Рішення № 95924835, 22.03.2021, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/5618/20

Номер провадження 2/404/1634/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого-судді - Іванової Н.Ю.

при секретарі - Тригубенко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2020 року представник позивача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, просив стягнути із відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 07 квітня 2012 року в розмірі 16887,27 грн., а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 07 квітня 2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідно до п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 договору відповідач надав свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надала право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджено підписом у заяві.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості. Таким чином, у порушення умов договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, та продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав банку.

Станом на 23 червня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі – 16887, 27 грн., з них: заборгованість за тілом кредиту – 14097,20 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту - 14097,20 грн., заборгованість за простроченими відсотками – 2790,07 грн. З посиланням на зазначене сторона позивача просили задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

10 листопада 2020 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого вказано, що банком не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг. Із наявної в матеріалах справи копії анкети-заяви про приєднання до Умов не можливо дійти висновку, що дана анкета-заява містить істотні умови властиві для даного типу договору, адже з матеріалів справи вбачається, що анкета-заява, у якій міститься підпис позивача, стосується лише його наміру оформити платіжну картку. Інші надані банком документи містить лише загальну інформацію щодо умов кредитування при використанні картки. Позивачем не надано жодного підтвердження про погодження з відповідачем відсоткової ставки, штрафних санкцій, комісій.

Відповідно до розрахунку, позивачем безпідставно нараховано та стягнуто з відповідача 33 638,90 грн. – нараховані відсотки за користування кредитним лімітом, 700 грн. – пеня, 50 грн. – траф, тобто позивач безпідставно стягнув з відповідача 34 388,90 грн. Крім того, з банківської карти відповідача за період з 01 червня 2020 року по 02 листопада 2020 року банком на погашення заборгованості списано 6 822,26 грн.

Вважає, що у відповідача відсутня заборгованість за кредитним договором. Тіло кредиту є повністю погашеним відповідачем, що є в даному випадку підставою для відмови у задоволенні позову, адже домовленості про сплату відсотків за користування коштами підписана відповідачем анкета-заява не містила.

Також просив стягнути з позивача на користь відповідача 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

20 листопада 2020 року представником позивача на адресу суду направлено відповідь на відзив, відповідно якої вказано, що заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті банку складають договір про надання банківських послуг. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві.

Позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що відповідач висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила (в), що « Я згодна (ен) з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась (вся) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...». Також до матеріалів позовної заяви долучено «Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна» з якого чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5 % (_30,00 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо.

Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачувала заборгованість за договором ( погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).

Враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті.

Щодо посилання відповідача на постанову ВСУ за справою № 342/180/17, то Верховним Судом звернуто увагу на відсутність доказів тотожності наданих банком разом із позовною заявою Умов та Правил надання банківських послуг із тими, що були чинними у момент підписання заяви позичальника. В судовій справі, що розглядається судом, позивачем надано: наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, що підтверджує надання до позовної заяви саме тієї редакції, що була чинна на момент підписання заяви позичальника; довідку щодо виданих кредитних карток Відповідачу, що підтверджує строки дії кредитних карток та їх цільове призначення; виписку по рахунку, що підтверджує використання кредитного карткового рахунку відповідачем, погашення кредитного ліміту та сплату відсотків, тобто вчинення дій що підтверджують усвідомлення відповідачем обов`язків щодо повернення кредиту та внесення плати за його використання. Вказані документи підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення відповідача до банку з метою подальшого укладення договору.

Зазначено, що заявлена сума компенсації витрат на правову допомогу значно перевищує встановлені діючим законодавством та нормативно-правовими актами граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, сума витрат є не спів мірною із складністю справи, не є доведеною.

07 грудня 2020 року від представника позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно якої він просив остаточно стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за договором б/н від 07 квітня 2012 року в розмірі 9075,01 грн. (9075,01 грн. – заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 9075,01 грн. – простроченим тілом кредиту), а також понесені позивачем судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні вимог позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд у задоволенні вимог відмовляє, із наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 07 квітня 2012 року, ОСОБА_1 надав згоду на те, що вказана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Пам`яткою клієнта» та «Тарифами банку» складає між позивачем та відповідачем договір про надання банківських послуг.

До позовної заяви позивачем разом з іншими документами надано копії Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку із зазначенням, що дані умови розміщені на офіційному веб-сайті та на яких відсутні підписи відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 згідно кредитного договору отримав кредитні картки, перелік яких вказано у довідці, зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 01.2022 року.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, належним та допустимим первинним доказом проведення операцій з коштами на рахунку можуть являтися: виписки з особового рахунку клієнта банку, касові документами, документальні розпорядження розпорядника коштів про їх перерахування.

Натомість розрахунок заборгованості являється результатом аналітичної (інтелектуальної) діяльності з виконання математичних дій на основі первинних документів, які підтверджують рух коштів на рахунку.

Таким чином, розрахунок кредитної заборгованості має бути підтверджений і оцінений з огляду на первинні документи, які фіксують рух коштів на рахунку та умови договору. Отримання та користування перевипущеними картками підтверджується випискою по рахунку, яка має статус первинного документу, в якій відображено як зняття кредитних коштів, так і погашення.

У відповідності до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

У частині першій статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, у матеріалах справи міститься лише копія анкети заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, що підписана відповідачем. При цьому, копії додатків, а саме Витяг з умов та правил надання банківських послуг, що долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, підписів відповідача не містять, що свідчить про недоведеність факту ознайомлення відповідача саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, а також те, що вказаний документ містив умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Таким чином, АТ КБ «Приватбанк» не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що із наявної в матеріалах справи та дослідженої копії анкети-заяви про приєднання до Умов не можливо дійти висновку, що дана анкета-заява містить істотні умови властиві для даного типу договору.

Адже, з матеріалів справи вбачається, що анкета-заява, у якій міститься підпис відповідача, стосується лише його наміру оформити платіжну картку «Кредитка Універсальна». Позивачем не надано жодного підтвердження про погодження відсоткової ставки.

Відповідно до розрахунку позивачем безпідставно стягнуто з відповідача 34 388,90 грн. В період з 01 червня 2020 року по 02 листопада 2020 року банком на погашення заборгованості списано 6822,26 грн.

Заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за простроченим тілом кредиту, утворилась внаслідок неправомірного нарахування відсотків та пені.

Частину із сплачених відповідачем коштів, безпідставно позивачем було спрямовано на погашення відсотків, між тим, анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків. Відповідачем виконано взяті на себе зобов`язання по погашенню тіла кредиту.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд.1д, код ЄДРПОУ: 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено 31.03.2021 року.

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда