Рішення № 95912610, 31.03.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/7652/20

РІШЕННЯ

іменем України

31 березня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старосинявської селищної ради Старосинявського району про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 30.09.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельною ділянки орієнтованою площею 2,00 га;

- зобов`язати Старосинявську селищну раду Старосинявського району Хмельницької області розглянути звернення ОСОБА_1 від 30.09.2019 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га та прийняти рішення, передбачене статтею 118 ЗК України;

- стягнути із Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області судові витрати в розмірі 840,80 грн., судового збору та 2500 грн., витрат на професійну правничу допомогу.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що за його заявою рішення Старосинявською селищною радою Старосинявського району Хмельницької області щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства від 30.09.2019 прийнято не було.

На адвокатський запит представника позивача від 26.10.2020 № 31 до Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області щодо надання інформації про стан розгляду заяви позивача від 30.09.2019 року, та надання прийнятого за результатами розгляду рішення жодної відповіді на день позову надано не було.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся в суд з даним позовом.

Ухвалою суду від 30.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвала суду від 30.11.2020 направлена відповідачу засобами електронного зв`язку 04.12.2020.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Позивач 30.09.2019 звернувся до Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтованою площею 2,00 га з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населеного пункту Стросинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області.

Згідно штампу вхідної кореспонденції вказана заява прийнята та зареєстрована відповідачем 30.09.2019.

Протягом тривалого часу позивач не отримав інформації про стан розгляду його заяви, тому представником позивача на адресу відповідача направлений адвокатський запит щодо надання інформації про стан розгляду заяви позивача від 30.09.2019 року, та надання прийнятого за результатами розгляду рішення.

Оскільки позивач, та представник позивача відповіді не отримали, позивач звернувся в суд з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовано Земельним кодексом України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно до абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

З метою перевірки обставин, що мають значення для справи, судом в мережі інтернет на офіційному сайті відповідача здійснено пошук інформації щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.09.2019 року, проте жодної інформації знайдено не було, підтвердженням чого є роздруківка з сайту Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області, в зв`язку із чим суд приходить до висновку, що у спірному випадку відповідачем не приймалось рішення по суті заяви ОСОБА_1 , і така заява не розглядалась в порядку, передбаченому ст. 118 ЗК України, що вказує на протиправну бездіяльність відповідача щодо цього.

Таким чином, суд вважає, що порушені права позивача мають бути захищені шляхом зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.09.2019 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га та прийняти рішення, передбачене статтею 118 ЗК України.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також суд зазначає, що згідно ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Враховуючи наведене, неподання відповідачем, який є суб`єктом владних повноважень, відзиву на позов, суд, враховуючи вищевказане, також кваліфікує як визнання відповідачем позову.

Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі №569/17904/17.

Позивач до позову додав договір про надання правничої допомоги від 26.10.2020, розмір оплати послуг адвоката, розрахунок судових витрат, акт виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги від 26.10.2020 на суму 2500 грн., який підписаний 16.11.2020 року.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та доведеності понесених витрат.

Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем, судом встановлено, що витрати позивача на правову допомогу в сумі 1000 грн., пов`язані з розглядом даної справи, їх розмір є обгрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також співмірним виконаними адвокатом роботами (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Решта коштів в розмірі 1500 грн., визначені в акті виконаних робіт, є не обгрунтованими, оскільки вони не є пропорційними до предмета спору, а також співмірними виконаними адвокатом роботами (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому, враховуючи наведене вище та задоволення позову, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області судові витрати на професійну правову допомогу в сумі 1000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області, що полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 30.09.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтованою площею 2,00 га з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населеного пункту Стросинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області та прийняття рішення, передбаченого статтею 118 ЗК України.

Зобов`язати Старосинявську селищну раду Старосинявського району Хмельницької області розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.09.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтованою площею 2,00 га з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населеного пункту Стросинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області, та прийняти рішення відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн., за рахунок бюджетних асигнувань Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Старосинявська селищна рада Старосинявського району (вул. Івана Франка, 8,Стара Синява,Старосинявський район, Хмельницька область,31400 , код ЄДРПОУ - 04402824)

Головуючий суддя В.К. Блонський