Рішення № 95934767, 30.03.2021, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

30 березня 2021 року

Справа №451/1214/19 Провадження № 2/451/120/21

Радехівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Войтович Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Радехів цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

10 вересня 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В позовній заяві зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 15.11.2007 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 21600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua., складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за договором відповідач станом на 26.06.2019 року має заборгованість у розмірі 286145 гривень 79 копійок, яка складається з 3381 гривень 81 копійок - заборгованість за кредитом; 276864 гривень 84 копійок - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 5899 гривень 14 копійки – заборгованість за пенею та комісією.

Звертає увагу суду, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 120444,06 грн., яка складається з 3381,81 грн. - заборгованість за кредитом; 117062,25 грн. - заборгованості за відсотками за період з 15.11.2007 по 30.06.2018 р. Просить винести рішення, яким стягнути з відповідача – ОСОБА_1 на їх користь згадану вище заборгованість у розмірі – 120444 гривень 06 копійок та судові витрати (а.с.4-7).

16 вересня 2019 року, автоматизованою системою документообігу суду Д-3, судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (а.с.61).

15 червня 2020 року відповідач скерувала суду відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, в якому просила застосувати позовну давність до кредитної заборгованості та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, по суті заявлених позовних вимог заперечує з наступних підстав. Від 15.11.2007 р., ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, а саме, кредитної картки з встановленим кредитним лімітом в сумі 1000,00 гривень. У заяві зазначено, що відповідачка погоджується з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також що вона ознайомилась та згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку. Згідно розрахунку, наданого банком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 26.06.2019 р. становить 286145,79 грн. яка складається з наступного: 3381,81 грн. - заборгованість за кредиток 276864,84 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 5899,14 грн. - заборгованість за пенею та комісією. Позивач вимагає стягнути з відповідача частину суми заборгованості за кредитом в розмірі 120444,06 грн. (3381,81 грн. - заборгованість за кредитом та 117062,25 грн. - заборгованість за відсотками за період з 15.11.2007 р. по 30.06.2018 р.). 23.05.2020 р. відповідач отримала лист від АТ КБ «ПриватБанк» з копією клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи. Доданий «уточнений» витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить ні дати, ні жодного підпису, в тому числі і підпису відповідача, тому не можна вважати, що саме з цими умовами і правилами надання банківських послуг була ознайомлена, підписуючи заяву, відповідач, і це ще раз підтверджує той факт, що кредитор може додати витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільше сприятливі для задоволення позову. Додані позивачем довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки та про надання кредитних карток ОСОБА_1 , також не містять ні дати, ні підписів. В довідках зазначено, що відповідачу було надано дві кредитні картки: картка № НОМЕР_1 з датою відкриття 19.11.2007 р. та терміном дії до 11/11; картка № НОМЕР_2 з датою відкриття 10.07.2013 р. та терміном дії 05/17. ОСОБА_1 отримала лише одну картку - в день підписання нею заяви в банку 15.11.2007 р., і в цей же день вона отримала кошти в сумі 1000,00 грн. одним платежем в межах встановленого кредитного ліміту 1000.0 грн., які згодом і повернула. Отримання другої картки ОСОБА_1 категорично заперечує. Крім того, банком не надано підтверджуючих документів, що відповідач отримувала картку № НОМЕР_2 з датою відкриття 10.07.2013 р. Також в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , зазначена картка № НОМЕР_1 , по якій 19.11.2007 р. встановлено кредитний ліміт в сумі 21600.0 грн., що не може відповідати дійсності, оскільки підписана відповідачем заява датована 15.11.2007 р. з встановленням кредитного ліміту на картці в сумі 1000.0 гривень. Крім того, в цій довідці показано зміну кредитного ліміту до 31.10.2019 р. саме по картці № НОМЕР_1 . Дані по картці № НОМЕР_2 з датою відкриття 10.07.2013 р. в цій довідці не відображені, однак у виписці по картковому рахунку дана картка почала відображатись з 09.12.2013 р. Тобто, позивач надає неналежно оформлені документи, які містять суперечливі дані, а отже, не можуть вважатися належними та допустимими доказами в даній справі. Відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду. В доданій позивачем виписці по картковому рахунку зазначено, що карткою № НОМЕР_1 відповідач останній раз скористалась 17.11.2013 р., тоді як позовна заява датована 14.08.2019 р. Всі подальші операції по картковому рахунку здійснював банк (а.с.73-77).

06 та 14 липня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що при оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг. Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами. Банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов`язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту ознайомлення Відповідача з умовами кредитування є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів). Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 15.11.2007 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки та особистим підписом засвідчила, що “ Я згоден (на) з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився (лась) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...”. З матеріалів позовної заяви чітко вбачається, що Відповідачу було надано кредитну картку та встановлено поточну процентну ставку, вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Звертають увагу, що при підписанні заяви від 15.11.2007 року Клієнт ознайомився з Умовами та правилами про надання банківських послуг, затверджені наказом від 23.08.2006 року. Протягом дії договору до програмних комплексів банку внесено ряд змін, наслідком чого стало оновлення умов кредитування у зв`язку з чим 09.12.2011 року Клієнт ОСОБА_1 пройшла повторну ідентифікацію та підписала анкету-заяву про приєднання до нових Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом Банку від 06.03.2010 року. Достовірність анкетних даних Відповідач підтвердив своїм підписом на анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Підпису клієнта у примірнику Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку бути не може, оскільки сторони заключили договір про надання банківських послуг у формі договору приєднання особливістю якого є викладення умов в стандартних формулярах (Умовах та Правилах), а укладення такого договору здійснюється лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (ст.634ЦПКУ). Тобто, ознайомившись з умовами кредитування до підписання договору, звіривши їх із положеннями договору, Відповідач отримав повну інформацію про умови кредитування та й власноруч підписав кредитний договір/заяву на отримання кредиту. Щодо перевипуску кредитних карт, зазначають, що 15.11.2007 року ОСОБА_1 ознайомилася з Умовами та правилами про надання банківських послуг та підписала заяву Позичальника. В подальшому Клієнт звернувся до Банку з метою отримання кредитної картки, внаслідок чого 19.11.2007 року Позичальнику було видано кредитну картку ‘’Універсальна” № НОМЕР_1 зі строком дії до 11.2011 року, що підтверджується довідкою банку по виданим карткам. В подальшому картка перевипускалася. Клієнт ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) згідно кредитного договору б/н, отримав картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 05.2017 року. Звертають увагу, що виписка по рахунку відображає операції з використанням перевипущеної кредитної картки з моменту її першого використання. 09.12.2011 року Відповідач пройшов повторну ідентифікацію та підписав нову анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Отримання перевипущених карток підтверджується фотографуванням клієнта з карткою, а користування - випискою по рахунку в якій відображено, як знаття кредитних коштів, так і погашення. Оскільки, Відповідача було ідентифіковано 15.11.2007 р. та повторну ідентифікацію Відповідач пройшов 09.12.2011 року, то при перевипуску карток підписання нової анкети не було потрібно, що не заборонено чинним законодавством України. Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого Клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися в тому числі і на перевипущеній картці. Тобто, перевипуск картки це лише заміна самої картки, в той час заборгованість переноситься на новий картковий рахунок. В розрахунку заборгованості Позивачем зазначено заборгованість, що була перенесена на останню перевипущену картку. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 05.2017 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 07.09.2019 року — до спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим, обставини, на які Відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності Позивачем дотримано при зверненні до суду. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі (а.с.107-117).

17 лютого 2021 року від представника позивача до суду поступила заява про зменшення позовних вимог, де просить стягнути з ОСОБА_1 (80220, Львівська обл., Радехівський р-н, с. Стоянів, ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за Договором №Б/Н від 15.11.2007 р., в розмірі 15517,64 грн (3381,81 грн - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 3381,81 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 12135,83 грн - заборгованість за простроченими відсотками), а також понесені позивачем судові витрати (а.с.144).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника за наявними матеріалами справи, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.3).

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористався представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності сторони відповідача, просив відмовти в задоволенні позову у повному обсязі (а.с.158).

Дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Суд встановив, що ОСОБА_1 підписала заяву та анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Факт звернення відповідача до банку підтверджується наданою позивачем копією заяви, анкети-заяви і копією паспорта на її ім`я (а.с.14,50,134-134 зворот).

Анкета-заява не містить жодної інформації про те, за отриманням яких саме послуг звернулась до банку відповідач. У цьому документі зазначено, що відповідач згоден із тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Разом із позовною заявою, крім згаданих копій анкети-заяви і паспорта на ім`я ОСОБА_1 , позивач подав до суду такі документи: розрахунок заборгованості станом на 26.06.2019 року (а.с.8-13), який містить лише підпис банку, довідка з умовами кредитування обслуговування кредитних карт «Событие», яка містить підпис позичальника, однак яка викладена іноземною мовою, без належного перекладу на державну мову, не можливо встановити її умови, саме встановлені до заяви позичальника від 15.11.2007 року та анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 09.12.2011 року (а.с.15), Витяг із Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.16-49,97-106,135-137), який не містить підпису відповідача про ознайомлення саме з цією редакцією Умов та правил; копію довіреності представника банку (а.с.52), копія відомостей з ЄДРПОУ (а.с.51); копію банківської ліцензії (а.с.53); копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг із статуту акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») (а.с.54-56); копія виписки за договором №б/н станом на 17.04.2020 року (а.с.82-93); копія виписки за період з 01.01.1999 по 17.06.2020 рр. (а.с.120-132); копію фотофіксації особи, з якої не можливо встановити номер картки (а.с.133).

Повна версія Умов, Правил і Тарифів надання банківських послуг розміщена на сайті банку https://privatbank.ua.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість станом на 26.06.2019 року становить у розмірі 286145 гривень 79 копійок, яка складається з 3381 гривень 81 копійок - заборгованість за кредитом; 276864 гривень 84 копійок - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 5899 гривень 14 копійки – заборгованість за пенею та комісією. Заборгованість до стягнення становить 120444 гривень 06 копійок, яка складається з 3381 гривень 81 копійок - заборгованість за кредитом; 117062 гривень 25 копійок - заборгованість за відсотками за період з 15.11.2007 по 30.06.2018 р. (а.с.8-13-зворот).

Окрім цього, згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість станом на 21.01.2021 становить у розмірі 15517 гривень 64 копійок, яка складається з 3381 гривень 81 копійок - заборгованість за кредитом; 12135 гривень 83 копійок - заборгованість по відсоткам за користування кредитом (а.с.152).

До позовної заяви представником позивача додано копію довідки з умовами кредитування обслуговування кредитних карт «Собитие», які викладені іноземною мовою, без належного перекладу на державну мову, не можливо встановити її умови, саме встановлені до заяви позичальника від 15.11.2007 року та анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 09.12.2011 року, відтак суд позбавлений можливості встановити її зміст та належність до відповідних заяв позичальника (а.с.15).

Відповідно до статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

Вказаний Закон регулює функціонування і застосування української мови як державної у сферах суспільного життя, визначених цим Законом, на всій території України, в тому числі і застосування державної мови в судочинстві.

За змістом статті 14 вищезгаданого Закону у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.

Враховуючи вищенаведене, суд звертає увагу на той факт, що державною мовою та мовою судочинства в Україні є українська мова, а відтак подання до суду документів, викладених іноземною мовою, без належного їх перекладу на державну мову, тим більше, що такі документи подаються юридичною особою, власником 100% акцій статутного капіталу якої є держава, є порушенням норм Закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 09.12.2011 року процентна ставка не зазначена (а.с.134).

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 09.12.2011 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: http://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: http://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (15 листопада 2007 року та 09 грудня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (10 вересня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно статті 80 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, судом зазначається, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: http://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 15 листопада 2007 року та 09 грудня 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Суд приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» процентів за користування кредитом, та відмовляє у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 , 12135 гривень 83 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 09 грудня 2011 року, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: http://privatbank.ua/terms/, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XIIспоживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 15.11.2007 року та 09 грудня 2011 року у виді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Разом з тим, представник відповідача просить застосувати до спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.

Приватбанк у відповіді на відзив зазначає, що ОСОБА_1 отримала кредитну картку зі строком дії до Травня 2017 року, що підтверджується довідкою про строк дії карти (а.с.119). Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Умов та Правил надання банківських послуг граничний строк дії картки (місяць і рік) вказано на ній і вона дійсна до останнього дня такого місяця. Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов`язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа №6- 61 цс 14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Окрім цього, враховуючи, що анкетою-заявою не передбачено порядку погашення заборгованості (щомісячні чергові платежі чи повернення кредиту в повному обсязі у строк кредитування), виконання зобов`язання за таким договором відбувається за вимогою кредитора.

Частиною другою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Оскільки умовами анкети-заяви, підписаної позичальником, не передбачено відповідної календарної дати або події, з якою пов`язується виконання зобов`язання за кредитним договором, банк звернувся до суду з позовом у вересні 2019 року, то саме з цього моменту боржник зобов`язаний повернути кредитору суму кредиту та відсотки за користування ним з моменту встановлення банком такої вимоги про виконання зобов`язання.

Зважаючи на наведене, до звернення банку до суду з позовом до боржника перебіг позовної давності у спірних правовідносинах не починався, а отже, позовна давність до спірних правовідносин не застосовується.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 545/1009/16-ц.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, суд вбачає наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 3 381,81 гривень.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17-ц, від 24 грудня 2019 року у справі № 552/15242/16-ц, від 30 січня 2020 року у справі 646/1185/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 204/3837/16, від 21 лютого 2020 року у справі № 355/848/17.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 418,65 грн, виходячи з розрахунку: (розмір задоволених позовних вимог 3381,81 грн.) * 1 921, 00 грн. (сума сплаченого судового збору) / 15517,64 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 418,65 гривень.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,258-259,263-265,279 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_1 , на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (р/р НОМЕР_4 , МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 3381 (три тисячі триста вісімдесят одна) гривня 81 (вісімдесят одна) копійка.

В іншій частині позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_1 , на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (р/р НОМЕР_4 , МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570) судові витрати в розмірі 418 (чотириста вісімнадцять) гривень 65 (шістдесят п`ять) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті 30 березня 2021 року.