Рішення № 95911834, 31.03.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2021 року м. Рівне №460/9049/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВідділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Рівному про визнання протиправною бездіяльність відповідача, зобов`язання вчинити певні дії, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі, - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в м.Рівному (далі, - відповідач, Відділ) про визнання протиправною бездіяльності щодо невидання наказу про встановлення надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.03.2018 по 14.01.2019 в розмірі 20 відсотків та зобов`язання встановити, нарахувати та виплатити позивачу таку надбавку за вказаний період; визнання протиправною бездіяльності щодо невидання наказу про встановлення надбавки до посадового окладу як працівнику режимно-секретного органу за період з 15.01.2019 по 22.06.2020 в розмірі 60 відсотків та зобов`язання встановити, нарахувати та виплатити таку надбавку позивачу за вказаний період.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що з лютого 2011 року позивач призначений на посаду заступника начальника відділу Головного управління Державної фельд`єгерської служби України в м.Рівне та був відповідальним за забезпечення режиму секретності у вказаному відділі. Згодом у зв`язку з з організаційними змінами в структурі органу та його перейменуванням, з січня 2016 року позивач був прийнятий на військову службу за контрактом та призначений на посаду заступника начальника відділу. У жовтні 2017 року позивач уклав новий контракт та продовжив проходження служби на зазначеній посаді до червня 2020 року. Повідомлено, що під час проходження служби позивачу було надано доступ до державної таємниці, зокрема, до інформації зі ступенем секретності "особливої важливості". Однак наказом від 04.01.2016 позивачу встановлено надбавку за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків, при передбаченому - 20 відсотків, а з березня 2020 року, за відсутності будь-яких змін у формі допуску до державної таємниці та доступу до відомостей та їх носіїв відповідного ступеня секретності, відповідач почав виплачувати позивачу надбавку у розмірі 20 відсотків, при передбаченому - 60 відсотків. У зв`язку з цим, в жовтні 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку та виплату надбавки у відповідному розмірі, проте відповідач, на думку позивача, протиправно відмовив йому у такому. Стверджує, що бездіяльність відповідача порушує його право на отримання надбавки як працівнику, який відповідно до своїх функціональних обов`язків постійно працював з відомостями, що становлять державну таємницю. За таких обставин, просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 14.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.49-51).

14.01.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов не визнав. На обґрунтування заперечень зазначив, що надбавка до посадового окладу за доступ до відомостей та їх носіїв, що мають ступінь секретності "особливої важливості" у розмірі 60 відсотків встановлюється працівникам режимно-секретних органів, однак наказом начальника Відділу позивач призначений на посаду як особа, яка здійснює облік та зберігання секретних документів, а також заходи забезпечення режиму секретності, тобто дана особа не є працівником режимно-секретного органу та обіймає посаду заступника начальника Відділу. Зважаючи на те, що позивач є особою, яка працювала в умовах режимних обмежень з допуском до державної таємниці за формою 1 та не був працівником режимно-секретного органу, надбавка за ступінь секретності встановлена у розмір 20 відсотків. З огляду на наведене, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 18.01.2021 відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та про залишення позовної заяви без розгляду.

20.01.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наголосив, що відповідав всім умовам та мав право на всі гарантії, які передбачені для працівників режимно-секретних органів, в т.ч. на виплату надбавки до посадового окладу у розмірі 60 відсотків, а тому просив позов задовольнити повністю.

26.01.2021 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь, у яких, окрім викладеного у відзиві на позов, вказано, що позивач, хоча і мав доступ за формою 1, але протягом 2018-2020 років не працював з документами, які містять секретну інформацію зі ступенем секретності "особливої важливості" та "цілком таємно". Таким чином, відповідач вважає, що розмір компенсації визначався з урахуванням виконаної роботи/завдань, та просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяви по суті справи, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

18.02.2011 наказом Головного управління Державної фельд`єгерської служби України №63 о/с майора внутрішньої служби Сабанюка П.Г. призначено на посаду заступника начальника відділу Головного управління Державної фельд`єгерської служби України в м.Рівне (а.с.12).

09.09.2011 наказом відділу Головного управління Державної фельд`єгерської служби України в м.Рівне на ОСОБА_1 покладено виконання обов`язків щодо забезпечення режиму секретності у відділі (а.с.13).

28.10.2015 між Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби на строк з 01.01.2016 по 31.12.2016 (а.с.14-15).

Наказом Голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України №408-ос від 14.12.2015 ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом на посаду заступника начальника Відділу (а.с.16).

23.12.2019 наказом начальника Відділу №22 затверджено Положення про режимно-секретний орган Відділу та визначено ОСОБА_1 таким, що відповідає за забезпечення режиму секретності у Відділі (а.с.17-20).

30.10.2017 між Відділом та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби на строк з 01.01.2018 по 22.06.2020 (а.с.21-22).

Цього ж дня наказом начальника Відділу за №29-ос від 30.10.2017 продовжено військову службу ОСОБА_1 за новим контрактом на посаді заступника начальника Відділу до досягнення граничного віку перебування на військовій службі з 01.01.2018 по 22.06.2020 (а.с.23).

У вересні 2020 року ОСОБА_1 , вважаючи, що відповідач нараховував та виплачував йому надбавку у меншому розмірі, звернувся до відповідача з заявою про перерахунок та виплату надбавки до посадового окладу за період з 01.03.2018 по 14.01.2019 в розмірі 20 відсотків та з 15.01.2019 по 22.06.2020 - у розмірі 60 відсотків (а.с.38-39).

Листом від 21.10.2020 №63/26/01-487 у відповідь на вказане звернення відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для такого перерахунку, у зв`язку з виплатою йому надбавки у відповідності до положень постанови КМУ "Про затвердження Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці" від 15.06.1994 №114 (а.с.40).

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо встановлення, нарахування та виплати надбавки за службу в умовах режимних обмежень у відповідних розмірах, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

За правилами ч.1 ст. 22 Закону України "Про державну таємницю" від 21 січня 1994 року №3855-ХІІ (далі - Закон №3855-ХІІ) залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно»; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно»; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно», а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 10 років; для форми 3 - 15 років.

Згідно з ч.2 ст. 22 Закону № 3855-ХІІ допуск до державної таємниці із ступенями секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно» надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання, наказом чи письмовим розпорядженням керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, де працює, перебуває на службі чи навчається громадянин.

Відповідно до ч.4 ст.22 Закону № 3855-ХІІ допуск до державної таємниці керівникові органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації надається наказом чи письмовим розпорядженням посадової особи, що призначає його на посаду, а у разі, коли орган державної влади, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація не підпорядкована іншому органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємству, установі, організації або не належить до сфери їх управління, допуск до державної таємниці надається зазначеному керівникові наказом чи письмовим розпорядженням керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, яка є замовником робіт, пов`язаних з державною таємницею. Керівникам центральних органів виконавчої влади, які призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України, допуск до державної таємниці надається розпорядженням Кабінету Міністрів України.

Приписами ч.7 ст.22 Закону №3855-ХІІ обумовлено, що надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

Відповідно до ст.30 Закону №3855-ХІІ у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання цих вимог закону Кабінет Міністрів України постановою від 15 червня 1994 року № 414 затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (далі - Положення №414), яким визначено види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень).

Згідно з пунктом 2 Положення №414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків.

Відповідно до пункту 5 Положення №414 такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Згідно з пунктом 6 Положення № 414 персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи.

Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що надання допуску до державної таємниці передбачає визначення необхідності роботи особи із секретною інформацією. Зокрема, така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Тобто, якщо обсяг функціональних обов`язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону № 3855-ХІІ залежить від ступеня секретності.

Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону № 3855-ХІІ виникає право на отримання компенсації.

Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 27.05.2020 у справі №806/2056/18.

Як встановлено судом, проходження ОСОБА_1 військової служби на посаді заступника начальника Відділу потребували доступу до державної таємниці форми 1, що підтверджується змістом наказу №22 від 23.12.2016 та Положення про режимно-секретний орган Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в м.Рівному, Функціональними обов`язками відповідального за забезпечення режиму секретності Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в м.Рівному, Посадовими інструкціями заступника начальника Відділу (а.с.17-20, 26-36) та не заперечується відповідачем.

Отже, позивач мав доступ до державної таємниці форми 1 та право на встановлення та виплату йому надбавки до посадового окладу за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю.

Визначаючи розмір такої надбавки, суд керується таким.

Відповідно до п.1 вказаного Положення про режимно-секретний орган Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в м.Рівному Відділі у зв`язку з незначним обсягом робіт, пов`язаних з державною таємницею, штатним розписом не передбачено створення режимно-секретного органу (далі - РСО). Облік і зберігання секретних документів, а також заходи щодо забезпечення режиму секретності здійснюються заступником начальника відділу, якому надано допуск до державної таємниці із ступенем секретності "особливої важливості" і який володіє відповідними діловими якостями, має необхідні знання та досвід і здатний виконувати обов`язки покладені на нього. На відповідального за забезпечення режиму секретності поширюються обов`язки та права РСО.

Таким чином, зважаючи на незначний обсяг робіт, пов`язаних з державною таємницею, внаслідок чого штатним розписом не передбачено створення РСО, ОСОБА_1 як заступник начальника Відділу здійснював облік і зберігання секретних документів, а також заходи щодо забезпечення режиму секретності у Відділі. При цьому, на нього поширювалися всі права та обов`язки РСО.

Як вже зазначалося судом раніше, відповідно до п.2 Положення № 114 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації, зокрема, відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків.

Поряд з цим, постановою КМУ від 10 січня 2019 № 6 "Про внесення змін до Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці" Положення №114 доповнено пунктом 4-1, згідно з яким працівникам режимно-секретних органів в органах законодавчої, виконавчої та судової влади, органах прокуратури, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), установлюється залежно від ступеня секретності інформації у таких розмірах: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 60 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 50 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 30 відсотків. Дана постанова набрала чинності 15.01.2019.

Таким чином, з 01.03.2018 по 14.01.2019 позивачу повинна була встановлюватися та виплачуватися надбавка у розмірі 20 відсотків, а починаючи з 15.01.2019 по 22.06.2020 (дату припинення військової служби) - у розмірі 60 відсотків посадового окладу. Натомість, як свідчать матеріали справи та не заперечувалося відповідачем, останній нараховував та виплачував позивачу надбавку у розмірі 10 та 20 відсотків відповідно.

При цьому, доводи відповідача, що норми пункту 4-1 Положення №114 не поширюються на позивача, оскільки останній не є працівником РСО, судом оцінюються критично та відхиляються як безпідставні, з огляду на таке.

За правилами ст.21 Закону № 3855-ХІІ в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею, з метою розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності, постійного контролю за їх додержанням створюються на правах окремих структурних підрозділів режимно-секретні органи, які підпорядковуються безпосередньо керівнику державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації.

До складу режимно-секретного органу входять підрозділи режиму, секретного діловодства та інші підрозділи, що безпосередньо забезпечують охорону державної таємниці, залежно від специфіки діяльності державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації.

В державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях із значним обсягом робіт, пов`язаних з державною таємницею, вводиться посада заступника керівника з питань режиму, на якого покладаються обов`язки та права керівника РСО.

Водночас, в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях з незначним обсягом робіт, пов`язаних з державною таємницею, де штатним розписом не передбачено створення РСО, облік і зберігання секретних документів, а також заходи щодо забезпечення режиму секретності здійснюються особисто їх керівниками або спеціально призначеним наказом керівника працівником після створення необхідних умов, що забезпечують режим секретності.

При цьому, законодавцем наголошено, що на таких працівників поширюються обов`язки та права працівників РСО.

З огляду на наведене, через незначний обсяг робіт, пов`язаних з державною таємницею, штатним розписом Відділу не створювалося РСО, у зв`язку з його недоцільністю, а облік і зберігання секретних документів, а також заходи щодо забезпечення режиму секретності здійснювався заступником начальника Відділу ОСОБА_1 , на якого поширювалися всі обов`язки та права працівників РСО.

Таким чином, ОСОБА_1 мав доступ до державної таємниці форми 1, зокрема, щодо відомостей та їх носіїв, що мають ступінь секретності "особливої важливості", згідно з посадовими обов`язками здійснював облік і зберігання секретних документів, а також заходи щодо забезпечення режиму секретності, а відтак мав право на встановлення надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.03.2018 по 14.01.2019 в розмірі 20 відсотків та як працівнику режимно-секретного органу з 15.01.2019 по 22.06.2020 - в розмірі 60 відсотків.

Встановлені обставини справи в їх сукупності свідчать, що відповідач, не приймаючи наказів про встановлення ОСОБА_1 надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.03.2018 по 14.01.2019 в розмірі 20 відсотків та з 15.01.2019 по 22.06.2020 як працівнику режимно-секретного органу - в розмірі 60 відсотків, діяв, не на підставі, не в межах та не у спосіб, що визначені чинним законодавством, а отже допустив протиправну бездіяльність.

З огляду на наведене суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту - шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не встановлення ОСОБА_1 надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.03.2018 по 14.01.2019 в розмірі 20 відсотків та з 15.01.2019 по 22.06.2020 як працівнику режимно-секретного органу - в розмірі 60 відсотків.

Враховуючи те, що в ході розгляду цієї справи судом встановлено протиправність бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах, то з метою ефективного і повного захисту прав позивача, наявні підстави для задоволення і похідної позовної вимоги про зобов`язання відповідача встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.03.2018 по 14.01.2019 в розмірі 20 відсотків посадового окладу та з 15.01.2019 по 22.06.2020 як працівнику режимно-секретного органу - в розмірі 60 відсотків посадового окладу .

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Суд пам`ятає, що згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За встановлених в ході розгляду справи обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені належними і допустимими доказами, а тому підлягають до задоволення повністю.

Правові підстави для застосування положень ст.139 КАС України у суду відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".

Поряд з цим, щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

Відповідно до ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 та ч.4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У позовній заяві позивач заявив клопотання про стягнення на його користь судових витрат на правничу допомогу в сумі 2000 грн.

На обґрунтування вказаних витрат позивач додав до матеріалів позову детальний опис робіт (наданих послуг), виконаним адвокатським об`єднанням "РівнеПраво", та квитанцію від 03.12.2020 на суму 2000 грн.(а.с.49,50).

Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг) від 09.12.2020 адвокатським об`єднанням "РівнеПраво" надано такі послуги на загальну суму 2000 грн.: зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи, надання консультації та роз`яснення - 200 грн., ознайомлення з судовою практикою в подібних категоріях справи - 300 грн., підготовка та збирання матеріалів для оформлення позовної заяви до суду, в т.ч. підготовка та надсилання адвокатського запиту, додатків до позовної заяви, складання позовної заяви - 1500 грн.(а.с.46,47).

Дослідивши вказані докази, суд дійшов висновку, що заява позивача підлягає до задоволення.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", "East/West Alliance Limited" проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Долученими до матеріалів справи доказами доведено факт надання адвокатським об`єднанням правничої допомоги в межах розгляду даної адміністративної справи. Заявлені витрати на правничу допомогу за підготовку та написання позовної заяви, а також правового аналізу матеріалів та консультування клієнта у сумі 2000 грн. є співмірними із складністю цієї справи, наданим обсягом послуг, значенням справи для сторони, а їх стягнення з відповідача у такому розмірі не становитиме надмірний тягар для державної установи.

Суд враховує, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, а не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.

Відповідно до ч.7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Всупереч зазначеному, відповідачем не доведено неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, заявлену позивачем, позаяк не надано суду жодних заперечень щодо стягнення таких витрат та/або їхнього розміру.

Таким чином, заява позивача про стягнення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає до задоволення повністю.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Рівному (вул.Соборна, буд.277-Д, м.Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 01187503) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Рівному щодо неприйняття наказу про встановлення ОСОБА_1 надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.03.2018 по 14.01.2019 в розмірі 20 відсотків та надбавки до посадового окладу як працівнику режимно-секретного органу за період з 15.01.2019 по 22.06.2020 в розмірі 60 відсотків посадового окладу.

Зобов`язати Відділ урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Рівному встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.03.2018 по 14.01.2019 в розмірі 20 відсотків та надбавку до посадового окладу як працівнику режимно-секретного органу за період з 15.01.2019 по 22.06.2020 в розмірі 60 відсотків його посадового окладу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Рівному судові витрати у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 31 березня 2021 року.

Суддя Н.С. Гудима