Рішення № 95913613, 31.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2021 року м. Київ № 640/12835/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомНауково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції провизнання протиправною та скасування постанови №54857469

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" із позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про заміну сторони виконавчого провадження №54857469 від 20.05.2020, зобов`язати старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати постанову про заміну сторони виконавчого провадження №54857469 від 20.05.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2020 залишено позовну заяву без руху та надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2021 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Так, позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, який затверджений Міністерством юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувачу чи до суду. Враховуючи вищевказані норми законодавства, позивач вважає, що виконавчій дії - заміна сторони виконавчого провадження має передувати заява стягувача або зацікавленої особи разом з ухвалою суду про заміну сторони виконавчого провадження. З власної ініціативи державний виконавець не має права вчиняти такі виконавчі дії, а відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, у зв`язку з чим, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами, згідно вимог ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, дослідивши заперечення відповідача, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2016 по справі №826/26020/15 позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва задоволено, стягнуто з Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" на користь Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва суму заборгованості у розмірі 9 456, 43 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2016 замінено Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва його правонаступником Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного Фонду України в м. Києві.

31.07.2017 Окружним адміністративним судом міста Києва на виконання постанови видано виконавчий лист по справі №826/26020/15.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 апеляційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2016 - без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2018 відмовлено у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про заміну сторони її правонаступником у справі № 826/26020/15.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2019 суд задовольнив заяву Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про заміну стягувача у виконавчому листі, виданого 31.07.2017 по справі №826/26020/15 задоволено, замінено стягувача у виконавчому листі, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 31.07.2017р. у справі №826/26020/15 з Центрального об`єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368)

Ухвала набрала законної сили, в апеляційному порядку не оскаржувалася.

20.05.2020 на підставі Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2019 по справі №826/26020/15 державним виконавцем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження №54857469.

Вважаючи вказану постанову протиправною, такою, що винесена із порушенням вимог законодавства, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним Законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою ст.5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст.3 Закону № 1404-VIII визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Стаття 4 цього Закону визначає вимоги до виконавчого документу.

Так, відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Згідно ст. 15 Закону №1404-VII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Положенням ч. 5 ст. 15 Закону №1404-VII у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Порядок вчинення виконавчих дій регулюється Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1302/29432.

Так, згідно п. 12, р. ІІ Інструкції у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувачу чи до суду.

Отже, заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили і відбувається виключно за відповідним рішенням суду.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.10. 2018 по справі № 2-а-3494/11 м.

Як встановлено судом, підставою для заміни сторони виконавчого провадження №ВП54857469 слугувала постанова Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 203 "Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві", відповідно до якої утворено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, реорганізувавши шляхом злиття Правобережне, Лівобережне, Центральне об`єднані управління Пенсійного фонду України в м. Києві та головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Тобто, з вищевказаного слідує, що у спірних правовідносинах відбулося наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбулося вибуття однієї сторони із спірних правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула з таких правовідносин.

Прийняття ухвали про заміну стягувача у виконавчому листі є безумовною підставою для заміни сторони у виконавчому провадженні, оскільки ухвала набрала законної сили і є обов`язковою до виконання, згідно вимог ч. 5 ст. 124 Конституції України.

Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно, належним чином та у повному обсязі.

Вказані конституційні положення знайшли своє продовження у Кодексі адміністративного судочинства України.

Так, ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи вищевказані приписи законодавства, суд приходить до висновку, що державним виконавцем, як посадовою особою правомірно виконано судове рішення, яке набрало законної сили, а тому посилання позивача на те, що відповідач приймаючи оскаржувану постанову діяв із перевищенням повноважень без належної правової підстави не приймаються судом до уваги.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваної постанови, то позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19,77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя А.С. Мазур