Ухвала суду № 95914772, 30.03.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/1371/20

№ провадження 1-кп/208/96/21

УХВАЛА

30 березня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого, судді Савранського Т.А., при секретарі Луценко Л.О.,

за участю прокурора Хижниченко Є.Л., представника потерпілого Крен А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Туманова С.Г.,

у відкритому судовому засіданні, розглянувши клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, маючого середню освіту, мешкав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська знаходиться вищезазначене кримінальне провадження. Обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою

Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, яке аргументовано наступним.

Обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні тяжкого умисного злочину підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.

Існує ризик переховування ОСОБА_1 від суду, так як обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків, на стадії досудового розслідування перебував у розшуку, знаходячись на свободі в будь-який момент може залишити межі міста, намагаючись переховуватись від суду.

Зазначені ризики у своїй сукупності доводять неможливість застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу.

Представник потерпілого підтримала думку прокурора.

Захисник Туманов заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що по справі не допитано лише одного свідка, і його явку тривалий час прокурор забезпечити не може. На його думку, доказів вчинення злочину ОСОБА_1 не існує. Наявні у справі матеріали містять посилання на отримання загиблим тілесних ушкоджень вдома. Ризик переховування ОСОБА_1 від суду нічим не підтверджено. Просив застосувати до обвинуваченого менш суворий запобіжний захід, у тому числі вирішити питання щодо обрання альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, визначивши її в мінімальному розмірі.

Обвинувачений підтримав думку захисника. Послався на порушення КПК України під час проведення слідчого експерименту.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступного висновку.

Європейський суд з прав людини у справах «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Летельє проти Франції» неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

У рішенні по справі «W.проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також його твердження, що стороною обвинувачення не доведено обвинувачення, суд вважає безпідставними. При розгляді клопотання прокурором доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 та встановлена наявність ризиків, визначених зазначеною вище нормою КПК України.

Суд вважає, що у даному випадку, доводи про зміну запобіжного заходу на не пов`язаний з триманням під вартою, не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.

Під час розгляду клопотання прокурора суд встановив, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, бо є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений зможе незаконно вплинути на свідків. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, який відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень, які мають високий ступінь суспільної небезпеки та за який, в разі визнання його винуватим, може бути засуджений до позбавлення волі на тривалий термін, під час досудового слідства перебував у розшуку.

За сукупності зазначених обставин, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого, його сімейний стан, соціальні зв`язки, які суд оцінює у сукупності з іншими наведеними вище даними, суд вважає клопотання прокурора таким, що підлягає задоволенню, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, які встановлено ч.5 ст.194 КПК України.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Москаленко проти України» зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом та належним елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Також ЄСПЛ визнав, що враховуючи серйозність висунутого обвинувачення, державні органи можуть виправдано вважати про існування такого ризику.

Для відмови в звільненні особи з-під варти застосовуються принципи конвенційного прецендентного права, такі як ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд, ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя, про що зазначається у рішеннях ЄСПЛ «Штегмюллер проти Австрії» та «Вемгофф проти Німеччини»

Розглядаючи клопотання адвоката в частині застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, суд відзначає, що відповідно до ст. 183 ч.4 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу, враховуючи підстави та обставини визначені ст. ст. 177, 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину вчиненого з застосуванням насильства, щодо злочину, який спричинив загибель людини.

На підставі викладеного, не вбачаючи підстав для застосування більш м`якого, у тому числі альтернативного запобіжного заходу, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 331, 350 КПК України, суд -

у х в а л и в :

Клопотання прокурора задовольнити.

Запобіжний захід обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, - продовжити, строком до 27.05.2021 року

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом 5-ти днів з дня його проголошення.

Суддя Савранський Т. А.