Рішення № 95911592, 31.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2052/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385; адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якій позивачка просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №959230198825 від 24.12.2020 року щодо зменшення при перерахунку пенсії відсотку з 90% до 60% від розміру заробітної плати та встановлення обмеження в розмірі 10 прожиткових мінімумів, призначених для непрацездатних осіб;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці Сумської обласної прокуратури від 05.11.2020 року №21-891вих-20, без обмеження її граничним розміром, що складає 61975,098 грн., починаючи з 01.10.2020 року, з урахуванням раніше проведених виплат, виплатити різницю між нарахованою та виплаченою пенсію разово, без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» та Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12.02.2021 року о 14:35:47 справа №420/2052/21 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 16.02.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав необхідності надання належним чином засвідчених копій письмових доказів, доданих до позовної заяви, у відповідності до кількості учасників справи.

24.02.2021 року за вх.№9308/21 від позивачки надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом із належним чином засвідченими копіями письмових доказів, доданих до позовної заяви, у відповідності до кількості учасників справи.

Ухвалою суду від 01.03.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до положень ст. 263 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, вона працювала в органах прокуратури на різних прокурорських посадах з жовтня 1993 року по грудень 2010 року, у тому числі в прокуратурі Сумської області з 2004 по 2010 роки. З травня 2007 року відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (у редакції Закону України Про прокуратуру» від 12.07.2001 №2663-ІІІ) позивачу призначена пенсія за вислугою років за посадою старшого прокурора організаційно-контрольного відділу прокуратури Сумської області у розмірі 90 відсотків від суми (чинного) заробітку без обмежень її граничного розміру та вона має право на її перерахунок у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

З цього часу позивач перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми як пенсіонер органів прокуратури за вислугою років.

Позивач продовжувала працювати на вказаній посаді, а потім на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності в прокуратурі Сумської області, отримуючи пенсію у відповідності до вимог чинного законодавства.

Наказом прокурора Сумської області №110-ок від 20.12.2010 року позивач була звільнена з органів прокуратури за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років.

09.02.2011 року про своє звільнення позивач повідомила в УПФУ в м. Суми, надавши при цьому відповідні розрахункові документи бухгалтерії прокуратури Сумської області та наказ прокурора Сумської області про звільнення.

Пенсійний фонд неодноразово здійснював перерахунок пенсії позивачу згідно поданих довідок прокуратури за правилами частин 1, 12 та 17 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону України Про прокуратуру» від 12.07.2001 №2663-ІІІ), у розмірі 90% від суми (чинного) заробітку без обмежень її граничного розміру. Вказаний факт підтверджено рішенням Зарічного районного суду м. Суми 19 липня 2016 року у справі №591/3452/16-а, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2019 року у справі №480/4573/18.

Позивач вказала, що рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 липня 2016 року у справі №591/3452/16-а Сумським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області виконано в повному обсязі.

У той же час, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2019 року у справі №480/4573/18 до теперішнього часу органом ПФУ не виконано, незважаючи на те, що відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північного-Східного міжрегіонального управління в порядку ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» направлено подання до органу досудового розслідування про вирішення питання про порушення кримінального провадження за ст.382 КК України відносно посадових осіб Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області.

У зв`язку зі зміною свого місця реєстрації та проживання ( АДРЕСА_2 ), позивач з січня 2020 року перебуває на обліку ГУ ПФУ в Одеській області.

09.11.2020 року прокуратурою Сумської області видано позивачці довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, за №21-891вих-20. Вказана довідка видана про те, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 року №6-Р/2020 за нормами, чинними на 11.09.2020 року, за відповідною посадою начальника відділу прокуратури Сумської області, а саме: посадовий оклад 45403,00 грн.; надбавка за вислугу років (30%) - 13620,90 грн.; матеріальні допомоги (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань) 1/12 - 4918,66 грн. та 4918,66 грн.

Усього 68861,22 грн.

Рішенням 959230198825 від 24.12.2020 року позивачці проведено перерахунок пенсії з 01.10.2020 року з визначенням загального проценту розрахунку пенсії від заробітку 60%, а також із застосуванням обмеження суми пенсії максимальним розміром 17120 грн., а з 01.12.2020 року - 17690 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачка звернулась до суду із даним позовом.

19.03.2021 року за вх.№ЕП/7236/21 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VI умови та порядок перерахунку призначеної пенсії працівника прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідної постанови, що регулює порядок перерахунку пенсії працівникам прокуратури, Кабінетом Міністрів України не приймалося. Також вказано, що застосування обмеження максимального розміру пенсії здійснено на підставі Закону №1774 від 06.12.2016 року. В частині визначення процентного розміру пенсії від заробітку вказано, що відповідно до ч.3 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697 в редакції від 28.11.2019 року та абзацом 16 статті 50-1 Закону №1789 в редакції від 25.09.2019 року визначено, що пенсія за такими законами призначається у розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної заробітної плати. З огляду на це, спірне рішення є правомірним та обґрунтованим.

Розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих на час призначення пенсії позивачу визначався статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру" (надалі - Закон № 1789-XII).

За приписами частини першої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, в редакції, чинній станом на час призначення позивачеві пенсії, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Зазначеною статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ встановлено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини. що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Таким чином, законодавством встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно зі статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру", на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

У подальшому до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" внесено зміни. Однак, такі зміни стосувались порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", у відповідності з якою позивачеві призначено пенсію.

Норми статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ, які безпосередньо визначали умови перерахунку пенсії, були виключені із цього Закону, а питання визначення умов та порядку перерахунку таких пенсій віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України - з набранням чинності Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ (набрав чинності 01.01.2015р.).

Пунктом 16 розділу III "Прикінцеві положення" цього Закону зобов`язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

Згідно з частиною двадцятою статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VIІ від 14.10.2014 (в редакції, чинній до внесення змін Законом України №76-VІІІ від 28.12.2014), призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Проте, згідно вищевказаної статті в редакції Закону України від 28.12.2014 №76-VIІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що законодавством встановлено право осіб, яким призначена пенсія, згідно із статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру", на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Отже, на момент звернення ОСОБА_1 до відповідача чинним законодавством передбачена можливість перерахунку раніше призначених пенсій, а відтак, встановлене право особи, яка отримує відповідно до законодавства про прокуратуру пенсію за вислугу років, на її перерахунок за певних умов та в порядку, які на даний час Урядом України не визначені.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", яка набрала законної сили 06.09.2017 року, було підвищено посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько-слідчим працівникам.

Враховуючи те, що Кабінетом Міністрів України не вжито заходів на реалізацію вищенаведеної норми, виходячи із приписів частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, та статті 22 Конституції України, згідно з якою закріплені Конституцією України права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані, позивач має право на перерахунок пенсії, з огляду на дію Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08 2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", оскільки, у такому разі мають застосовуватися норми, що визначали умови та порядок перерахунку пенсії, які застосовані на момент її призначення позивачу.

Згідно викладеного у рішеннях Конституційного Суду України (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій) розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі № 1-38/2016 сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі в органах прокуратури. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що їх служба пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей, а тому це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Згідно з пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668 обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що пенсія позивачу була призначена до набрання чинності Законом від 08.07.2011 року №3668, встановлені цим Законом обмеження не поширюються на позивача.

Згідно висновків Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та проти Греції» та «Малама проти Греції». «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12 липня 2001 року у справі « Ганс-Адам 11 проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копецький проти Словачини»).

У даних правовідносинах легітимні сподівання позивачки на перерахунок пенсії передбачені законодавством, тобто, є конкретними, отже, на них поширюється режим «існуючого майна».

Також, Європейський суд з прав людини у рішенні від 24.04.2015 за заявою №38667/06 у справі «Будченко проти України» наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею І Першого протоколу до Конвенції.

Отже, відсутність нормативного документу, і регулювання умов і порядку перерахунку пенсій не може позбавити позивача, гарантованого Конституцією і Законом України «Про прокуратуру» права, оскільки встановлене та наявне право на перерахунок призначених працівникам прокуратури пенсій не може бути нівельоване у зв`язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана та реалізована.

Крім того, постановою Верховного Суду від 24.04.2019 року по справі №826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 по справі №826/8546/18 щодо визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною двадцятою статті 86 Закону №1697-VІІ та зобов`язання Кабінету Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Верховним Судом у вищевказаній постанові констатовано, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом №1697-VІІ покладено саме на останнього, що у свою чергу, призвело до неможливості пенсійними органами провести перерахунок пенсій працівникам прокуратури та численних звернень пенсіонерів до суду щодо оскарження таких дій територіальних управлінь Пенсійного фонду України.

Відповідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд України і його територіальні підрозділи здійснюють керівництво та управління солідарною системою, проводять збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначають пенсії, підготовляють документи для їх виплат та виконують інші управлінські функції. Вони по суті є органами державної виконавчої влади і суб`єктами владних повноважень, а тому відповідно до вимог статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Водночас, і Європейський суд з прав людини у справі «Мюллер проти Австрії» (ухвала щодо прийняття заяви №6849/72 від 16.12.1974) зазначив, що у зв`язку зі сплатою обов`язкових внесків до пенсійного фонду у застрахованої особи виникає право власності на пенсію. На зазначене рішення послався Верховний Суд у рішенні від 15.02.2018 року у зразковій справі №820/6514/17.

Оскільки позивач, працюючи в органах прокуратури України, сплачувала передбачені чинним законодавством страхові внески до Пенсійного фонду, тому дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії можуть вважатися, з урахуванням рішень Європейського Суду з прав людини, втручанням у її право на мирне володіння майном - пенсією.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014 дійшов висновку, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого Протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Крім того, суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)2019 по справі за конституційними скаргами щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII року - визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Установлено такий порядок виконання цього Рішення: частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Також рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) вирішено:

Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження визначення розміру заробітної плати позивача, з якої відповідачем має бути проведено перерахунок пенсії, позивачем долучено довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, видану прокуратурою Сумської області за №21-891вих-20. Вказана довідка видана про те, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 року №6-Р/2020 за нормами, чинними на 11.09.2020 року, за відповідною посадою начальника відділу прокуратури Сумської області, а саме: посадовий оклад 45403,00 грн.; надбавка за вислугу років (30%) - 13620,90 грн.; матеріальні допомоги (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань) 1/12 - 4918,66 грн. та 4918,66 грн.

Усього 68861,22 грн.

Таким чином, належним документом, на підставі якого Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області має здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, є саме довідка про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, видана позивачу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний провести перерахунок раніше призначеної позивачеві пенсії за вислугу років на підставі поданої заяви, документів, додатково поданих позивачем, в тому числі довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), а також документів пенсійної справи позивача без обмеження граничного розміру пенсії.

При цьому, доводи відповідача про те, що позивач може набути право на перерахунок пенсії лише у разі зміни розміру заробітної плати (грошового забезпечення) працівників прокуратури після набрання чинності рішеннями Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)2019 та від 26.03.2020 року № 6-р/2020 суд вважає помилковими та не бере їх до уваги.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №959230198825 від 24.12.2020 року та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці Сумської обласної прокуратури від 05.11.2020 року №21-891вих-20, без обмеження її граничним розміром, починаючи з 01.10.2020 року, з урахуванням раніше проведених виплат, виплатити різницю між нарахованою та виплаченою пенсію.

В частині позовних вимог про зобов`язання провести виплату різниці пенсії разово, без застосування положень постанови КМ України №649 від 22.08.2018 року суд зазначає наступне.

Дійсно, постановою КМ України №649 від 22.08.2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» було затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, а також установлено, що що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Втім, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва № 640/5248/19 від 12.11.2019 з урахуванням змін, внесених Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду № 640/5248/19 від 22.07.2020 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.

Таким чином, постанова КМ України №649 від 22.08.2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» діє лише в частині п.3, згідно якого внесено до бюджету Пенсійного фонду України на 2018 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 р. № 8 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 8, ст. 310), зміни, що додаються.

Отже, на момент вирішення даної справи положення постанови КМ України №649 від 22.08.2018 року до спірних відносин не застосовуються, з огляду на що підстави зобов`язувати відповідача вчиняти дії без застосування положень вказаної постанови відсутні, а тому в цій частині позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, оскільки відповідачем не доведена законність його відмови у перерахунку пенсії, чим порушено право позивачки на належне пенсійне забезпечення за ЗУ "Про прокуратуру".

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачкою при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 908 грн. (а.с.21).

Суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім)грн., поклавши ці витрати на відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385; адреса: вул. Канатна, 83, м.Одеса, 65107) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №959230198825 від 24.12.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці Сумської обласної прокуратури від 05.11.2020 року №21-891вих-20, без обмеження її граничним розміром, починаючи з 01.10.2020 року та з урахуванням раніше проведених виплат виплатити різницю між нарахованою та виплаченою пенсію.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян