Рішення № 95935262, 31.03.2021, Іваничівський районний суд Волинської області

справа № 156/803/20

Провадження № 2/156/41/21

рядок статзвіту 43

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2021 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Федечко М. О.,

за участю: секретаря судових засідань Салатюк Г.В.

представника позивача Бондарук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в смт. Іваничі цивільну справу № 156/803/20 за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ДП «Передпускова дирекція шахти № 10 Нововолинська» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до ДП "Передпускова дирекція шахти №10 Нововолинська" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві.

Позовні вимоги мотивує тим, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем, що стверджується копією трудової книжки. Під час роботи на підприємстві отримав професійне захворювання і за висновком Волинського обласного бюро МСЕ профпаталогічної спеціалізованої МСЕК від 30.08.2019 року йому встановлено 60% втрати працездатності. Оскільки захворювання, а відповідно і втрата працездатності утворилися при виконанні ним своїх трудових обов`язків і заподіяна йому шкода випливає з трудових відносин, вважає, що вона має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці. Завдана йому моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які він зазнав внаслідок професійного захворювання на виробництві та переносить і по сьогоднішній день. Отримане захворювання нагадує про себе, призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Беручи до уваги характер та ступінь моральних страждань заподіяних йому внаслідок професійного захворювання, просить суд присудити до стягнення з відповідача в свою користь моральну шкоду в сумі 283920 грн.

Ухвалою від 17 серпня 2020 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Від відповідача по справі надійшов відзив на позов згідно якого просять відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказують на те, що позивач був прийнятий на роботу 09.11.2015 року за заявою позивача прохідником 5-го розряду підприємства і 15.05.2017 року був звільнений з роботи. 03.10.2017 року ОСОБА_1 повторно був прийнятий на роботу прохідником 5-го розряду та 12.03.2018 року був звільнений з роботи. Позивач укладаючи трудовий договір був повідомлений і ознайомлений про умовами праці, наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та про можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права та пільги. Вважають, що не можуть нести відповідальність за ушкоджене здоров`я позивача, оскільки не здійснили відносно нього протиправних дій, які знаходились в причинному зв`язку з настанням шкоди. Також просить звернути увагу на той факт, що загальний стаж роботи позивача на підприємствах вугільної промисловості становить 23 роки 2 місяці, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів - 19 років 10 місяців, а на даному підприємстві 1 рік 10 місяців 20 днів. Надані позивачем докази свідчать про факт професійного захворювання, однак не є беззаперечними доказами перенесення позивачем моральних страждань, оскільки у справі відсутні докази, які підтверджують психологічний стан потерпілого, розмір моральної шкоди, що визначений до стягнення, який є необгрунтованим, не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості. Крім цього просять врахувати, що підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі.

Ухвалою від 05.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 23 лютого 2021 року в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів відмовлено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з мотивів викладених у позові.

В судове засідання представник відповідача не з`явився. Подав суду клопотання, просить розгляд справи проводити без участі представника відповідача, у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 01.12.2015 року по 15.05.2017 року та з 06.10.2017 року по 12.03.2018 року перебував у трудових відносинах з відповідачем ДП «Передпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська», звільнившись за власним бажанням. ( а.с.14-16, 26-28)

27.05.2019 року позивач отримав виписку №484 зі своєї медичної карти, де зазначався остаточний діагноз: хронічна попереково-крижова радикулопатія LS, S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом; хронічний бронхіт 2 ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН 1-2 ст. та хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем ( 2 ст.) зниження слуху за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – експертне питання буде вирішено після отримання додаткових даних. (а.с.15).

23.07.2019 року ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» надав медичний висновок ЦЛЕК за №25/597 про наявність професійного захворювання у позивача (а.с.13).

Згідно копії акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 13 серпня 2019 року причина виникнення у ОСОБА_1 хронічного професійного захворювання: фізичне навантаження, вимушені нахили тулуба, несприятливий мікроклімат, пил, шум, мікроклімат, перебування в запиленій зоні 84,7% за зміну, шум - 84,7% тривалості зміни, мікроклімат – тривалість дії факторів 42% за зміну, вібрація локальна 38,9% тривалості зміни, важкість праці. Позивач значно перевищив допустимі величини тривалості робочого часу (в роках), передбачені Державними санітарними правилами та нормами «Підприємства вугільної промисловості» ДСП 3.3.1.095-2002» (а.с.9).

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 12ААА №021559 від 30.08.2019 року позивачу ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, останній втратив 60% професійної працездатності (20% – по хронічному бронхіту, 10% – по приглухуватості з 23.08.2019 року та 30% по радикуліту) (а.с.12).

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 12ААА №693103 від 29.09.2020 року позивач ОСОБА_1 повторно пройшов огляд, йому встановлено третю групу інвалідності, по причині професійного захворювання в строк до 01 вересня 2022 року, протипоказано роботи у шкідливих і небезпечних умовах праці (а.с.12) та складено індивідуальну програму реабілітації інваліда №896

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 4 Закону України «Про охорону праці» визначено, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

У відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 №20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Як зазначено у пункті 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 у справі №1-9/2004, ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Частиною 3 статті 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності зі ст.ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого внаслідок профзахворювання полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці не знімає з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Посилання представника відповідача на те, що відсутній причинний зв`язок між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача суд до уваги не приймає, оскільки, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 73, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Виходячи із наведеного вище суд приходить до висновку, що позивачу ОСОБА_1 завдано моральну шкоду і він має право на її відшкодування.

Приймаючи до уваги встановлені при розгляді справи безспірні обставини, а саме факт отримання позивачем професійного захворювання, яке призвело до втрати професійної працездатності 60%, необхідність лікування, суд погоджується, що професійне захворювання зумовило порушення нормальних життєвих зв`язків позивача, негативно відбилося на його фізичному та психологічному стані, змусило його змінити спосіб життя і, таким чином, позивачу завдана моральна шкода.

Разом із тим, позивачем не надано доказів, які б підтверджували заподіяння моральної шкоди у розмірі 283920 грн..

Суд виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, ураховуючи конкретні обставини по справі визначає розмір відшкодування моральної шкоди.

Суд бере до уваги тяжкість завданої позивачеві моральної шкоди, глибину, тривалість, інтенсивність та характер моральних і фізичних страждань, стан здоров`я позивача, тяжкість професійного захворювання, настання у зв`язку з цим негативних змін у житті, необхідність лікування, втрату у зв`язку з цим життєвих зв`язків, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, обсяг втрати позивачем працездатності унаслідок профзахворювання, а також встановлення позивачу інвалідності.

Однак суд враховує те, що відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 12.08.2019 року стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів становить 19 років 10 міс., в той же час на підприємстві відповідача позивач пропрацював 1 рік 10 місяців 20 днів. При прийнятті на роботу позивач у заяві від 09.11.2015 року ( а.с.35) та від 03.10.2017 року ( а.с.36) зазначив про ознайомлення із наявністю небезпечних та шкідливих виробничих факторів, можливими наслідками їх впливу на здоров`я та погодився із цим. При проходженні періодичного медичного огляду у 2017 року ( а.с.74) у медичній довідці вказано, що придатний для роботи за професією, виявлено хронічний панкреатит в стані ремісії.

Враховуючи наведене вище, характер моральних та фізичних страждань позивача, їх тривалість, встановлення йому втрати працездатності в розмірі 60%, ( по приглухуватості з 23.08.2019 року, тобто після звільнення з підприємства відповідача), спосіб заподіяння і виходячи з засад справедливості та розумності, а також з розміру втрати професійної працездатності позивача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в користь позивача 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача в дохід держави 840,80 грн. судового збору.

Щодо клопотання відповідача про винесення окремої ухвали по справі з метою перевірки наявності в діях працівників медичних закладів ознак кримінального правопорушення передбаченого ст.367 КК України суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється.

Проте відповідачем у клопотанні порушення закону не зазначені, а підстави для постановлення окремої ухвали не доведені.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Разом з тим, з боку відповідача суду не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження його вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.

Таким чином, суд вважає клопотання необґрунтованими, а тому підстави для їх задоволення відсутні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 89, 141, 197, 259, 265, 268, 273 Цивільно-процесуального кодексу України суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 до ДП «Передпускова дирекція шахти № 10 Нововолинська», код ЄДРПОУ 35671961, місцезнаходження с. Поромів Іваничіський район (Володимир-Волинський район) Волинська область про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві - задоволити частково.

Стягнути з ДП «Передпускова дирекція шахти № 10 Нововолинська» на користь ОСОБА_1 30000 (тридцять тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві.

Стягнути з ДП «Передпускова дирекція шахти № 10 Нововолинська» в дохід держави 840,80 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Повний текст судового рішення складено 31 березня 2021 року.

Згідно підп. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М. О. Федечко