
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 березня 2021 року м. Київ № 640/22237/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу:
за позовомОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату провизнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії
В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся з позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії в якому просив: визнати протиправними дії працівників Київського міського військового комісаріату, щодо встановлення йому посадового окладу для перерахунку пенсії у зв`язку із збільшенням посадових окладів військовослужбовців на виконання вимог постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704; зобов`язати Київський міський військовий комісаріат: 1) визнати посаду «начальника відділу Головного управління військового будівництва Міністерства оборони України» відповідною посаді «начальника відділу Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України»; 2) направити до Головного управління пенсійного фонду України довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України з наступними вихідними даними: тарифний розряд за посадою - 47;тарифний коефіцієнт посадового окладу - 4,72; посадовий оклад для перерахунку пенсії 8320,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач листом вих. №ВСЗ/512 від 11.02.2019 року протиправно відмовив у перерахунку його посадового окладу з застосуванням аналогічної посади в Головному квартирно-експлуатаційному управлінні Збройних Сил України.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначено, що він відмовляючи позивачу діяв правомірно, в порядку, у спосіб та у межах визначених законодавством. Київським міським військовим комісаріатом було отримано лист на запит позивача від фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ ЗСУ № 116/14/5/2258 від 03.12.2018 року на підставі якого було визначено посадовий оклад позивача вірно і, що підстави для його зміни відсутні.
Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якому скаржник просить відхилити наведені у відзиві відповідача заперечення на позов та просив задовольнити його позовну заяву в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, вважаючи їх необґрунтованими та протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких він ґрунтується, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України. 10.07.1999 року він був звільнений в запас з посади «начальника відділу головного механіка Головного управління військового будівництва Міністерства оборони України». Після звільнення з військової служби йому була призначена і виплачувалась пенсія як державному службовцю у відповідності з Законом України «Про державну службу».
07.07.2018 позивач звернувся з заявою до Київського міського військового комісаріату про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
При призначенні йому пенсії за вислугою років, відповідачем при її розрахунку були використані наступні параметри:
- посадовий оклад згідно з наказом Міністра оборони України від 30.12.2007 року № 707 (додаток 5ё рядок 2) - 1400,00 грн.;
- тарифний розряд за посадою згідно з наказом Міністерства оборони України від 01.03.2018 року № 90 (додаток 23ё рядок 21) - 40;
- тарифний коефіцієнт посадового окладу згідно з Додатком 1 до постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 - 4,16;
- посадовий оклад згідно з наказом Міністерства оборони України від 01.03.2018 року № 90 - 7330,00 грн.
Не погоджуючись з таким розрахунком пенсії, 23.10.2018 позивач звернувся до Київського міського військового комісаріату із заявою, в якій просив відповідно до вимог постанови КМУ від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам , які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», провести перерахунок пенсії із застосуванням наступних показників :
- посадовий оклад - 1600,00 грн.;
- тарифний розряд за посадою - 47;
- тарифний коефіцієнт посадового окладу - 4,72;
- посадовий оклад - 8320,00 грн.
11.02.2019 листом Київського міського військового комісара за вих. № ВСЗ/512, позивачу було відмовлено у зміні розміру складових його грошового забезпечення.
Вважаючи вказану відмову протиправно, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, яким держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393» (далі - Порядок № 45), яка набрала чинності 20.02.2008.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку № 45, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
На підставі зазначеного в пункті 1 Порядку № 45 рішення Кабінету Міністрів України, Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п`ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям. Пенсійний фонд України повідомляє у п`ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки).
Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Пунктом 6 Порядку № 45 встановлено, що відповідною вважається посада, яка за класифікаційними характеристиками, зокрема назвою, розміром посадового окладу, функціональністю та організаційним рівнем підрозділу у структурі органу (організації, установи, військової частини тощо) прирівнюється до посади, з якої особа була звільнена.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою були встановлені тарифні коефіцієнти та посадові оклади військовослужбовців до категорії яких належить позивач.
На виконання вказаної вище постанови КМУ № 704, 21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб».
З метою виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України № 103 щодо забезпечення підготовки довідок про розмір грошового забезпечення, що враховуються для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Міністерством оборони України видано наказ від 01.03.2018 року № 90 «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України», яким установлено тарифні розряди за основними типовими посадами та основними посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України згідно зі схемами, визначеними у додатках 1-22 до цього наказу, а також співвідношення встановлених до 01.03.2018 року окладів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України та осіб офіцерського складу Збройних Сил, звільнених з військової служби, до відповідних тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України згідно зі схемами, визначеними у додатках 23,24 до цього наказу.
Як вказано в копії листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 0290-Д-1404/ДВТ/639 від 27.09.2018 року, що міститься в матеріалах справи, відповідно додатку №1 до постанови КМУ № 829 від 22.05.2000 року посаду позивача з якої його було звільнено в запас - «Начальника відділу головного механіка Головного управління військового будівництва Міністерства оборони України», було прирівняно до посади «Начальника відділу у складі управління» та встановлено посадовий оклад в розмірі 220,00 грн.
Відповідно до додатку 6 до наказу МОУ № 707 від 30.12.2007 року, виданого на виконання постанови КМУ № 1297 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» від 07.11.2007 року, посадовий оклад позивача був замінений на інший розмір якого становив - 1400,00 грн., що відповідало посаді «Начальника самостійного сектора» (додаток № 1 Схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України).
Приписами пункту 7 постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій осіб, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», Міністерство оборони України, після набрання нею чинності, зобов`язано забезпечити оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України довідок про розміри грошового забезпечення, визначені в пункті 1 цієї постанови, відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. № 45.
Так, на виконання положень зазначеної вище постанови, та наказу Міністерства оборони України № 90, відповідно до додатку 24 якого була встановлена схема співвідношення встановлених до 01.01.2018 року розмірів посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил, звільнених з військової служби, до відповідних тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України на підставі якої розмір посадового окладу позивача відповідав тарифному розряду - 40, та тарифному коефіцієнту - 4,16. Зазначений нормативно-правовий акт був зареєстрований у встановленому законом порядку в Міністерстві юстиції України 16 березня 2018 року за № 315/31767), станом на момент звернення позивача до суду, а також станом на час розгляду цієї справи є чинним, а отже - обов`язковим до виконання. Посадовий оклад позивача було встановлено у відповідності до додатку 24 вказаного наказу МОУ, в розмірі 7330,00 грн.
Згідно додаткам №1 та № 2 до постанови КМУ № 704, посаді «Начальника відділу у складі департаменту, самостійного управління» відповідає тарифний розряд - 47, та тарифний коефіцієнт - 4,72. В додатку №2 вказаної постанови КМУ № 704 не встановлено тарифний розряд - 40 за будь-якою посадою.
Крім того, судом встановлено, що відповідно з наказом Міністра оборони України №38 від 23.03.1992 року та Директиви начальника Генерального штабку Збройних Сил України №115/1/600 від 28.05.1992 року, копії яких містяться в матеріалах справи, було створено Головне управління військового будівництва будівельно-квартирних органів Міністерства оборони України, яке в подальшому було реформоване в Головне управління військового будівництва Міністерства оборони України в/ч А0200 в штаті якої існувала посада позивача - «Начальник відділу головного механіка Головного управління військового будівництва Міністерства оборони України», з якої 19.07.1999 року він був звільнений в запас.
Також судом встановлено, у відповідності до вимог чинного законодавства та на виконання покладених на відповідача обов`язків, а також в межах наданих цьому органу державної влади повноважень, останнім прийнято рішення про прирівняння посади позивача з якої його було звільнено в запас - «Начальника відділу головного механіка Головного управління військового будівництва Міністерства оборони України», до посади «Начальника самостійного сектора», що вплинуло на зменшення розміру посадового окладу останнього.
Щодо вимоги позивача про зобов`язання Київського міського військового комісаріату визнати посаду «начальника відділу Головного управління військового будівництва Міністерства оборони України» відповідною посаді «начальника відділу Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України» варто зазначити наступне.
Відповідно до позиції Верховного суду України, яка відображена у рішенні від 16.09.2015 № 21-1465а15, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі № 569/16681/16-а та від 12.04.2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею, завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади, який заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності, перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Так, Верховний суд у своїй постанові від 21.08.2018 року у справі № 810/3393/17 (адміністративне провадження № К/9901/48331/18) зазначає, що Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Згідно з п. 2.1, абз. 1 п. 2.8 Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 №937, робота із забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України здійснюється, зокрема: районними (міськими, районними у містах, об`єднаними районними, об`єднаними міськими) військовими комісаріатами (територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки) (далі - районні військові комісаріати (ТЦКСП)); обласними військовими комісаріатами (ТЦКСП).
При цьому, за роботу із забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей в області (місті Київ) відповідає військовий комісар обласного (міського) військового комісаріату (ТЦКСП).
Відповідно до абз. 2, 4 і 5 п. 2.6 цієї Інструкції, на обласні військові комісаріати покладаються: оформлення та подання до органів, що призначають пенсії, документів для призначення за Законом пенсій особам, звільненим з військової служби, та членам сімей померлих військовослужбовців і осіб, звільнених з військової служби; визначення розміру грошового забезпечення для обчислення і перерахунку пенсій органами, що призначають пенсії, відповідно до Закону №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей" (зі змінами) та Порядку №45 і Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (зі змінами), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок № 3-1).
З наведеного вбачається, що Київський міський військовий комісаріат має виключні повноваження на вирішення питання щодо встановлення співвідношення розмірів посадових окладів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, які були звільнені з військової служби до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", що не визначені у схемах, наведених у додатках 1 - 22 за основними типовими посадами та основними посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України, до відповідних тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 року, № 90 "Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України".
На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не мають втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Згідно Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень під дискреційними повноваженнями розуміються повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, оскільки у даному випадку розгляд заяви позивача про зобов`язання Київського міського військового комісаріату визнати посаду «начальника відділу Головного управління військового будівництва Міністерства оборони України» відповідною посаді «начальника відділу Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України», є дискреційними повноваженнями відповідача, а суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта владних повноважень, то у цій частині позовних вимог слід відмовити. Поряд із цим, суд примічає, що відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що суд при розгляді справи обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
Враховуючи позицію Верховного суду України та керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вбачає підстави для виходу за межі позовних вимог виключно з метою ефективного захисту прав позивача оскільки воно може тривати у неодноразовій відмові відповідача на справедливе встановлення йому розміру посадового окладу для нарахування пенсійних виплат.
За таких обставин, наявними є підстави для зобов`язання відповідача потворно розглянути заяву позивача з належним мотивуванням підстав прийняття рішення.
Враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного.
Разом з цим, судом встановлено що, відповідачем не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про не здійснення ним протиправних дій та спростування наведених позивачем в позовній заяві обставин порушення його прав. Відповідні обставини встановлені судом і в ході розгляду справи, а відтак, позовні вимоги повинні бути задоволені.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Загально прийняте розуміння "протиправної діяльності суб`єкта владних повноважень" визначається як зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у здійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але були здійснені, на думку таких осіб, протиправно.
Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 - 75 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку виконаний.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 11.11.2019 року № 90255. Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київського міського військового комісаріату, становить 768,40 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 5-11,19,72,90,-77, 139, 241-246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) задовольнити частково.
Визнати протиправними дії працівників Київського міського військового комісаріату, щодо встановлення ОСОБА_1 посадового окладу для перерахунку пенсії у зв`язку із збільшенням посадових окладів військовослужбовців на виконання вимог постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 в розмірі - 7330,00 грн. Зобов`язати Київський міський військовий комісаріат (вул. Парково - Сирецька, 19, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ07774420) розглянути питання про прирівняння посади «начальника відділу Головного управління військового будівництва Міністерства оборони України» відповідною посаді «начальника відділу Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України», з урахуванням висновків суду.
Направити до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України з встановленням посадового окладу для перерахунку пенсії у відповідності з висновками встановленими судом.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), здійснені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,80 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київського міського військового комісаріата (вул. Парково - Сирецька, 19, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ07774420).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.С. Мазур
Судове рішення № 95913390, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 30.03.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 640/22237/19. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: