно). У зв`язку з чим державний виконавець порушив п. 2 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" та не повернув виконавчий лист стягувачу, оскільки у боржника відсутнє майно, яке може бути звернуто стягнення (оскільки на наявне майно боржника розповсюджується податкова застава та чинні заборони суддів).

Слід зауважити, що постанова про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів № 5/22/3.1/15 від 10.03.2015 та постанова про результати перевірки законності виконавчого провадження № 5/22/3.1/15 від 23.03.2015, прийняті начальником управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області, були предметом оскарження в цивільній справі № 293/549/15-ц.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 13.03.2018 в справі №293/549/15-ц визнано неправомірними рішення начальника управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Житомирській області Н.А.Омельченко про проведення перевірки матеріалів виконавчого провадження та витребування його матеріалів №5/22/3.1/15 від 10 березня 2015 року та про результати перевірки законності виконавчого провадження № 5/22/3.1/15 від 23 березня 2015 року та скасовано постанови №5/22/3.1/15 від 10 березня 2015 року і № 5/22/3.1/15 від 23 березня 2015 року.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області залишено без задоволення, а ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 13 березня 2018 року - без змін. Закрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 13 березня 2018 року.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.01.2020 в справі № 293/549/15-ц касаційну скаргу залишено без задоволення. Постанову Житомирського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 13 березня 2018 року залишено без змін.

Таким чином, ухвала Житомирського районного суду Житомирської області від 13.03.2018 в справі №293/549/15-ц набрала законної сили.

Під час розгляду вказаної справи суд дійшов висновку, що державний виконавець не мав підстав для повернення виконавчих документів без виконання, оскільки рішень судів про зупинення продажу арештованого майна, заборони звертати стягнення на майно або заборони державному виконавцю вчиняти дії з примусової реалізації майна, як визначено ст. 152 ЦПК України на момент примусової реалізації не було. Вказано, що ухвалами суду лише частково обмежено волю власників нерухомого майна на реалізацію свого права власності (користування, розпорядження, володіння), у той час, як примусова реалізація майна в рамках виконання рішення суду не потребують від боржника вчинення будь-яких дій, у тому числі згоди (тобто реалізації права розпорядження, вільне волевиявлення) на відчуження майна.

Щодо наявності податкової застави ТОВ «Бім-буд» суд зазначив, що відповідно до абз. 2 ст. 92.1 ПК України, платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі, якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди. Таким чином, наведене обмеження на відчуження майна без згоди податкового органу стосується лише випадку, коли відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, здійснюється безпосередньо платником податків на підставі вільного волевиявлення, проте на випадки примусового відчуження майна боржника у межах виконавчого провадження таке обмеження не розповсюджується.

Суд апеляційної інстанції в постанові від 12.11.2018 також зазначив, що обмеження щодо відчуження майна, яке перебуває в податковій заставі не поширюється на випадки реалізації майна в примусовому порядку в рамках виконавчого провадження.

За наведених обставин, судами зроблено висновок про відсутність правових підстав для винесення начальником Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Омельченко Н.А. оскаржуваних постанов.

У відповідності до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

За змістом частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, зазначене судове рішення в справі № 293/549/15-ц має преюдиційне значення для вирішення цієї справи.

Зважаючи на те, що фактичними та єдиними підставами для складення подання про застосування заходу дисциплінарного впливу до ОСОБА_1 та, як наслідок, для прийняття оскаржуваного наказу № 521/11 від 22.04.2015 про застосування заходів дисциплінарного впливу до головного державного виконавця Корольовського ВДВС ЖМУЮ ОСОБА_1 були висновки постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження (ВП № 44454815) від 23.03.2015 № 5/22/3.1/2015, яка визнана протиправною та скасована судом, то оскаржуваний наказ, також, є протиправним.

Одночасно суд ураховує, що з 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 було призначено за переведенням на посаду начальника Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління, за результатами конкурсного відбору (наказ Головного територіального управління юстиції у Житомирській області № 1828/11).

Наказом Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 09.08.2017 № 802/11 начальника Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_1 звільнено із займаної посади 30.08.2017 за переведенням для подальшої роботи у Головному управлінні Держгеокадастру у Житомирській області.

Встановлені на час розгляду справи обставини свідчать про те, що спірний наказ, як акт індивідуальної дії, вичерпав свою дію, у зв`язку з чим відсутні підстави для його скасування.

Згідно із статтею 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Беручи до уваги викладене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 9, 72-78, 90, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (м-н Соборний, 1, м. Житомир, 10014; код ЄДРПОУ: 34900660) про визнання незаконним та скасування наказу задовольнити частково.

Визнати протиправним наказ в.о. начальника Головного територіального управління юстиції у Житомирській області №521/11 від 22.04.2015 "Про застосування заходу дисциплінарного впливу до ОСОБА_1 ".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко