Ухвала суду № 95919482, 31.03.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3632/21

1-кс/308/1372/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2021 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данко В.Й., за участі секретаря - Павлюх Л.М., слідчого - Вовчок Р.Ю., прокурора - Рак В.С., підозрюваного - ОСОБА_1 , захисника - Вовк С.П., розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції Костик Вікторії Юріївни, погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури Рак В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Жовті Води Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , тимчасово не працюючого, раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 189 КК України,-

В с т а н о в и в:

З внесеного клопотання та матеріалів, доданих до нього, встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021070000000100 від 23.03.2021 за ч. 3 ст. 189 КК України.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 , будучи засудженим за вчинення особливо тяжких злочинів до позбавлення волі, та відбуваючи покарання в ДУ«Закарпатська установа виконання покарань №9», що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Довженка, 8А, з метою особистого незаконного збагачення, діючи умисно, завдяки авторитету, іншим особистим якостям та можливостям, здійснюючи злочинний вплив на території вказаної установи та за її межами, організував вчинення вимагання грошових коштів в сумі 200 000 гривень у громадянина ОСОБА_3 (анкетні відомості щодо якого змінені у зв`язку із застосуванням заходів безпеки щодо учасника кримінального провадження). Так, в другій декаді березня 2021 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 23.03.2021, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел на протиправне заволодіння майном ОСОБА_3 , шляхом пред`явлення останньому протиправної вимоги передачі грошових коштів в сумі 200 000 гривень за неіснуючий борг.

Для реалізації вказаного злочинного умислу ОСОБА_2 усвідомлюючи протиправний характер свої дій і те, що реалізувати даний злочинний намір він особисто не може, так як перебуває у ДУ «Закарпатська УПВ №9», а тому використовуючи свій злочинний вплив, через мобільний зв`язок залучив до попередньої злочинної змови, як безпосереднього виконавця злочину, раніше судимого ОСОБА_4 .

В свою чергу, ОСОБА_4 , діючи за дорученням організатора ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і те, що для реалізації злочинного наміру, спрямованого на протиправне заволодіння у ОСОБА_3 грошовими коштами, поєднане із застосуванням насильства до потерпілого, а також з метою подолання можливого фізичного опору зі сторони останнього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 19 години 50 хвилин 23.03.2021 підшукав як виконавців злочину ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , до відома яких довів злочинний умисел організатора ОСОБА_2 , а також погодив із ними злочинні ролі.

Після цього, 23.03.2021 о 19 годині 50 хвилин, для реалізації спільного злочинного наміру, ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на автомобілі марки «Мерседес Бенц Віто» державний номерний знак НОМЕР_1 під`їхали до будинку №12 по вулиці Оноківська в м. Ужгород, де ОСОБА_7 , на виконання відведеної йому злочинної ролі, за вказівкою ОСОБА_4 , із номера мобільного телефону НОМЕР_2 зателефонував потерпілому ОСОБА_3 та наказав йому вийти на вулицю.

Побачивши, що потерпілий ОСОБА_3 вийшов у двір будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підійшли до потерпілого та, обступивши його, таким чином позбавивши його можливості втекти та, здійснюючи психологічний тиск на останнього. Після цього, ОСОБА_4 , діючи на виконання відведеної йому злочинної ролі в попередній змові пред`явив потерпілому ОСОБА_3 протиправну вимогу передати йому 200 000 гривень в якості «общаку» за нібито реалізацію ювелірних виробів, які були надані потерпілому невстановленою особою, при цьому висловлюючись, що він діє від імені «смотрящого» ОСОБА_2 .

На висловлену ОСОБА_4 протиправну вимогу передачі грошових коштів, потерпілий ОСОБА_3 відповів неможливість передачі грошових коштів в сумі 200 000 гривень у зв`язку із їх відсутністю. ОСОБА_4 , знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_3 умисно наніс декілька ударів руками в область в обличчя потерпілого ОСОБА_3 , при цьому погрожуючи вбивством останньому. В цей час, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 знаходились поруч і словесно погрожувати потерпілому, здійснюючи таким чином психологічний тиск на останнього.

Після цього, з метою залякування потерпілого ОСОБА_3 , ОСОБА_6 із свого мобільного телефону зателефонував організатору ОСОБА_2 та передав телефон потерпілому, де вході розмови із останнім, ОСОБА_2 діючи умисно з корисливих мотивів, як організатор злочину, видаючи себе за кримінального авторитета «смотрящого» на території ДУ «Закарпатська УВП №9» підтвердив потерпілому, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 діють за його вказівкою, і він - потерпілий повинен їм передати для «общака» грошові кошти в сумі 200000 гривень. В цей час, ОСОБА_6 спільно із ОСОБА_4 знаходячись біля потерпілого стали наносити йому удари руками по різним частинам тіла, при цьому висловлюючи погрози вбивством та заподіянням тілесних ушкоджень в разі не передачі їм частини грошових коштів в сумі 2000 доларів США до понеділка тобто до 29.03.2021, як наслідок завдали потерпілому тілесних ушкоджень у вигляді синця акулової ділянки злів, та синця грудної клітки в ділянці грудини, забою грудної клітки зліва, закритої черепно-мозкової травми (ЗЧМТ), струсу головного мозку», які відповідно до п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

В подальшому, цього ж дня, 23.03.2021 о 20 годині 19 хвилин, ОСОБА_4 реалізуючи спільні із організатором злочину ОСОБА_2 злочинні наміри, спрямовані на протиправне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 , з метою отримання засобів для подальшого вчинення злочину зателефонував своєму знайомому, раніше судимому ОСОБА_1 , якого залучив як пособника до вчинення злочину та розповів йому про пред`явлення протиправної вимоги ОСОБА_3 передачі грошових коштів на «общак».

Не зупиняючись на цьому, 29.03.2021 приблизно о 14 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 із ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , з метою протиправного заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_3 , шляхом їх вимагання залучили до попередньої змови як пособника ОСОБА_1 , який на виконання відведеної йому злочинної ролі пособника, будучи усвідомленим про справжність злочинних намірів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , на вулиці Собранецькій в м.Ужгород надав орендований ним автомобіль марки «Мерседес ДЖЛ» державний номерний знак НОМЕР_3 , учасникам попередньої змови для забезпечення можливої втечі з місця передачі грошових коштів, при цьому сам пересів на пасажирське сидіння та спільно із іншими учасниками попрямували за місцем проживання потерпілого, що за адресою АДРЕСА_4 .

В подальшому, 29.03.2021 о 15 годині 15 хвилин, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 на орендованому останнім автомобілі марки «Мерседес ДЖЛ» державний номерний знак НОМЕР_3 , під`їхавши до будинку №12 по вулиці Оноківська в м.Ужгород, де ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підійшли до потерпілого ОСОБА_3 ,, а ОСОБА_6 та ОСОБА_1 залишились біля автомобіля спостерігати, для запобігання фізичного опору зі сторони потерпілого, де потерпілий ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 55000 гривень в рамках контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, при цьому ОСОБА_4 , отримавши від потерпілого частину грошових коштів, перерахувавши їх, повторно висловив вимогу передати йому іншу частину в сумі 44000 гривень до кінця березня 2021 року.

В цей час, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 були викриті працівниками поліції та під час затримання стали тікати в напрямку вулиці Тельмана в м.Ужгороді, де були затримані в порядку ст.208 КПК України неподалік будинку АДРЕСА_5 .

За таких обставин, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч. 2 ст. 189 КК України, кваліфікуючими ознаками якого пособник у вимозі передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим (вимаганні), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

29.03.2021 ОСОБА_1 було викрито безпосередньо та затримано у порядку ст. 208 КПК України.

30 березня 2021 року стороною обвинувачення, відповідно до ст.278 КПК України повідомлено про підозру: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Жовті Води, Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , громадянину України, тимчасово не працюючому, раніше судимому, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч. 2 ст. 189 КК України, кваліфікуючими ознаками якого пособник у вимозі передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим (вимаганні), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

Наявність обґрунтованої підозри, повідомленої стороною обвинувачення ОСОБА_1 підтверджується наступними зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме:

-протокол від 23.03.2021 прийняття заяви у ОСОБА_3 про вчинення щодо нього кримінального правопорушення;

-показами потерпілого ОСОБА_3 даними під час досудового розслідування;

-протоколами пред`явлення осіб для впізнання по фотознімках від 29.03.2021, згідно якого потерпілий ОСОБА_3 впізнав ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 як осіб які вчинили відносно нього кримінальне правопорушення;

-протоколами про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 24.03.2021 та 29.03.2021;

-протоколом про результати контролю за вчиненням злочину у виді спеціального слідчого експерименту від 29.03.2021;

-протоколом огляду та вручення грошових коштів від 29.03.2021;

-протоколами огляду місця події від 29.03.2021;

-протоколом затримання ОСОБА_1 від 29.03.2021 та іншими зібраними доказами у їх сукупності.

Клопотання обґрунтоване тим, що злочин передбачений ч.2 ст. 189 КК України є умисним тяжким кваліфікованим злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. У кримінальному провадженні на даний час ще не встановлені всі та не допитані інші особи щодо обставин, що мають доказове значення у даному провадженні, а також вирішується питання щодо призначення та проведення необхідних судових експертиз, а тому сторона обвинувачення не виключає можливості, що ОСОБА_1 безпосередньо чи за посередництва інших осіб з метою уникнення кримінальної відповідальності буде незаконно впливати на вказаних осіб та інших учасників кримінального провадження а також вчинить спроби знищити, спотворити речі, що можуть мати доказове значення і якими на даний час не володіє сторона обвинувачення.

Сторона обвинувачення обґрунтовує наявність вказаних ризиків встановленими наступними фактичними даними:

1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Злочин, який інкримінується ОСОБА_1 , є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

2. Незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні.

ОСОБА_1 особисто, чи шляхом використання зв`язків у кримінальному середовищі може незаконно впливати на потерпілого, а також його родичів та осіб яких необхідно встановити та допитати в якості свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою дачі, зміни ними показів на його користь. Також ОСОБА_1 , будучи на волі матиме можливість застосувати насильство чи інший тиск сам, чи за участі своїх знайомих, до потерпілого, його знайомих, свідків, тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

При оцінці доведеності даного ризику слідчий просить врахувати сам характер кримінального правопорушення, а саме спосіб його вчинення - пособник у вимозі передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим (вимаганні), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

Крім цього, ОСОБА_1 з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, зможе вступати у поза процесуальні відносини із потерпілим та схиляти його до зміни даних слідству показань.

Аналогічним чином ОСОБА_1 зможе впливати ще на понятих, експертів та спеціалістів, які залучені у кримінальному провадженні при проведенні слідчих дій та до проведення судових експертиз.

Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.

3. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Знаходячись на волі, ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання з метою створення собі алібі.

4. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення з корисливих мотивів, на протязі тривалого часу офіційно не працює, не маючи іншого джерела доходів, може продовжити свою злочинну діяльність, в обґрунтування чого слід зазначити, що він притягався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, зокрема був раніше засуджений 12.07.2018 вироком Виноградівського районного суду за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 353, ч. 4 ст. 358 до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 17.02.2021 вироком Апеляційного суду у Львівській області за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 353, ч. 4 ст. 358, ст. 70 КК України призначено покарання 8 років 2 місяці позбавлення волі із конфіскацією майна

Зазначені факти, на думку органу досудового розслідування, свідчать про постійну стійку кримінально-протиправну поведінку ОСОБА_1 , що дають підстави вважати, що перебуваючи на волі останній продовжить свою злочинну діяльність та матиме можливість вчиняти насильницькі дії відносно потерпілого ОСОБА_3 , його знайомих та родичів.

Таким чином, з метою запобігання вчинити підозрюваним ОСОБА_1 будь-якої з вищеописаних дій, виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, а саме обрання йому найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.

Таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному, обставини вчинення правопорушення, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості підозрюваного перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від органів досудового розслідування та суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження як на стадії досудового розслідування так і під час судового розгляду. Інші більш м`які запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою, не зможуть запобігти наявним ризикам.

Окрім того, слідчий, вказує, що оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного із застосуванням насильства, є підстави для невизначення розміру застави.

У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали подане ними клопотання, просили таке задовольнити.

У судовому засіданні підозрюваний та його захисник заперечували проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили слідчого суддю застосувати інший, не пов`язаний із обмеженням свободи запобіжний захід.

Заслухавши думки слідчого та прокурора з приводу внесеного клопотання, підозрюваного та його захисника, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021070000000100 від 23.03.2021.

Про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч. 2 ст. 189 КК повідомлено громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

29.03.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, що підтверджується відповідним протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

-наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

-наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

-недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вчинення даного кримінального правопорушення. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.

Слідчий суддя вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 189 КК України за ступенем тяжкості є тяжким злочином і передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, суду, незаконний вплив на потерпілих, свідків, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя, враховує дані, що характеризують особу підозрюваного, а також той факт, що вчинене підозрюваним кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а й для суспільства в цілому, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та низки об`єктивних обставин, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого. Застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, в даному випадку, не зможе запобігти наявним ризикам.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, а також особу підозрюваного, тяжкість висунутої підозри, те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, слідчий суддя вважає за необхідне не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні.

Згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П о с та н о в и в:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26 травня 2021 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.Й. Данко