Рішення № 95925041, 31.03.2021, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 31.03.2021

ЄУ № 942/100/21

Провадження №2-а/942/6/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року, Новопсковський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Чалого А.В.,

за участю секретаря Сіренко А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Чорнухи І.П.,

відповідача Свінцицького О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу прикордонної служби «Білолуцьк» Східного регіонального управління Луганського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в особі в.о. начальника відділу прикордонної служби «Білолуцьк» капітана Свінцицького Олександра Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з вказаним вище адміністративним позовом, в обґрунтування якого зазначив наступне.

20.01.2021 виконуючим обов`язки начальника відділу прикордонної служби «Білолуцьк» Луганського прикордонного загону капітаном Свінцицьким О.Ю. винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення, передбаченого ст. 202 КУпАП за порушення прикордонного режиму.

Позивач вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

В постанові від 20.01.2021 зазначено, що 13.01.2021 о 15 год. 30 хв. у прикордонній смузі на відстані до 1000 м від державного кордону України, на польовій дорозі сполученням н.п. Шапран – н.п. Залісне (Україна) у районі іпт. №723, прикордонний наряд «Прикордонний патруль» виявили транспортний засіб марки «Нива» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив рух дорогами, які відсутні в реєстрі автомобільних доріг та ведуть до Державного кордону, чим порушив вимоги п.п.1 п. 2 «Додаткові тимчасові режимні обмеження у контрольованих прикордонних районах», затверджених наказом МВС №1075 від 07.09.2015, відносно громадянина ОСОБА_2 , інспектором прикордонної служби 1 категорії (начальник спеціального приміщення) групи адміністративно-юрисдикційної діяльності прапорщиком ОСОБА_3 15.01.2021 складено протокол про адміністративне правопорушення СхРУ №223807, відповідальність за яке передбачена ст. 202 КУпАП.

Як на доказ вчинення вказаного правопорушення, відповідач в постанові посилається на протокол про адміністративне затримання, схему скоєння правопорушення, рапорти співробітників прикордонної служби.

Позивач вважає такі документи неналежними доказами, оскільки вони не відповідають вимогам Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України 18.09.2013 №898, а схема скоєння правопорушення на час розгляду справи у матеріалах була відсутня та відповідно не досліджувалась, належна оцінка їй не надавалася, а тому посилання на неї у постанові як на доказ є безпідставним.

Крім того, позивач вважає, що формулювання суті правопорушення, яке є нечітким та невірним, позбавляє його права на захист, адже обвинувачення йому незрозуміле, оскільки складається з двох частин – за вчинення порушення прикордонного режиму та невиконання законних вимог прикордонного наряду про зупинку транспортного засобу та припинення вчиняємого правопорушення.

Позивач зазначає, що відповідачем не доведено факт керування транспортним засобом марки «Нива-2121» д.н.з. НОМЕР_1 саме ОСОБА_1 , оскільки дані обставини встановлені з рапортів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які вказали, що по силуету побачили, що особа, яка була за кермом т/з «Нива» пересів з водійського місця на пасажирське сидіння та в подальшому вийшов з машини, в якому вони впізнали ОСОБА_1 . Позивач вважає такі пояснення співробітників прикордонної служби лише припущенням, які не можуть бути належним доказом.

ОСОБА_1 вказує, що під час розгляд справи свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 присутніми не були та ніяких пояснень не надавали. Проте, свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надали пояснення та зазначили, що саме ОСОБА_10 весь час керував автомобілем ВАЗ-2121, д/н НОМЕР_1 , який рухався тільки по дорогах з асфальтованим покриттям, а не польовими дорогами. Будь-яких автомобілів, у тому числі і автомобілів прикордонників вони не бачили. ОСОБА_9 особисто бачив, що саме ОСОБА_10 керував автомобілем.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати дії в.о. начальника відділу прикордонної служби «Білолуцьк» Східного регіонального управління Луганського прикордонного загону Державної прикордонної служби України капітана Свінцицького Олександра Юрійовича, яким відносно ОСОБА_1 винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за вчинення порушення прикордонного режиму №001280, відповідальність за яке передбачена ст. 202 КУпАП та накладено штраф у сумі 170,00 грн. – протиправними. Скасувати постанову №001280 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за вчинення порушення прикордонного режиму, відповідальність за яке передбачене ст. 202 КУпАП та накладено штраф у сумі 170,00 грн. – як незаконну. Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 закрити за відсутністю у його діях складу такого правопорушення.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 12.02.2021 відкрито провадження у справі, судовий розгляд призначено на 22.02.2021.

22.02.2021 розгляд справи відкладений до 19.03.2021, за клопотанням представника відповідача.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 19.03.2021 повернуто без розгляду відзив відділу прикордонної служби «Білолуцьк» Східного регіонального управління Луганського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в особі в.о. начальника відділу прикордонної служби «Білолуцьк» капітана Свінцицького Олександра Юрійовича.

19.03.2021 розгляд справи відкладений до 31.03.2021, у зв`язку з викликом свідка та закінченням робочого часу.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, надали пояснення згідно обставин, викладених у позові.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав постанову такою, що відповідає вимогам закону.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Особливості провадження з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності передбачені ст. 286 КАС України.

З постанови про накладення адміністративного стягнення № 001280 від 20.01.2021, винесеною виконуючим обов`язки начальника відділу прикордонної служби «Білолуцьк» Луганського прикордонного загону капітаном Свінцицьким О.Ю., вбачається, що 13.01.2021 о 15 год. 30 хв. у прикордонній смузі на відстані до 1000 м від Державного кордону України, на польовій дорозі сполученням н.п. Шапран – н.п. Залісне (Україна) у районі іпт. №723, прикордонний наряд «Прикордонний патруль» виявили транспортний засіб марки «Нива» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив рух дорогами, які відсутні в реєстрі автомобільних доріг та ведуть до Державного кордону, чим порушив вимоги п.п.1 п. 2 «Додаткові тимчасові режимні обмеження у контрольованих прикордонних районах», затверджених наказом МВС №1075 від 07.09.2015. 15.01.2021 за вчинення порушення прикордонного режиму відносно громадянина ОСОБА_11 , інспектором прикордонної служби 1 категорії (начальник спеціального приміщення) групи адміністративно-юрисдикційної діяльності прапорщиком ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення СхРУ №223807, за правопорушення відповідальність за яке передбачена ст. 202 КУпАП.

Вказаною вище постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 202 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.

Стаття 202 КУпАП передбачає відповідальність за порушення прикордонного режиму, режиму у пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду-виїзду.

Об`єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні прикордонного режиму або режиму у пунктах пропуску через державний кордон України. Суб`єктами даного адміністративного правопорушення можуть біти як фізичні, так й посадові особи.

Позивач заперечує, що саме він керував транспортним засобом марки «Нива-2121» д.н.з. НОМЕР_1 13.01.2021 о 15 год. 30 хв. у прикордонній смузі на відстані до 1000 м від державного кордону України.

Згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення СхРУ №223807 стосовно ОСОБА_1 висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ст. 202 КУпАП зроблено на підставі протоколу про адміністративне затримання ОСОБА_1 від 13.01.2021, протоколу про адміністративне правопорушення СхРУ №223807, складеного 15.01.2021 відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення за ст. 202 КУпАП, протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів у ОСОБА_1 від 13.01.2021.

Судом встановлено, що до винесення спірної постанови ані схеми скоєння правопорушення, ані рапорту оператора-розвідника приккшр «Новопсков» ст. сержанта ОСОБА_12 та інші рапорти працівників прикордонної служби на які є посилання в постанові (а.с.7-17), матеріали справи не містили, а долучені до матеріалів справи після винесення постанови (а.с.24-28).

Згідно ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Допустимість доказів. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 74 КАС України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ст. 77 КАС України).

Таким чином, відповідачем не спростовано обставини, які ставлять під сумнів правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача.

Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 26.02.2021 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Судом встановлено, що органом, яким складено протокол, не доведено, що 13.01.2021 о 15 год. 30 хв. у прикордонній смузі на відстані до 1000 м від державного кордону України, на польовій дорозі сполученням н.п. Шапран – н.п. Залісне (Україна) у районі іпт. №723 транспортним засобом марки «Нива», д.н. НОМЕР_1 керував саме ОСОБА_1 .

Вказані обставини також підтверджені поясненнями наданими в судовому засіданні свідком ОСОБА_10 .

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути притягнутий заходам адміністративного примусу у зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог п. 5 Розділу ІV Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 вересня 2013 року № 898 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21 грудня 2018 року № 1046) постанова про накладення адміністративного стягнення та постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення оформлюються відповідно до вимог, установлених статтею 283 КУпАП, та мають містити:

повне найменування уповноваженої посадової особи, яка винесла постанову (посада, прізвище, ім`я, по батькові);

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування);

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

посилання на пункт (статтю) нормативно-правового акта, який(яка) передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення;

прийняті у справі рішення, а також інформацію про право оскарження постанови в порядку та строки, визначені статтями 288, 289 КУпАП.

Затверджена форма такої постанови є додатком 6 до п. 4 Розділу ІV вказаної вище Інструкції.

Таким чином, оскаржуванапостанова судом перевірялася на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, проте відповідач до суду відзив на позов та докази правомірності вищевказаної оскаржуваної постанови не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.

В силу вимог п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»). Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справах «Нечипорчук і Йонкало проти України» (рішення від 21.04.2011 року) та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» (рішення від 06.12.1998 року) Європейський суд з прав людини наголосив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи поза розумним сумнівом і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (п. 150 та 253 рішень відповідно).

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на вказане, суд приймає до уваги викладені обставини справи зазначені в позовній заяві, будь-яких відомостей, які б спростовували зазначені позивачем обставини у суду відсутні, а відповідачем надані не були.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не виконав вимог ч. 2 ст.77 КАС України та не довів правомірності прийнятого ним рішення відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що постанова відповідача підлягає скасуванню як незаконна, а вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тобто, якщо відповідачем у справі виступала посадова чи службова особа, то судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, в якому працює ця особа. При цьому залучення такого суб`єкта владних повноважень до участі у справі в якості окремого учасника не вимагається.

Позивачем був сплачений судовий збір в сумі 454,00 грн. за вимогу про скасування оскаржуваної постанови, що підтверджується квитанцією АТ «Ощадбанк» №1 від 12.02.2021. Таким чином, враховуючи факт задоволення позовних вимог, вказану суму судового збору слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса (в/ч 9938), оскільки Відділ прикордонної служби «Білолуцьк» не є юридичною особою.

Керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 72-77, 139, 241-246, 271, 272, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до відділу прикордонної служби «Білолуцьк» Східного регіонального управління Луганського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в особі в.о. начальника відділу прикордонної служби «Білолуцьк» капітана Свінцицького Олександра Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Визнати дії в.о. начальника відділу прикордонної служби «Білолуцьк» Східного регіонального управління Луганського прикордонного загону Державної прикордонної служби України капітана Свінцицького Олександра Юрійовича, яким відносно ОСОБА_2 винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за вчинення порушення прикордонного режиму №001280, відповідальність за яке передбачена ст. 202 КУпАП та накладено штраф у сумі 170,00 грн. протиправними

Постанову №001280 від 20.01.2021, винесену в.о. начальника відділу прикордонної служби «Білолуцьк» Східного регіонального управління Луганського прикордонного загону Державної прикордонної служби України капітаном Свінцицьким О.Ю. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 за ст. 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса (в/ч 9938) (код ЄДРПОУ 14321736, місцезнаходження: просп. Перемоги, 58, м. Лисичанськ, Луганська область) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: А.В. Чалий