Ухвала суду № 95940824, 01.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

01 квітня 2021 р. Справа №200/3548/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Крилова М.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Трофімчук Віталій Вікторович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, в якій просив:

- визнати протиправними дії про припинення з 01.11.2019 року нарахування та виплати раніше призначеної пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №769-ХІІ;

- визнати протиправною бездіяльність щодо поновлення з 01.11.2019 року нарахування та виплати раніше призначеної пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №769-ХІІ;

- зобов`язати поновити з 01.11.2019 року виплату раніше призначеної пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №769-ХІІ та сплатити суму недоотриманої пенсії з урахуванням виплачених та утриманих сум;

- визнати протиправними дії щодо утримання з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №769-ХІІ, сум переплати.

Спірні правовідносини обумовлені тим, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджує посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.08.1994 року та, на підставі такого статусу, має право на пенсію по інвалідності як громадянин, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 49-59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Проте з 01.12.2019 року позивача було переведено на інший вид пенсії у зв`язку з визнанням його посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.08.1994 року недійсним та відмовою ОСОБА_1 у встановленні статусу ліквідатора. В подальшому права позивача було захищено рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/4195/20-а, а саме: статус ліквідатора було відновлено, на підставі чого посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.08.1994 року було замінено на оновлене – серії НОМЕР_2 .

З метою відновлення свого права на отримання пенсії по інвалідності, позивач 16.02.2021 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області із відповідною заявою, проте Листом від 26.02.2021 року № 203-403/К-02/8-0531/21 ОСОБА_1 було відмовлено в переведенні з пенесії за віком на пенсію по інвалідності. З листа від 26.02.2021 року № 203-403/К-02/8-0531/21 позивачу стало відомо, що з пенсії за віком (яка виплачувалась з січня 2020 року) було утримано 6463, 90грн. у якості переплати. Крім цього, з Листа відповідача № 0531-3-8/5000 від 05.03.2021 року вбачається, що останнім було прийнято Рішення про стягнення з 01.04.2021 року суми переплати пенсії у зв`язку з “відмовою у встановленні статусу ліквідатора” за період з 01.11.2019 року по 29.02.2020 року у сумі 2911, 25грн (далі – Рішення про стягнення).

Разом з адміністративним позовом подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Управлінню Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області вчиняти дії по утриманню з пенсії по інвалідності ОСОБА_1 переплати пенсії за період з 01.11.2019 року по 29.02.2020 року у сумі 2911,25 грн. Вказані заходи забезпечення позову спрямовані на недопущення фактичної реалізації відповідачем Рішення про стягнення з ОСОБА_1 суми переплати пенсії в розмірі 2911, 25грн.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що стягнення з ОСОБА_1 сум переплати пенсії в розмірі 2911, 25 грн. призведе до “усугублення” порушених, на думку представника, прав позивача, адже позовні вимоги направлені не тільки на відновлення прав позивача на пенсію по інвалідності, але й на сплату відповідачем недоотриманої пенсії. Крім цього представник позивача наголошує, що Рішення про стягнення прийнято на підставі ст. 50 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, яка передбачає стягнення переплачених сум лише на підставі зловживань з боку пенсіонера, разом з цим доказів таких зловживань ОСОБА_1 органом пенсійного фонду не надано.

Також представником зазначено, що продовження відповідачем вчинення протиправних дій по перешкоджанню в отриманні належної пенсії шляхом незаконних відрахувань завдасть суттєвої шкоди інтересам позивача, створює катастрофічні наслідки для його існування. Крім цього, дані обставини можуть істотно ускладнити поновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів позивача. Крім цього представник наголошує, що дії Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області є очевидно протиправними.

На підставі вказаних обставин, посилаючись у тому числі на рішення Європейського суду з прав людини “Дорани проти Ірландії”, “Каіч та інші проти Хорватії”, представник позивача просив задовольнити заяву про забезпечення позову.

Дослідивши підстави, на яких ґрунтується клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним. Отже, суд вживає певні заходи щодо охорони прав та свобод позивача. Поряд з цим обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Аналогічні висновки зазначені у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 у справі № 826/16888/18, а саме: при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Приймаючи до уваги вищезазначені джерела та положення, аналізуючи обставини, визначені заявником на обґрунтування заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 50 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, на яку в обґрунтування заяви про забезпечення позову посилається представник позивача, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Суд зауважує, що “очевидна протиправність дій” відповідача, на якій наполягає представник, може бути встановлена лише в рішенні суду, прийнятого за результатами розгляду даної справи по суті; докази, які свідчать про наявність або про відсутність зловживань з боку відповідача, також можуть бути досліджені під час розгляду справи по суті, і лише після цього такі докази можуть вважатися такими, що підтверджують або спростовують позицію однієї з сторін.

Відтак суд вважає позицію щодо очевидної протиправності дій відповідача з приводу стягнення переплачених сум пенсії та відсутності доказів зловживань позивачем своїми правами, - передчасною.

Щодо аргументів з приводу, що стягнення з ОСОБА_1 сум переплати пенсії в розмірі 2911, 25 грн. призведе до “усугублення” порушених прав суд звертає увагу на те, що спірні правовідносини з приводу примусового переводу позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком виникли ще у листопаді 2019 року. Суд враховує, що позивач звертався до суду за захистом прав в межах справи №200/4195/20-а, провадження за якою було відкрито 27.04.2020 року; рішення по справі набрало законної сили 24.11.2020 року.

Тобто порушення прав позивача, у випадку його наявності, носить триваючий характер та має місце упродовж тривалого проміжку часу (з листопада 2019 року), який міг бути скороченим за умови звернення до суду у більш ранній строк, тобто посилання на “усугублення” прав позивача пов`язане з його власним волевиявленням, що полягає у зверненні до суду за захистом своїх прав.

Щодо аргументів з приводу завдання інтересам позивача суттєвої шкоди, створення катастрофічних наслідків для його існування, суд зазначає, що вказані посилання носять абстрактний характер та не дозволяють суду встановити у чому саме полягає “суттєва шкода” та “катастрофічні наслідки”. Суд зауважує, що, як вже було зазначено вище, ст. 50 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” встановлено обмеження сум, які полягають стягненню суб`єктом владних повноважень, у випадку реалізації ним своїх повноважень, а саме – не більше 20% пенсії. Крім цього правовідносини щодо захисту цивільних прав особи (стягнення моральної шкоди; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди) передбачені в межах цивільних правовідносин.

У тому числі суд вважає, що забезпечення позову в спосіб, обраний позивачем, вирішує справу по суті та вплине на реалізацію управлінських функцій суб`єкта владних повноважень.

Інших обставин, які б слугували на підтвердження необхідності вжиття засобів забезпечення позову, заява не містить.

Відповідно до пункту 5 статті 154 КАС України суд постановляє ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову.

Зваживши всі наявні аргументи у справі, надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки: не встановлено однозначного факту неможливості/ускладнення відновлення прав позивача, та неспівмірність заходів забезпечення позову із предметом позову.

На підставі викладеного, керуючись Кодексом адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI “Прикінцевих положень” Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя М.М. Крилова