Вирок № 95915654, 31.03.2021, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 417/251/21

Провадження № 1-кп/417/95/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2021 р. с. Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області у складі:

головуючгої судді Шкирі В.М.

прокурора Постолянюка Б. Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1

адвоката Варченка В. Г.

за участю секретаря Грибєнік О. В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Марківського районного суду Луганської області угоду про визнання винуватості від 31.03.2021 у кримінальному провадженні за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Веселе Марківського району Луганської області, громадянина України, який має вищу освіту, неодружений, на утриманні малолітніх дітей не має, депутатом не являється, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В період часу з 24.02.2021 по 25.02.2021 ОСОБА_1 не маючи рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу у власність чи надання у користування земельної ділянки, в порушення вимог п.1.12 Глави 1 Розділу V Правил безпеки систем газопостачання, затверджених Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості №285 від 15.05.2015, згідно якого «З метою забезпечення безпечних умов експлуатації та виключення можливості пошкодження газорозподільної системи вздовж її траси в межах охоронної зони шириною 2 метри з обох боків від зовнішньої стінки газопроводу в плані не допускається: обмеження доступу обслуговуючого персоналу у світлу пору доби, а при аварійній ситуації - цілодобово; складування матеріалів устаткування, ведення земляних та будівельно-монтажних робіт, садіння дерев, улаштування стоянок автотранспорту, гаражів та інших споруд, у тому числі тимчасово», та в порушення п.3 Розділу 4 «Охоронні зони газорозподільної системи» Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494 згідно якого «З метою забезпечення безпечної експлуатації газорозподільних мереж встановлюються охоронні зони вздовж газопроводів низького тиску - у вигляді ділянки землі, обмеженої умовними лініями, що проходять в 2 метрах від осі газопроводу по обидві боки», з метою будівництва водопостачання, самовільно, без погодження із Марківською селищною радою Луганської області та Філією «Марківкаміжрайгаз» ПАТ «Луганськгаз», біля території будинку АДРЕСА_2, в охоронній зоні надземного газопроводу низького тиску, викопав яму розмірами 0,9x1 метрів, глибиною 0,95 метри.

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.197-1 КК України, як умисні противоправні дії, що виразилися у самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронювальній зоні.

В підготовчому судовому засіданні з`ясовано, що між прокурором Марківського відділу Старобільської окружної прокуратури Луганської області Постолянюком Богданом Юрійовичем з однієї сторони, та обвинуваченим ОСОБА_1 в присутності захисника обвинуваченого адвоката Варченко Володимира Григоровича 31.03.2021 укладено угоду про визнання винуватості.

Суд вважає, що при укладені угоди сторонами було дотримано вимог ст.469 КПК України, а тому вважав за можливе розглянути її у підготовчому судовому засіданні.

Сторони в своїй угоді про визнання винуватості також виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 197-1 КК України, яка ніким не оспорюється.

Згідно угоди ОСОБА_1 беззастрежно та в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, а саме в умисних противоправних діях, що виразилися у самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронювальній зоні.

Істотними обставинами для даного кримінального провадження є: повне та безумовне визнання винуватості обвинуваченим, сприяння розкриттю злочину.

Сторони досягли відповідних домовленостей та погоджуються на призначення покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст.197-1 КК України у вигляді обмеження волі на строк 2 роки із застосуванням ст. 75 КК України, із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений зазначив, що він цілком розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст.473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості судом, та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Захисник та прокурор також наполягає на затвердженні угоди.

Суд, проаналізувавши надані матеріали кримінального провадження, враховуючи думку обвинуваченого та його захисника, прокурора, які вважають, що угода про визнання винуватості може бути затверджена судом, перевіривши угоду на відповідність вимогам Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України України, дійшов до висновку щодо можливості затвердження угоди, яка укладена в підготовчому судовому засідання та застосування покарання узгодженого угодою про визнання винуватості.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про визнання винуватості.

При цьому аб. 5 ч.4 ст.469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Ухвалюючи вирок, на підставі обєктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст.94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 . Його дії обгрунтовано кваліфіковані за ч.2 ст. 197-1 КК України, як умисні противоправні дії, що виразилися у самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронювальній зоні.

В силу положень ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.197-1 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Обвинувачений свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, визнав беззастережно та в повному обсязі, сприяв слідству.

Суд вважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбачених ст.65 КК України є в межах санкцій ч.2ст.197-1 КК України.

Судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені абз.1 та 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди.

Також на виконання вимог п.6 ст.474 КПК України суд переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема затвердити угоду.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

У кримінальному провадженні витрати на залучення експертів відсутні.

Щодо вирішення долі речових доказів суд виходити з наступного.

Відповідно до ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.

За санкцією ч.2 ст. 197-1 КК України серед інших видів покарань передбачено і покарання у виді позбавлення волі, отже за цими злочином необхідно застосувати спеціальну конфіскацію щодо знаряддя злочину - штикової лопати.

Згідно з п. 4 ч. 1ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності чи інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Оскільки штикова лопата є знаряддям злочину вона підлягає спеціальній конфіскації

За таких обставин, з урахуванням викладеного, керуючись п. 1 ч.3 ст.314, ч.2 ст.373, статтями 374, 474, 475 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 31 березня 2021 року між прокурором Марківського відділу Старобільської окружної прокуратури Луганської області Постолянюком Богданом Юрійовичем та обвинуваченим ОСОБА_1 в присутності захисника обвинуваченого - адвоката Варченко Володимира Григорійовича.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України та призначити йому узгоджене угодою покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 ( один ) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації;

- повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази по кримінальному провадженню - штикову лопату, яка знаходиться на зберіганні у ОСОБА_1 конфіскувати у власність держави, застосувавши на підставі статей 96-1, 96-2 Кримінального кодексу України спеціальну конфіскацію майна.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, його захисником прокурором виключно з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України, до Луганської апеляційного суду через Марківський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду на підставі ч.6 ст.376 КПК України негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя В. М. Шкиря