Рішення № 95919625, 17.03.2021, Веселівський районний суд Запорізької області

Справа № 313/164/21

Провадження № 2/313/153/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2021 р. смт. Веселе

Веселівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нагорного А.О., при секретарі судового засідання Кравцовій О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВCТАНОВИВ:

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 11 144, 94 грн. за кредитним договором № б/н від 08.10.2008 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, з метою отримання банківських послуг 08.10.2008 р. підписав заяву № б/н.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між відповідачем та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві.

Позивач у позові вказує, що при укладенні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував.

Позивач у позові зазначає, що станом на 30.11.2020 р. за кредитним договором відповідач має заборгованість 15 170, 61 грн. (129,48 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 10 915,46 грн. - заборгованість за відсотками; 4 125, 67 грн. - нарахована пеня.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2 270,00 грн.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін, у якій роз`яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач відзив на позов не надав.

Дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, відповідно до приписів ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що відповідач 08.10.2008 р., шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримав платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації, тим самим сторони уклали кредитний договір (а.с.26).

У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 30.11.2020 р. становить 15 170,61 грн. і складається із: 129,48 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 10 915,46 грн. - заборгованості за відсотками; 4 125,67 грн. - нарахованої пені.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку Банк).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що відповідачці 08.10.2008 р. встановлений кредитний ліміт на суму 500,00 грн., а 18.02.2011 р. відбулося зменшення кредитного ліміту: 100,00 грн. (а.с.24).

У підписаній відповідачем Анкеті-заяві позичальника від 08.10.2008 р. процентна ставка не зазначена, так само як і відсутні умови договору про сплату комісій, інших платежів за певні послуги, чи встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів), комісій чи за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Укладений між сторонами договір від 08.10.2008 р. у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення коштів.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08.10.2008 р., посилався на Витяг з Тарифів Банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови на підставі яких банком здійснено відповідні нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відтак, позивач не довів факту прийняття ОСОБА_1 запропонованих їй умов щодо розміру відсотків та пені.

Отже, відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

А отже вимоги банку є недоведеними.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 08.10.2008 р., укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_1 станом на 30.11.2020 р. вбачається, що відповідачка 10.02.2011 р. здійснила погашення за наданим кредитом на суму 1 377,00 грн., в той час як у неї залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) склав 129,48 грн., нараховано відсотків на залишок простроченої заборгованості за кредитом 0,85 грн., сплачено 323,27 грн. відсотків, а загальний залишок заборгованості за відсотками склав 17,16 грн.

Тобто, суд вважає, що відповідачка сплативши 1 377,00 грн. 10.02.2011 р. повністю виконала свої зобов`язання за кредитним договором № б/н від 08.10.2008 р., внаслідок чого у позивача не було жодних підстав для нарахування заборгованості за даним кредитним договором.

Також суд вважає за доцільне звернути увагу позивача на те, що ним заявлені позовні вимоги на суму 11 144,94 грн., про що зазначено у вступній та прохальній частині позовної заяви, але у мотивувальній частині позовних вимог мова йде про суму заборгованості, яка складає не 11 144,94 грн., а 15 170,61 грн.

Суд при ухваленні рішення у справі враховує висновок Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17 яким договори приєднання Приватбанку про надання кредиту визнала такими, що порушують законодавство, так як правила надання банківських послуг не є складовою кредитного договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-V111 від 02.06.2016 р. висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з боржника заборгованості за простроченим тілом кредиту та за простроченими відсотками за користування кредитом, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати на оплату судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 1-13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 11 144,94 грн. за кредитним договором № б/н від 08.10.2008 р. - відмовити.

Судові витрати на оплату судового збору на суму 2 270,00 грн. залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Веселівський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 26.03.2021 р.

Суддя

Веселівського районного суду

Запорізької області А.О.Нагорний

17.03.2021