Рішення № 95912738, 31.03.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року справа № 580/338/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

28.01.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (далі - відповідач) в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, яка полягає у невиплаті позивачу нарахованої одноразової соціальної допомоги, передбаченої ч.1 ст.36 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі трьох мінімальних заробітних плат на двох членів сім`ї у сумі 25 038, 00 грн. за рахунок затверджених йому видатків за бюджетною програмою КПКВК 2501200 «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- стягнути з Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на користь позивача шляхом безспірного списання з рахунку за бюджетною програмою КПКВК 2501200 «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» нараховану ним одноразову соціальну допомогу, передбачену ч.1 ст.36 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі трьох мінімальних заробітних плат на двох членів сім`ї у сумі 25 038,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог, викладених у позовній заяві, зазначено, що відповідач, на виконання рішення суду у справі №580/2584/19 призначив позивачу одноразову соціальної допомоги, передбачену ч.1 ст.36 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи`у сумі 25 038, 00 грн., однак не виплатив, посилаючись на відсутність бюджетного фінансування на вказану виплату, чим допустив протиправну бездіяльність.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.02.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

18.02.2021р., в межах строку встановленого судом, до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не обгрунтовані та просив відмовити в їх задоволенні, зазначивши при цьому, що виконання рішення суду в частині виплати одноразової допомоги, можливе лише за умови наявності у відповідача відповідних кошторисних призначень, оскільки у затвердженому кошторисі департаменту на 2020 рік по бюджетній програмі КПКВК 2501200 «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачені видатки за даним видом виплат. Зазначено, що з огляду на вчинення відповідачем дій, спрямованих на фактичне виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.09.2019р. у справі №580/2584/19 вважаємо, що у спірних відносинах відсутня протиправна бездіяльність відповідача щодо невиконання вказаного судового рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.09.2019р. у справі №580/2584/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, зобов`язано Департамент соціальної політики Черкаської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 за рахунок видатків за бюджетною програмою 2501200 "Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразову допомогу, передбачену ч. 1 ст. 36 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі трьох мінімальних заробітних плат на двох членів сім`ї у сумі 25 038 грн 00 коп.

Зазначене рішення суду набрало законної сили - 20.01.2020р.

Листом від 26.02.2020р. №20/28-5/01-27 відповідач, на запит позивача від 20.02.2020р. стосовно виконання судового рішення, повідомив що 06.02.2020р. на виконання судового рішення у справі №580/2584/19 позивачу здійснено призначення одноразової допомоги на кожного члена сім`ї, відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі трьох мінімальних заробітних плат на двох членів сім`ї у сумі 25 038,00 грн., яку нараховано 07.02.2020р. Разом з цим повідомлено, що у затвердженому кошторисі на 2020 рік по бюджетній програмі КПКВК 2501200 «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачені видатки за даним видом виплат, у зв`язку із чим виплата призначеної позивачу одноразової компенсації відповідно до судового рішення може бути здійснена лише за умови наявності відповідних кошторисних призначень.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу нарахованої одноразової соціальної допомоги протиправною, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 36 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII) передбачено, що громадянам, які евакуйовані, відселені (відселяються) або самостійно переселилися (переселяються) відповідно до статті 4 цього Закону на нове місце проживання, надаються такі компенсації та пільги, зокрема, виплата одноразової допомоги в порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України на кожного члена сім`ї.

Компенсації та пільги, передбачені цією статтею, надаються один раз (частина 2 статті 36 Закону № 796-XII).

Механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінсоцполітики визначено Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 №936 (далі - Порядок № 936).

Згідно підпунктом 1 пункту 4 Порядку № 936 виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом ( 796-12 ), проводиться центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад (далі - уповноважений орган) за місцем фактичного проживання (перебування) працюючих та непрацюючих громадян, у тому числі пенсіонерів, працюючим і непрацюючим громадянам і пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших органів, громадянам, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, а саме:

1) одноразова допомога на кожного члена сім`ї - громадянам, які евакуйовані, відселені (відселяються) або самостійно переселилися (переселяються) на нове місце проживання, відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 Закону ( 796-12 ) та в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 р. N 285 ( 285-2015-п ) "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України".

З матеріалів справи судом встановлено, що 06.02.2020р. на виконання судового рішення у справі №580/2584/19 позивачу здійснено призначення одноразової допомоги на кожного члена сім`ї, відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі трьох мінімальних заробітних плат на двох членів сім`ї у сумі 25 038,00 грн., яку нараховано 07.02.2020р.

Тобто, як вбачається судом із зазначених обставин, відповідачем не заперечується право позивача на отримання одноразової допомоги на кожного члена сім`ї, відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі трьох мінімальних заробітних плат на двох членів сім`ї у сумі 25 038,00 грн., натомість відповідачем вказану допомогу позивачу не виплачено з тих підстав, що у затвердженому кошторисі на 2020 рік по бюджетній програмі КПКВК 2501200 «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачені видатки за даним видом виплат.

Надавши оцінку вказаним обставинам, суд зазначає, що відповідно до ст. 63 Закону № 796-XII, фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з додатком №3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" затверджено видатки за бюджетною програмою 2501200 "Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в сумі 1 357 307 тис. грн.

Згідно з додатком №3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" затверджено видатки за бюджетною програмою 2501200 "Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в сумі 2 570 195 тис. грн. Головним розпорядником є Міністерство соціальної політики України.

Таким чином, судом вбачається, що за бюджетною програмою КПКВК 2501200 як у 2020 році так і у 2021 році в Законах України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та "Про Державний бюджет України на 2021 рік" було передбачено видатки для виплат за вказаною вище бюджетною програмою.

При цьому, суд зазначає, що доказів відсутності у затвердженому кошторисі Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, як розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня, на 2020 рік по бюджетній програмі КПКВК 2501200 «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачених видатків за даним видом виплат, на які посилається відповідач у відзиві до суду не надано, у зв`язку із чим вказані доводи суд вважає необгрунтованими.

Крім того, суд зазначає, що зі змісту статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вбачається, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Суд зазначає, що посилання відповідача на відсутність коштів на проведення відповідної соціальної виплати порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок чи компенсацій, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення Європейського суду у справі Кечко проти України від 08 листопада 2005 року).

У пункті 26 цього рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за попущення зобов`язання.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі №21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21- 44а10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Зазначена позиція узгоджується із позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, викладеною у постанові від 07 березня 2018 року по справі №464/5571/16-а (адміністративне провадження №К/9901/1844/17).

З огляду на викладене вище, суд вважає безпідставним твердження відповідача щодо можливості виплати призначеної позивачу одноразової допомоги передаченої ч. 1 ст. 36 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» лише за умови наявності відповідних кошторисних призначень, в зв`язку з тим, що діючим кошторисом на 2020 рік не було передбачено коштів на ці видатки, оскільки в особи виникає певне право, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов`язання не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правових актів, що регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин.

Правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 12-46гс18. Зважаючи на викладене, суд не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України та Верховного Суду.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про доцільність визнання протиправною бездіяльності Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо не виплати позивачу нарахованої одноразової соціальної допомоги, передбаченої ч.1 ст.36 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі трьох мінімальних заробітних плат на двох членів сім`ї у сумі 25 038, 00 грн. за рахунок затверджених йому видатків за бюджетною програмою КПКВК 2501200 «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При визначенні належного способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Якщо пенсію чи допомогу призначено, конкретний обсяг заборгованості державного органу-боржника перед позивачем встановлений і не є предметом спору (визнається сторонами), а заборгованість виникла внаслідок протиправної бездіяльності боржника, наприклад, затримки виплати вже нарахованих коштів, або якщо сума заборгованості встановлена рішенням суду, що набрало законної сили, а суб`єкт владних повноважень не здійснює виплати, належним способом захисту порушених прав є стягнення коштів у встановленому розмірі на користь позивача.

Вказані висновки суду відповідають правовій позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 01.12.2020р. (справа №465/273/16-а).

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність допущеної бездіяльності щодо невиплати позивачу сум призначеної та нарахованої допомоги, у зв`язку із чим позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295. КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо не виплати ОСОБА_1 нарахованої одноразової соціальної допомоги, передбаченої ч.1 ст.36 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі трьох мінімальних заробітних плат на двох членів сім`ї у сумі 25 038, 00 грн. за рахунок бюджетної програми КПКВК 2501200 «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стягнути з Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (18005, м. Черкаси, бул. Шевченка, 307, код ЄДРПОУ - 37853109) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) за бюджетною програмою КПКВК 2501200 «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» нараховану одноразову соціальну допомогу, передбачену ч.1 ст.36 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі трьох мінімальних заробітних плат на двох членів сім`ї у сумі 25 038 (двадцять п`ять тисяч тридцять вісім) грн. 00 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та частини 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України.

Суддя М.А. Білоноженко