Рішення № 95912221, 25.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

25 березня 2021 р. №520/18550/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Ліпчанської Я.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Баранчук О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації (61022, м.Харків, майдан Свободи, буд.5, Держпром, 4 під`їзд, кімната 20, код ЄДРПОУ 04014080) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2020 року №62-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника директора Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації;

- стягнути з Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 листопада 2020 року (наступний за датою звільнення робочий день) по день постановлення судового рішення в справі;

- в разі задоволення позовних вимог в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника директора Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації допустити виконання рішення суду в цій частині до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом відповідача №62-к від 23.11.2020 року його звільнено з посади заступника директора Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації у зв`язку зі зміною структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності та штату державних службовців. На думку позивача, вказаний наказ прийнятий з порушенням ряду норм чинного законодавства, зокрема, процедури скорочення посади, яку займав позивач. Так, жодних внесень до структури департаменту фактично не вносилось, наказ про звільнення позивача прийнятий за підписом директора департаменту капітального будівництва ХОДА, а не головою Харківської обласної державної адміністрації особою, тобто за відсутністю повноважень особи, яка його прийняла, а також при проведенні процедури скорочення посади не застосовано ст.49-2 КзПП України та не запропоновано ОСОБА_1 будь-якої вакантної посади в департаменті.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено розгляд справу у підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 20.01.2021 року прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну підстав позову.

Ухвалою суду від 04.02.2021 року закрито підготовче провадження у справі за призначено розгляд справи по суті.

Позивач та представник позивача, прибули у судове засідання, наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у письмовому відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.

У письмовому відзиві на позовну заяву вказав, що відповідно до постанови КМУ від 12.03.2005 №179 "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрації" (зі змінами), розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації від 17.06.2020 №349 "Про внесення змін до структури Харківської обласної державної адміністрації" та з метою оптимізації структури Департаменту капітального будівництва ХОДА видано наказ від 27.08.2020 №35-к, яким внесено зміни до штатного розпису ДБК ХОДА, скорочено посаду заступника директора ДБК ХОДА без скорочення чисельності та штату державних службовців та наказом т.в.о. директора Департаменту капітального будівництва №62-к від 23.11.2020 року позивача звільнено з займаної посади. Зміни в штатному розписі Департаменту та скорочення посади позивача проведенні у спосіб, на підстава та в порядку визначеними ЗУ "Про місцеві та державні адміністрації", ЗУ "Про державну службу".

Дослідивши матеріали адміністративної справи, вислухавши доводи позивача та його представника, заперечення представника відповідача, судом встановлено наступне.

Розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 23 жовтня 2015 року №553-к ОСОБА_1 призначено на посаду заступника директора Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації - начальника управління фінансових ресурсів, про що здійснено запис у трудовій книжці позивача.

Наказом від 02 жовтня 2017 року №24-к позивача переведено з займаної посади на посаду заступника Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації.

Розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації "Про внесення змін до структури Харківської обласної державної адміністрації" від 17.06.2020 №349 з метою удосконалення організації структури Харківської обласної державної адміністрації було зобов`язано визначити структуру обласної державної адміністрації згідно з переліком структурних підрозділів обласної державної адміністрації (додаток 1) та затвердити граничну чисельність працівників структурних підрозділів обласної державної адміністрації (додаток 2).

Відповідно до постанови КМУ від 12.03.2005 №179 "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрації" (зі змінами), розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації від 17.06.2020 №349 "Про внесення змін до структури Харківської обласної державної адміністрації" та з метою оптимізації структури Департаменту капітального будівництва ХОДА видано наказ від 27.08.2020 №35-к, яким затверджено структуру Департаменту капітального будівництва ХОДА, зокрема, скорочено посаду заступника директора Департаменту капітального будівництва ХОДА в наслідок зміни структури Департаменту капітального будівництва ХОДА без скорочення чисельності та штату державних службовців.

Наказом Департаменту капітального будівництва ХОДА від 31.08.2020 №36-к введено в дію штатний розпис Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації.

Наказом Департаменту капітального будівництва ХОДА від 01.09.2020 №37-к наказано завідувачу сектору управління персоналом Харківської обласної державної адміністрації В.Діденко забезпечити, у встановлено порядку, попередження про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням посади заступника директора Департаменту капітального будівництва ХОДА без скорочення чисельності та штату державних службовців.

Згідно з попередженням про наступне вивільнення від 01.09.2020 №01-38/2410, відповідно до ст.5, 87 Закону України "Про державну службу", ст49-2 КЗпП України, наказів директора ДБК ХОДА від 27.08.2020 №35-к, від 31.08.2020 №36-к попереджено ОСОБА_1 про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням посади заступника директора ДКБ ХОДА без скорочення чисельності та штату державних службовців, по закінченню 30 календарних днів з моменту вручення цього попередження з виплатою згідно з частиною 4 цієї статті ви вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Позивач відмовився від ознайомлення з наказом Департаменту капітального будівництва ХОДА від 01.09.2020 №37-к та попередженням про наступне вивільнення від 01.09.2020 №01-38/2410, про що відповідачем складено акт від 16.09.2020.

Наказом Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації за підписом т.в.о. директора департаменту А.Кудряшова від 23.11.2020 року №62-к, відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу", пункту 1 частини 1, частини 4 статті 87 Закону України "Про державну службу", статті 83 Кодексу законів про праці України, статті 24 Закону України "Про відпустки", наказів Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації від 27 серпня 2020 року №35-к "Про упорядкування структури Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації", від 31 серпня 2020 року №36-к "Про введення в дію штатного розпису на 2020 рік Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації", від 01 вересня 2020 року №37-к "Про попередження про наступне вивільнення", керуючись статтею 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" звільнено ОСОБА_1 , заступника директора Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації, 23 листопада 2020 року, у зв`язку зі скороченням посади заступника директора Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації без скорочення чисельності та штату державних службовців, з виплатою грошової компенсації за 45 календарних днів невикористаної щорічної відпустки та вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Не погоджуючись з наказом про звільненням, вважаючи його протиправним та незаконним позивач звернувся до суду за захистом своїх конституційних прав.

Перевіряючи спірне рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність нормам чинного законодавства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях врегульовані Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.

Приписами ст. 1 ЗУ "Про державну службу" передбачено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст.5 ЗУ "Про державну службу", правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Судом встановлено, що посада, з якої звільнено позивача у розумінні вищенаведеної норми права була посадою державної служби, а позивач - посадовою особою в державному органі (Департамент капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації).

Приписами частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу" №889-VIII зазначені підстави припинення державної служби. Зокрема, державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".

Як свідчить зміст оскаржуваного у цій справі наказу Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації, державна служба ОСОБА_1 припинилася за ініціативою суб`єкта призначення, що відповідає пункту 4 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" №889-VIII.

Зі змісту наказу №37-к від 01.09.2020 "Про попередження про наступне вивільнення" встановлено, що припинення державної служби позивача за ініціативою відповідача здійснено у зв`язку зі скороченням посади без скорочення чисельності та штату державних службовців з посиланням на ст. 5, 87 Закону України "Про державну службу" №889-VIII, ст.49-2 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є у тому числі скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Частини 3 та 4 статті 87 Закону України "Про державну службу" визначають процедуру, якої слід дотримуватися суб`єкту владних повноважень під час звільнення державного службовця.

Так, суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу" у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

У разі звільнення з державної служби на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу", державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Як вже зазначалося судом, на трудові відносини із державним службовцем поширюється законодавство про працю у частині відносин, не врегульованих Закону України "Про державну службу".

Так однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

В силу вимог п. 1 ст. 40 Кодексу, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Водночас частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 19 постанови №9 від 06.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

З наведеного вбачається, що суду для прийняття законного та обґрунтованого рішення необхідно з`ясувати чи була підстава для припинення державної служби ОСОБА_1 та чи дотримана процедура звільнення.

Перевіряючи доводи представника позивача, викладені в позовній заяві щодо відсутності жодних змін в структурі та штатному розписі Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації та повноважень директора Департаменту щодо звільнення позивача, суд зазначає.

Як встановлено з посадової інструкції заступника директора Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 від 15.01.2019 року заступник директора Департаменту знаходиться в безпосередній підпорядкованості директора Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації. Заступник директора Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації призначається, переміщується та звільняється з посади головою Харківської обласної державної адміністрації за поданням директора Департаменту та погодження із заступником голови державної адміністрації, згідно з розподілом обов`язків.

Поряд з тим, частиною 3 статті 11 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій зі статусом юридичних осіб публічного права здійснюють визначені Законом України "Про державну службу" повноваження керівника державної служби у цих структурних підрозділах.

Абзацом 2 пункту 3-1 частини 1 статті 17 Закону України "Про державну службу" визначено, повноваження керівника державної служби у місцевих державних адміністраціях

здійснює керівник структурного підрозділу зі статусом юридичної особи публічного права - у такому підрозділі.

Пунктом 1, 4 частини 2 статті 17 Закону України "Про державну службу" передбачено, що керівник державної служби: організовує планування роботи з персоналом державного органу, в тому числі організовує проведення конкурсів на зайняття посад державної служби категорій "Б" і "В", забезпечує прозорість і об`єктивність таких конкурсів відповідно до вимог цього Закону; призначає громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на посади державної служби категорій "Б" і "В", звільняє з таких посад відповідно до цього Закону.

Згідно з пунктом 11 Положення про Департамент капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови ХОДА від 11.08.2017 року №397, директор Департаменту серед іншого, затверджує структуру Департаменту, положення про структурні підрозділи Департаменту і функціональні обов`язки його працівників, призначає на посади та звільняє з посад, у порядку передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців департаменту, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення про їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Вказані положення узгоджуються з приписами, викладеними пунктом 9 Положення про Департамент капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови ХОДА від 20.11.2020 року №743 (чинного на момент звільнення позивача).

Таким чином, законодавчо визначено дискреційні повноваження керівника структурного підрозділу місцевої державної адміністрації зі статусом юридичної особи публічного права прийняття рішень щодо затвердження структури структурного підрозділу, загальної чисельності та штату структурного підрозділу місцевої державної адміністрації зі статусом юридичної особи публічного права, а також внесення змін до цих рішень.

За загальним правилом власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган сам вирішує питання організаційної структури, чисельності та штатів працівників, якщо інше не встановлено для нього нормативно-правовим актом. Питання про доцільність скорочення посад, чисельності працівників, структури підприємства, установи, організації судом не обговорюється, оскільки, це було б втручанням у доцільність такого підприємства, установи, організації.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20.05.2020 року у справі №580/2623/19 та відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

Разом з тим, суд зазначає, що наказ Департаменту капітального будівництва ХОДА від 27.08.2020 року №35-к, яким затверджено структуру Департаменту капітального будівництва ХОДА, внесено зміни до Департаменту капітального будівництва ХОДА, скорочено посаду заступника директора Департаменту капітального будівництва ХОДА в наслідок зміни структури Департаменту капітального будівництва ХОДА без скорочення чисельності та штату державних службовців, виведено зі штатного розпису посаду головного спеціаліста загального відділу Департаменту капітального будівництва ХОДА прийнятий з метою економії заробітної плати Департаменту та оптимізації та впорядкування структури департаменту.

Судом встановлено, що зазначеним наказом введено до штатного розпису посади головного спеціаліста з внутрішнього аудиту та головного спеціаліста із закупівель Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації.

Вказані зміни відображені у напрямку діяльності Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації у Положенні про Департамент капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації у новій редакції від 20.11.2020 року №743.

При порівнянні встановлено, що функціональні обов`язки введених до штатного розпису посад не відповідають функціональним обов`язкам посад, які скорочено/виведено зі штатного розпису.

Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи позивача в цій частині та доходить висновку про наявність повноважень директора Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації на звільнення його заступника.

Стосовно доводів про порушення відповідачем порядку звільнення позивача в частині не виконання обов`язку запропонувати вакантну посаду, суд зазначає.

Виходячи з положень частин 2-3 статті 5 Закону України "Про державну службу" визначають, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом.

Національним агентством України з питань державної служби 20 лютого 2020 року надано Роз`яснення №86р/з щодо процедури вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 Закону України "Про державну службу").

Національне агентство України з питань державної служби у вказаному роз`ясненні зазначає, що "стаття 87 Закону визначає підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, такими підставами відповідно до пунктів 1 та 11 частини першої є:

- скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

- ліквідація державного органу.

Законом України від 14 січня 2020 року № 440-ІХ "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи", який набрав чинності 13 лютого 2020 року, внесено зміни до низки законодавчих актів, зокрема, до Закону.

Наразі відповідно до абзацу першого частини третьої статті 87 Закону суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Отже, при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком".

Крім того, у вказаному роз`ясненні Національним агентством України з питань державної служби зазначено, що "відповідно до частини третьої статті 5 Закону дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення наразі врегульована положеннями Закону.

Отже, при звільненні державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, відповідно до пункту 1 чи пункту 11 частини першої статті 87 Закону, положення статті 49-2 Кодексу законів про працю України не застосовуються.

З системного аналізу вищевказаних норм чинного законодавства, суд доходить висновку, що зобов`язання запропонувати усі вакантні посади, фактично такий обов`язок законодавчо було скасовано внесенням змін у Закон України "Про державну службу" Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14.01.2020 №440-IX та встановлено право суб`єкта призначення або керівника державної служби пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).

Враховуючи положення вищезазначених норм права, суд доходить висновку, що після внесення змін в ч.3 ст.87 Закону України "Про державну службу", законодавцем врегульовано процедуру припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, у тому числі скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури, а тому дія норм законодавства про працю не поширюється на державних службовців у цій частині відносин.

Таким чином, виходячи з аналізу положень ст.ст. 5, 22, 87 Закону України "Про державну службу" вбачається, що при звільненні державного службовця ОСОБА_1 , Департаментом капітального будівництва Харківської обласної адміністрації дотримано приписи законодавства, що регулюють питання звільнення державних службовців з державної служби.

Європейський Суд з прав людини у рішення від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України" зазначив, що: "п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень." (пункт 23).

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити.

Роз`яснити, що судове рішення буде виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлений 31 березня 2021 року.

Суддя О.В. Панченко