Рішення № 95924266, 31.03.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8744/20

Провадження № 2/204/653/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Старостенко Т.В.,

представника позивача Христян М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.10.2018 року на загальну суму 164 223,80 грн., а також судові витрати. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що ОСОБА_1 звернулась до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 12.10.2018 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому вигляді. Заявою відповідача повністю підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору. Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. В подальшому відповідач, ознайомившись з умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 12.10.2018 року, отримав картку типу: преміальна картка World Black Edition (кредитний ліміт до 200 000 грн.). Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором, станом на 15.11.2020 року відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 164 223,80 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом - 164 223,80 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 36 437,91 грн. Звертає увагу, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 164 223,80 грн., яка є заборгованістю за кредитом. Тому, АТ КБ «Приватбанк» вирішив звернутися до суду для стягнення з відповідача вказаної вище суми заборгованості.

12 березня 2021 року від відповідача до суду надійшло заперечення проти позову, в якому зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та недоведеними з огляду на наступне. Матеріали справи не містять достатніх та допустимих доказів. Стороною позивача не надано доказів того, що відповідна картка, яка мала бути передбачена умовами анкети-заяви, була видана відповідачу, як і не надано відомостей, що підтверджують тип та строк дії цієї картки, що є істотними умовами договору. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. До позову не долучений меморіальний ордер, як єдиний належний та допустимий доказ зарахування коштів на рахунок відповідача. Матеріали справи не містять доказів видачі відповідачу платіжної картки з підписом відповідача. Роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, а в даному випадку Банку. Відповідач просив врахувати, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про кредитний ліміт, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. У зв`язку з викладеним просила відмовити позивачу у задоволенні позову.

23 березня 2021 року від представника позивача - ОСОБА_2 до суду надійшло письмове пояснення, в якому зазначено наступне. ОСОБА_1 звернулась до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 12.10.2018 року. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг. Банк забезпечив позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема, за допомогою карти та фінансового телефону на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП - пароль. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 12.10.2018 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Також, до позовної заяви долучено Тарифи з використанням кредитки World Black Edition, з яких чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,1% (37,20% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. В договорі прописана валюта кредитування, відсоткова ставка, винагороди, розмір платежу, відповідальність, права та обов`язки сторін договору та багато іншого. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Банком надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже отримав кредитну картку, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Банком надані докази, які підтверджують факт укладення кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов`язань. Відповідно до виписки по рахунку вбачається активне використання відповідачем кредитного рахунку. Розрахунок заборгованості Банку проведений автоматизованою системою станом на 15.11.2020 року і в ньому відображено та враховано всі фінансові зобов`язання боржника за умовами договору, а також здійсненні боржником платежі на його виконання. Правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті. Згідно виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором. У зв`язку з викладеним просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача - Христян М.О. позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та письмовому поясненні.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, у своєму письмовому запереченні проти позову позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовну в повному обсязі, а також просила розглядати справу без її участі.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом встановлено, що 12 жовтня 2018 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с. 17-18). Однак, вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача.

У позовній заяві позивачем зазначено, що відповідачу було відкрито картковий рахунок та надано у користування кредитну картку World Black Edition, на підтвердження чого надав довідку про отримані картки (а.с. 16). Однак, оцінюючі вказану довідку суд до уваги її не бере, оскільки вона неналежно оформлена, не містить номеру та дати її складання, виготовлена невідомою особою та невідомою особою підписана, а також не містить печатки банку, у зв`язку з чим судом не може вважатися допустимим доказом та достовірним. Жодних інших належних та допустимих доказів того, що відповідач дійсно отримав кредитну картку № НОМЕР_1 , матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 638 ЦК України закріплено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У позовній заяві позивач посилається на укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору № б/н від 12 жовтня 2018 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, та за яким позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 164 223,80 грн., а також надає розрахунок заборгованості за кредитним договором № б/н від 12 жовтня 2018 року.

Але, в матеріалах справи кредитний договір № б/н від 12 жовтня 2018 року відсутній, а міститься лише анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 12 жовтня 2018 року, яка не містить жодної інформації про отримання відповідачем за цією анкетою-заявою кредитних коштів.

Також, жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що 12 жовтня 2018 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н із встановленням відповідачу кредитного ліміту, а також доказів щодо розміру такого ліміту, стороною позивача до суду не надано.

Посилання представника позивача на те, що умови укладеного договору зафіксовані наданому ним письмовому документі без назви (а.с. 19-20) оскільки вони підписані відповідачем, суд до уваги не бере з тієї підстави, що названий документ містить загальні умови кредитування для чотирьох різних кредитних продуктів, які пропонуються банком усім бажаючим, і з нього не можливо встановити який саме кредитний продукт (вид кредитної картки) було обрано сторонами під час підписання анкети-заяви, що б давало суду можливість встановити суттєві умови укладеної угоди (строк кредитування, розмір кредитування, процентна складова тощо).

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У позовній заяві позивачем зазначено, що відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку (а.с. 15). Однак, оцінюючи вказану довідку суд також до уваги її не бере, оскільки вона неналежно оформлена, не містить номеру та дати її складання, виготовлена невідомою особою та невідомою особою підписана, а також не містить печатки банку, у зв`язку з чим судом не може вважатися допустимим та достовірним доказом. Жодних інших належних та допустимих доказів того, що відповідачу позивачем був встановлений кредитний ліміт, та доказів щодо розміру такого ліміту, стороною позивача суду не надано, як не надано і належних доказів подальшої зміни такого кредитного ліміту.

У позовній заяві позивачем зазначено, що договір № б/н від 12 жовтня 2018 року складається з заяви відповідача, «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua.

Але, «Умови та правила надання банківських послуг» підпису відповідача не містять. Доказів того, що «Умови та правила надання банківських послуг», які додані позивачем до позовної заяви, є складовою укладеного між сторонами договору, матеріали справи також не містять, як відсутні і докази, що саме такі умови та правила надання банківських послуг діяли на момент підписання відповідачем 12 жовтня 2018 року анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, та в подальшому такі умови не змінювались.

Крім того, не надано доказів того, що позивач надав відповідачу кредит у розмірі та на умовах, зазначених позивачем у позовній заяві, а відповідач відповідно взяв на себе зобов`язання з повернення кредиту, сплати винагороди та неустойки у разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, а також не доведено, що саме такі умови та правила надання банківських послуг і тарифи банку, як зазначені позивачем у позовній заяві, розумів відповідач підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанк.

Разом з цим, відповідач у своєму запереченні проти позову також наполягав на тому, що позивачем не надано доказів видачі відповідачу платіжної картки та доказів зарахування коштів на рахунок відповідача.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначає позивач. Підписом у анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, що є договором приєднання, відповідач погодився з умовами та правилами, однак з цієї анкети-заяви не вбачається суми наданого кредитного ліміту, тому застосування умов та правил надання банківських послуг в будь-якій редакції не є можливим.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 зазначено, що надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження видачі відповідачу кредитної карти, її виду та строку дії, а також розміру наданого кредиту, що позбавляє суд можливості перевірити розмір нарахованої суми боргу, процентів, пені та штрафів.

Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості станом на 15.11.2020 року, а також виписка по рахунку за договором № б/н станом на 16.11.2020 року не є безспірними доказами існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено факту укладення кредитного договору та не доведено факту видачі відповідачу кредитної карти, у зв`язку з чим суд також не приймає до уваги твердження позивача про те, що відповідач користувався кредитними коштами, знімав гроші у банкоматах, розраховувався через термінали за товари та послуги.

Крім того, на переконання суду, в даному випадку неможливо застосувати до вищевказаних правовідносин ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки «Умови та правила надання банківських послуг», які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з даним позовом.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Подання позивачем доказів на підтвердження обставин справи є обов`язковим, оскільки в цій частині між сторонами виникає спір про право та такі докази мають значення для ухвалення рішення по справі.

Вищенаведене узгоджується також з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року по справі № 700/3902/15-ц, від 07 червня 2018 року по справі № 755/17553/16, від 03 квітня 2019 року по справі № 221/5089/16-ц та від 27 березня 2020 року по справі № 703/3063/18.

Жодний з наданих позивачем документів не містить підтвердження факту надання позивачем 12 жовтня 2018 року відповідачу кредитних коштів.

За таких обставин, суд приходить до переконливого висновку, що заявлені банком позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 164 223,80 є недоведеними.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до переконливого висновку, що у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» слід відмовити в повному обсязі за недоведеністю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, то судові витрати Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» по справі підлягають віднесенню на сторону позивача.

На підставі ст.ст. 526, 638, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись 2, 4, 81, 82, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Л. Черкез