Рішення № 95936562, 18.03.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 213/1797/20

Провадження № 2/210/256/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"18" березня 2021 р. м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ступак С.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Доценко В.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу зазаявою ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради, третя особа ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а саме, що ОСОБА_1 , постійно проживав із ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , а саме з травня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся заявника ОСОБА_4 . За життя вона заповіт не складала. Після смерті ОСОБА_5 , спадкоємцями першої черги за законом є лише мати заявника ОСОБА_2 . Заявник ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_5 . На час відкриття спадщини бабуся була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 . Після смерті бабусі ніхто з спадкоємців у встановлений 6-ти місячний строк до нотаріуса заяв про прийняття спадщини не подавали. Майже через рік мама ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом, однак постановою нотаріуса їй було відмовлено у видачі такого документа, оскільки мама пропустила строк подачі заяви про прийняття спадщини, та їй було рекомендовано звернутися до суду із заявою про поновлення строку подачі заяви про прийняття спадщини. Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу по справі № 213/2257/19 мамі було відмовлено у задоволенні позову. Заявник ОСОБА_1 також звернувся до нотаріуса з відповідною заявою, однак постановою нотаріуса було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки заявник не проживав з бабусею так як не був зареєстрований за однією адресою, а також пропустив 6-ти місячний строк подачі заяви про прийняття спадщини. Заявник вважає, що прийняв спадщину, так як постійно проживав із бабусею на час відкриття спадщини.

Ухвалою суду від 14 серпня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження.

Допитаний в судовому засіданні 01 березня 2021 року свідок ОСОБА_6 зазначив, що бабушка ОСОБА_7 спочатку проживала на Інгульці, а потім в 2015-2016 році ОСОБА_8 забрав її до себе. Він часто приходив до них в гості, та бачив, що бабушка постійно жила разом з онуком по АДРЕСА_3 .

В судове засідання, призначене на 18 березня 2021 року сторони не з`явились, від представника заявника адвоката Примакова К.О. надійшла до суду заява про розгляд справи за відсутності його та заявника. Позов підтримав, просив задовольнити.

Представник заінтересованої особи - в судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Враховуючи викладене, суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві, доводи свідка, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частині першій статті 315 цього Кодексу, не є вичерпним.

У судовому порядку можуть бути встановлені, окрім визначених у частині першій статті 315 ЦПК України, інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Такі факт повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення; і такі факти не пов`язуються з подальшим вирішенням спору про право в судовому порядку,

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мала дошлюбне прізвище ОСОБА_9 , батьками останньої записані ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14.01.1970 року, видане Інгулецьким відділом РАЦС Кривий Ріг (а.с.10).

07.09.1991 року ОСОБА_11 уклала шлюб з ОСОБА_12 , та після укладання шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_13 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Дзержинським відділом РАЦС м. Кривий Ріг (а.с.11).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 16.03.1993 року, виданого Дзержинським відділом РАЦС м. Кривий Ріг встановлено, що батьками заявника ОСОБА_1 записані ОСОБА_12 та ОСОБА_2 (а.с.11).

Отже з вищевикладеного встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - онук ОСОБА_5 .

Згідно копії свідоцтва про смерть, виданого 09 жовтня 2018 року Інгулецьким районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

За життя ОСОБА_5 та ОСОБА_10 на праві приватної спільної сумісної власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_2 , що встановлено з свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_4 від 27 січня 2004 року (а.с. 35).

Згідно копії свідоцтва про смерть, виданого 23 грудня 2013 року Інгулецьким районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.36).

З дослідженої судом спадкової справи №38/2020 заведеної після смерті ОСОБА_5 , встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 донька померлої ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Русавської Т.В. за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5 . Однак, постановою приватного нотаріуса від 23 травня 2019 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що вона пропустила строк прийняття спадщини (а.с. 73).

Згідно заяви від 11.06.2019 року ОСОБА_14 , син ОСОБА_5 на видачу свідоцтва про право на спадщину та отримання спадкового майна не претендує (а.с.88).

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.11.2019 року ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

28 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Русавської Т.В. за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 бабусі ОСОБА_5 . Однак, постановою приватного нотаріуса від 23 травня 2019 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що з бабусею на момент її смерті за однією адресою заявник не був зареєстрований, та пропустив строк прийняття спадщини. Крім нього з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори ніхто не звертався, свідоцтво про право на спадщину не видавалось. Заповіт померлою ОСОБА_3 не складався.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи № 5073 від 22.11.2019 року, складеної Металургійним відділом реєстрації місця проживання громадян, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17).

З Акту від 02.12.2019 року, затвердженого Начальником дільниці № 3 ТОВ «УЮТ-2011», вбачається, що ОСОБА_4 з травня 2015 року проживала за адресою: АДРЕСА_1 з онуком ОСОБА_1 , даний факт засвідчено підписами сусідів по АДРЕСА_4 : ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , та ОСОБА_17 (а.с. 20).

З Акту від 02.12.2019 року, затвердженого Начальником дільниці «Сітісеквіс-КР», ОСОБА_4 з травня 2015 року по 06 жовтня 2018 року проживала за адресою: АДРЕСА_1 , без взяття на облік, даний факт засвідчено підписами сусідів по АДРЕСА_4 : ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , та ОСОБА_20 (а.с. 21).

Вказана обставина також підтверджується наданими в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_6 . Який підтвердив факт сумісного проживання бабусі ОСОБА_5 та онука ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки № 1589 від 03.12.2019 року, складеної Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» Криворізької міської ради, ОСОБА_4 , яка за життя мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала на медичному обслуговуванні в амбулаторії ЗПСМ № 1 (сімейний лікар ОСОБА_21 ) та стояла на обліку з приводу хронічних захворювань з 07.05.2018 року. 06.10.2018 року пацієнтка померла, у зв`язку з чим видане лікарське свідоцтво про смерть № 1/370 (а.с.23,27).

За відомостями Комунального закладу «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради від 29.11.2019 року, 06.10.2018 року о 15 год. 02 хв. до КЗ «КСШМД`ДОР надійшов виклик за адресою АДРЕСА_1 з приводу смерті гр. ОСОБА_5 (а.с.25).

Право вибору способу захисту оспорюваного права покладається виключно на особу, яка звертається до суду із позовом, заявою. ОСОБА_1 обрав спосіб захисту - встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки стверджує про фактичне прийняття спадщини в порядку частини 3 статті 1268 ЦК України.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частинами першою та другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261–1265 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

На підставі частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статті 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Частиною першою статті 1269 ЦК України унормовано, що у випадку, коли особа постійно не проживає із спадкодавцем, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є подана нотаріусу заява.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування особи – це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання – житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Положеннями ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З огляду на викладене, відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

До спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Вказаної заяви матеріали спадкової справи не містять.

Аналізуючи подані заявником докази, суд приходить до висновку про доцільність встановлення факту, оскільки з спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 за зверненням заявника у справі встановлено відсутність інших спадкоємців, не вбачається спору про право, і про такий спір не заявляють заінтересовані особи. Крім того, заявник в інший спосіб не має можливості підтвердити факт, який має юридичне значення, і від якого залежить виникнення, зміна його особистих та майнових прав.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з метою підтвердження факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, для прийняття спадщини після його рідної бабусі ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У цій справі мова йде лише про наявність чи відсутність факту проживання зі спадкодавцем та його доведеність, оскільки інших спадкоємців крім ОСОБА_1 після померлої ОСОБА_5 немає, а тому спір про право між ОСОБА_1 та заінтересованою особою на даному етапі відсутній. Встановлення цього факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. п. 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, тощо. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Також суд звертає увагу, що сама по собі відсутність реєстрації місця проживання заявника за однією адресою зі спадкодавцем ОСОБА_5 або реєстрація місця проживання заявника за іншою адресою не є абсолютним підтвердженням або спростуванням обставин про те, що спадкоємець проживав або не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Вирішуючи дане питання слід виходити з наявності або відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження факту постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на момент смерті останнього.

Враховуючи перевірені та оцінені судом докази та законодавство, суд приходить до висновку, що заявником надані належні, достовірні, допустимі докази на підтвердження заявлених вимог, які не викликають сумніву і є достатніми для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом із бабусею ОСОБА_3 на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, до вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Ушаков та Ушакова проти України» від 18 червня 2015 року (остаточне 18 вересня 2015 року), в пункті 78 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою…».

Керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року № 5, ст. ст. 1-12, 76, 265, 212- 215, 256, 293, 315-319, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради, третя особа ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із бабусею, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ;

- заінтересована особа: Територіальна громада Криворізької міської ради, ЄДРПОУ 33874388, юридична адреса: 50101, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, б. 1.

Суддя: С. В. Ступак