Ухвала суду № 95933969, 25.03.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3437/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді - Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання – Секереш О.В.

з участю сторін кримінального провадження :

прокурора – Толочко А.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Моняк Р.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород кримінальне провадження №308/3437/21, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020075030000448 від 12.09.2020 р. про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.289 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження №308/3437/21 про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.289 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор Толочко А.О. заявив клопотання про застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, яке подав у письмовому вигляді. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_1 будучи обвинуваченим у кримінальному провадженні №12020070030001761 від 09.06.2020 року за ч.3 ст.185 КК України, обвинувальний акт у якому скеровано 15.09.2020 р. до Ужгородського міськрайонного суду для розгляду справи по суті, який по теперішній час не розглянуто, на шлях виправлення не став та обвинувачується у вчиненні нових умисних злочинів. Двомісячний строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраний ОСОБА_1 у ході досудового розслідування, закінчується.

Окрім того, прокурор вказує на наявність ризиків передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих; вчинити інше кримінальне правопорушення. Просив врахувати, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 який міцних соціальних зв`язків не має, офіційно ніде не працює, його майновий стан є незадовільним. Прокурор зазначає, що останній скоїв тяжкий злочин, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні.

Захисник у підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив, вважає клопотання необгрунтованим, а ризики не доведеними, просив відмовити у задоволенні клопотання та обрати більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні підтримав доводи захисника, частково визнав свою вину у інкримінованих йому злочинах, заперечив причетність до вчинення крадіжки та просив обрати йому інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Вислухавши доводи прокурора, обвинуваченого, захисника, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , суд враховує вимоги КПК України та п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Аналізуючи доцільність застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України взяття під варту як запобіжний захід може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.289 КК України.

Суд , виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182)

При цьому, суд звертає увагу сторони захисту на те, що такі об`єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, апріорі, останні повинні лише об`єктивно зв`язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, останній може бути виправданий судом, у тому числі, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України

Також, суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.289 КК України.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбчених ст. 177 КПК України, суд приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вказані ризики, на думку судді, доводяться вагомістю доказів про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, а також тяжкістю покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, щообвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочи-ну можуть вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаних ризиків слід віднести ті обставини, що ОСОБА_1 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, в тому числі,до восьми років.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Суд вважає, що небезпека переховування обвинуваченого здається явно переконливою.

Частиною 5 ст. 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається тримання під вартою обвинувачених.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що обвинувачений не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він настільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Отже, суд приймає до уваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та покарання, що підвищує ризик зникнення обвинуваченого від правосуддя.

У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

При цьому судом при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення особою кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Суд вважає, доведеним те, що існує реальна загроза того, що обвинувачений перебуваючи на волі може впливати на свідків та потерпілих, отже існує ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих з метою зміни їх показів на свою користь, з метою уникнення кримінальної відповідальності, самостійно або через знайомих, шляхом вмовляння, погроз або іншим способом.

Встановлений ризик незаконно впливати на свідків та потерпілих, є актуальним до моменту їх допиту в суді при розгляді обвинувального акту по суті, а тому, не може вважатись припиненим.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків та потерпілих, у цьому ж кримінальному провадженні, то суд вважає його обґрунтованим, оскільки підозрюваний перебуваючи на волі під час розгляду справи матиме можливість впливати на свідків та потерпілих. Окрім цього, при встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілих, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокуро-ру, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та потерпілих, а також дослідження їх судом.

На даний час існує реальна необхідність допиту великого кола свідків та потерпілих, проведення великого обсягу необхідних процедурних (процесуальних) дій, відтак, на переконання суду, існує об`єктивна реальність ризику можливого впливу обвинуваченого на свідків та потерпілих.

Окрім того, судом враховано дані про особу ОСОБА_1 який міцних соціальних зв`язків на території України не має, офіційно ніде не працює, його майновий стан є незадовільним, що підтверджує ризик переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не можуть запобігти ризикам вчинити обвинуваченим спроби переховуватись від суду ; незаконно впливати на свідків, потерпілих; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Аналізуючи доцільність застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується, приймає до уваги, ризики, передбачені положеннями 177 КПК України, що є підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, доказів, які б свідчили про погіршення стану здоров`я обвинуваченого суду не надано.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За таких обставин суд вважає доведеним наявність вищевказаних ризиків, станом на день вирішення клопотання ризики не зменшилися, не відпали та продовжують існувати, і неможливість їх запобігання при вжитті більш м`яких запобіжних заходів, передбачених КПК України оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, відповідальність за вчинення яких передбачена у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, при чому вчинення злочину стало наслідком усвідомленого ігнорування ОСОБА_1 вимог чинного законодавства.

На думку суду, застосування більш м`якого запобіжного заходу не унеможливить прояв встановлених судом ризиків, та не буде ефективним та доцільним в рамках данного кримінального провадження та свідчить про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України

Водночас суд вважає, що вік та стан здоров`я ОСОБА_1 дозволяють та не перешкоджають застосуванню відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Доказів про те, що стан здоров`я ОСОБА_1 перешкоджає застосуванню відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надано.

Суд вважає, що застосвання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, тяжкістю покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винуватим, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосування запобіжного заходу відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого.

Таким чином, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_1 та тяжкості предявленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обовязків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 193-194, 196, 197, 392, 395 КПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури Толочко А.О. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.289 КК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 23 травня 2021 року включно.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Копію ухвали надіслати начальнику Закарпатської УВП №9.

Повний текст ухвали оголошено 29.03.2021 року о 13-35 год.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца