Ухвала суду № 95920091, 31.03.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 31.03.2021

Справа № 937/2704/21

Провадження 1-кс/937/1022/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про обрання запобіжного заходу

31 березня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - слідчого судді Іваненко О.В.,

за участю секретаря - Захарової І.І.,

розглянувши в кримінальному провадженні №62021080010000011 від 25.03.2021 року клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі) ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі Потикевич Д.С., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, уродженця м. Львів, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , що проходить військову службу за контрактом у військовій частині А2558 на посаді заступника командира вказаної військової частини з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення, у військовому званні «підполковник», раніше не судимого,

який підозрюється у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.407 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Сичова Є.Є.,

слідчого - Потикевич Д.С.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі) ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі Потикевич Д.С., погоджене з Прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Ромащенко М.О., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу Міністра оборони України (по стройовій частині) за № 95 від 19.02.2018, майора ОСОБА_1 призначено на посаду заступника командира військової частини А2558 з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення.

Відповідно до наказу командира військової частини А2558 (по стройовій частині) за № 40 від 28.02.2018, майора ОСОБА_1 , як такого, що прибув з Чемеровецького РВК Хмельницької області, з 28.02.2018 зараховано до списків особового складу вказаної частини та поставлено на всі види забезпечення.

У 2019 році, будучи у військовому званні «підполковник», ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби у ЗСУ на посадах осіб офіцерського складу терміном на три роки, що набрав чинності з 14.04.2020.

Згідно вимог ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ зі змінами, визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно Указу виконуючого обов`язки Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні оголошена часткова мобілізація та з 18 березня 2014 року настав особливий період, який діє по теперішній час.

Згідно зі ст.ст. 11, 16, 72, 73 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець зобов`язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

В свою чергу, підполковник ОСОБА_1 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

Відповідно до розпорядку дня військовослужбовців за контрактом у військовій частині А2558, останні прибувають на службу до вказаної військової частини (або до визначеного місця служби) на 08 годину 30 хвилин, тобто на ранкове шикування.

Однак, 09 березня 2021 року о 08 год. 30 хв., підполковник ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, в порушення вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби у військовій частині А2558, не з`явився вчасно на службу без поважних причин до зазначеної вище частини, яка розташована у с. Семенівка Мелітопольського р-ну Запорізької області та свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, мір для повернення до військової частини А2558 не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв, та незаконно перебував за межами військової частини А2558 до 29 березня 2021 року.

30.03.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.

Слідчий вважає, що вина ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, копії яких надаються до клопотання, а саме:

-актом службового розслідування по факту самовільного залишення місця служби військовослужбовцем ОСОБА_1 від 19.03.2021, затвердженого командиром військової частини А2558;

-протоколами допиту свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,, які підтвердили, що 09.03.2021 підполковник ОСОБА_1 не з`явився на ранкове шикування, за місцем розташування військової частини був відсутній, на мобільні телефони не відповідав;

-іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Слідчий зазначає, що вивченням особи підозрюваного встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, з вищою освітою, неодружений, уродженець м. Львів, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , що проходить військову службу за контрактом у військовій частині А2558 на посаді заступника командира вказаної військової частини з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення, у військовому званні «підполковник», раніше не судимому

Санкція частини 4 статті 407 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років та відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України зазначене кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо щодо підозрюваного не буде застосовано такий запобіжний захід.

Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може здійснити вищезазначені дії.

Незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Так, слідчим встановлено, що після вчинення вказаного кримінального правопорушення, ОСОБА_1 продовжує рахуватись у військовій частині (перебуває у розпорядженні командира), у якій має можливість вплинути на співслужбовців, неправдиві показання яких можуть зашкодити проведенню об`єктивного та неупередженого досудового розслідування даного кримінального провадження.

Наведені обставини свідчать про можливість незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, шляхом застосування до останніх методів залякування, методів фізичного та морального впливу використовуючи своє становище, тобто може вчинити інші злочини.

Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_1 30.03.2021 засуджений Мелітопольським міськрайонним судом до покарання у виді 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік, та 10.03.2021 відносно останнього винесено ухвалу про дозвіл на затримання, оскільки останній 09.03.2021 повторно здійснив нез`явлення на службу, незаконно ухиляється від проходження військової служби, тобто переховується від командування військової частини, органів досудового розслідування, існує ризик того, що перебуваючи на волі останній може виїхати за межі країни або іншим чином переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, що у подальшому, у разі визнання його судом винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, унеможливить притягнення останнього до встановленої законом кримінальної відповідальності.

Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

З 09.03.2021 по 29.03.2021 підозрюваний ОСОБА_1 незаконно без поважних причин та, не маючи на те вагомих підстав відсутній у військовій частині, проводить час на власний розсуд, чим вчиняє триваючий тяжкий злочин, передбачений ч. 4 ст. 407 КК України.

Слідчий зазначає, що вказані обставини, свідчать про можливість продовження протиправної діяльності, а саме незаконно ухилятись від проходження військової служби у військовій частині та/або скоєння інших злочинів, в тому числі, щодо свідків у даному кримінальному провадженні з метою помсти.

З аналогічних міркувань, враховуючи, що на території Донецької та Луганської областей наразі проходить операція об`єднаних сил, тривають бойові дії, частина територій не підконтрольна владі та правоохоронним органам України, існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний, розуміючи невідворотність та тяжкість покарання, яке йому загрожує за вчинений злочин, може перейти на вказану територію, де тривалий час буде у подальшому переховуватись від органу досудового розслідування та суду.

Слідчий враховуючи викладене, спроби підозрюваного будь-яким чином ухилитися від слідства та перешкодити досудовому розслідуванню є дуже ймовірними. У наведені способи підозрюваний також матиме можливість перешкоджати кримінальному провадженню та затягувати хід досудового розслідування. Запобігти настанню вказаних ризиків неможливо застосуванням більш м`яких запобіжних заходів.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що підозрюваний не вчинить інше кримінальне правопорушення, відсутні.

Так, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов`язків, попередження та своєчасне припинення вчинення незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень, продовження протиправно діяльності.

Слідчий вважає, що все вищезазначене дає органу досудового розслідування достатні підстави вважати, що підозрюваний при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу, у подальшому може переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Згідно ст. 107 КПК України здійснюється фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів.

У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання, посилаючись на наявність визначених ст. 177 КПК України ризиків та просили обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах в умовах гауптвахти ВЧ А2256 м. Дніпро (Східне територіальне управління ВСП у Збройних Силах України).

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні проти обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував та просив обрати йому домашній арешт за місцем мешкання його знайомого.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку сторін, слідчий суддя вважає, що клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Крім того, практикою ЄСПЛ у справі «Екле проти Німеччини», визначено, що кримінальне обвинувачення може бути визначене як «офіційне повідомлення особі компетентним органом про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення». Для визначення обґрунтованої підозри закон вимагає наявності обставин, що правопорушення, у якому підозрюється затриманий, повинно бути закріплено у кримінальному законі, та наявності фактів причетності особи до вчинення кримінального правопорушення.

Наявні у провадженні докази вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), у об`ємі як вимагає закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_1 міг вчинити злочини, слідчий суддя оцінив надані стороною обвинувачення докази на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності.

Оцінюючи вагомість таких доказів суд враховує рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 p., в якому викладено позицію що «32. ... наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність таких фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин.» та рішення у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», згідно якого «…факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.», та суд вважає їх достатніми для підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину.

25.03.2021 року відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62021080010000011за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.407 КК України.

30.03.2021 року винесено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 407 КК України.

Згідно п.1 Листа від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13 ВСС УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК. Слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Згідно п.9 Листа Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК та не підлягає розширеному тлумаченню. Запобіжний захід застосовується з метою запобігання спробам підозрюваного, обвинуваченого (ризикам): 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-які з речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Урахування такої обставини для прийняття рішення передбачає встановлення правдоподібності та достовірності заявлених органом досудового розслідування фактичних обставин; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому ця особа підозрюється, обвинувачується.

Згідно п.10 Листа, у кожному випадку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим. Слід звернути увагу слідчого судді, суду на те, що відповідно до положень ст. 198 КПК висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік (неповнолітня особа, особа похилого віку) та стан здоров`я (наявність тяжких хвороб, інвалідності, нездатність самостійно пересуватися) підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого у місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини й утриманців. Необхідно з`ясувати сімейний стан цієї особи, стан здоров`я членів його сім`ї, кількість та вік дітей, строк фактичного проживання у цій місцевості тощо; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого. При врахуванні цієї обставини слідчий суддя, суд зобов`язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об`єктивно оцінити надані характеристики підозрюваному, обвинуваченому з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного, обвинуваченого на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері, тощо; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого. Слід встановити наявність належного цій особі нерухомого майна у місцевості проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розмір (за наявності відомостей, наданих стороною захисту); 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Слідчому судді, суду слід мати на увазі, що перелік обставин, які слід враховувати при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, не є вичерпним та підлягає розширеному тлумаченню з огляду на фактичні обставини, встановлені у кримінальному провадженні.

В рішеннях Європейського суду з прав людини зазначені ризики, які дають підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а саме ризик неявки підозрюваного на судовий розгляд у справі «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопаді 1969 року, ризик перешкоджання з боку підозрюваного процесу здійснення правосуддя у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року, вчинення ним подальших правопорушень у справі «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року.

Згідно з п.4 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Враховуючи викладене, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми права, забезпечуючи права людини і основоположні свободи, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, слідчим та прокурором доведено необхідність застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. ОСОБА_1 , знаючи що відносно нього в Мелітопольському міськрайонному суді розглядається кримінальне провадження за ч.4 ст.407 КК України, 09.03.2021 повторно здійснив нез`явлення на службу, чим незаконно ухиляється від проходження військової служби. Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, оскільки за інкриміноване ОСОБА_1 кримінальне правопорушення (злочин) за ч.4 ст.407 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років; враховуючи його особу: раніше не притягався до кримінальної відповідальності; вік, стан здоров`я, сімейний стан, має незадовільну характеристику з місця служби, стійкі соціальні зв`язки відсутні, неповнолітніх дітей не має, не має постійного місця проживання, існує ризик невиконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків у разі обрання відносно нього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а також те, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, а також з метою запобігання ухилення від кримінального покарання перебуваючи на волі, залишить місце мешкання, та буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Враховуючи вищевказане з урахуванням характеристики особи підозрюваного, свідчить про наявність вказаних ризиків. Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується підозрюваному, та позбавляє підозрюваного можливості перешкоджати інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, відсутність тяжких хвороб, які б перешкоджали підозрюваному знаходитися у місцях попереднього ув`язнення, будь-яких даних для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою строком на два місяці в судовому засіданні не встановлено, а тому інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного під час досудового розслідування.

Особи, які заслуговують на довіру та поручаться за виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні.

Зазначене свідчить про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, і більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти цим ризикам.

За таких обставин клопотання підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи матеріальне становище підозрюваного, те, що він підозрюється у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення (злочину), вважаю за необхідне визначити заставу відповідно до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, вважаю за необхідне відповідно до ч.3 ст.183 та ч. 5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: не відлучатись з місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_1 відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного та керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі) ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі Потикевич Д.С., погоджене з Прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Ромащенко М.О., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 09 години 00 хвилин 30 травня 2021 року (включно) з утриманням в умовах гауптвахти ВЧ А2256 м. Дніпро (Східне територіальне управління ВСП у Збройних Силах України, 49005, м. Дніпро, вул. Феодосійська, буд. 2).

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 09 години 00 хвилин 31 березня 2021 року.

Одночасно визначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 45400,00 (сорок п`ять тисячі чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), на наступний депозитний рахунок: № UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, в призначенні платежу необхідно вказати: ПІБ сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа, суть справи, дата ухвали про депозитне стягнення.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов`язки:

- не відлучатись з місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої;

- докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 09 години 00 хвилин 30 травня 2021 року (включно).

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Виконання ухвали з доставки підозрюваного до місця попереднього ув`язнення доручити військовослужбовцям Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку у ЗСУ.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі) ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі Потикевич Д.С.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя

Мелітопольського

міськрайонного суду О. В. Іваненко