Рішення № 95912244, 31.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2021 р. № 520/19180/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 3017 (вул. Академіка Проскури, буд.1, м. Харків, 61084, код ЄДРПОУ 39309315) про визнання бездіяльності посадових осіб та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати йому індексації грошового забезпечення за період 22.05.2017 року по 31.08.2020 року та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період 22.05.2017 року по 31.08.2020 року; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати йому одноразової грошової допомоги після укладення ним першого контракту та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу після укладення ним першого контракту в розмірі 12800,00 грн.; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати йому додаткової доплати у розмірі 50% заробітної плати (грошового забезпечення) в період з 12 березня 2020 року по 31.08.2020 року внаслідок виконання своїх обов`язків на період карантину.

По справі було відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копії ухвал про відкриття спрощеного провадження надіслані сторонам, та отримані ними.

Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на позовну заяву, є належним чином повідомлений про наслідки передбачені ч. 6 ст. 162 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 22.05.2017 року по 31.08.2020 року проходив військову службу за контрактом у Військовій частині 3017.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 07 лютого 2018 року ОСОБА_1 отримав статус учасника бойових дій.

З моменту отримання посвідчення учасника бойових дій, тобто з 07.05.2017 року, позивач набув право на пільги та соціальні гарантії як учасник бойових дій.

У відповідності до запису у військовому квитку позивача було звільнено за закінченням строку контракту 31.08.2020 року.

Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому індексацію грошового забезпечення за період 22.05.2017 року по 31.08.2020 року, одноразову грошову допомогу після укладення ним першого контракту, додаткову доплату у розмірі 50% заробітної плати в період з 12 березня 2020 року по 31.08.2020 року внаслідок виконання своїх обов`язків на період карантину, позивач звернувся з цим позовом до суду.

По суті заявлених вимог, суд зазначає наступне.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період 22.05.2017 року по 31.08.2020 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період 22.05.2017 року по 31.08.2020 року, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. ст. 1, 1-2, 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" ( надалі - Закон від 03.07.1991 № 1282-XII).

Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII).

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення) (ст. 2 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII).

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (ст. 4 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII).

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 6 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII).

Отже, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому, проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст.9 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (надалі - Порядок).

Підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін (п.1-1 Порядку).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п.4 Порядку).

У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення ( п.5 Порядку).

Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (п.6 Порядку).

Роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики (п.14 Порядку).

Суд вказує, що нормами законодавства України передбачено проведення індексації, в тому числі, грошового забезпечення військовослужбовців та обмеження виконання цих, зокрема, внаслідок відсутності відповідних бюджетних асигнувань не є правовою та законною підставою для недотримання вимог закону та нездійснення виплати такої індексації.

Крім того, згідно правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Відповідачем не надано доказів того, що протягом з 22.05.2017 року по 31.08.2020 року позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

Водночас, не надано до суду доказів, що протягом вказаного періоду відповідачем вживались заходи по виділенню додаткових коштів для виплати позивачу індексації грошового забезпечення у зазначений період.

Таким чином, в ході розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів на спростування факту не нарахування та не виплати позивачу протягом встановленого періоду індексації грошового забезпечення, що є порушенням вимог Закону від 03.07.1991 № 1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.

Водночас, ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Таким чином, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 22.05.2017 року по 31.08.2020 року, є протиправною.

Щодо вимог зобов`язального характеру, як способі відновлення прав позивача, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період 22.05.2017 року по 31.08.2020 року.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу одноразової грошової допомоги після укладення ним першого контракту та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу після укладення ним першого контракту в розмірі 12800,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частинами 1, 2 ст. 9 вказаного Закону встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абз. 1,2 ч. 4 ст. 9 Закону №2011 -XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі -), пунктом 2 якої встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 8 пункту 6 Постанови КМУ №704 було визначено: виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в таких розмірах: особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; особам сержантського і старшинського (молодшого начальницького) складу - дев`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; особам офіцерського (середнього, старшого та вищого начальницького) складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Аналіз вказаної норми свідчить про те, що умовами отримання вказаної виплати є підписання контракту вперше та підписання контракту після того, як норма набрала чинності.

Згідно зі ст. 53 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 07.10.2010 р. № 2591-VI постанови КМУ набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Постанова КМУ згідно п.10 вказаної Постанови КМУ від 30.08.2017 №704, набрала чинності з 01.01.2018.

Приписів щодо поширення положень пп. 8 п. 6 Постанови на осіб, які уклали контракти до набрання Постановою № 704 чинності, зазначений нормативно-правовий акт не містить.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було вперше укладено контракт про проходження військової служби 29.08.2017 року.

Отже, позивачем було укладено контракт до набрання чинності зазначеною Постановою КМУ.

Відтак, у позивача не виникло право на отримання одноразової грошової допомоги за укладання першого контракту, з огляду на що позивач не має права на отримання відповідної допомоги, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати йому додаткової доплати у розмірі 50% заробітної плати (грошового забезпечення) в період з 12 березня 2020 року по 31.08.2020 року внаслідок виконання своїх обов`язків на період карантину, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року по всій території України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, встановлено карантин.

Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 року установлено, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Згідно з. п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 року встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України №485 від 10.06.2020 року виділено Міністерству внутрішніх справ 4680183,3 тис. гривень, зокрема Апарату Міністерства внутрішніх справ - 193274,2 тис. гривень, Національній гвардії - 125105,5 тис. гривень, Адміністрації Державної прикордонної служби - 103774,7 тис. гривень, Державній службі з надзвичайних ситуацій - 29109,9 тис. гривень, Національній поліції - 4228919 тис. гривень на безповоротній основі (видатки споживання), із фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками для здійснення доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Державної прикордонної служби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я.

Зі сторінок військового квитка позивача вбачається, що позивач проходив військову службу на протязі 2020 року під час дії карантину. Проте, доказів здійснення позивачем безпосереднього контакту з населенням внаслідок виконання своїх обов`язків, позивачем до суду не надано.

Отже, наявність у позивача права на отримання додаткової доплати у розмірі 50% заробітної плати (грошового забезпечення) в період з 12 березня 2020 року по 31.08.2020 року внаслідок виконання своїх обов`язків на період карантину, матеріалами справи не підтверджено, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Так, відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що представником позивача на підтвердження витрат з оплати професійної правничої допомоги, наданої протягом розгляду справи в суді першої інстанції, надано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги від 10.12.2020 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 03.09.2012 року, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 28.12.2020 року, копію квитанції ПАТ КБ «ПриватБанк» від 11.12.2020 року про сплату коштів в якості оплати за надання правової допомоги в загальній сумі 4020,00 грн., копію рахунку на оплату № 314 від 10.12.2020 року; копію меморіального ордеру № @2PL486987 від 11.12.2020 року щодо зарахування сплачених коштів на розрахунковий рахунок адвокатської компанії «Ульянов Бізнес Лойерс» в загальній сумі 4020,00 грн., реєстр дій та витрат на правовий захист громадянина ОСОБА_1 , акт виконаних робіт направлений на правовий захист громадянина ОСОБА_1 .

З наданих документів (реєстру дій та витрат на правовий захист громадянина ОСОБА_1 та акту виконаних робіт направлений на правовий захист громадянина ОСОБА_1 ) вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу складають 4020,00 грн., у т.ч. ПДВ - 670,00 грн., а саме: надання юридичної консультації з вивченням документів (витрачено 2 години часу) на суму 200 грн., за складання позову (витрачено 5 години часу) на суму 2000 грн. та за складання відповіді на відзив відповідача (під час надходження) (витрачено 1 годину часу) на суму 500 грн, виконання судового рішення (витрачено 1 годину часу) на суму 650 грн.

Проте, з реєстру дій та витрат на правовий захист громадянина ОСОБА_1 та акту виконаних робіт направлений на правовий захист громадянина ОСОБА_1 , встановлено, що надання усної консультації з вивченням документів із затратою 2 годин на суму 200 грн., здійснено 10.12.2020 року передує створенню таких документів як: ордеру на надання правничої допомоги від 28.12.2020 року; реєстру дій та витрат на правовий захист громадянина ОСОБА_1 від 28.12.2020 року; акту виконаних робіт направленого на правовий захист громадянина ОСОБА_1 від 28.12.2020 року.

Крім того, суд враховує, що дана справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності та розглядалась у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, а також те, що відповідачем не було надано відзиву на позов, а послуги з виконання судового рішення не є витратами, пов`язаними з розглядом справи, та позові вимоги задоволенні частково, суд дійшов висновку про те, що відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у сумі 2000,00 грн.

Таким чином, суд доходить висновку про покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн., що були понесені ним в порядку ст. 132 та ст. 134 КАС України.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору в порядку ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 255, 257, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 3017 (вул. Академіка Проскури, буд.1, м.Харків, 61084, код ЄДРПОУ 39309315) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3017 (вул. Академіка Проскури, буд.1, м.Харків, 61084, код ЄДРПОУ 39309315) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період 22.05.2017 року по 31.08.2020 року.

Зобов`язати Військову частину 3017 (вул. Академіка Проскури, буд.1, м.Харків, 61084, код ЄДРПОУ 39309315) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період 22.05.2017 року по 31.08.2020 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини 3017 (вул. Академіка Проскури, буд. 1, м. Харків, 61084, код ЄДРПОУ 39309315) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 31 березня 2021 року.

Суддя Заічко О.В.