Рішення № 95931695, 30.03.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/650/20

н/п 2/766/3231/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2021 року Херсонській міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Войцеховської Я.В.

при секретарі Кобець А.І.

за участі :

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Петренко Н.О.

представника позивача адвоката Кулік В.М.

представника відповідача адвоката Мороз А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Гаражний кооператив по експлуатації гаражів-стоянок для автомобілів та мотоциклів "Таврія" про визнання спільною сумісною власністю, визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

Позивач в лютому 2020 р. звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не прийняті в експлуатацію гаражні бокси № НОМЕР_1 , та № НОМЕР_2 , розташовані в гаражному кооперативі по експлуатації гаражів-стоянок для автомобілів та мотоциклів "Таврія"; визнати за нею, як співзабудовником право на 1/2 частину збудованих у шлюбі з ОСОБА_3 , але не прийнятих в експлуатацію вищезазначених гаражних боксів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 05 вересня 1986 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. За час перебування у шлюбі вони побудували два гаражі, які знаходяться в гаражному кооперативі по експлуатації гаражів-стоянок для автомобілів та мотоциклів « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». 01.10.1992 року ОСОБА_3 написав заяву про вступ до гаражного кооперативу «Таврія», просив прийняти його до даного гаражного кооперативу та надати місце для будівництва гаража для автомобіля РАФ 22031 № 4322X0. На протязі 1993 -1994 років купувалися будівельні матеріали для будівництва та гараж будувався самостійно ОСОБА_3 . На підтвердження будівництва збереглися документи, які підтверджують придбання матеріалів та їх доставку до гаражного кооперативу. Побудований гараж в кооперативі обліковується під № 695.В 2000 році ОСОБА_3 побудував ще один гараж під № НОМЕР_2 . Таким чином вважає, що зазначені гаражні бокси збудовані її чоловіком під час шлюбу та за рахунок їх сумісних коштів, отже є спільною сумісною власністю подружжя. Після смерті ОСОБА_3 вона, з метою вступу у спадщину, звернулася до кооперативу та дізналася, що на день смерті її чоловіка два гаражні бокси йому не належать.В заяві від 21.12.2015 року ОСОБА_3 просив виключити його з членів кооперативу та переоформити гараж під номером НОМЕР_1 на ім`я сина ОСОБА_2 . Відповідно до п.1 протоколу № 12 від 24.12.2015 року ОСОБА_3 виключено із членів кооперативу та його гараж переоформлено на включено до членів кооперативу ОСОБА_4 . Щодо гаража під номером НОМЕР_2 , то як стало відомо , згідно документів він з 2000 року нібито належав відповідачу по справі, а не ОСОБА_3 . Протоколи засідань правління та загальних зборів не збереглися. Відповідач по справі набув членства у гаражному кооперативі лише в 2015 році. Відповідно до довідки Херсонського об`єднаного міського військового комісаріату від 16.09.2019 року № 4/855 ОСОБА_2 проходив службу в збройних силах з 11 місяця 1999 року по 05 місяць 2001 року. Таким чином, він знаходився поза межами міста Херсона та не міг писати дану заяву та будувати гараж. Відповідачем по справі у якості власного транспортного засобу було зазначено автомобіль ВАЗ 21063, проте даний транспорт належав на праві власності ОСОБА_3 , а не відповідачу по справі. Таким чином, можна зробити висновок, що дана заява власноруч не складалася відповідачем по справі та наміру вступати і підстав вступати до кооперативу у нього не було.

Із урахуванням того, що гаражні бокси були збудовані подружжям під час шлюбу за їх сумісні кошти, позивач вважає, що має право на виділення їй частки даного майна. При цьому, дані гаражні бокси попри те, що не введені в експлуатацію та не зареєстровані використовувалися подружжям за призначенням та їх будівництво завершено. Тому об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя з визначенням часток.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27.01.2020 року позовна заява була залишена без руху з наданням позивачу строку для усунення зазначених в ній недоліків.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.02.2020 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

25.03.2020р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому представник позивача вважає позов необґрунтованим законом та доказами, заявленим без урахування дійсних правовідносин сторін і обставин. В обґрунтування своєї позиції зазначає про те, що померлий ОСОБА_3 за життя не набув права власності на гараж № НОМЕР_1 , та передав членство в кооперативі відповідачу, який сплачував внески передбачені статутом кооперативу. Членські внески за гараж під № 1039 сплачувалися відповідачем одноособово. Відповідач не привласнював майно, кошти або будівельні матеріали позивача. Залучені позивачем докази на придбання будівельних матеріалів не підтверджують будівництво за їх рахунок конкретних об`єктів нерухомості та власника грошей за які матеріали придбані. Зазначає, що позивачем не наведено жодного доводу в обґрунтування порушення відповідачем спільної сумісної власності. Пред`явлення позову в інтересах померлої особи суперечить ст.ст. 2,12,20,25 ЦК України. Відсутні докази в підтвердження внесення подружжям і період шлюбу пайових внесків та повного внесення паю і оформлення у зв`язку із цим прав на них померлим ОСОБА_3 тобто не доведено, що гаражі можуть бути віднесені до спільної сумісної власності подружжя. Передача членства в кооперативі не потребує згоди членів сім`ї, ОСОБА_3 протягом життя не оспорював рішення про його виключення з членів кооперативу. Письмові питання поставлені позивачем відповідачу не мають відношення до предмету спору.(а.с.87-91).

18.05.2020р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що позовна заява направлена на захист права позивача, як дружини померлого і як співвласника майна набутого під час шлюбу. У відзиві йдеться про внесення внесків відповідачем, але доказів на підтвердження даного факту не надано. Твердження відповідача з приводу того, що гаражі власністю кооперативу є необґрунтовані. Земельна ділянка була виділена саме для розміщення гаражного кооперативу про що свідчить акт на право постійного користуванням землею виданого гаражному кооперативу на підставі рішення виконавчого комітету ХМР народних депутатів від 18.09.2000 року № 375.(а.с.107-108)

05.11.2020р. на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких зазначає, що за позивачем може бути визнано і зареєстровано право власності виключно на те майно, яким на момент смерті володів, користувався та розпоряджався ОСОБА_3 . Гаражі повинні документально обліковуватись, як нерухомі об`єкти в порядку визначеним законом. Оформлення земельної ділянки гаражним кооперативом для досягнення мети своєї діяльності не має відношення до предмету доказування у справі. Акцентує увагу так тому, що позивач, звертаючись з позовом до суду не зазначила яке її право порушено відповідачем та не зазначає які саме дії необхідно вчинити для відновлення порушеного права. (а.с.214-216)

Ухвалою суду від 09.11.2020р. закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги , просили їх задовольнити посилаючись на те, що покійний ОСОБА_3 був власником збудованих ним за спільні кошти подружжя гаражів, наявне порушення порядку вступу та виходу з членів кооперативу. Позовні вимоги не уточнювали та вважали саме визнання права власності належним способом захисту свого порушеного права.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог як необґрунтованих з підстав зазначених у відзиві. Крім цього пояснила, що відповідач є нерідним сином позивача, ніякої материнської турботи позивач до нього ніколи не виявляла, єдиними хто піклувався про нього був покійний батько та тітка, яка проживає в США, з 16 років він проживає окремо, сам заробляє собі на життя та є будівельником за фахом . Спірні гаражі будував безпосередньо сам відповідач з допомогою батька та за фінансової підтримки тітки.

Представник Гаражного кооперативу "Таврія" в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, клопотань на адресу суду не надходило.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 з 05.08.1986 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 виданого 05.08.1986 року відділом РАГС м.Херсона, актовий запис № 759.(а.с.11)

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, про що 25.03.2019 року Суворовським районним у м.Херсоні відділом ДРАЦС Головного ТУЮ у Херсонській області зроблено актовий запис № 244 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 ( а.с.12)

Згідно свідоцтва про право власності від 29.11.2019. виданого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області Семиженко О.В. - ОСОБА_1 належить Ѕ частина у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу після смерті ОСОБА_3 , яке складається з: грошових внесків, в ПАТ КБ «Приватбанк». (а.с.201)

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.11.2019. виданого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області Семиженко О.В. - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить по Ѕ частині спадкового майна - Ѕ частки грошових внесків ОСОБА_3 , які знаходяться в ПАТ КБ «Приватбанк». (а.с.202)

Згідно заяви ОСОБА_3 від 01.10.1992 року останній просить прийняти його в члени автокооперативу «Таврія» та надати місце для будування гаражу для автомобіля РАФ 22031 № 43-22-ХО (а.с.13) Протоколом засідання правління гаражного кооперативу № 8 від 24.09.1992р. ОСОБА_3 прийнятий до членів кооперативу ( а.с.130)

Згідно заяви ОСОБА_3 від 21.12.2015 року наданої на ім`я голови гаражного кооперативу «Таврія», останній просить переоформити гаражний бокс № НОМЕР_1 на його сина – ОСОБА_2 та виключити заявника з членів кооперативу. ( а.с.20)

21.12.2015р. ОСОБА_2 звернувся голови гаражного кооперативу «Таврія» з заявою про прийняття його в члени кооперативу та оформлення на нього гаражного боксу № НОМЕР_1 . Також зазначив що має автомобіль ВАЗ 2104 р/н НОМЕР_5 . (а.с.21)

Відповідно до п.1 протоколу № 12 від 24.12.2015 року ОСОБА_3 виключено із членів кооперативу та його гараж переоформлено на включено до членів кооперативу ОСОБА_5 (а.с.55-56)

Згідно відповіді територіального сервісного центру № 6541 регіонального сервісного центру МВС в Херсонській області від 12.09.2019р. № 31/21/41-68 станом на дату відповіді за ОСОБА_3 зареєстровано транспортний засіб ВАЗ 21063 1991 року випуску.(а.с.42).Право власності на вказаний автомобіль підтверджується також свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_6 виданого 15.07.1998 року.(а.с.135)

Відповідачем ОСОБА_2 сплачуються членські внески до гаражного кооперативу «Таврія», що підтверджується відповідними книжками обліку.( а.с.136-141)

Відомості оформлені відповідним протоколом засідання правління гаражного кооперативу про прийняття відповідача ОСОБА_2 до членів гаражного кооперативу в 2000 році відсутні.

З відповіді Гаражного кооперативу по експлуатації гаражів-стоянок для автомобілів та мотоциклів "Таврія" від 14.11.2019р. вбачається, що ОСОБА_3 був членом гаражного кооперативу «Таврія» з 1989 року до 21.12.2015р. та мав у володінні гараж № НОМЕР_1 . До гаражного боксу за № НОМЕР_2 ОСОБА_3 відношення не мав. Протоколи засідання правління та протокол загальних зборів кооперативу за 2000 рік не зберіглися. На загальних зборах членів кооперативу затверджуються рішення правління з питань виключення їх членів кооперативу. Заява ОСОБА_3 від 21.12.2015р. про виключення його з членів кооперативу була розглянута на засіданні правління гаражного кооперативу 24.12.2015р. і затверджена на загальних зборах членів гаражного кооперативу «Таврія» які відбулися 24.01.2016р.(а.с.43)

Відповідно державного акту на право постійного користування землею I-ХС №000855 від 17.10.2000р. виданого виконавчим комітетом Херсонської міської ради народних депутатів гаражному кооперативу по експлуатації гаражів-стоянок для автомобілів та мотоциклів " ІНФОРМАЦІЯ_2 " м на підставі рішення № 375 від 18.09.2000 року зазначеному користувачу надається у постійне користування 4, 0845 гектарів землі в мажах згідно з планом землекористування під розміщення індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1 . (а.с.109, 122-127)

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_3 до грудня 2015р. був членом автогарожного кооперативу «Таврія». Право власності на гаражні бокси не реєструвалось . Відомості про його пайові внески відсутні.

Згідно з статтею 11 Закону України «Про кооперацією» вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Згідно з статтею 19-1 Закону України «Про кооперацією» член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

За ст. 21 Закону України «Про кооперацією» пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу. У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу. При цьому право власності членів кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується.

За вищевказаними приписами Статуту кооперативу вбачається, що в експлуатацію закінчених будівництвом гаражів здійснюється правлінням з оформленням технічної документації/ оціночна вартість/, розмір паю при вступі до кооперативу не може бути меншою балансової вартості гаражу.

Факт створення Гаражного кооперативу по експлуатації гаражів-стоянок для автомобілів та мотоциклів "Таврія" підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, який займається комплексним обслуговуванням об`єктів та був зареєстрований 19.05.1987 року.

Відповідно до статуту ГК «Таврія», затвердженого загальними зборами кооперативу від 08.02.2015 року, вбачається, що тип кооперативу – обслуговуючий, напрямок діяльності – гаражний. Членами ГК «Таврія» можуть бути громадяни України, які досягли 16 років, виявляють бажання брати участь у діяльності та розбудові Кооперативу, згодні виконувати умови Статут, внесли майовий пай та вступний внесок , визначений загальними зборами. Кількість членів не може перевищувати кількості гаражів. Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви до голови правління, яка розглядається на засіданні правління .Особа, яка подала заяву, вносить вступний внесок.Спадкоємці мають право на подальше користування гаражем тільки за умови вступу в члени Кооперативу. Членство припиняється за рішенням Правління. Вихід за власним бажанням здійснюється за письмовою заявою особи, що бажає вийти (п.п.1.7; 3.2; 5.2; 5.3; 5.9; 5.10; 5.13;5.16; 5.17) (а.с.26-38)

В пункті 6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, в осіб, які мають право на частку в пайових внесках, виникає право спільної часткової власності на квартиру, дачу, гараж чи інші будівлі пропорційно розміру частки паю.

Пленум Верховного суду України у своїй постанові N 5 від 28.06.91 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов`язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» в п.8, підпунктах а) та б) зазначає, що член гаражно-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом (ст.15 Закону України "Про власність").

Згідно із п. 10 Постанови Пленуму ВСУ № 5, виходячи з того, що внесений в період шлюбу одним з подружжя пай і гараж є їх спільною сумісною власністю і кожен з них має рівне право на це майно, у разі вибуття члена кооперативу переважне право на вступ замість нього до кооперативу належить його дружині, як співвласнику.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, а державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19).

В матеріалах справи акт приймання в експлуатацію гаражів відсутній, відсутні дані про їх оцінку, не визначений розмір паю при вступі до кооперативу, відсутні його балансова вартість, відсутні посилання на докази внесення пайових внесків або повного внесення паю подружжям та оформлення в зв`язку з цим права на гаражі.

Таким чином не підтверджено, що ОСОБА_3 став власником нерухомого майна фактично викупивши гаражі № НОМЕР_7 відповідно не доведено, що спірне майно належало подружжю та є спільною сумісною власністю.

Викладені вище обставини свідчать про відсутність будь-яких правовстановлюючих документів на гаражні бокси в ГК «Таврія» , тому таке майно не входять до складу спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , оскільки останній не набув свого часу на законних підставах право власності на гаражі, не сплативши за нього пайові (цільові) внески.

У постановах від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16 та від 16 грудня 2015 року № 6-2719цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Тому, до прийняття його в експлуатацію та (або) до реєстрації права власності гаражу, як нерухомого майна юридично не існує, натомість в якості об`єктів цивільних прав, щодо яких можливо вирішити спір, існують лише будівельні матеріали.

Оскільки право власності на гаражні бокси не оформлювалось та в експлуатацію гаражі не вводилися, об`єктом права спільної сумісної власності в даному випадку є сукупність будівельних матеріалів.

Враховуючи вищевикладені норми права, новостворене нерухоме майно набуває такого юридичного статусу після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи нерухомим майном з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували нерухоме майно, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

У разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи майна або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. При цьому суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-388цс15.

У відповідності до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно із частиною 1 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 80 ЦПК України).

Надані позивачем квитанції , накладні на придбання будівельних матеріалів не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки не підтверджують факту використання даних матеріалів на будівництво спірних гаражів. Права забудовника, які спадкуються нарівні з правами на майно спадкодавця слід захищати шляхом пред`явлення вимог про визнання права на будівельні матеріали.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Доводи позивача з приводу неправомірної передачі членства у гаражному кооперативі відповідачу ОСОБА_2 не приймається судом до уваги, оскільки передача такого членства не потребує згоди членів сім`ї, а сам ОСОБА_3 за життя не оспорював рішення зборів про виключення його з членів гаражного кооперативу «Таврія».

Членство в гаражному кооперативі відповідача також в передбаченому законом порядку не оспорювалося.

Позивач не є членом ГК «Таврія», відсутні докази які б підтверджували розмір паю внесеного ОСОБА_3 , прийняття до експлуатації гаражів, їх вартість, технічні характеристики, оформлення правовстановлюючих документів на гаражі, отже відсутні докази, які можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позову в розумінні вимог ст.ст.77,78,80 ЦПК України.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку , що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є належним в розумінні викладеного та приписів ст.16 ЦК України не відповідає обставинам справи та існуючим правам позивача.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, суд приходить до висновку, що померлий чоловік позивача не набув права власності на новозбудовані гаражі, а тому підстави для визнання за позивачем та її померлими чоловіком права власності на вказане нерухоме майно в порядку поділу майна подружжя відсутні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, а доказування та рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи позовної заяви не мають правового значення для правильного вирішення спору, оскільки такі аргументи втрачають правовий сенс за встановлених судами обставин.

З підстав вищевказаного, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 19, 77-81, 260, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Гаражний кооператив по експлуатації гаражів-стоянок для автомобілів та мотоциклів "Таврія" про визнання спільною сумісною власністю, визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Херсонській міський суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Я.В.Войцеховська

Повний текст рішення складено 30.03.2021р.