Рішення № 95920218, 31.03.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯСправа № 335/1283/21 2/335/1286/2021

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя в складі: головуючого судді Алєксєєнка А.Б., за участю секретаря судового засідання Капто Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Малиневського Павла Петровича, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО ЛІЗИНГ» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року адвокатом Малиневським П.П. в інтересах ОСОБА_1 , через систему Електронний суд подано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО ЛІЗИНГ» про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.01.2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО ЛІЗИНГ» укладено інвестиційний договір № 15-01-2019-3. За умовами інвестиційного договору ОСОБА_1 як Інвестор здійснює вклад в господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО ЛІЗИНГ» (Виконавець), а виконавець приймає у власність від інвестора грошові кошти в сумі 84 060 грн., що є еквівалентом 3 000 доларів США за офіційним курсом валют НБУ, встановленим на момент укладення договору та зобов`язується повернути інвестору суму грошових коштів в національній валюті - гривні, що буде еквівалентом 3 000 доларів США за офіційним курсом валют НБУ, встановленим на момент повернення грошових коштів, але не менше суми в гривнях, що була надана інвестором. За умовами договору кожного місяця до 30 числа виконавець виплачує інвестору 3% від загальної суми інвестованих коштів. Виконавець зобов`язався повернути інвестору інвестиційні кошти одним платежем в день виплати процентів за останній місяць договору. Згідно п.3.1 Договору термін дії договору встановлено до 15 січня 2020 року, а щодо фінансових зобов`язань - до повного їх виконання. За прострочення виконання фінансових зобов`язань винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день прострочення.

Після 30 вересня 2019 року виконавець за договором свої зобов`язання виконувати перестав, жодних коштів інвестору більше не сплачував.

01.12.2020 представник позивач направив відповідачу вимогу (претензію) про повернення коштів в еквіваленті 3 000 доларів США, сплату процентів та виконання інших зобов`язань. Проте вимоги позивача виконані не були, кошти відповідачем не сплачені, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду за для примусового стягнення грошових коштів.

З урахуванням зазначеного, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО ЛІЗИНГ» заборгованість загальним розміром 124 808 грн. 29 коп., з яких 83 665 грн.50 коп. - сума основного боргу, 37 649 грн. 48 коп. - проценти за користування коштами в період з 01.10.2019 по 05.02.2021, 3 493 грн. 31 коп. - пеня за період з 01.10.2020 до 05.02.2021.

Ухвалою судді від 12.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, сторонам надано строк для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання на 12.03.2021, яке було відкладено на 31.03.2021 у зв`язку з першою неявкою відповідача.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, в позовній заяви просили розглянути справу без їх участі, зазначивши, що проти ухвалення судом заочного рішення не заперечують.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, повідомлявся судом про дату, час і місце судового розгляду справи в установленому законом порядку шляхом надсилання судових повісток на юридичну адресу відповідача, причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позов не надав.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв`язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.01.2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО ЛІЗИНГ» укладено інвестиційний договір № 15-01-2019-3 (а.с.7-11).

За умовами інвестиційного договору ОСОБА_1 , як Інвестор передає у власність ТОВ «ЕЛЕКТРО ЛІЗИНГ», як Виконавця, грошові кошти для придбання, встановлення, підключення, налагодження функціонування і обслуговування станції зарядки для електромобілів.

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що за користування інвестиційними коштами Виконавець виплачує Інвестору проценти у строки і в розмірі, встановленими цим договором.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 15 січня 2020 року, а щодо фінансових зобов`язань до їх повного виконання.

Відповідно п.4.1. Договору Інвестор передає у власність Виконавця грошові кошти в сумі 84 060 грн., що еквівалентно 3 000 доларів США за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, встановленим на момент укладення договору, а Виконавець приймає грошові кошти від Інвестора у власність та зобов`язується повернути Інвестору суму грошових коштів в національній валюті України - гривні, що буде еквівалентом 3 000 доларів США за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, встановленим на момент повернення грошових коштів.

За умовами договору Виконавець протягом строку користування інвестиційними коштами виплачує Інвестору проценти у розмірі 3% від загальної суми інвестованих коштів щомісячно шляхом перерахування відповідної суми на розрахунковий рахунок Інвестора до двадцятого числа кожного місяця наступного за звітним.

Виконавець зобов`язався повернути Інвестору інвестиційні кошти одним платежем в день виплати процентів за останній місяць дії Договору.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивач свої зобов`язання виконав та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3 000 доларів США у національній валюті, що на день укладення Договору за офіційним курсом НБУ складало 84 060,00 грн.

Разом з тим, встановлено, що в порушення умов Інвестиційного договору № 15-01-2019-3 від 15.01.2019 року зобов`язання належним чином відповідачем, на час розгляду справи, не виконані.

Так, 01.12.2020 року представником позивача адвокатом Малиневським П.П. на адресу відповідача надсилалась вимога (претензія) від 29.11.2020 про повернення коштів за інвестиційним договором № 15-01-2019-3 від 15.01.2019 року, яка відповідачем була проігнорована (а.с.13-14). Відповідач свої зобов`язання перестав виконувати, проценти за користування коштами та суму основного боргу не повернув.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

До відносин, які виникли між сторонами, підлягає застосуванню положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України.

Поняття договору позики визначено статтею 1046 ЦК України, згідно з якою за цим договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України). Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконувати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 (№ 686/21962/15-ц), від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Офіційний курс долара США, встановлений Національним Банком України (https://bank.gov.ua) на дату звернення до суду - 18.01.2021р., становить 28,0524 грн. за 1 долар США.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені ст.193, ч. 4 ст. 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. При цьому сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (ст. 524 ЦКУ).

Згідно зі ст. 533 ЦКУ грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті у разі здійснення розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. До аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц.

Згідно п.4.5. Договору визначено, що розрахунки за цим договором проводяться в національній валюті України.

Так, відповідно до розрахунку наданого позивачем, сума заборгованості за основним боргом становить 3 000 доларів США, що еквівалентно 83 665 грн. 50 коп., сума заборгованості процентів за користування коштами за період з 01.10.2019 по 01.01.2021 становить 1 350 доларів США, що еквівалентно 37 649 грн.48 коп., сума заборгованості за пенею за період з 01.10.2020 по 05.02.2021 (127 днів), становить 125 доларів 26 центів США, що еквівалентно 3 493 грн. 31 коп. (а.с. 16).

Частинами 1, 2, 3 та 4 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, врахувавши те, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 248 грн. 08 коп.

На підстави вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 280-289, 353-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО ЛІЗИНГ» про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО ЛІЗИНГ» на користь ОСОБА_1 заборгованість за інвестиційним договором № 15-01-2019-3 від 15.01.2019 року, яка станом на 05.02.2021 складається з: основного боргу - 83 665 грн.50 коп., процентів за користування коштами в період з 01.10.2019 по 05.02.2021 - 37 649 грн. 48 коп., пені за період з 01.10.2020 по 05.02.2021 - 3 493 грн. 31 коп., а всього стягнути 124 808 (сто двадцять чотири тисячі вісімсот вісім) гривень 29 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО ЛІЗИНГ» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 248 (одна тисяча двісті сорок вісім) гривень 08 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО ЛІЗИНГ» (ЄДРПОУ 40945970, адреса місцезнаходження: 69035, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 147).

Суддя: А.Б. Алєксєєнко