Рішення № 95936078, 31.03.2021, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/549/21

2/703/665/21 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарі судового засідання Бойко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Степанівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Степанівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла – ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на будинковолодіння АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_2 склала заповіт в якому все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалось заповіла позивачу.

Після смерті ОСОБА_2 позивач прийняла спадщину, шляхом подачі заяви до державної нотаріальної контори, однак, нотаріус поставною відмовила у вчиненні нотаріальної дії оскільки в заповіті заповідачем зазначена ОСОБА_3 , а в усіх інших документах ОСОБА_2 , тому звернулася до суду з даною позовною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно, оскільки позбавлена можливості в нотаріальному порядку отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, згідно якої просила справу розглядати без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Представник відповідача Степанівської сільської ради Смілянського району Черкаської області в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву в якій позовні вимоги визнав та просив розгляд справи проводити без його участі.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Суд вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 виданого виконавчим комітетом Залевківської сільської ради Смілянського району Черкаської області (а.с. 7).

Із заповіту від 23 березня 2000 року посвідченого секретарем Залевківської сільської ради Смілянського району Черкаської області та зареєстрованого в реєстрі за № 19 вбачається, що ОСОБА_3 заповіла все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалось ОСОБА_1 (а.с.19).

З свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_2 від 15 липня 2010 вбачається, що ОСОБА_2 є власником будинковолодіння АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №27138333 від 27 серпня 2010 року ОСОБА_2 є власником будинковолодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 15 липня 2010 року (а.с. 12-13).

Як вбачається із довідки Степанівської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 03-61 від 15 лютого 2021 року ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 на день її смерті з нею проживала ОСОБА_1 (а.с. 20).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10 лютого 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, який знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 , оскільки в заповіті посвідченому секретарем Залевківської сільської ради Смілянського району Черкаської області від 23 березня 2000 року за реєстровим № 19 заповідачем є ОСОБА_3 , а в усіх інших документах ОСОБА_2 (а.с. 10).

Згідно листа Смілянської державної нотаріальної контори № 232/02-14 від 26 лютого 2021 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 .

Що стосується вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частиною 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що у порядку окремого провадження розглядаються також справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Окрім того, Пленум Верхового Суду України в п. 12 вищевказаної постанови роз`яснив, що при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по-батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по - батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по - батькові або замість імені чи по - батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, імя, по- батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, вони мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що особа, яка зазначена у заповіті, який посвідчений 23 березня 2000 року секретарем виконавчого комітету Залевківської сільської ради Смілянського району Черкаської області за реєстровим № 19, а саме – ОСОБА_3 та особа, яка зазначена свідоцтві про смерть серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 , є однією і тією ж особою.

Оскільки іншим способом виправити допущені помилки у заповіті не є можливим, суд приходить до висновку, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Що стосується вимоги про визнання права власності на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Статтею 1218 ЦК України визначено до складу спадщини входять усі права та обов`язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Як передбачено ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Як передбачено ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відтак, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 є спадкоємцем по заповіту після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та прийняла спадщину у встановлений законом строк.

Інші спадкоємці після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 по закону та по заповіту, відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV, право власності на нерухомість підлягає обов`язковій державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації. Будь-які правочини щодо нерухомого майна, в тому числі видача свідоцтва про право на спадщину, вчиняються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», а саме п.3.1 державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 та зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за №157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На підставі п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.

Відповідно до листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Державний нотаріус постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10 лютого 2020 року відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, який знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 , оскільки в заповіті, який посвідчений секретарем Залевківської сільської ради Смілянського району Черкаської області від 23 березня 2000 року за реєстровим № 19, заповідачем є ОСОБА_3 , а в усіх інших документах ОСОБА_2 .

Статтею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З матеріалів справи вбачається набуття права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_2 .

Окрім того, згідно ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.

При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Розбіжність у заповіті щодо зазначення прізвища, ім`я, по батькові заповідача позбавляє права спадкоємця оформити спадщину у нотаріуса після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відтак звернення позивача до суду з даним позовом є правомірним та обґрунтованим.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

Відповідно до ст.82 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач визнав позов та не заперечує проти його задоволення, за таких обставин суд вважає, його таким, що ґрунтується на вимогах закону, відтак підлягає до задоволення, а невизнане право позивача захисту в судовому порядку, шляхом визнання права власності на спадкове майно, а саме на будинковолодіння.

Враховуючи визнання позову відповідачем та норми ч.3 ст.200 ЦПК України, згідно якої за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем, суд знаходить можливим розглянути справу по суті та ухвалює рішення по справі на підставі наявних у справі доказів, оскільки визнання позову відповідачем не порушує прав третіх осіб.

За таких обставин суд приходить до беззаперечного висновку, що невизнане право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст. 15, 16,181, 182, 186,187, 334, 392,1216,1217, 1218, 1268, 1276 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 76, 81, 82, 89, 200, 247, 259, 263-265, 273, 293, 315, 354 ЦПК України, ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування», п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Степанівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.

Встановити факт, що заповіт посвідчений 23 березня 2000 року секретарем виконавчого комітету Залевківської сільської ради Смілянського району Черкаської області, зареєстрований у реєстрі за № 19 складений ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на будинковолодіння АДРЕСА_1 , а саме «А» - житловий будинок (загальна площа 46,9 кв.м., житлова площа 23,8 кв.м.), «а» - веранда, «аг» - ганок, погріб з шийкою – п/д, «Б» - літня кухня, «В, Д, Е» - сараї, «Г» - гараж, «У» - убиральня, огорожа № 1, хвіртка № 2, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області 16 березня 2000 року.

Відповідач: Степанівська сільська рада Черкаського району Черкаської області, юридична адреса: вул. Героїв України, 124, с. Степанки, Черкаського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 26424111 .

Головуючий О.П.Опалинська