Вирок № 95914559, 31.03.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/8543/18

(1-кп/199/166/21)

ВИРОК

іменем України

31.03.2021 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Воробйова В.Л.

при секретарі - Романькової О.А.

за участю прокурора - Голота С.В.

представника потерпілої - Скиба В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Кудріна Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження №12018040030002157 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Кулебівки Новомосковського району, Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера, одруженого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого;

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК Українивідповідно до обвинувального акту від 14.01.2021 року,

В с т а н о в и в

17.09.2018 року близько 08-30 водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «3A3- TF69Y0 », реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить йому на праві власності, рухався по пр. Мануйлівському з боку вул. Ростовської в напрямку вул.Луговської м.Дніпро.

Під час руху ОСОБА_1 , проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою 1.14.1 («зебра») та дорожнім знаком 5.35.1 Правил дорожнього руху України (далі по тексту стисло ПДР), розташованого в районі перехрестя з вул. Побежимова, перед яким зупинився транспортний засіб в сусідній смузі праворуч, не переконався у відсутності на пішохідному переході пішоходів, а саме пішохода ОСОБА_2 , заходів до зменшення швидкості, а в разі потреби зупинки для надання їй дороги не прийняв і, продовживши рух, скоїв на неї наїзд.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі по тексту стисло ДТП) що сталася пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді:

-закритої черепно - мозкової травми, струсу головного мозку, підшкірної гематоми потиличної області;

-закритої тупої травми грудної клітини праворуч з переломом 12-ребра по паравертабральній лінії без зміщення відламків;

-компресійно - уламкового перелому тіл 1-го поперекового хребця (L1) зі зміщенням дозаду та зі здавленням каналу та компресією дурального мішка справа;

-компресійного перелому тіла 4-го поперекового хребця (L4) з відламом фрагменту переднього замикального контуру зі здавленням дурального мішка;

-закритого внутрішньо суглобного уламкового перелому голівки лівої великогомілкової кістки та голівки лівої малогомілкової кістки з розходженням відламків;

-підшкірної гематоми зовнішньої поверхні лівого колінного суглобу;

-гематом промежини з переходом праворуч на проекцію правої сідниці та в область передньо - зовнішньої поверхні правого стегна;

-саден лівої кисті, задньої поверхні правого та лівого ліктьових суглобів.

Встановлені тілесні ушкодження під час травматичного процесу, призвели до виникнення вторинного лівобічного гонартрозу І-ІІ ст., контрактури лівого колінного суглобу, порушення функції суглобу II ст., нестабільності лівого колінного суглобу, клиновидної деформації тіла 1-го та 4-го поперекового хребців І ступеню, протрузії 1-го, 2-го поперекових хребців, 2-го та 3-го поперекових хребців, 3-го та 4-го поперекових хребців, 4-го та 5-го поперекових хребців, 5-го поперекового та 1 крижового хребців, остеохондрозу попереково-крижового відділу хребта, спондилоартрозу, люмбоішіалгії ліворуч з больовим та м`язово-тонічним синдромами, порушення функції хребта І ступеню, та згідно Наказу МОЗ України «Про затвердження порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків» від 05.06.2012 року № 420, п. 13.4.1а; п.1.1б таб.№9, призводять до 45 % стійкої втрати працездатності (не менш ніж на 1/3), та за цим критерієм відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, згідно до п.2.1.1.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 року, №6.

Водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, порушив вимоги п. 18.1 та п. 18.4 ПДР, які наголошують:

-п. 18.1 «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»,

-п. 18.4 «якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», невиконання яких перебуває у причинному зв`язку з наслідками, що настали».

Обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе не визнав. Суду показав, що він, 17.09.2018 року близько 08-30, керуючи автомобілем «3A3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить йому на праві власності, рухався по пр. Мануйлівському з боку вул. Ростовської в напрямку вул. Луговської м. Дніпро. Не доїжджаючи до ринка був пішохідний перехід «зебра» Перед «зеброю» стояв автомобіль «Мерседес», який ввімкнув оприскувач, що вікна миє і вода полила на тільки на його скло, а також йому на скло, в результаті чого він нічого не бачив та застосував гальмування. Потім він побачив як біжить потерпіла ОСОБА_2 з витягнутими руками вперед: однією рукою б`є йому в скло правих дверцят, а потім він не зрозумів чи то другою рукою чи головою вдарила йому з правої сторони скло і воно розбилося, лопнуло. Капот цілий, авто ціле. Машиною він її не збивав, на капоті вона в нього не була, автомобіль досі стоїть цілий, в такому стані - в ньому тільки скло лопнуло. Вважає, що ОСОБА_2 він не збивав, а вона сама вдарилася в бік його автомобіля.

Зазначає, що погода того дня була гарна, сонце, тепло. Покриття проїзної частини сухе. Було два ряди руху авто. Так, він бачив пішохідний перехід, автомобіль «Мерседес» зупинився перед ним. На пішохідному переході нікого не було. Там поворот до Дніпра, де машини зупиняються і люди виходять. І автомобіль «Мерседес» стояв без руху та в нього був ввімкнений правий оприскувач з правої сторони та вода лилась прямо на кришу автомобіля «ЗАЗ» та на скло, що йому обмежило видимість. Коли залило скло його автомобіля, він загальмував. Попереду не було нікого, тому заперечує, що збивав ОСОБА_2 , зазначивши, що вона бігла з боку, за пішохідним переходом, безпосередньо самим автомобілем її він не бив та не збивав її, а вона сама вдарилась йому в праву сторону машини, де дзеркало. Вона «ляпнулась туди» в праву сторону і він не помітив чи головою чи рукою. Коли він повністю зупинився, ОСОБА_2 лежала біля заднього колеса з правої сторони. В момент удару його авто ще трохи рухалося, потерпіла ж ударилась йому в бік, а лежала біля передньої правої двері. Різке гальмування одразу не застосував, оскільки попереду нього нікого не було. Вважає, що потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, оскільки сама наштовхнулась на його автомобіль з правого боку, а саме на дзеркало. Зазначає, що йому на момент скоєння ДТП було 79 років. Автомобілем керує без окулярів, лише погано чує. В останнє не пам`ятає коли проходив медичний огляд. Вважає, що з зором вад не має, при цьому зауважує, що читати з близька може, чим ближче, тим краще бачить. В той час окуляри не одягав, а за кермом діє за обстановкою. Цивільний позов визнає частково.

Також, 17.01.2019 року обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні показав, що мав час поміркувати та свою провину у вчиненні кримінального правопорушення визнає у повному обсязі. При цьому зазначив, що може десь не додивився, визнає, що скоїв наїзд на потерпілу на пр. Воронцова , недалеко від ринку Воронцовського. Так, автомобіль «Мерседес» їхав справа, а він зліва - вони їхали у двох рядах. Він їхав у напрямку вул.Білостоцького та перестроївся в ліву смугу для руху та не бачив як автомобіль «Мерседес» зліва зупинився, він дивився тільки вперед. Сам автомобіль «Мерседес», як зупинився він не бачив, при цьому точно вказати не може, оскільки їхав трохи попереду нього. Коли зупинилися він стояв перед. Він не бачив, що потерпіла переходить пішохідний перехід. Припускає, що потерпіла проїхала деякий час на капоті, не знає чому саме у нього скло було розбито. Він чув звук удару вбік, потім подивився і зупинився, а коли вийшов побачив, що потерпіла лежала із правої сторони.

З автомобілем «Мерседес» він їхав майже поруч, то він трішки попереду, перестроївся в лівий ряд, бо йому треба було прямо їхати, а водій автомобіля «Мерседес» рухався у правій смузі для руху. Зазначає, що з зором вад не має, все нормально, лише погано чує, при цьому автомобілем керує без окулярів..

У судових дебатах обвинувачений ОСОБА_1 суду показав, що того дня він відвіз свою онуку до школи, після чого керуючи своїм автомобілем рухався по пр.Воронцова у м.Дніпро. Коли він під`їжджав до пішохідного переходу «зебра», з правової сторони стояв старий автомобіль марки «Мерседес». Оскільки автомобіль «Мерседес» стояв у правій смузі для руху, а він мав намір продовжувати свій рух прямо, то ввімкнув лівий сигнал повороту та перестроївся у ліву смугу для руху. В той час коли він зрівнявся з автомобілем «Мерседес», який стояв вже праворуч від нього, він побачив, що від автомобіля «Мерседес» - на капот його автомобіля полилася вода, а потім і на лобове скло, після чого він різко загальмував, оскільки боявся зіткнення з автомобілями, що рухались попереду нього. Подивившись праворуч, він побачив, як з автомобіля «Мерседес», який стояв праворуч від нього, з правого його омивача скла біжить потік води прямо йому у вікно. І в цей момент він побачив, що потерпіла ОСОБА_2 вибігла та вдарилася у правий бік його автомобіля, біля дзеркала та «провалилася наче крізь землю». Зазначає, що не бив її, ні торцем правого крила, ні на капоті вона в нього не була і своєю головою скло не била. Заперечує той факт, що ОСОБА_2 могла розбити йому лобове скло автомобіля своєю головою, оскільки удар у лобове скло був нанесений важким предметом. Разом з цим зазначає, що коли ОСОБА_2 вдарилася у бік його автомобіля, то своєю лівою рукою хлопнула по переднім правим дверцятам, у правій її руці був пакет, яким вона і вдарила по лобовому склу його автомобіля, в результаті чого воно і розбилось. Вважає, що головою так пробити лобове скло не можливо.

У своєму останньому слові ОСОБА_1 наполягав на своєї невинуватості під час ДТП, зазначивши, що ОСОБА_2 вдарилася у бік його автомобіля, у правій її руці був пакет, яким вона і вдарила по лобовому склу його автомобіля, в результаті чого воно і розбилось. З ОСОБА_2 контакт його автомобіля стався не на пішохідному переході, а за 14 метрів попереду від переходу, що на його думку свідчить, що потерпіла перетинала проїзну частину без дотримання ПДР, а свідки з автомобілю «Мерседес» є знайомими ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1 ст.337, п.1,2,3,4 ч.1 ст.368 КПК України суд вважає, що мало місце діяння, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_1 , це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та ОСОБА_1 винен у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, що підтверджується доказами, отриманими під час кримінального провадження, долученими судом та дослідженими під час судового розгляду, а саме:

- показаннями суду потерпілої ОСОБА_2 , що 17.09.2018 року близько 08-30 ранку їй потрібно було по пішохідному переходу «зебра» перейти проїзну частину дорогі на пр.Мануйлівському, Вона стояла на бордюрі та чекала, коли зупиняться автомобілі. Коли зупинився автомобіль «Мерседес», який її пропускав, вона спустилася з бордюру і чекала, коли зупиниться наступна автівка. Вона дуже повільно продовжила рух, нічого не перешкоджало тому що б машина зупинилася, видимість була гарною. Далі, не порушуючи правил дорожнього руху, вона дуже повільно продовжила рух гадаючи, що інша автівка зупиниться. Під час руху по пішохідному переходу вона повернула голову праворуч для того щоб подивитися на автомобілі, що рухались у зустрічному напрямку. І в цей момент вона відчула удар у ліву ногу, від чого вона полетіла головою, лівої її стороною, в лобове скло автомобіля. Потім її «крутнуло» правою стороною тіла в ліву сторону, і вона правою ногою, стегном і промежиною, знову вдарилася об автівку, та впала правим боком на асфальт. Відразу після ДТП вона спробувала опертися на руки, але їй зробити це не вдалося і тому знову лягла. Вказує, що відразу після ДТП вона лежала не на пішохідному переході, а біля автомобіля, що скоїв на неї наїзд, праворуч біля правого заднього його колеса, на відстані близько 5 метрів безпосередньо від самого пішохідного переходу, оскільки автівка її «протягнула». Після цього вона побачила, як чоловік і жінка підійшли їй на допомогу, а вона зателефонувала родичам та повідомила про ДТП. Водій автомобіля, який скоїв на неї наїзд, вийшовши зі свого автомобіля, обійшов автівку та підійшовши до неї намагався затягнути її у свою автівку, щоб відвезти її до «швидкої», але вона відмовилась. Згодом обвинувачений знову пропонував відвезти її до лікарні, але вона також відмовилась. Вказує, що автомобіль, який зупинився та пропустив її був чорного кольору марки «Мерседес», та він рухався у крайній лівій смузі для руху, при цьому автомобіль обвинуваченого рухався у лівій крайній смузі для руху. Безпосередньо на місці події світлофору не було, але була розмітка «пішохідної зебри», яка була добре видна. Сам контакт між нею та автомобілем відбувся саме на пішохідному переході, але коли автомобіль зупинився, вона опинилася на відстані близько 5 метрів від пішохідного переходу. Зазначає, була впевнена, що обвинувачений загальмує, оскільки вона правил дорожнього руху не порушувала і перетинала проїзну частину дороги по пішохідному переду, а тому і повернула голову праворуч. Під час ДТП погода була гарна, дощу не було, її на пішохідному переході не помітити було важко, оглядовість у обвинуваченого була не обмеженою. Безпосередньо після ДТП обвинувачений пропонував її взяти під руки, але вона відмовилась. Під час її перебування у лікарні до неї приходила донька обвинуваченого та пропонувала допомогу, але саме у той момент їй було погано і вона не могла говорити, оскільки перебувала у шоковому стані. Згодом до неї у лікарню приходив адвокат обвинуваченого та цікавився скільки грошей було витрачено на той момент по чекам, але будь-яких виплат на відшкодування завданих їй збитків здійснено не було. Її зріст 174 см., при цьому автомобіль «Мерседес» був стандартного розміру та не високим, а тому іншим учасникам дорожнього руху її було видно. На місці ДТП вона не бачила гальмівного шляху, але на її думку обвинувачений гальмував. 20.06.2019 року вона пройшла огляд медико-соціальною експертною комісією травматологічної МСЕК №1 в м.Дніпро, за результатами якого за наслідками ДТП що сталася комісією установлена для неї інвалідність 2-ї групи, непрацездатність під час активного лікування, Після ДТП фізичний біль вона відчуває і по сьогодні, постійно болить голова, хребет, нирки, нога, вона не рухається, їй постійно вводять знеболювальне та вона не рухається. Її теперішній стан та образ життя перебуває у прямому причинному зв`язку з ДТП. В результаті ДТП вона отримала не просто компресійний перелом хребта, при такій травмі потрібно лежати, вона навіть голову не може помити встати, не може себе обслугувати без допомоги, що є наслідки травми. Після ДТП вона весь час перебуває на ліжку, її життя у молодому віці змінилося повністю. Так вона не може самостійно підвестись, користуватись вбиральнею, їсти, готувати їжу, самостійно себе обслуговувати, ввімкнути самостійно світло, коли в квартирі стемніло, вимушена постійно звертатись до допомоги, втратила впевненість у собі, у неї змінились відносини з оточуючими, позбавлена можливості приділяти час та увагу своїй дитині, вважає, що її позбавили особистого життя. Після ДТП вона стала залежати від інших, всю хатню роботу виконує її чоловік і вона не має змоги йому допомогти, має відчуття неповноцінності, не має визначеності про майбутнє. Цивільний позов до обвинуваченого підтримує у повному обсязі.

- свідок ОСОБА_3 суду показав, що 17.09.2018 року о 08-30 він із дружиною їхав на своєму авто марки «Мерседес» по проспекту Воронцова. Зупинився перед пішохідним переходом та пропустив потерпілу - дівчину. За ним їхало авто «Деу», яке також зупинилось, після чого потерпіла - дівчина почала переходити дорогу та на неї скоїло наїзд інше авто марки «ЗАЗ». Зазначив, що особисто він їхав у крайній правій смузі (дорога мала дві смуги), пішохідний перехід не регульований та стояв знак «пішохідний перехід» та розмітка. На тротуарі був пішохід потерпіла - дівчина. Коли він зупинився - вона пройшла повз його автомобіля десь в метрі відстані. Пішохід - потерпіла йшла спокійно, в межах свого пішохідного переходу, траєкторію руху не змінювала, переходила з права на ліво. За його участю був слідчий експеримент. Того дня, коли сталося ДТП було сонячно і він взагалі не вмикав омивач лобового скла та не мав несправності омивача в авто. Після ДТП потерпіла знаходилася в свідомості, а він разом з дружиною викликали «швидку медичну допомогу» на 2 номери телефонів. Обвинувачений після ДТП поводив себе спокійно. Сам механізм ДТП бачив в кінці, коли пішохід вже впала з авто обвинуваченого на проїзду частину. Початок наїзду не бачив, оскільки почав рух далі. Коли проїхав 3-4 метри за пішохідний перехід, вийшов з авто із дружиною та вони підійшли до потерпілої. Обвинувачений протягнув десь 3-4 м на капоті потерпілу (це коли вона після наїзду ударилася об автомобіль та впала на капот більше із правої сторони, а обвинувачений продовжував рух). Коли впала з капоту - вона лежала біля правого колеса та в районі правої передньої двері. Потерпіла після ДТП була у свідомості, але їй було боляче і дружина почала з нею розмову. Автомобіль обвинуваченого рухався під час здійснення контакту з потерпілою. Він не пам`ятає щодо гальмівного шляху авто обвинуваченого;

-свідок ОСОБА_4 суду показала, що 17.09.2018 року вона їхала в машині разом з своїм чоловіком, який керував авто, по проспекту Воронцова в сторону Нового мосту та сиділа поруч з ним. Рухалися в крайній правій смузі, всього на дорозі 2 смуги. Авто обвинуваченого рухалося у лівій смузі. Також був не регульований пішохідний перехід, знак «пішохідний перехід» та розмітка. На бордюрі перед пішохідним переходом побачили пішохода дівчину, яка мала намір перейти дорогу, зупинилися та надали перевагу у русі пішоходу. Потерпіла переходила дорогу з права наліво у спокійному темпі, траєкторію руху не змінювала. ДТП сталося на пішохідному переході, після того, як потерпіла минула їх авто. Того дня було сонячно, тепло, сухо, дощу не було. Зазначила, що чоловік не вмикав омивач скла, авто було справне. Вона почула звук та повернулась і вже бачила, коли потерпіла була на капоті автомобіля обвинуваченого. Удар був сильний, авто зупинилося за пішохідним переходом. Гальмівний шлях авто обвинуваченого не бачила. Вона разом з чоловіком вийшла з авто, та вони одразу викликали «швидку медичну допомогу». Обвинувачений підходив до потерпілої після ДТП, хотів її підняти та відвезти до лікарні. Вона особисто почала заперечувати, оскільки не відомо, які травми потерпіла могла отримала. На її особисту думку, переконання, ДТП сталася з вини обвинуваченого водія, який не дотримався швидкісного режиму у місті, та потерпіла сама не могла заплигнути на капот його автомобіля.

-свідок ОСОБА_5 суду показав, що обвинуваченого ОСОБА_1 не знав, з потерпілою ОСОБА_2 перебуває у цивільному шлюбі. 17.09.2019 року він разом з потерпілою відвозив доньку до школи. Він. висадив ОСОБА_2 на Мануйлівському проспекті. Через деякий час остання зателефонувала та повідомила, що її збив автомобіль та попросила щоб він приїхав на місце події. Коли він під`їхав до ОСОБА_2 , то побачив, що вона була на асфальті напівлежачі, скаржилась на біль в спині та в області голови. Вона була біля заднього колеса автомобіля «ЗАЗ». Саму ДТП він не бачив, а бачив тільки місце події. Також повідомив, що на місці події були і інші автомобілі, а саме: «Мерседес» темного кольору 320 седан, який стояв на першій смузі біля тротуару, а на самому пішохідному переході стояв інша автівка. Коли він приїхав на місце події, ОСОБА_2 розмовляла та могла щось казати. Відразу приїхала «швидка допомога» та поліція. Працівниками «швидкої» їй було надано першу медичну допомогу у вигляді уколу знеболювального та госпіталізовано до лікарні. Далі, зі слів ОСОБА_2 він дізнався, що вона йшла через пішохідний перехід і її збив автомобіль. Гальмівного шляху на місці події він не бачив. Вказує, що потерпіла ОСОБА_2 була вища за «Мерседес». Після ДТП - ОСОБА_2 доставили до лікарні та почали лікувати, а через тиждень почали готувати до операції. Весь час кололи знеболювальними препаратами, тричі на добу. Потім у нього та ОСОБА_2 виникли сумніви щодо способу лікування та способу операції на коліні, в результаті чого вони звернулися до 56-ї медичної частини, в якій було необхідне обладнання, рентген, та зовсім по іншому ставиться пластина. Потерпіла була перевезена з 1 жовтня 2019 року до цієї лікарні та 4 жовтня була проведена операцію. Після операції ОСОБА_2 стала краще почуватися та 19 жовтня 2019 року була виписана додому, але фактично вдома була з 23 жовтня 2019 року та є необхідні документи щодо перевезення приватною фірмою «Айболіт». Під час перебування у лікарні до потерпілої приходив судовий медичний експерт. Надалі до 30 жовтня 2019 року включно він робив їй уколи знеболювального на ніч, оскільки тільки таким чином потерпіла могла терпіти біль. Надалі стан ОСОБА_2 , можливо від затяжного лежачого стану, став погіршуватися: з`явилася кров у сечі та ниркові кіліки, в результаті чого ще тиждень на початку лютого 2020 року їй була необхідність робити уколи знеболювального. Він має всі чеки щодо купівлі ліків: Кеторолу, Десалгіну - саме того знеболюючого, що використовувалось під час операції. На протязі 5 місяців потерпіла ходила у туалет у ліжку та не мала змоги митися самостійно. Згодом лікар дозволив їй вставати та сидіти деякий час. Через деякий час вони звернулися до 9-ї лікарні, де їм дали пораду зробити комп`ютерну томограму та подавати документи для оформлення інвалідності. В день аварії обвинувачений та його родичі двічі зверталися до них. В період, коли ОСОБА_2 лежала у 6-лікарні до нього телефонувала донька ОСОБА_1 та пропонувала допомогу, від якої ні він ні потерпіла не відмовлялися. Суму допомоги вони обвинуваченому та його родичам не заявляли і від сторони обвинувачення матеріальна допомога не надходила. 7 грудня 2019 року ОСОБА_2 було зроблено у 6-ій лікарні комп`ютерний томограф хребта. 9-10 грудня 2019 року він поїхав до завідуючого відділення лікарні ім.Мечникова за результатами комп`ютерного томографу. За результатами томографу було виявлено компресійно-оскольчатий перелом хребта Ель 1, та другий хребець - вони зжаті разом, тіла Ель 4 компресійний перелом. ОСОБА_2 було рекомендовано лежати, щоб осколок зрісся, а після нового року вони запрошували лікаря на огляд. 15.02.2019 року ОСОБА_2 зробили денцентрометрію у лікарні ім.Мечникова. Зазначає, що ОСОБА_2 до аварії на нирки не скаржилася, в перше у неї «пісок пішов» після виписки. Вона почала скаржитися на погіршення зору, що можливо пов`язано з черепно-мозковою травмою. Її стан життя після ДТП змінився - всіма хатніми справами тепер займається він: прання, прибирання, готування, а ОСОБА_2 в цей час лежить та плаче.

-свідок ОСОБА_8 суду показав, що він восени, дати не пам`ятає, із товаришем ОСОБА_9 їхав на роботу. До пішохідного переходу вони їхали в лівій смузі за авто «ЗАЗ». Зупинився «Мерседес», який їхав в крайній правій смузі, пригальмував «ЗАЗ», оскільки пішохід-дівчина переходила дорогу. Він не може сказати, що «ЗАЗ» загальмував повністю, здалося прокатувався, але вони за ним зупинилися. Пішохід-дівчина, здалося, опинилася на капоті авто «ЗАЗ», потім з кришки капота як по ковзній вже падала на землю. Пішохідний перехід був врегульований розміткою, білою і яркою, пішохід-дівчина рухалась не поспішаючи та не перебігала. По пішохідному переходу вона йшла, йшла з права на ліво по ходу їх руху. Бачив, як «ЗАЗ» «посадив» дівчину на капот, а потім через лобове скло злетіла з авто. З моменту контакту до повної зупинки авто «ЗАЗ», по відстані проїхало ще 5-10 м. Того дня було сонце, ясне. Після ДТП він залишився на місці події. Контакт авто «ЗАЗ» з потерпілою відбувся його правою стороною та лобовою частиною з правої сторони. У слідчому експерименті він брав участь. Свої покази повністю підтверджує та на цих показах наполягає. На його думку, авто обвинуваченого до зіткнення зупинилося перед пішохідним переходом, але потім коли пішохід-дівчина почала переходити пішохідний перехід, почало рух. Гальмівний шлях авто «ЗАЗ» він не бачив.

-свідок ОСОБА_9 суду показав, що в 2018 році, восени, він разом з ОСОБА_8 їхав на роботу по лівій смузі. Попереду їхав «ЗАЗ Л», який зупинився перед пішохідним переходом, а за ним зупинився він, десь за три метри до переходу. З правої сторони від них стояв «Мерседес». Йому здалось, що пішохід-дівчина виплигнула з капота «ЗАЗ». Він не бачив як потерпіла йшла, не бачив контакту потерпілої з авто. Побачив тоді, коли вона впала з правої сторони авто на асфальт за пішохідним переходом. Далі викликали «швидку». Він не може стверджувати чи рухався «ЗАЗ» під час контакту з потерпілою, побачив вже коли машина стояла, а потерпіла впала і лежала з правої її сторони. Після ДТП він залишився на місці, дочекався «швидку» та поліцію. Він приймав участь у слідчому експерименті. На своїх показах наполягає;

-протоколом огляду місця ДТП від 17.09.2018 року, схемою і фототаблицею до протоколу, згідно яких місце ДТП сталося за адресою: місто Дніпро, пр. Мануйлівській та вулиця Побежимова, погодні умови - ясно, без опадів; вид події - наїзд на пішохода на горизонтальній проїзній частині; вид та стан покриття - асфальтобетон, сухий, чистий; дорожня розмітка - 1.5, 1.2, 1.14.1 (розділ 34 ПДР); встановлено дорожній знак - 5.35.1 (розділ 33 ПДР; умови освітленості - світла пора доби; об`єкти, що обмежують оглядовість - відсутні; локалізація пошкоджень транспортного засобу автомобіля «3A3-TF69Y0», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 - розбито лобове скло; завантаженість транспортного засобу - без вантажу; колеса і шини, зовнішні світлові прилади, сигнал, склоочисники, склоомивачі, дзеркала заднього вигляду - в нормі, наявність на склі предметів або покриття, які обмежують оглядовість з місця водія і погіршують його прозорість - відсутні; ДТП сталася на пішохідному переході;

-медичною довідкою приймального відділення Дніпропетровської шостої міської клінічної лікарні, що ОСОБА_2 була госпіталізована до лікарні з політравмою та переламами нижньої кінцівки та ребра;

-копією посвідчення водія серії НОМЕР_3 , що ОСОБА_1 має право керувати транспортними засобами за категорією B;

-копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що власником транспортного засобу - автомобіля «3A3-TF69Y0», реєстраційний номер НОМЕР_2 , є обвинувачений ОСОБА_1 ;

-постановою слідчого від 18.09.2018 року про залучення до кримінального провадження речового доказу - автомобіля «3A3-TF69Y0», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на який ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2018 року накладено арешт шляхом заборони його відчуження;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 08.10.2018 року, схемою та фото-таблицею до нього за участю свідка ОСОБА_3 , який показав та пояснив обставини ДТП за участю водія ОСОБА_1 та пішохода ОСОБА_2 . Слідчим експериментом встановлено, що ДТП мало місце 17.09.2018 року в місті Дніпрі на проспекті Мануйлівському в районі перехресті з вулицею Побежимова, за участю автомобіля «3A3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та пішохода ОСОБА_2 . Свідок ОСОБА_3 вказав, що 17.09.2018 року він керував автомобілем та рухався по проспекту Мануйлівському з боку вулиці Ростовської в напрямку вулиці Луговської, в крайньому правому ряду. Під час руху він зупинився перед пішохідним переходом та простояв близько 10-15 секунд, для того щоб надати дорогу пішоходу, яка почала переходити проїзну частину, подолавши при цьому відстань згідно замірів 4,0 метра і на неї скоїв наїзд автомобіль «3A3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався в другій смузі згідно замірів на відстані 3,4 метра до правого краю проїзної частини. Пішохід подолала відстань 4,0 метра за час t1 - 4,4, t2 - 3,8, t3 - 4,0 на пішохідному переході зазначеного дорожньою розміткою 1.14.1 ПДР, та дорожнім знаком 5.35.1 ПДР;

-висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №2739, складеного о 11-40 годині 17.09.2018 року, згідно якого у ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено;

-висновком судової автотехничної експертизи №5/10.1/817 від 22.10.2018 року, згідно якої:

1) в даній дорожній обстановці водій автомобіля «3A3- TF69Y0 » ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.18.1 та 18.4 ПДР України.

При заданому механізмові події, дії водія автомобіля ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п.18.1 та 18.4 ПДР України, що з технічної точки зору знаходилось в причинному зв`язку з даної ДТП;

2)технічна можливість уникнути наїзду на пішохода для водія автомобіля ОСОБА_1 при заданому механізмові події, визначалося виконанням ним вимог п.п.18.1 та 18.4 ПДР України та для нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому виконати їх;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 16.10.2018 року, схемою та фото-таблицею до нього за участю свідка ОСОБА_8 , який показав та пояснив обставини ДТП за участю водія ОСОБА_1 та пішохода ОСОБА_2 . Слідчим експериментом встановлено, що ДТП мало місце 17.09.2018 року в місті Дніпрі на проспекті Мануйлівському в районі перехресті з вулицею Побежимова, за участю автомобіля «3A3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та пішохода ОСОБА_2 . Свідок ОСОБА_8 вказав, що 17.09.2018 року близько 08-30 він рухався в автомобілі в якості пасажира на передньому сидінні на проспекті Мануйлівському збоку вулиці Ростовської в напрямку вулиці Луговської, в другій смузі. По переду них в крайній правій смузі рухався автомобіль «Мерседес», який зупинився перед пішохідним переходом. По переду них в їхній смузі для руху рухався автомобіль «ЗАЗ», який скоїв наїзд на пішохода (жінку), яка перетинала проїзну частину проспекту Мануйлівський по пішохідному переходу, зазначеного дорожньою розміткою 1.14.1 ПДР, та дорожнім знаком 5.35.1 ПДР;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 16.10.2018 року, схемою та фото-таблицею до нього за участю свідка ОСОБА_9 , який показав та пояснив обставини ДТП за участю водія ОСОБА_1 та пішохода ОСОБА_2 . Слідчим експериментом встановлено, що ДТП мало місце 17.09.2018 року в місті Дніпрі на проспекті Мануйлівському в районі перехресті з вулицею Побежимова, за участю автомобіля «3A3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та пішохода ОСОБА_2 . Свідок ОСОБА_9 вказав, що 17.09.2018 року близько 08-30 він керував автомобілем «Деу» та рухався на проспекті Мануйлівському збоку вулиці Ростовської в напрямку вулиці Луговської, в крайній лівій смузі для руху. По переду нього на його смузі руху, в попутному напрямку руху, на відстані 4,0 метра до правого бордюрного каміння, рухався автомобіль «ЗАЗ». З права в крайній правій смузі для руху рухався автомобіль «Мерседес», який зупинився перед пішохідним переходом, зазначеним дорожньою розміткою 1.14.1 ПДР, та дорожнім знаком 5.35.1 ПДР, пропускаючи пішохода (жінку), яка почала переходити проїзну частину по пішохідному переходу, та вийшла з-за автомобіля «Мерседес», після чого на неї скоїв наїзд автомобіль «ЗАЗ», який рухався в крайній лівій смузі для руху;

-висновком експерта № 3383є від 18.10. - 24.10.2018 року, що враховуючи характер та локалізацію виявлених у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони могли утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі о такий (такі), якими могли бути виступаючи частини рухаючогося автомобіля, за умов ДТП, тобто і за обставин викладених в ухвалі суду про призначення судово-медичної експертизи;

-експерт ОСОБА_10 в судовому засіданні складений нею висновок підтримала в повному обсязі та роз`яснила його. Крім цього зазначила, що ступінь завданих ушкоджень на момент проведення експертизи визначався згідно наданої документації та наказу №6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, а саме: медичної картки стаціонарного хворого, знімків рентгену, дані комп`ютерної томограми, був проведений огляд потерпілої під час знаходження потерпілої на лікуванні. В сукупності травми середньої тяжкості. Другого поперекового хребця, а не 12-го. Ці тілесні ушкодження не несли загрози життю на момент проведення експертизи. Якщо потерпіла понад півроку знаходилася в лежачому стані під постійним наглядом лікарів і про це є медична документація, в такому разі необхідне проведення додаткової судово-медичної експертизи з наданням всієї медичної документації стосовно травми. Під час складання висновку експерт зазначила, що керувалася всіма документами, які було надано на час проведення експертизи. Встановлення процентного відношення втрати працездатності також проводиться судово-медичними експертами за наявності всієї медичної документації, в т.ч. комісійної судово-медичної експертизи. Враховуючи сукупність всіх тілесних ушкоджень та їх розташування експерт зазначила, що від однієї механічної дії вони утворитися не могли, тобто або при ударі, або при падіння - конкретно охарактеризувати не можливо;

-висновком експертів відділу комісійних судово-медичних експертиз № 124 від 20.07.2020 - 03.08.2020 року, що згідно даних медичної та судово-медичної документації у ОСОБА_2 , 1977 року народження, встановлені тілесні ушкодження у вигляді:

-закритої черепно - мозкової травми, струсу головного мозку, підшкірної гематоми потиличної області;

-закритої тупої травми грудної клітини праворуч з переломом 12-ребра по паравертабральній лінії без зміщення відламків;

-компресійно - уламкового перелому тіл 1-го поперекового хребця (L1) зі зміщенням до заду та зі здавленням каналу та компресією дурального мішка справа;

-компресійного перелому тіла 4-го поперекового хребця (L4) з відламом фрагменту переднього замикального контуру зі здавленням дурального мішка;

-закритого внутрішньо суглобного уламкового перелому голівки лівої великогомілкової кістки та голівки лівої малогомілкової кістки з розходженням відламків;

-підшкірної гематоми зовнішньої поверхні лівого колінного суглобу;

-гематом промежини з переходом праворуч на проекцію правої сідниці та в область передньо - зовнішньої поверхні ушкодження під час травматичного процесу, призвели до виникнення правого стегна;

-саден лівої кисті, задньої поверхні правого та лівого ліктьових суглобів.

Встановлені тілесні вторинного лівобічного гонартрозу І-ІІ ст., контрактури лівого колінного суглобу, порушення функції суглобу II ст., нестабільності лівого колінного суглобу, клиновидної деформації тіла 1-го та 4-го поперекового хребців І ступеню, протрузії 1-го, 2-го поперекових хребців, 2-го та 3-го поперекових хребців, 3-го та 4-го поперекових хребців, 4-го та 5-го поперекових хребців, 5-го поперекового та 1 крижового хребців, остеохондрозу попереково-крижового відділу хребта, спондилоартрозу, люмбоішіалгії ліворуч з больовим та м`язово-тонічним синдромами, порушення функції хребта І ступеню, та згідно Наказу МОЗ України «Про затвердження порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків» від 05.06.2012 року № 420, п. 13.4.1а; п.1.1б таб.№9, призводять до 45 % стійкої втрати працездатності (не менш ніж на 1/3), та за цим критерієм відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, згідно до п.2.1.1.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 року, №6.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 , надаючи суду покази, змінював свою позицію та покази, визнаючи себе винуватим у скоєнні кримінального правопорушення за викладеними у обвинувальному акті обставинами, частково, повністю, та не визнав себе винуватим, посилаючись, що «у автомобілю «Мерседес», який стояв без руху, був ввімкнений правий оприскувач з правої сторони та вода лилась прямо на кришу його автомобіля «ЗАЗ» та на скло, що йому обмежило видимість. Коли залило скло його автомобіля, він загальмував. Своїм автомобілем він ОСОБА_2 не бив та не збивав, а вона сама вдарилась йому в праву сторону машини, де дзеркало, тому отримала від цього тілесні ушкодження».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

Захисник Кудрін Д.А. та обвинувачений ОСОБА_1 просили суд ухвалити виправдувальний вирок, так як стороною обвинувачення не доведено, що в діях останнього є склад злочину, передбачений ч.2 ст. 286 КК України.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Версія обвинуваченого ОСОБА_1 , що «у автомобілю «Мерседес», який стояв без руху, був ввімкнений правий оприскувач з правої сторони та вода лилась прямо на кришу його автомобіля «ЗАЗ» та на скло, що йому обмежило видимість. Коли залило скло його автомобіля, він загальмував. Своїм автомобілем він ОСОБА_2 не бив та не збивав, а вона сама вдарилась йому в праву сторону машини, де дзеркало, тому отримала від цього тілесні ушкодження», є вочевидь неспроможна та надумана.

Також, що стосується посилання ОСОБА_1 у своєму останньому слові, який наполягав на своєї невинуватості під час ДТП, зазначивши, що « ОСОБА_2 вдарилася у бік його автомобіля, у правій її руці був пакет, яким вона і вдарила по лобовому склу його автомобіля, в результаті чого воно і розбилось. Контакт його автомобіля з ОСОБА_2 стався не на пішохідному переході, а за 14 метрів попереду від переходу, що на його думку свідчить, що потерпіла перетинала проїзну частину без дотримання ПДР, а свідки з автомобілю «Мерседес» є знайомими ОСОБА_2 », суд враховує, що вказані посилання обвинуваченого спростовуються наступним.

ДТП сталася на пішохідному переході.

Водій ОСОБА_1 , відповідно до висновку експерта, керуючи транспортним засобом, порушив ПДР, які наголошують:

-п. 18.1 «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»,

-п. 18.4 «якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», невиконання яких перебуває у причинному зв`язку з наслідками, що настали».

Виконання вказаних правил вказує на те, що водій, в даному випадку ОСОБА_1 , мав правильно спрогнозувати розвиток ситуації в місці підвищеної небезпеки при обмеженому обзорі та йому не слід було на нерегульованому пішохідному переході або у безпосередньої близькості від нього, випереджувати (з права, зліва, тощо) транспортні засоби, які рухалися попереду, гальмували або зупинилися. Слід було розуміти, що обзір пішохідного переходу може бути обмежений транспортними засобами, які рухалися або зупинилися.

З схеми до протоколу огляду місця ДТП від 17.09.2018 року вбачається, що саме безпосередньо на пішохідному переході наявна осип скла від транспортного засобу «ЗАЗ», яка знаходиться на відстані 2,1 м., 4,0 м. від правого краю проїзної частини, а не за місцем повної зупинки зазначеного транспортного засобу (за межами пішохідного переходу, на відстані 14,5 м від краю пішохідного переходу), тому слід вважати, що ДТП за участі водія ОСОБА_1 та пішохода ОСОБА_2 сталася на пішохідному переході.

Відповідно висновку експерта № 3383є від 18.10. - 24.10.2018 року, враховуючи характер та локалізацію виявлених у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони могли утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі о такий (такі), якими могли бути виступаючи частини рухаючогося автомобіля, за умов ДТП, тобто і за обставин викладених в ухвалі суду про призначення судово-медичної експертизи. Тому, посилання ОСОБА_1 , з урахуванням допитаних судом потерпілої та свідків, що потерпіла розбила лобове скло автомобіля кульком, суд відхиляє як такі, що не відповідають дійсності.

Свідки ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 спростували посилання ОСОБА_1 , що нібито вода з склоомивача автомобіля «Мерседес» попала на лобове скло, чим завадила керуванню обвинуваченого. Зазначені свідки показали, що перед ДТП, під час ДТП, водою лобове скло автомобіля «Мерседес» не омивали.

Покази потерпілого, всіх свідків у судовому засіданні повністю підтверджуються протоколами проведення під час досудового розслідування слідчого експерименту за їх участі та не знаходяться у протиріччі один одному, узгоджуються з даними, що містяться у протоколі огляду місця події ДТП, схемі до протоколу, підтверджуються висновками експерта.

Суд надає дійсності показанням потерпілої та свідків, які на своїх показаннях, даних суду під присягою, попереджені про кримінальну відповідальність, настоюють, стверджують, що дають їх добровільно, при цьому усвідомлюють наслідки і кримінальної відповідальності за дачу суду завідомо неправдивих показань, і наслідки відповідальності обвинуваченого на підставі їх свідчень. До обвинуваченого упереджено не відносяться, не мають підстав говорити неправду.

Таким чином, слід зазначити, що покази ОСОБА_1 у судовому засіданні є суперечливі,спростовуються показами потерпілої, свідків, експерта, протоколами проведення слідчого експерименту, висновками експертів, протоколами огляду, оцінку яким суд дав, які узгоджується між собою і у суду відсутні причини не довіряти показанням вказаних осіб або вважати їх такими, що не відповідають дійсності, або вважати показання такими, які є зацікавленими.

Будь-які докази, що ОСОБА_2 , яка йшла не по перехідному переході, несподівано, сама «вдарилась в праву сторону машини, де дзеркало, тому отримала від цього тілесні ушкодження», у зв`язку з чим сталася ДТП, відсутні та суду не надані.

Суд вважає, що відповідні покази ОСОБА_1 про розвиток подій, свою поведінку, заперечення щодо скоєння злочину, підлягають відхиленню, оскільки ці покази обвинувачений явно штучно підлаштовує під фактичні обставини, які встановлювалися під час дослідження доказів та є вочевидь надуманими.

З огляду на викладене, суд розцінює не визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого КК України, як поведінку захисно-установчу в суб`єктивно складній, несприятливої для нього судово-слідчій ситуації, як усталену практику та обрану останнім лінією захисту і бажання будь-яким засобом уникнути відповідальності за вчинення ним необережного кримінального правопорушення, і вважає, що показання обвинуваченого не впливають будь-яким чином на доведеність його вини у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, тому суд не може його суперечливі показання взяти до уваги.

Також, суд розцінює відповідні покази ОСОБА_1 як усталену модель захисту та практику перекладання провини за ДТП яка сталася з водія на пішохода, тобто на ОСОБА_2 , форму реалізації права на захист і бажання уникнути кримінальної відповідальності і покарання за вчинений тяжкий злочин.

Суд вважає, що мотиви доводів сторони захисту фактично ґрунтуються на незгоді сторони захисту із показами потерпілої, свідків під час судового провадження за даним кримінальним провадженням, висновками експертів, які були отримані стороною обвинувачення під час досудового розслідування.

Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 не скоєно кримінального правопорушення, та недійсності окремих доказів судом відхиляються, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення норм матеріального та процесуального закону і хибній оцінці одиничних доказів. При цьому, сторона захисту оцінює і тлумачать такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.

Таким чином, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_1 у скоєному кримінальному правопорушенні поза всяким розумним сумнівом доведена і підтверджується обсягом досліджених судом в судовому засіданні доказів в їх сукупності та взаємозв`язкута не викликають у суду сумнівів. Недопустимих доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК України судом не встановлено. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи судом встановлено також не було.

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми, логічними, послідовними для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого та не викликають у суду сумнівів у їх правдивості.

Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, суд не вбачає.

Також, суд зазначає, що належних та допустимих доказів захисту на спростування доводів обвинувачення під час судового розгляду суду не надано.

Під час вирішення питання про допустимість доказів важливе значення має істотність порушення прав і свобод людини, а тому не усі порушення, допущені сторонами при збиранні доказів, є підставою для визнання доказів недопустимими, а відтак і вирішення питання про порушення права на справедливий суд. З огляду на зазначене суд приходить до висновку про відсутність процесуальних порушень з боку сторони обвинувачення, що могли вплинули на об`єктивність та повноту обставин, що підлягають доказуванню відповідно до вимог ст. 91 КПК України.

А тому суд, дослідивши та оцінивши всі докази по справі, вважає, що стороною обвинувачення винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена у повному обсязі.

Оцінивши всі докази, які подані суду сторонами кримінального провадження, в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України, тобто у скоєнні необережного тяжкого кримінального правопорушення, оскільки він, діючи зі злочинною необережністю, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що заподіяли потерпілій ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження.

Прокурор Голота С.В. пропонувала суду призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі та на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням, з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Конституція України, кримінальне законодавство та практика його застосування свідчить про те, що держава відводить покаранню значну роль у виконанні свого обов`язку забезпечувати охорону прав і свобод людини, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного ладу України від злочинних посягань, забезпечення миру та безпеки людства.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен маж право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства» від 9 жовтня 2003 року, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету - покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Відповідно до положень ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Загальні засади призначення покарання спрямовані на забезпечення принципів законності, обґрунтованості, індивідуалізації, гуманності і справедливості, співмірності покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

ОСОБА_1 скоїв необережне тяжке кримінальне правопорушення, об`єктом якого є безпека руху й експлуатації транспорту, а його додатковим обов`язковим об`єктом - життя та здоров`я особи та внаслідок ДТП, грубого порушення обвинуваченим ПДР, потерпілій ОСОБА_2 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

ОСОБА_1 раніше не засуджувався, вперше скоїв необережний тяжкий злочин, що суд визнає як обставини, які пом`якшують покарання.

Разом з цим, ОСОБА_1 свою провину не визнав та щиро не розкаявся, не дав критичну оцінку своєї злочинної поведінки, що характеризує його суб`єктивне ставлення як винної особи до вчиненого злочину, не висловив жаль з приводу вчиненого, не бажає виправити ситуацію, яка склалася, не прийняв міри для відшкодування шкоди потерпілій, яка внаслідок ДТП, скоєного ОСОБА_1 , у молодому віці визнана інвалідом 2-групи.

Потерпіла ОСОБА_2 під час судового розгляду просила суд суворо не карати обвинуваченого, застосувати до нього покарання яке не пов`язане з реальним позбавленням волі, але просила суд повністю задовольнити її цивільний позов до обвинуваченого.

Обставини, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

ОСОБА_1 , є особою похилого віка, пенсіонером за віком. Керуючи транспортним засобам в стані будь якого сп`яніння не перебував, характеризується задовільно, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, одружений, має сім`ю, постійне місце проживання, відсутні відомості щодо притягнення в минулому обвинуваченого до адміністративної відповідальності, в тому числі за скоєння адміністративних правопорушень на транспорті, відсутні інші відомості, які його компрометують, відсутні у відношенні нього інші кримінальні провадження, а тому, з огляду на викладене, суд вважає за можливе, на підставі ст.ст.75,76 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням, тобто, застосувати покарання яке пропонувала прокурор Голота С.В.

Разом з тим, ОСОБА_1 скоїв необережне тяжке кримінальне правопорушення, яке представляє велику суспільну небезпеку та є у теперішній час дуже актуальним питанням, з огляду на велику кількість ДТП з тяжкими наслідками, яке набуло поширене обговорювання у суспільстві, об`єктом якого є безпека руху, а його додатковим обов`язковим об`єктом - життя та здоров`я людей.

Тому, суд вважає, що до ОСОБА_1 , з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, грубого порушення ним ПДР, наслідком яких сталася ДТП та причинені тяжкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_2 , повинно бути призначене додаткове покарання у вигляді позбавлення обвинуваченого права керувати транспортними засобами на максимально визначений законодавцем строк, який передбачений санкцією ч.2 ст.286 КК України.

При цьому, суд вважає, що такий вид та міра покарання за скоєне ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, відповідатиме меті покарання, встановленій ст.50 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Потерпіла ОСОБА_2 , вона ж цивільний позивач, пред`явила до обвинуваченого ОСОБА_1 цивільний позов про відшкодування моральної шкоди у розмірі 173700 грн., судові витрати (зазначено орієнтовно) 3000 грн., та судовий збір 2605,50 грн., що повністю підтримав представник потерпілої та прокурор.

Обвинувачений ОСОБА_1 , він же цивільний відповідач, та захисник заперечували проти цивільного позову.

Суд, вислухавши думки учасників судового розгляду, вважає, що є наявність правових підстав для повного задоволення цивільного позову ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 173700 грн.

Вирішуючи заявлений цивільний позов та розмір заявлених вимог щодо відшкодування шкоди, суд враховує наступне.

У відповідності з п.2 ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

Згідно ч.1 ст.23 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Згідно ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахування інших обставин, які мають істотне значення, також при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд погоджується зі слушністю доводів цивільного позивача відносно стягнення з цивільного відповідача - обвинуваченого ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої в результаті вчинення останнім протиправних дій, а також наявністю передбачених законом підстав для її відшкодування, які передбачені ст.ст.11,16, п.1 ч.2 ст.23 ЦК України.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керується принципами виваженості та розумності, справедливості,п ри цьому суд враховує фактичні обставини, при яких цивільному позивачу було завдані фізичні та моральні страждання, перенесені потерпілою внаслідок вчиненого відносно неї кримінального правопорушення - спричинення тяжких тілесних ушкоджень, заподіяння їм фізичного болю, моральних, емоційних та душевних страждань, хвилюваннях, в зв`язку із проведеними операціями, тривалим лікуванням, які вона зазнала, виходячи з чого суд вважає суму у розмірі 173700 гривень як таку, що не можливо вважати завищеною компенсацією моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 в результаті вчинення ним кримінального правопорушення.

Позовна вимога ОСОБА_2 про стягнення витрат на оплату послуг адвоката фактично є заявою про розподіл процесуальних витрат, оскільки витрати на правову допомогу за п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України є процесуальними витратами, такі процесуальні витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілої, за приписами ч. 2 ст. 120 КПК України, несе потерпілий, і такі процесуальні витрати підлягають розподілу з урахуванням приписів ст. 124 КПК України, а не в порядку вирішення цивільного позову.

Суду на час постановлення вироку не надано розрахунок таких витрат, що не дозволяє здійснити перевірку відповідності їх вимогам необхідності, співмірності та розумності, при тому, що за приписами ч.2 ст.92 КПК України обов`язок доказування даних щодо процесуальних витрат покладається на сторону, що їх подає. З огляду на викладене, вирішення цього питання на теперішній час є передчасним, що не є перешкодою для його подальшого вирішення в порядку ст.ст. 527, 539 КПК України, оскільки за ч.1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Суд також враховує, що при поданні цивільного позову у межах кримінального провадження потерпілою ОСОБА_2 було помилково сплачено судовий збір, який з урахуванням вимог ч. 1 ст. 7 Закону «Про судовий збір», може бути повернутий лише за клопотанням особи, яка його сплатила. Оскільки на теперішній час таке клопотання до суду не надходило, підстави для вирішення цього питання судом відсутні, що також не є перешкодою для його подальшого вирішення в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України.

Також, відповідно до ч.2 ст.124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта з боку Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України із проведенням судової автотехнічної експертизи на загальну суму на суму 1144,00 гривень.

Оскільки під час ДТП обвинувачений ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем 3A3- TF69Y0 », реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить йому на праві власності, тому суд вважає, що питання щодо визначення долі речового доказу та арешту майна на зазначений автомобіль, який накладений на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2018 року, необхідно зберігати до виконання вироку суду в частині вирішення задоволеного цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст.368-371,373,374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

На підставі ст.75, п.1,2 ч.1 ст.76 КК України встановити ОСОБА_1 іспитовий строк 3 (роки) роки, та обвинуваченого звільнити від відбуття основного покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Цивільний позов задовольнити повністю і стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 173700 гривень у якості відшкодування моральної шкоди.

Відповідно ч.2 ст.124 КПК України стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта з боку Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на суму 1144,00 гривень.

Питання щодо визначення долі речового доказу транспортного засобу - автомобіля 3A3-TF69Y0», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , та арешту майна на зазначений автомобіль, який накладений на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2018 року, зберігати до виконання вироку суду в частині вирішення задоволеного цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

Повернути за належністю ОСОБА_2 :

-диск CD - R від 17.09.2018 року, ОСОБА_2 , 40/Ж;

-роздруківки з диску CD - R від 17.09.2018 року, ОСОБА_11 , 40/Ж (9 аркушів);

-знімок з комп`ютерного томографа від 28.09.2018 р. з описом № 19945 від 28.09.2018 року;

-знімок з комп`ютерного томографа від 07.12.2018 р. хребта № 20960 з описом № 20960 від 07.12.2018 р. та диском CD-R від 07.12.2018 р. в конверті;

-рентгенологічний знімок № 998 від 25.03.2019 р. з копією опису;

-компютерно - томографічний знімок хребта з описом від 27.03.2019 року №6884 з диском CD - R від 27.03.2019 року;

-рентгенологічний знімок від 04.10.2018 року № 3817;

-рентгенологічний знімок від 11.10.2018 року № 3881;

-рентгенологічний знімок від 25.09.2018 року №1253;

-рентгенологічний знімок від 25.09.2018 року №1253;

-рентгенологічний знімок від 07.11.2019 року № 3162 з описом від 07.11.2019 року;

-магнітно-резонансний знімок хребта від 02.07.2019 р. з описом від 02.07.2019 року і диском від 02.07.2019 року;

-виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № С1124718 від 01.10.2018 року;

-виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 10808 від 01.11.2018 року;

-виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 5170 без дати;

-виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4149 без дати;

-медичну картку амбулаторно хворої ОСОБА_2 , пронумерована на 38 аркушах.

Повернути Голові міжрайонній травматологічної медико-соціальної комісії № 1 КЗ «Обласна клінічна медико-соціальна експертиза ДОР» (адреса: 49069, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 19, - оригінал медично-експертної справи ОСОБА_2 , прошитої та пронумерованої на 27 аркушах, вилученої на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.12.2019 року про тимчасовий доступ до речей і документів.

Обвинувачений, захисник, прокурор, потерпіла, представник потерпілої мають право подати апеляційну скаргу на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська до Дніпровського апеляційного суду.

На підставі ч.6 ст.376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, потерпілій, представнику потерпілої.

Головуючий суддя: В.Л.Воробйов