Рішення № 95927529, 04.03.2021, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/15527/15-ц

Провадження № 2/947/841/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Маломуж А.І.,

за участі секретаря судового засідання – Абухіної Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства «міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , треті особи: Комунальне підприємство житлово-комунальний сервіс «Вузівський», орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання недійсним та скасування договору найму житла, розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло, зняття з реєстраційного обліку та усунення перешкод у користуванні житлом,-

В С Т А Н О В И В :

11.11.2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , треті особи: Комунальне підприємство житлово - комунальний сервіс «Вузівський», Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, який неодноразово уточнював та 28.04.2016 року збільшивши позовні вимоги, просив визнати недійсним та скасувати договір № 042/15-кв найму житла в будинках державного і комунального фонду, виданого на ім`я ОСОБА_2 ; визнати недійсним та скасувати розпорядження органу приватизації №220895 від 10.05.2015 року та свідоцтво про право власності на житло від 15.05.2015 року, видані на ім`я ОСОБА_2 ; скасувати особовий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_2 ; скасувати договір № 5176009014 від 12.01.2014 року, укладений між КП «ЖКС «Вузівський» та ОСОБА_2 ; скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у кімн. АДРЕСА_1 ; виселити ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з кім. АДРЕСА_1 ; усунути перешкоди у проживанні ОСОБА_1 у кімн. АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , шляхом вселення ОСОБА_1 у кімн. АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що він згідно Направлення №19 від 29.07.2004 року був поселений в гуртожиток АДРЕСА_2 . З 15.11.2005 року на рівному становищі щодо поселення у гуртожиток та проживання у ньому, у спірному приміщенні разом з ним проживав ОСОБА_2 та у зв`язку з відсутністю рішення Київської районної адміністрації про надання їм у користування зазначених житлових приміщень, ордери на надання житлової площі не видавались. 25.12.2009 року приміщення гуртожитку було передано до комунальної власності територіальній громаді м. Одеси. 05.12.2011 року ОСОБА_1 звертався до Київської районної адміністрації з заявою про реєстрацію його у гуртожитку, однак відповіді не отримав. ОСОБА_1 зазначав, що не маючи права власності, займаючи тільки койко - місце в гуртожитку, за відсутності Ордеру, Договору найму житла, ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом про його виселення та 05.03.2015 року рішенням апеляційного суду Одеської області скасовано рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.12.2014 року, яким позов було задоволено. Зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вселилися у гуртожиток на однакових умовах та переважного права один перед одним не мають. Крім того ОСОБА_1 зазначав, що 26.05.2014 року Київська районна адміністрація м.Одеси подала позов про виселення його та ОСОБА_2 з гуртожитку, який 27.07.2015 року був залишений без розгляду. Під час розгляду справи у суді, 25.03.2015 року між ОСОБА_2 та Київською районною адміністрацією Одеської міської ради був укладений оскаржуваний договір найму житла, предметом, якого було надання ОСОБА_2 у безстрокове користування спірне майно та 15.05.2015 року ОСОБА_2 отримав Розпорядження органу приватизації та Свідоцтво про право власності на житло по АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 вважав, що приватизація кімнати у гуртожитку була проведена з порушенням діючого на той час законодавства. Таким чином ОСОБА_1 зазначав, що він не може реалізовувати своє право на приватизацію житла, так як зазначений договір найму від 25.03.2015 року перешкоджає йому в цьому.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 травня 2017 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 травня 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 19 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 травня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 червня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Маломуж А.І.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17.03.2020 року провадження у вказаній справі відкрито. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18.09.2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

У судові засідання ОСОБА_1 та його представник не з`явились, повідомлені належним чином, неодноразово надавали заяви про відкладення розгляду справи.

Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та на представництво інтересів неповнолітнього ОСОБА_4 надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила у зв`язку з численними неявками позивача залишити позов без розгляду.

Представник відповідача Київської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з`явився, надав письмові пояснення, відповідно до яких, вказав, що 25 березня 2015 року на підставі поданого пакету документів між Київською районною адміністрацією Одеської міської ради та ОСОБА_2 укладено договір № 042/15-кв найму житла в будинках державного та комунального житлового фонду, за умовами якого наймодавець надає наймачу ОСОБА_2 в безстрокове користування кімнату АДРЕСА_1 , позивач оспорює договір найму житла в будинках державного і комунального фонду, стороною якого він не являється. Представник зазначив, що єдиною підставою для видачі ордеру є вільний статус житла, проте позивач на квартирному обліку не перебував та не перебуває, у зв`язку із чим відсутні підстави для видачі ордеру.

Представники відповідачів Департаменту міського господарства Одеської міської ради та Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради в судове засідання не з`явились, повідомлені належним чином, відзив на позов не надали.

Представник третьої особи КП «ЖКС «Вузівський», до судового засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за її відсутності, оскільки предмет спору не впливає на права та інтереси КП ЖКС «Вузівський».

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з`явився, надав заяву про слухання справи, у вирішення всіх заяв та клопотань поклався на розсуд суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що кімната АДРЕСА_1 є приміщенням гуртожитку державного підприємства «Одеський судноремонтний завод «Україна».

У вказану кімнату на підставі відповідних направлень 24 липня 2004 року заселився ОСОБА_1 , а 15 листопада 2005 року – ОСОБА_2

20 лютого 2008 року ОСОБА_2 зареєстрував місце свого проживання за вказаною адресою.

06 березня 2012 року ОСОБА_1 на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 березня 2012 року, ухваленого в справі № 1512/1597/2012, зареєструвався в кімнаті АДРЕСА_1 .

З листа голови Київського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2014 року № 85 вбачається, що 06 березня 2012 року вказаним судом не ухвалювалось заочне рішення в справі № 1512/1597/2012 за позовом ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт», третя особа – Київський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, про визнання права користування житловим приміщенням.

10 вересня 2014 року реєстрація місця проживання ОСОБА_1 у кімнаті АДРЕСА_1 скасована.

Згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію № 1408 від 24 листопада 2014 року та № 589 від 22 листопада 2014 року, за адресою: АДРЕСА_3 , проживають та зареєстровані: з 20 лютого 2008 року основний наймач ОСОБА_2 , 1986 року народження. ОСОБА_1 , 1986 року народження, займав койку-місце з 06 квітня 2012 року, знятий з реєстрації 10 вересня 2014 року на підставі висновку ГУДМС України в Одеській області.

25 березня 2015 року між Київською районною адміністрацією Одеської міської ради та ОСОБА_2 укладено договір № 042/15-кв найму житла в будинках державного та комунального житлового фонду, за умовами якого наймодавець надає наймачу ОСОБА_2 в безстрокове користування кімнату АДРЕСА_1 .

Станом на 25 березня 2015 року ОСОБА_1 за вищевказаною адресою не зареєстрований.

15 травня 2015 року Департаментом міського господарства Одеської міської ради на підставі розпорядження органу приватизації від 15 травня 2015 року № 220895 видано свідоцтво про право власності, зареєстроване за № 19-26538, яким посвідчено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить кімната АДРЕСА_1 .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2014 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення, ОСОБА_1 виселено з приміщення загальною площею 32,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Вказане рішення суду першої інстанції скасовано рішенням апеляційного суду Одеської області від 05 березня 2015 року, у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення із спірного приміщення відмовлено.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, що позивач ОСОБА_1 вселився у гуртожиток на підставі направлення (яке має силу спеціального ордера) та проживав у ньому з липня 2004 року.

Вказані обставини також встановлені рішенням апеляційного суду Одеської області від 05 березня 2015 року, яким у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення із спірного приміщення відмовлено.

Рішенням апеляційного суду, яке набуло законної сили, встановлено, що ані позивач, ані відповідач при вселенні в гуртожиток спеціального ордеру, передбаченого статтею 129 ЖК України, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу, не мали, у зв`язку із чим суд вважав, що сторони по справі вселилися в гуртожиток на однакових умовах і переважного права один перед одним не мають.

Також вказаним рішенням апеляційного суду Одеської області від 05 березня 2015 року встановлено, що з жодним з них в установленому законом порядку не були укладені договори найму або договори оренди на жиле приміщення, що підтверджено листами Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 23.02.2015 року та КП “ЖКС “Вузівський” від 24.02.2015 року.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Проте суд зазначає, що вже 25 березня 2015 року на підставі поданого пакету документів між Київською районною адміністрацією Одеської міської ради та ОСОБА_2 укладено договір № 042/15-кв найму житла в будинках державного та комунального житлового фонду, за умовами якого наймодавець надає наймачу ОСОБА_2 в безстрокове користування кімнату АДРЕСА_1 .

Доказів того, що ОСОБА_1 одразу ж після його виселення звертався до КРА ОМР з заявою та пакетом необхідних документів для укладення договору найму житлового приміщення судові не надано.

Як вбачається з відповіді КРА ОМР від 26.04.2016 року за № 819/01-11 ОСОБА_1 звертався з заявою про видачу йому ордеру на кімнату АДРЕСА_1 , на, що йому було повідомлено, що він на квартирному обліку при КРА ОМР не перебував і не перебуває, житлова площа районною адміністрацією йому не надавалась, а тому підстав для видачі ОСОБА_1 ордеру на кімнату № НОМЕР_2 у гуртожитку по АДРЕСА_4 станом на сьогоднішній день, немає, як і не має підстав для укладення з ним договору найму на зазначене житло.

Інших правових підстав, окрім направлення, яке відповідно до рішення апеляційного суду Одеської області від 05 березня 2015 року, не мало сили спеціального ордеру, правомірності проживання в даній кімнаті судові не надано.

З матеріалів справи вбачається, що позивач намагався лише зареєструватися у вказаному приміщенні, проте доказів того, що він будь яким чином намагався в нього вселитися після виселення судові також не надано.

Дослідивши довідку з місця проживання про склад сім`ї від 08 травня 2014 року, список мешканців гуртожитку станом на 01 березня 2010 року, платіжні доручення, відповідно до яких ОСОБА_1 здійснював комунальні платежі, позовну заяву ОСОБА_2 про виселення із спірної кімнати, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 фактично проживали у кімнаті АДРЕСА_1 , проте до укладення ОСОБА_2 договору найму, відповідно до рішенням апеляційного суду Одеської області від 05 березня 2015 року, жоден з них при вселенні в гуртожиток спеціального ордеру, передбаченого статтею 129 ЖК України, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу, не мали, а тому правових підстав проживання у спірному приміщенні не мали.

Згідно довідки Державної прикордонної служби України від 20 березня 2015 року № 30/261, ОСОБА_1 зарахований до списку особового складу Одеського загону морської охорони Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України на всі види забезпечення з 20 березня 2015 року та проходить військову службу по мобілізації до оголошення Указу Президента про демобілізацію.

Відповідно до статті 71 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках, зокрема, призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період - протягом усього періоду проходження військової служби.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі – приватизація) – це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), кімнат у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Аналогічні положення містяться у пункту 5 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян.

Згідно пункту 4 статті 5 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Відповідно до положень статей 1, 5, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», за якими передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири, при цьому до членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Основним наймачем спірної кімнати у гуртожитку був ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою /з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію/ № 1408 від 24.11.2014 року та № 589 від 22.11.2014 року, за адресою: АДРЕСА_3 , в якій вказано, що проживають та зареєстровані: з 20.02.2008 року основний наймач ОСОБА_2 , 1986 року народження. ОСОБА_1 , 1986 року народження, займав койку-місце з 06.04.2012 року, знятий з реєстрації 10.09.2014 року на підставі висновку ГУДМС України в Одеській області та договором найму житла від 25 березня 2015 року за № 042/15-кв.

ОСОБА_1 не є членом сім`ї наймача, а тому за ним не зберігається жиле приміщення протягом шести місяців відповідно до ст.71 ЖК України.

Щодо вимог позивача про позбавлення його права на приватизацію, суд зазначає, що не будучи зареєстрованим, не уклавши договір найму приміщення в гуртожитку, позивач не мав та не має на цей час правових підстав для звернення до органів приватизації з даного питання.

Стосовно права на проживання в приміщенні гуртожитку суд враховує наступне. Позивач стверджував, що ОСОБА_2 його примусово виселив, викинув його речі, замінив замок, однак на протязі розгляду справи належних доказів суду не надав та вказані посилання суд вважає недоведеними.

Окрім того,суд зазначає. що відповідно до довідки /з місця проживання, про склад сім`ї та реєстрації/ від 20.04.2016 року у спірному житлі зареєстрований неповнолітній ОСОБА_4 , 2004 року народження.

У висновку Органу опіки та піклування КРА ОМР від 24.10.2018 року за № 1379/014 вказано, що орган опіки та піклування вважає неможливим виселення Неповнолітного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з адреси його реєстрації та проживання, а саме: з кімнати АДРЕСА_4 .

Тому вимоги, щодо скасування реєстрації ОСОБА_3 , та її дитини, а також їх виселення, суд вважає такими, що не підлагють задоволенню, оскільки їх реєстрація, вселення та проживання є правомірниими, та прав позивача не порушують. Безпідставними також є вимоги щодо скасування особового рахунку та договору, укладеного між ОСОБА_2 та КП "ЖКС Вузівський".

Вимоги щодо зобов`язанні КРА видати ордер на заселення та укладання договору найму є безпідставними, оскільки ордер видається на вільне житло, особам які перебувають на квартирному обліку. Як встановлено судом, позивач на цей час на обліку не перебуває.

Проаналізувавши встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, так як необґрунтовані та недоведені.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 78, 206, 259, 263, 264 ЦПК України ст.ст. 16, 316, 127, 320, 810, 820 ЦК України

ВИРІШИВ:

У задоволенні уточненої позовної заяви ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства «міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , треті особи: Комунальне підприємство житлово-комунальний сервіс «Вузівський», орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання недійсним та скасування договору найму житла, розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло, зняття з реєстраційного обліку та усунення перешкод у користуванні житлом відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання Одеському апеляційному суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 15.03.2021 року.

Суддя Маломуж А. І.