Постанова № 95921384, 18.03.2021, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/62/21

Провадження № 3/168/44/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2021 року смт Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області, у складі:

головуючий – суддя Назарук О.В.,

з участю секретаря судового засідання – Таксюк О.С.,

особа, що притягається до адміністративної відповідальності – не з`явився,

розглянувши матеріали справи, які надійшли з відділення поліцейської діяльності №1 (смт Стара Вижівка) Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області (Старовижівського відділення поліції Ратнівського відділу поліції ГУНП у Волинській області), про адміністративне правопорушення щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого, протягом року за аналогічне правопорушення не притягався,

про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 228163 від 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24 грудня 2020 року о 22 год 44 хв. в с. Буцинь по вул. Дубіка Ковельського (Старовижівського) р-ну Волинської області керував транспортним засобом (автомобілем) марки «Opel Kadett» номерний знак « НОМЕР_1 », в стані алкогольного сп`яніння. Огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Drager ALCOTEST 6810», в присутності двох свідків, чим порушив вимоги пункту 2.9. а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.

Дана справа про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, надійшла до Старовижівського районного суду Волинської області 26 січня 2021 року.

З матеріалів справи вбачається, що за місцем проживання ОСОБА_1 неодноразово надсилалися судові повістки про виклик до суду, на адресу за якою він зареєстрований, а також фактично проживає, про яку вказав в протоколі про адміністративне правопорушення. Однак в суд ОСОБА_1 не з`явився, причин неявки не повідомив. Поштові відправлення з повістками повернуті до суду з відмітками про відсутність адресата за вказаною адресою. Крім того, судом було направлено до сільської ради за місцем проживання правопорушника зобов`язання вручити повістку про виклик до суду під розписку, яке не було виконане старостою у зв`язку з відсутністю його перебування за адресою реєстрації місця проживання зі слів батька ОСОБА_2 , про що наявне відповідне повідомлення. Судові засідання у справі призначалися 24 лютого та 09 і 18 березня 2021 року. У вказані судові засідання ОСОБА_1 не з`явився.

Факт належного повідомлення ОСОБА_1 про місце розгляду матеріалу про його притягнення до адміністративної відповідальності підтверджується також відомостями протоколу про адміністративне правопорушення, складеного у присутності ОСОБА_1 , де йому повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Старовижівському районному суді Волинської області, про що ним було власноручно проставлено свій підпис.

Відповідно до статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неприбуття в судове засідання особи, що притягується до відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не перешкоджає судовому розгляду справи за її відсутністю.

Таким чином, при розгляді даної справи судом приймається до уваги те, що ОСОБА_1 ще при складанні протоколу про адміністративне правопорушення 24 грудня 2020 року було повідомлено про те, що його справа буде розглядатися Старовижівським районним судом Волинської області, що підтверджується його підписом, наявний також його власноручний запис та підпис про отримання ним копії протоколу та правильність внесення щодо нього даних поліцейським, неодноразово протягом цього часу йому скеровувалися письмові повідомлення про необхідність явки до суду, слід вважати, що про час і місце розгляду справи він був повідомлений належним чином, однак на розгляд його справи ОСОБА_1 не з`явився, жодних клопотань про відкладення судових засідань від нього не надходило.

Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 умисно уникає явки до суду та отримання судових повісток з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у п.41 свого рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» констатував, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У відповідності до частини 2 статті 268 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, не вимагається обов`язковою присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У зв`язку з наведеним, враховуючи систематичні неявки ОСОБА_1 у судові засідання для розгляду складеного щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, судом було прийняте рішення про його розгляд за наявними матеріалами адміністративного провадження.

Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи, враховуючи вимоги статті 6 Європейської конвенції з прав людини, та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що слід вирішити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції.

З огляду на те, що при повідомленні судом про місце та час розгляду справи, вжито всіх заходів щодо забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не дивлячись на достатність часу для того, щоб з`явитися до суду та дізнатися про рух справи, не вжив заходів для явки до суду особисто чи належного представника, хоча мав таку можливість, не подав письмових заперечень проти протоколу, не подав доказів поважності причин його неявки в судове засідання, а тому враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці Європейського суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, з метою недопущення порушення строків, визначених статтею 38 КУпАП та беручи до уваги суспільну увагу до розгляду такої категорії справ, вважаю за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та яка повідомлялася про час та місце розгляду справи на підставі наявних доказів у справі.

В силу статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозицією статті 130 КУпАП передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - передбачає адміністративну відповідальність.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну Поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог пункту 2.9. а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.

Стаття 251 КУпАП визначає, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відміну від їх належності придатність для використання за змістом.

Відповідно до частини 2 та частини 5 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду встановлено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція).

Відповідно до положень пункту 2 розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з пункту 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктом 6 розділу І Інструкції визначено, що огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я.

У розумінні вимог пункту 7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані, зокрема, алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У справі Проніна проти України, №63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Відомості із протоколу про адміністративне правопорушення свідчать, що особа правопорушника встановлювалась поліцейським на місці події на підставі посвідчення водія НОМЕР_2 виданого ТСЦ 0741 30 листопада 2017 року та тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом № НОМЕР_3 .

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП підтверджена у справі доказами:

- протоколом серії ДПР 18 №228163 від 24 грудня 2020 року складеним поліцейським ГРПП Старовижівського ВП старшим сержантом поліції Т.В. Вареником, що містить визнавальні особисті пояснення ОСОБА_1 як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення, що ним було випито пляшку пива «Львівське» (а.с.3);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким поліцейським в присутності двох свідків встановлено ознаки алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 у виді запаху алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, проведено огляд та встановлено стан алкогольного сп`яніння порушника (0,42% проміле алкоголю), а також зафіксовано згоду ОСОБА_1 , засвідчену його власноручним підписом, з результатами проведеного огляду (а.с.5);

- роздруківкою до протоколу ДПР18 № 228163 із спеціального технічного засобу «Drager» ALCOTEST 6810 № ARSD-0498, яким проводилось тестування на алкоголь, якою встановлено, що ОСОБА_1 24 грудня 2020 року о 23 годині 07 хвилин перебував в стані алкогольного сп`яніння, а саме: 0,42% проміле алкоголю (а.с.4);

- відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, якими зафіксовано етап проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння із застосуванням алкотестера «Drager», при чому ОСОБА_1 не заперечував факту вживання ним алкогольних напоїв, а алкотестер при проходженні огляду показав результат 0,42% проміле алкоголю, що є підтвердженням стану алкогольного сп`яніння (а.с.10).

- рапортом поліцейського ГРПП Старовижівського ВП Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області Т.В. Вареника від 25.12.2020 (а.с.8);

- рапортом поліцейського ГРПП Старовижівського ВП Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області В.В. Суліма від 25.12.2020 (а.с.9);

Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки у відповідності до статей 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом та не викликають сумніву у суду.

На підставі статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, належним чином оцінивши з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до переконання в доведенні винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, тобто у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином з огляду на наведене суд прийшов до висновку, що дії ОСОБА_1 , які виразились у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а його вина у вчиненні даного правопорушення повністю підтверджена зібраними у справі доказами.

Згідно статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.

Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Суд виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», та цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.

Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, поведінку під час та після вчинення адміністративного правопорушення, наслідки вчиненого ним правопорушення та ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, які не викликають жодних сумнівів у їх достовірності та допустимості, враховуючи конкретні обставини справи, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у порушенні пункту 2.9. а Правил дорожнього руху «поза розумним» сумнівом доведена в судовому засіданні, а тому, вважає за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції статті, за якою він притягується до відповідальності.

Визначений вид та розмір покарання за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

Згідно частини 2 статті 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується у подвійному розмірі.

При визначенні розміру стягнення суд керується санкцією частини 1 статті 130 КУпАП в редакції, яка була чинною до 17 березня 2021 року.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення підлягає сплаті судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, то на підставі статті 40-1 КУпАП, пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» та відповідно до частини 7 статті 283 КУпАП з останнього необхідно стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 грн 00 коп.

Керуючись статтями 252, 280, 283-285, 287 КУпАП, на підставі частини 1 статті 130 КУпАП (в редакції Закону № 1446-VIII від 07.07.2016), суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накласти стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Штраф слід сплатити за реквізитами: отримувач ГУК у Волинська обл./Волинська обл./21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) 38009371, МФО 899998, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку UA278999980313000106000003544, код класифікації доходів бюджету 21081100, призначення платежу "адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху".

В разі не сплати штрафу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії постанови про накладення стягнення, після набрання нею законної сили, а в разі оскарження – не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, відповідно до частини 2 статті 308 КУпАП у ході примусового виконання постанови суду штраф стягується у подвійному розмірі.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 коп. який слід сплатити за реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: судовий збір Старовижівський районний суд Волинської області.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.В. Назарук