Рішення № 95914849, 30.03.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6642/20

Провадження № 2/204/317/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мащук В.Ю.,

при секретарі Максименко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення заборгованості по виплаті середньої заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, яким просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість з виплати середньої заробітної плати з березня 2019 року по вересень 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває у трудових відносинах з позивачем з 28.06.2016 року на посаді оператора станків з числовим програмним управлінням. У зв`язку з призовом осіб офіцерського складу, 07.06.2018 року позивач був призваний на військову службу і зарахований до особового складу військової частини А1588 м. Умань. Після призову на військову службу підприємство виплачувало середній заробіток. З березня 2019 року виплата середнього заробітку припинилася, чим порушено права позивача, як мобілізованої особи, у зв`язку з чим останній звернувся до суду з позовом.

В судове засідання позивач не з`явився, через канцелярію суду подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання, повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, відзив на позов чи заяву про розгляд справи за його відсутності суду, не надав. Заяв про перенесення розгляду справи, не подавав.

Судом відповідно до ч.4 ст.223, ст.ст.280,281 ЦПК України ухвалено про розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши наявні матеріали справи, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, відповідно до трудової книжки серія НОМЕР_1 , що ОСОБА_1 28.03.2016 року прийнятий учнем оператора верстатів з програм керування до механічного цеху № 15 у складі виробництва АВТ до ПАТ «Дніпропетровський агрегатний завод.

05.05.2016 року ОСОБА_1 присвоєно третій розряд оператора верстатів з програмним керуванням.

27.02.2017 року ОСОБА_1 переведено до інструментального цеху оператором верстатів з програмним керуванням.

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод» перейменовано у Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод», зміни до статуту АТ (нова редакція) затверджені загальними зборами акціонерів (протокол від 15.11.2017 року № 22) та зареєстровані державним реєстратором 28.01.2019 року.

01.08.2019 року ОСОБА_1 переведено до виробництва електровиробів оператором верстатів з програмним керуванням 3р. (арк.с.17, 17 зворот).

Відповідно до довідки, виданої командиром військової частини А 1588 від 15 липня 2020 року № 232, лейтенант ОСОБА_1 перебуває на військовій контрактній службі у військовій частині А 1588, по даний час (арк.с.9).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 10 січня 2020 року, ОСОБА_1 є учасником бойових дій (арк.с.11)

Відповідно до ч.1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються Законодавством про працю. Судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ч.1 ст.119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими ч. 3 та 4 ст. 119 КЗпП України.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» визначені види військової служби: строкова військова служба, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, військова служба за контрактом осіб рядового складу, військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до абз.11 ст. 1 ЗУ «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після воєнних дій.

Відповідно до абз. 4 ст.1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація це комплекс заходів, здійснених з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань. Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до листа Міністерства оборони України № 322/2/8417 від 01 жовтня 2015 року відповідно до ст.1 ЗУ «Про оборону України» з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію»№ 303/2014 від 17 березня 2014 року в Україні настав особливий період. Скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України.

У листі Міністерства оборони України «Щодо дії особливого періоду» №316/1/906 від 20 жовтня 2016 року та у постанові Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2015 року (справа №800/582/14) зазначено, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.

На даний час Указом Президента України не було оголошено демобілізацію та не скасовано особливий період у встановленому законом порядку.

Отже, за змістом наведених норм суд вважає, що на позивача на період проходження ним військової служби у Збройних Силах України з 07.06.2018 року по даний час поширюються гарантії, визначені частиною 3 ст. 119 КЗпП України, зокрема, що на час проходження військової служби за працівником повинний зберігатися середній заробіток.

При обчисленні середнього заробітку слід керуватися ст. 27 Закону України «Про оплату праці» та п. 2, п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, згідно з якими середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 на час проходження військової служби має право на отримання середнього заробітку за час проходження такої служби.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, письмових заперечень на позовну заяву не подавав, доказів, які були витребувані судом на підставі ухвали, не подав, доказів про виплату працівникові середньої заробітної плати не надав, інших розрахунків заборгованості перед позивачем або відсутності заборгованості, не надав, що суд розцінює, як визнання відповідачем факту заборгованості з заробітної плати перед позивачем, а також визнання загальної суми заробітної плати позивача за серпень, вересень 2018 року у сумі 17797 грн.

Згідно наведеного розрахунку, позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за березень 2019 року - по вересень 2020 року в сумі 160 173 грн, посилаючись на те, що за серпень, вересень 2018 року заробітна плата позивача склала суму 17797 грн.

Розрахунок середнього заробітку позивачу за період з березня 2019 року по вересень 2020 року, суд проводить наступним чином, при цьому суд враховує лист Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2019 році» від 08.08.2018 № 78/0/206-18 та лист Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2020 році» від 29.07.2019 № 1133/0/206-19.

Середньоденна заробітна плата позивача, відповідно до заробітної плати за останні два відпрацьованих місяці, складає: за серпень та вересень 2018 року, разом складає 17797 грн.

Кількість робочих днів - 42.

Середньоденна заробітна плата розраховується наступним чином - 17797 грн. / 42 дні = 423 грн. 73 коп.

Середній заробіток розраховується за період з 01 березня 2019 року (місяця, з якого відповідач припинив виплату середньої заробітної плати) по 01 вересня 2020 року (період розрахунку заявлений позивачем).

Кількість робочих днів за період з 01 березня 2019 року по 01 вересня 2020 року складає 374 дні.

Отже, сума невиплаченого середнього заробітку = 423 грн. 73 коп. (середньоденна заробітна плата) х 374 дні = 158475 грн.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст.13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог.

Дослідивши всі наявні матеріали справи, оцінивши їх в сукупності, той факт, що позивач набув право на стягнення середнього заробітку за період проходження військової служби у Збройних Силах України з 01.03.2019 року по 01.09.2020 року, відповідно до вимог ст. 119 КЗпП України та Закону України ст. 39 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час проходження військової служби в сумі 158475 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 19 Конституції України, ст.ст.3,119 КЗпП України, ст.ст.15,16, 430 ЦК України, ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ЗУ «Про оборону України», ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», листом Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2019 році» від 08.08.2018 № 78/0/206-18, лисом Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2020 році» від 29.07.2019 № 1133/0/206-19 ст.ст.4, 5-8, 10, 12, 13, 76, 77-78, 81-83, 133, 137, 141, 210, 247, 264-265, 280, 282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення середнього заробітку - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (код ЄДРПОУ 14311614, місцезнаходження: 49052, м. Дніпро, вул. Щепкіна, буд. 53) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , середній заробіток за час проходження військової служби за період з 01 березня 2019 по 01 вересня 2020 року в сумі 158475 грн. з відрахуванням з даної суми всіх необхідних податків і обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (код ЄДРПОУ 14311614, місцезнаходження: 49052, м. Дніпро, вул. Щепкіна, буд. 53) на користь держави витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя В.Ю. Мащук