Рішення № 95911319, 30.03.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2021 р. Справа № 400/5894/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 про:визнання протиправним та скасування рішення від 11.06.2013 № 44,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області від 11.06.2013 року № 44 «Про утримання надміру виплачених сум пенсії».

Ухвалою від 21.12.2020 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, оскільки не було встановлено обставин, за яких допускається стягнення відповідачем з пенсіонера зайво виплачених ум пенсій та не надано доказів про вчинення саме позивачем зловживань (недобросовісності), що призвели до безпідставної виплати йому сум пенсії, то у ГУ ПФУ були відсутні підстави для утримання з позивача надміру виплачених сум пенсії.

Відповідач надав відзив на позов, в якому в задоволенні вимог просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач вказав на те, що оскільки довідка про заробітну плату, що видана ПП «Гіацинт» 18.02.2008 року № 27- р. за період з січня 1994 по березень 1995, довідки про заробітну плату, що видані ЗАТ «Реєстратор» 20.03.2009 року № 32-р., 18.03.2009 року № 54-к за періоди з квітня 1996 по грудень 1999 та за сумісництвом з 15.03.1996 року по 29.12.1999 року визнані недостовірними рішеннями судів, оскаржуване рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

У відповіді на відзив позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач перебуває на обліку ГУ ПФУ та отримує пенсію, призначену на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон України № 1058).

08.07.2008 року позивачу призначено пенсію по інвалідності. Розмір пенсії склав 426,39 грн.

06.07.2009 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва із заявою про перерахунок пенсії згідно наданих ним документів, а саме: довідки про заробітну плату, що видана ПП «Гіацинт» 18.02.2008 року № 27-р. за період з січня 1994 по березень 1995; довідок про заробітну плату, що видані ЗАТ «Реєстратор» від 20.03.2009 року № 32-р. та від 18.03.2009 року № 54-к за періоди з квітня 1996 року по грудень 1999 року та за сумісництвом з 15.03.1996 року по 29.12.1999 року.

30.07.2009 року управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва проведено перерахунок пенсії позивача, починаючи з 07.07.2009 року, та збільшено її розмір до 1265,63 грн.

У 2011 році відбулось збільшення пенсії позивача. Розмір пенсії склав 3137,66 грн.

Рішенням Комісії з питань призначення та виплати пенсій та допомог при управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва 11.06.2013 року винесено рішення № 44 про утримання з позивача переплати пенсії в розмірі 73297,97 грн. за період з 01.07.2009 року по 30.04.2013 року розміром 20% одержаної пенсії з 01.07.2013 року.

12.08.2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою щодо надання пояснень стосовно утримання пенсії.

Листом від 26.08.2020 року № 4930-4740/З-02/8-1400/20 ГУ ПФУ надало позивачу роз`яснення, з яких вбачається наступне:

ЧП «Гіацинт» нараховувало фонд оплати праці частково у 1994 - 1995 роках та знято з обліку як таке, що не пройшло перереєстрацію 20.12.2003 року. Тобто довідка про заробітну плату від 18.02.2008 року № 27р видана після ліквідації підприємства.

ЗАТ «Реєстратор» не веде фінансово-господарської діяльності з 01.04.2007 року; кількість працюючих на підприємстві осіб у 1999 році складала 9 осіб. Суми нарахованого фонду оплати праці, з урахуванням кількості працівників менше ніж заробітна плата, вказана у довідці від 20.03.2009 року № 32р, тому врахувати її для розрахунку пенсії немає законних підстав.

Отже, за період з 01.07.2009 року по 30.04.2013 року виникла переплата пенсії в сумі 73297,87 грн. Утримання пенсії здійснюється на підставі рішення від 11.06.2013 року № 44. Станом на 01.09.2020 року сума переплати становить 54276,27 грн.

13.11.2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою щодо скасування рішення від 11.06.2013 року № 44.

Листом від 27.11.2020 року № 7030-6887/З-02/8-1400/20 позивачу повідомлено, що з матеріалів пенсійної справи підстави для скасування рішення від 11.06.2013 року № 44 відсутні.

Не погоджуючись з рішенням від 11.06.2013 року № 44 та вважаючи його протиправним, позивач оскаржив його у судовому порядку.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до вимог ст. 50 Закону України № 1058, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Згідно ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон України № 1788), суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Таким чином, відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. В жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. Даний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 28.04.2015 року у справі № 21-138а15 та Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 року у справі № 712/9936/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, відповідно до ст. 101 Закону України № 1788, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

У відповідності до ч. 18 ст. 106 Закону України № 1058, посадові особи суб`єктів солідарної системи та накопичувальної системи пенсійного страхування, винні в порушенні законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Отже, відповідальність за правильність та достовірність документів, що подаються для призначення пенсій, в тому числі персоніфікованих відомостей про заробітну плату, які вносяться до реєстру застрахованих осіб, покладено на роботодавця (страхувальника).

Відповідно до ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, закон встановлює два виключення з цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 02.07.2014 року (справа № 6-91цс14) та від 22.01.2014 року (справа № 6-151цс13).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності вини позивача чи зловживань з його боку при отриманні пенсії.

Відповідач у своєму відзиві посилався на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 року у справі та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 року у справі № 400/823/20.

Зазначених судових рішень вбачається висновок суду, що пенсійний орган належними доказами встановило обставини недостовірності вказаних довідок і інших документів.

Разом з цим, пенсійний органу у рішенні від 11.06.2013 року № 44 не навів обґрунтованих обставин та доказів зловживань з боку позивача, про його обізнаність відносно недостовірності даних, які враховувалися при обчисленні пенсії.

Суд зазначає, що для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, мав достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку з поданням пенсіонером недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми пенсій у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 11.02.2020 року у справі № 761/41107/16-а, від 26.03.2020 року у справі № 299/3616/16-а, від 06.04.2020 року у справі № 489/2351/16-а.

За таких обставин, рішення від 11.06.2013 року № 44 підлягає скасуванню.

Щодо тверджень відповідача про порушення позивачем строків звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 35).

За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

Таким чином, суд вважає, що певні законні сподівання позивача щодо звернення до суду з даним адміністративним позовом підлягають правовому захисту.

Крім того, предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами.

У триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи.

Позивач у даній справі у зв`язку з винесенням оскаржуваного рішення, згідно якого суб`єктом владних повноважень утримував з нього відповідні суми, був тривалий час позбавлений частини пенсії, а отже - засобів існування.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом.

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізмі триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.

Позивач із заявою щодо скасування рішення від 11.06.2013 року № 44 звертався до ГУ ПФУ 13.11.2020 року. Відповідь на звернення надано 27.11.2020м року. З даним позовом позивач звернувся до суду 17.12.2020 року.

За таких обставин, суд не приймає доводи позивача стосовно порушення позивачем строків звернення до суду з даним позовом.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань призначення та виплати пенсій та допомог при управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва від 11.06.2013 року № 44 про утримання з ОСОБА_1 переплати пенсії за період з 01.07.2009 року по 30.04.2013 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.03.2021 року.

Суддя О.В. Малих