Рішення № 95940704, 29.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2021 р. Справа№200/2083/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі також - УПФ) в якому просить: 1) визнати протравним та скасувати рішення відповідача від 05.01.21 № 1 про незалік стажу при призначенні пенсії по втраті годувальника; 2) зобов`язати УПФ зарахувати до страхового стажу померлого годувальника ОСОБА_2 періоди роботи з 11.01.62 по 03.10.62 та з 03.03.67 по 01.11.74 на шахті ім. «Дзержинського»; зобов`язати УПФ зарахувати до пільгового стажу померлого годувальника періоди роботи з 11.01.62 по 03.10.62 у шахті ім. «Дзержинського», з 20.10.62 по 19.08.63, з 15.10.63 по 03.02.67 у шахті ім. «Артема», з 03.03.67 по 01.11.74 у шахті ім. «Дзержинського», з 23.12.74 по 20.03.78, з 07.08.78 по 30.04.80 у шахтоуправлінні «Торецьке» в/о «Артемвугілля»; 3) зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 29.12.20 про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона з 30.12.1962 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. 29.12.2020 року нею було подано заяву до відповідача про призначення пенсії по втраті годувальника. Однак, рішенням № 1 від 05.01.2021 року їй було відмовлено в призначенні пенсії по втраті годувальника у зв`язку з не зарахуванням до страхового та пільгового стажу померлого певних періодів його роботи, із зазначенням, що вказані періоди можуть бути зараховані після надання підтверджуючих довідок.

Позивач вважає, що відмова УПФ є безпідставною, оскільки за наявних в пенсійній справі документів померлому ОСОБА_2 призначалась та виплачувалась пенсія, яку на даний час вона бажає отримувати. Отже, сумнівів в достовірності наявного страхового та пільгового стажу за життя годувальника у відповідача не виникало, а повторного підтвердження права на пенсію нормами чинного законодавства не передбачено.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

25 березня 2021 року відповідач засобами електронного зв`язку надав відзив на позовну заяву, де зазначив, що 29.12.2020 року звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Рішенням № 1 від 05.01.21 позивачу було відмовлено у задоволенні заяви, оскільки не зараховано до страхового та пільгового стажу померлого не зараховані певні періоди. За таких обставин, рішення УПФ про відмову в призначенні пенсії по втраті годувальника вважає правомірними та обґрунтованими.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, про що свідчить копія паспорту громадянина України (а.с. 6). Перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 11).

29.12.2020 року позивач звернулася до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV.

Рішенням відповідача № 1 від 05.01.2021 року відмовлено позивачу в призначенні пенсії по втраті годувальника, оскільки не зараховано до страхового стажу померлого ОСОБА_2 періоди роботи з 11.01.62 по 03.10.62 та з 03.03.67 по 01.11.74 на шахті ім. «Дзержинського», до пільгового стажу померлого годувальника періоди роботи з 11.01.62 по 03.10.62 у шахті ім. «Дзержинського», з 20.10.62 по 19.08.63, з 15.10.63 по 03.02.67 у шахті ім. «Артема», з 03.03.67 по 01.11.74 у шахті ім. «Дзержинського», з 23.12.74 по 20.03.78, з 07.08.78 по 30.04.80 у шахтоуправлінні «Торецьке» в/о «Артемвугілля» у зв`язку з відсутністю певних записів у трудовій книжці та уточнюючих довідок.

Не погодившись із вказаним рішенням позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі-Закон № 1058).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 36 Закону України № 1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Непрацездатними членами сім`ї зокрема вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

У відповідності до статті 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 5 статті 45 зазначеного Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до п.1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Згідно з абз. 2 п.п. 10 пункту 2.3 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії членам сім`ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону.

Зокрема, згідно з наведеним пунктом до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу. До таких документів належать документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Крім наведених вище, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника додаються: 2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; 3) довідка про склад сім`ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником (за наявності); 9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

Отримавши перелічені вище документи відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту З пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Суд приймає до уваги, що спірні у даній справі обставини, а саме повнота та правильність заповнення трудової книжки, виданої 13.11.1961 року, значно віддалені у часі, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року по справі №593/283/17.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що відповідачем при розрахунку пенсії позивачу по втраті годувальника безпідставно не прийнято до уваги трудову книжку ОСОБА_2 .

Щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_2 спірних періодів роботи при розрахунку позивачу пенсії по втраті годувальника, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи та розрахунку стажу ОСОБА_2 , який був проведений при призначенні пенсії, до страхового та пільгового стажу останнього були включені спірні періоди роботи: з 11.01.62 по 03.10.62 та з 03.03.67 по 01.11.74 на шахті ім. «Дзержинського»; з 11.01.62 по 03.10.62 у шахті ім. «Дзержинського», з 20.10.62 по 19.08.63, з 15.10.63 по 03.02.67 у шахті ім. «Артема», з 03.03.67 по 01.11.74 у шахті ім. «Дзержинського», з 23.12.74 по 20.03.78, з 07.08.78 по 30.04.80 у шахтоуправлінні «Торецьке» в/о «Артемвугілля».

Разом з тим, у спірному рішенні відповідача вищезазначені періоди були не зарахуванні до стажу померлого при переведенні позивача на пенсію по втраті годувальника.

Суд звертає увагу, що органи Пенсійного фонду не повинні ігнорувати власні рішення, що були прийняті раніше, скасовувати їх, вносити до них зміни, якщо відповідно до цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами Пенсійного фонду і громадянами, породжує у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У п. 70, 71 рішення по справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04, набуло статусу остаточного 20.01.2012) Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Зважаючи на такі рекомендації, адміністративний суд у даній справі також не може погодитися з позбавленням позивача права на одержання пенсії, розмір якої раніше був визначений органом Пенсійного фонду, оскільки таке не відповідає принципу "належного урядування".

Згідно зі статтею 37 Закону № 1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника. Виходячи з цього у позивача виникли легітимні очікування щодо розміру пенсії, яку вона може одержувати. Ці очікування складають право власності позивача та підлягають охороні законом на одному рівні з традиційними об`єктами права власності.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic, № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві.

При призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника закон зв`язав її розмір з пенсією за віком померлого годувальника. У разі, якщо така пенсія вже призначалася, перегляд її розміру при переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника не дозволяється, оскільки протирічить нормам діючого законодавства, що регулюють пенсійні правовідносини.

Прийняття спірного рішення у цьому разі становить втручання у право власності позивача з підстав, які прямо, однозначно та зрозуміло для нього не передбачені законом.

Таким чином, суд вважає, що відповідач при розгляді заяви позивача від 29.12.2020 року про призначення (переведення) їй пенсії по втраті годувальника протиправно не зарахував до страхового стажу померлого ОСОБА_2 періоди роботи з 11.01.62 по 03.10.62 та з 03.03.67 по 01.11.74 на шахті ім. «Дзержинського», до пільгового стажу померлого годувальника періоди роботи з 11.01.62 по 03.10.62 у шахті ім. «Дзержинського», з 20.10.62 по 19.08.63, з 15.10.63 по 03.02.67 у шахті ім. «Артема», з 03.03.67 по 01.11.74 у шахті ім. «Дзержинського», з 23.12.74 по 20.03.78, з 07.08.78 по 30.04.80 у шахтоуправлінні «Торецьке» в/о «Артемвугілля».

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, суд дійшов висновку, що з метою повного захисту порушених прав та інтересів особи, достатнім та ефективним способом захисту та поновлення порушеного права позивача є:

· визнання протиправним та скасування рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1 від 05.01.2021 року про відмову позивачу в призначенні пенсії по втраті годувальника;

· зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 29.12.2020 року про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням страхового стажу ОСОБА_2 з 11.01.62 по 03.10.62 та з 03.03.67 по 01.11.74 на шахті ім. «Дзержинського» та пільгового стажу з 11.01.62 по 03.10.62 у шахті ім. «Дзержинського», з 20.10.62 по 19.08.63, з 15.10.63 по 03.02.67 у шахті ім. «Артема», з 03.03.67 по 01.11.74 у шахті ім. «Дзержинського», з 23.12.74 по 20.03.78, з 07.08.78 по 30.04.80 у шахтоуправлінні «Торецьке» в/о «Артемвугілля».

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 800,00 грн., оскільки останнім при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1 від 05 січня 2021 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по втраті годувальника.

Зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Маяковського, 2а, код ЄДРПОУ: 42170475) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) від 29 грудня 2020 року про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням страхового стажу ОСОБА_2 з 11.01.1962 по 03.10.1962 та з 03.03.1967 по 01.11.1974 на шахті ім. «Дзержинського» та пільгового стажу з 11.01.1962 по 03.10.1962 у шахті ім. «Дзержинського», з 20.10.1962 по 19.08.1963, з 15.10.1963 по 03.02.1967 у шахті ім. «Артема», з 03.03.1967 по 01.11.1974 у шахті ім. «Дзержинського», з 23.12.1974 по 20.03.1978, з 07.08.1978 по 30.04.1980 у шахтоуправлінні «Торецьке» в/о «Артемвугілля».

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Маяковського, 2а, код ЄДРПОУ: 42170475,) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп.

Повне судове рішення складено 29 березня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Лазарєв