Вирок № 95935136, 31.03.2021, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/5117/20

№ провадження 1-кп/646/399/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2021 м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Демченко С.В.,

за участю прокурорів - Щебликіна Д.А., Мусієнка Д.В., Дозорця Р.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Перепелиці С.І.,

секретарі судового засідання -Саламаха В.О., Хілінський М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020220000000147 від 10.03.2020 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Дворічна Дворічанського району Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, який перебуває у цивільному шлюбі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.2 ст.307 КК України,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , займаючи посаду командиру відділення - водія відділу пожежної охорони відповідно до наказу начальника Державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» № 112/ос-17 від 04.08.2017 та будучи працівником правоохоронного органу відповідно до Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.

Восени 2019 року, більш точні дату та час не встановлено, ОСОБА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, зірвав на покинутому полі біля тютюнової фабрики "Філіп Моріс", яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Докучаївське, в`їзд Польовий, 1, верхівку та листки з одного куща дикоростущої коноплі, які привіз за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , висушив та подрібнив, тим самим незаконно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - «канабіс», який зберігав за місцем свого мешкання за вищевказаної адресою з метою подальшого збуту.

Після чого, приблизно в березні 2020 року, більш точні дата та час не встановлено, ОСОБА_1 , займаючи посаду командиру відділення - водія відділу пожежної охорони відповідно до наказу начальника Державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» № 112/ос-17 від 04.08.2017, маючи корисливий мотив, з метою особистого незаконного збагачення, діючи з прямим умислом, спрямованим на збут особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - «канабісу», у місцях позбавлення волі, вступив в позаслужбові стосунки з засудженим ОСОБА_2 , який відбуває покарання в ДУ «Диканівська виправна колонія (№12)», та запропонував останньому принести для вживання наркотичний засіб - «канабіс» за грошову винагороду у розмірі 1000 гривень.

16 березня 2020 року близько о 19 годині, більш точний час не встановлено, ОСОБА_1 , знаходячись за адресою АДРЕСА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел щодо власного незаконного збагачення, отримав від засудженого ОСОБА_2 п`ять купюр номіналом 200 гривень за майбутній збут ОСОБА_2 у місцях позбавлення волі особливо небезпечної наркотичної речовини - «канабісу».

20 березня 2020 року о 08 годині 25 хвилин ОСОБА_3 , продовжуючи свій злочинний намір щодо збуту наркотичної речовини засудженому ОСОБА_2 , прибув до ДУ «Диканівська виправна колонія №12», яка розташована за адресою: м. Харків, вул.Лелюківська, буд. 1, та проніс на заборонену територію режимної установи два згортки, в одному з яких містилось п`ять таблеток - капсул «Огранія», а в іншому - речовина рослинного походження «канабіс», які ОСОБА_3 зберігав у кармані куртки.

20 березня 2020 року близько о 10 годині 05 хвилин, ОСОБА_1 зустрівся з засудженим ОСОБА_2 за адресою: м. Харків, вул. Лелюківська, буд. 1, де передав останньому вищевказані згортки, в яких відповідно до висновку експерта № 13/1/782СЕ-20 від 20 березня 2020 року містився особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - «канабіс», масою 10,8815 г.

Після чого, злочинні дії ОСОБА_1 були припинені працівниками правоохоронного органу та останнього було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.307 КК України тобто незаконне виготовлення та зберігання з метою збуту, незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу в місцях позбавлення волі.

Також, восени 2019 року, більш точні дата та час не встановлено, ОСОБА_1 зірвав на покинутому полі біля тютюнової фабрики "Філіп Моріс", що розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Докучаївське, в`їзд Польовий, 1, верхівку та листки з одного куща дикоростущої коноплі, яку привіз за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , яку висушив та подрібнив, тим самим незаконно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - «канабіс», який зберігав у скляних та жерстяній банці за місцем свого мешкання за вищевказаною адресою для особистого вживання без мети збуту.

20 березня 2020 року у період часу з 15 години 50 хвилин до 16 годин 55 хвилину ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , працівниками правохоронних органів було виявлено та вилучено півлітрову скляну банку з речовиною рослинного походження зелено-коричневого кольору, скляну банку з-під томатної пасти "Чумак" з речовиною рослинного походження зелено-коричневого кольору, скляну банку з-під "Кукурудзи цукрової" з речовиною рослинного походження зелено-коричневого кольору, жерстяну банку з-під цукерок "Fine Drops" з речовиною рослинного походження зелено-коричневого кольору. Згідно з висновком експерта ХНДЕКЦ № 13/1/931СЕ-20 від 01 квітня 2020 року вилучена речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом - «канабісом», загальною масою - 31,7939 г.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України тобто незаконне виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

31 березня 2021 року між заступником начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Харківської обласної прокуратури Мусієнком Д.В., якому на підставі ст.36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_1 за участю захисника - адвоката Перепелиці С.І. укладена угода про визнання винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України.

В судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник в судовому засіданні підтримали укладення угоди про визнання винуватості, просили її затвердити, при цьому обвинувачений підтвердив свою згоду на застосування узгодженого в угоді виду та розміру покарання.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, визнав повністю, пояснив, що обставини кримінального провадження, кваліфікацію своїх дій не оспорює, щиро кається у вчиненому, укладення угоди є добровільним, будь-яких заходів морального чи фізичного впливу до нього не застосовувалося, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості між ним та прокурором.

Розглядаючи кримінальне провадження згідно зі ст.337 КПК України в межах висунутого обвинувачення, дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст. 309 КК України як незаконне виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, за ч.2 ст.307 КК України як незаконне виготовлення та зберігання з метою збуту, незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу в місцях позбавлення волі.

Враховуючи, що між прокурором та обвинуваченим досягнуто угоди, суд розглядає справу відповідно до положень ст.ст.474, 475 КПК України.

Судом встановлено, що під час судового провадження між сторонами кримінального провадження - прокурором Мусієнком І.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 укладено та підписано угоду від 31 березня 2021 року про визнання ОСОБА_1 винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 307 КК України, за змістом якої обвинувачений ОСОБА_1 зобов`язався беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі обвинувачення, співпрацювати з Харківською обласною прокуратурою у викритті кримінальних правопорушень, вчинених іншими особами з метою запобігання, виявлення чи припинення більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень, а також була досягнута домовленість з урахуванням наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, надання викривальних показів щодо своєї злочинної діяльності, вчинення злочину, внаслідок збігу тяжких обставин, зобов`язання сприяти правохоронним органам у виявленні, припиненні інших відомих йому кримінальних правопорушень, викритті винних у їх вчиненні осіб, що пом`якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_1 призначити узгоджене покарання за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без конфіскації майна, за ч.1 ст.309 КК України - у виді 3 (трьох) років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без конфіскації майна зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468-470, 472 КПК України, Закону України про кримінальну відповідальність, у тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання. Шляхом вивчення документів кримінального провадження, опитування сторін, суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч.6 ст.474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Крім цього, обвинуваченому роз`яснені положення ч.4 ст. 474 КПК України, які йому зрозумілі, ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених - абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України. Наслідки невиконання угоди обвинуваченому зрозумілі. Після таких роз`яснень обвинувачений просив затвердити угоду.

Судом вивчалась особа обвинуваченого ОСОБА_1 та встановлено, що він має постійне місце проживання, позитивну характеристику, на даний час проходить стажування у ФОП "" ОСОБА_4 " з подальшим працевлаштуванням на посаду електромеханіка, щиро розкаявся, що ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась та нести кримінальну відповідальність за вчинене, надав викривальні покази відносно своєї злочинної діяльності, інших злочинів та їх учасників, взяв на себе зобов`язання сприяти правоохоронним органам у виявленні, припиненні інших відомих йому кримінальних правопорушень, викритті винних у їх вчиненні осіб, а також те, що обвинувачений не становить великої суспільної загрози, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні непрацездатну матір.

Розглядаючи питання щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

Згідно зі ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні, зокрема щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 цілком розуміє права, передбачені ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання.

Укладення угоди сторонами є добровільним, умови угоди відповідають вимогам ст. 472 КПК України.

Суд вважає, що узгоджені прокурором та обвинуваченим вид та міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінальних правопорушень, які відповідно до положень ст. 12 КК України віднесені: ч. 2 ст.307 КК України - до тяжких злочинів, за ч. 1 ст.309 КК України - до кримінальних проступків.

Обставинами, які пом`якшують покарання, відповідно до ст.66 КК України є щире каяття, надання викривальних показів відносно своєї злочинної діяльності.

При вирішенні питання про затвердження угоди суд приймає до уваги те, що обвинувачений має наутриманні непрацездатну матір, сприяв правоохоронним органам у викритті інших кримінальних правопорушень та їх учасників, зобов`язався співпрацювати з Харківською обласною прокуратурою у виявленні та припиненні інших відомих йому кримінальних правопорушень, пов`язаних із збутом наркотичних засобів.

Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

У відповідності до ч.1 ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Зі змісту угоди вбачається, що, узгоджуючи міру покарання, сторони врахували загальні засади покарання визначені ст. 65 КК України, а також ступінь тяжкості як показник індивідуального рівня суспільної небезпеки вчинених злочинів, зумовленими його специфічними об`єктивними та суб`єктивними ознаками, особу винного, обставини, що пом`якшують його покарання. Крім цього, сторонами враховано підстави для призначення більш м`якого покарання за ч.2 ст. 307 КК України, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини КК України за вчинене кримінальне правопорушення, визначені ст. 69 КК України, а також положення ч.1 ст.70 КК України. На підставі ст. 75 КК України сторонами угоди узгоджено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку вчиненого, відсутність шкоди, з урахуванням особи винного, суд дійшов висновку щодо можливості затвердження укладеної між прокурором і обвинуваченим угоди про визнання винуватості, призначення останньому узгодженого сторонами покарання у виді позбавлення волі, та у відповідності до ст. 75 КК України звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Під час досудового розслідування до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначеним застави у розмірі 42 040 гривень, яка була внесена ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної за обвинуваченого, судом не встановлено, тому внесена заставодавцем застава підлягає поверненню.

Цивільний позов не заявлений.

Питання щодо витрат, пов`язаних із проведенням експертиз по кримінальному провадженню, суд вирішує на підставі ст.124 КПК України.

Відповідно до вимог статті 374 КПК України суд при постановленні вироку вирішує питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 26 березня 2020 року накладено арешти на майно, суд скасовує вказані арешти та вирішує питання про речові докази в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду від 31 березня 2021 року, укладену між заступником начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Харківської обласної прокуратури Мусієнком Дмитром Володимировичем та обвинуваченим ОСОБА_1 про визнання ним винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст.309 КК України.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст.309 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна,

- за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 3 (трьох) років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України (із застосуванням правил, визначених ст. 72 КК України) за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим призначити обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді застави до набрання вироком законної сили залишити без змін, після набрання вироку законної сили запобіжний захід у вигляді застави - скасувати.

На підставі ч.11 ст. 182 КПК України після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_5 суму 42040 (сорок дві тисячі сорок) гривень, внесену в якості застави згідно з квитанцією №0.0.1658360615.1 від 23 березня 2020 року на депозитний рахунок територіального управління ЖСА України в Полтавській області, ЗКПО 26304855, розрахунковий рахунок UA398201720355289002000015950, в ДКСУ м. Київ МФО 820172.

Зарахувати ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк перебування під вартою з 20 березня 2020 року по 24 березня 2020 року включно.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 26 березня 2020 року, на речові докази.

Речові докази:

- наркотичний засіб, обіг якого заборонено - «канабіс», маса якого на суху речовину становить 10,8815г та порошкоподібну речовину в капсулах-пергабалін, півлітрову скляну банку з речовиною рослинного походження зелено-коричневого кольору, скляну банку з-під томатної пасти "Чумак" з речовиною рослинного походження зелено-коричневого кольору, скляну банку з-під "Кукурудзи цукрової" з речовиною рослинного походження зелено-коричневого кольору, жестяну банку з-під цукерок "Fine Drops" з речовиною рослинного походження зелено-коричневого кольору - знищити;

- мобільний телефон "NOKIA model:TA-1017" в корпусі чорного кольору imei1 НОМЕР_1 , imei2 НОМЕР_2 з СІМ-картками мобільних операторів ПрАТ "Київстар" № НОМЕР_3 та ПрАТ "ВФ Україна" № НОМЕР_4 після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_1 як власнику;

- банківську картку "Укргазбанк" № НОМЕР_5 , банківську картку "Приватбанк" № НОМЕР_6 вважати повернутими ОСОБА_1 як власнику;

- флеш-накопичувач "KINGSTON"в корпусі чорно-синього кольору щодо відеозаписів з камери відеоспостереження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (код доходів 24060300, отримувач платежу УК Слобідсь/мХар Слобідськи/24060300, п/рахунок UA298999980313050115000020005, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999680, банк: Казначейство України (ЕАП), витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи №13/1/782СЕ-20 від 20.03.2020 року у розмірі 785,05 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (код доходів 24060300, отримувач платежу УК Слобідсь/мХар Слобідськи/24060300, п/рахунок UA298999980313050115000020005, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999680, банк: Казначейство України (ЕАП) витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи №13/1/931СЕ-20 від 01.04.2020 року у розмірі 1256, 08 гривень.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладання угоди;

прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харків протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченій.

Суддя С.В. Демченко