Вирок № 95923373, 24.03.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/17577/19

№1-кп/755/552/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Нероді В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040008307 від 03.10.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцям. Києва, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні двох дітей: 2010 р.н. та 2018 р.н., працюючого неофіційно слюсарем на шиномонтажі, зареєстрованогота проживаючогоза адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 12.10.2018 року Ленінським районним судом м. Полтавиза ч. ч. 1, 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурорів Черниш Л.В., Смоліної К.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 03.10.2019 року, о 13 годині25 хвилин, знаходився в гіпермаркеті «Епіцентр К», що розташований по вул. Братиславській, 11, у м. Києві, де у нього виник злочинний умисел на повторне, таємне викрадення чужого майна, обравши об`єктом свого злочинного посягання жувальні гумки марки «Орбіт».Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 підійшов до стелажу із жувальними гумками, що розташований при касовій зоні та будучи впевненим, що його дії непомітні для сторонніх осіб, взяв упаковку, в якій знаходилось 27 пачок жувальних гумок марки «Орбіт Білосніжний» освіжаюча м`ята, закупівельною вартістю 8,94 грн. за одну пачку та упаковку, в якій знаходилось 29 пачок жувальних гумок марки «Орбіт Баблмінт», закупівельною вартістю 8,94 грн. за одну пачку, що перебували на продажу даного гіпермаркету, які сховав в сумку, що була при ньому.Після цього, ОСОБА_1 утримуючи при собі вищевказаний товар, направився на вихід з магазину, але виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, не зміг, з причин що не залежали від його волі, оскільки при виході з магазину був затриманий працівником охорони. У результаті своїх злочинних дій, які полягли у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 намагався спричинити ТОВ «Епіцентр К» матеріального збитку на загальну суму 500 гривень 64 копійок.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України визнав повністю, не оспорював фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, щиро каявся та показав, що дійсно, 03.10.2019 року, о 13 годині25 хвилин, він зайшов до гіпермаркету «Епіцентр К», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 11, де підійшовши до однієї із кас та переконавшись, що ніхто за ним не спостерігає, взяв ізполиці жувальні гумки, поклав до сумки та пішов до виходу з магазину, однак, біля виходу з магазину, його зупинив працівник охорони з викраденим товаром. Зокрема, показав, що розуміє, що його дії були умисними, діяв таємно та всі обставини, викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час та місце скоєння ним кримінального правопорушення, відповідають дійсності. У скоєному щиро каявся, жалкує, що так сталося, запевнюючи, що в подальшому нічого протиправного вчиняти не буде, прохав суворо його не карати.

Покази ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: протоколу огляду від 20.10.2019 року; постанови про визнання та приєднання речових доказів від 21.10.2019 року; протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03.10.2019 року; протоколу особистого обшуку особи, затриманої в порядку ч. 3 ст. 208 КПК України від 03.10.2019 року; розпискипредставника потерпілого про отримання викраденого майна від 21.10.2019 року і матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та наведеними вище письмовими документами.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у тому, що він своїми умисними діями вчинивзакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, тому, знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

Крім того, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченої та запобіганню вчинення нею нових злочинів.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, його ставлення до скоєного - вину визнав повністю, щиро каявся у скоєному, дані про його особу, а саме: на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судимий, вчинив кримінальне правопорушення під час іспитового строку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно зі ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом`якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Зокрема, суд дійшов висновку, що також при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з урахуванням засад, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню, згідно зі ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а тому суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_1 повинно бути обрано необхідне та достатнє для його виправлення і попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, а саме у вигляді позбавлення волі.

Так, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_1 , його особи - раніше судимий, конкретних обставин кримінального провадження, суд вважає, що його перевиховання і виправлення неможливо без ізоляції від суспільства і не знаходить підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України, тому вважає за необхідне призначити йому міру покарання у виді позбавлення волі, але, при цьому, враховує його ставлення до скоєного - вину визнав повністю, щиро каявся у скоєному, жалкує про скоєне.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені не понесені.

Речові докази у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим зач. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді1 (одного) року 6 (шести) місяцівпозбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання за цим вирокомприєднати ОСОБА_1 невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2018 року та остаточно призначити йому покарання у виді1 (одного) року 7 (семи) місяцівпозбавлення волі.

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_1 період, який він перебував під вартою у даному кримінальному провадженні, а саме із 03.10.2019 року по 04.10.2019 року та із 24.11.2020 року по 30.11.2020 року, з урахуванням ст. 72 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді застави залишити без зміни до набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили, якщо запобіжний захід у вигляді застави не порушувався, внесену суму застави у розмірі 35 240 грн., заставодавцем ОСОБА_3 на депозитний рахунок для зарахування коштів, внесених у вигляді застави (Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р №UA128201720355259002001012089), повернути заставодавцю ОСОБА_3 .

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: дві картонні упаковки з жувальними гумками марки «Orbit» освіжаюча м`ята, штрих-код 42069942, у кількості 27 упаковок та жувальні гумки марки «OrbitBubblemint», штрих-код 42247371, у кількості 29 упаковок, що передані під зберігальну розписку представнику потерпілого, залишити у власності ТОВ «Епіцентр К».

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя