Рішення № 95911282, 30.03.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2021 р. № 400/5276/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Корабельного районного у м. Миколаєві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, пр. Богоявленський, 340/2,Миколаїв,54051

про:зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Корабельного районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - відповідач) у якому просить:

- зобов`язати відповідача внести зміни до актового запису про шлюб громадянина ОСОБА_2 і громадянки ОСОБА_3 № 232 від 05.08.200 року складеного по Корабельному районному в місті Миколаєві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, доповнивши графу «Національність нареченої» як «німкеня»;

- до актового запису про народження дитини № 77 від 20.02.2001 року складеного по Корабельному районному в місті Миколаєві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, на громадянку України ОСОБА_4 , народжену ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Миколаєві, доповнивши графу «Національність матері» як німкеня»;

- до актового запису про народження дитини № 158 від 17.03.2004 року складеного по Корабельному районному в місті Миколаєві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, на громадянина України ОСОБА_5 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Миколаєві, доповнивши графу «Національність матері» як «німкеня».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернулась до відповідача із заявою про внесення змін до актових записів а саме просила виправити національність на «німкеня». До заяви позивачем додані документи, що підтверджують підстави внесення змін до актових записів. За результатами розгляду заяви позивача 03.12.2019 року відповідачем складено висновок про відмову у внесенні змін до актового запису про шлюб та актових записів про народження (дитини). Відмова відповідача порушує право позивача на вільне обрання та відновлення своєї національності, неправильне зазначення національності в актових записах позбавляє її можливості в повній мірі реалізувати свої цивільні права та обов`язки, створює перешкоди у захисті її охоронюваних законом інтересів.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до положень ч. 4. ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.

Позивач, звернулася з заявою до Корабельного районного в м. Миколаєві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про внесення змін: до актового запису про шлюб № 232 від 05.08.2000 р., складеного по Корабельному районному в місті Миколаєві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на громадянина ОСОБА_2 та громадянку ОСОБА_3 , доповнивши графу «Національність нареченої» як «німкеня»; до актового запису про народження (дитини) № 77 від 20.02.2001 р., складеного по Корабельному районному в місті Миколаєві відділу ДРАЦС ГТУЮ у Миколаївській області, на громадянку України ОСОБА_4 , доповнивши графу «Національність матері» як «німкеня»; до актового запису про народження (дитини) № 158 від 17.03,2004 р., складеного по Корабельному районному в місті Миколаєві відділу ДРАЦС ГТУЮ у Миколаївській області, на громадянина України ОСОБА_5 , доповнивши графу «Національність матері» як «німкеня», на яку одержала Висновок. Вказаним Висновком у задоволенні заяви ОСОБА_1 було відмовлено на підставі того, що «зміна національності не входить до компетенції державних органів реєстрації актів цивільного стану».

У Висновку зазначено про можливість його оскарження в судовому порядку.

Не погоджуючись з правомірністю такої відмови, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану визначені Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 р. №2398-VI (далі - Закон №2398-VI), частиною 1 статті 1 якого визначено, що він регулює відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст. 2 Закону №2398-VI, актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Згідно зі ст. 3 Закону №2398-VI, державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону №2398-VI, відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Статтею 9 Закону №2398-VI передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Зразки актових записів цивільного стану затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №2398-VI, внесення відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 2398-VI, внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Внесення змін до записів актів цивільного стану регулюється також Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року №96/5та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 1.1 Правил, внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Пунктами 1.16 та 2.12 Правил встановлено, що відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку. На підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.

Водночас, згідно з пунктом 2.11 Правил факти, зазначені в заяві, а також записи у свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану та в інших поданих заявником документах, якщо вони викликають сумніви щодо їх достовірності, можуть бути перевірені відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом направлення запитів до відповідних установ, організацій для затребування необхідних документів.

Відповідно до підпункту 2.13.2 пункту 2.13 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема постанова адміністративного суду.

Підпунктом 2.16.7 пункту 2.16 Правил зазначено, що на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.

Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою Корабельного районного у м. Миколаєві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області внести зміни до актових записів позивача, шляхом їх доповнення графою «національність» на підставі поданої заяви.

Відділ реєстрації актів цивільного стану є державним органом - суб`єктом владних повноважень, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію актів цивільного стану, яка має публічно-правову природу. Спір щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи є публічно-правовим, тому належить до адміністративної юрисдикції.

Як вбачається із матеріалів справи, бабуся позивачки, ОСОБА_6 була німкою, про що зазначено у Свідоцтві про народження батька позивачки - ОСОБА_7 .

З огляду на те, що означеними документами встановлено приналежність позивача до німецької національності по батькові, суд вважає за можливе зобов`язати відповідача внести в особливі відмітки відомостей про національність громадянки ОСОБА_1 - "німкеня" актового запису про шлюб № 232 від 05.08.2000 року, складеного по Корабельному районному в місті Миколаєві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, доповнивши графу «Національність нареченої» як «німкеня»

Позивач також просить зобов`язати внести до актового запису про народження дитини № 77 від 20.02.2001 року складеного по Корабельному районному в місті Миколаєві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, на громадянку України ОСОБА_4 , народжену ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Миколаєві, доповнивши графу «Національність матері» як німкеня»;

- до актового запису про народження дитини № 158 від 17.03.2004 року складеного по Корабельному районному в місті Миколаєві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, на громадянина України ОСОБА_5 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Миколаєві, доповнивши графу «Національність матері» як «німкеня».

Зі змісту наведених норм чинного законодавства випливає, що позивач має право на збереження своєї та своїх дітей національної ідентичності, а Держава має виконувати позитивний обов`язок, направлений на забезпечення реалізації громадянами вказаного права у тій мірі, яка необхідна особі задля повної реалізації такого права.

Суд зауважує, що судовому захисту підлягає не лише порушене право, а й порушений інтерес. При цьому, під інтересом фізичної особи у сфері публічно-правових відносин необхідно розуміти не будь-який інтерес, а правовий тобто такий, що може бути об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб фізичних осіб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції(254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції(254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Також надаючи правову оцінку обраному позивачем способу захисту, суд зазначає, що необхідно також зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Згідно з підпунктом 2.13.2 пункту 2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання від 12.01.2011 № 96/5 підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення адміністративного суду.

Разом з цим, згідно з пунктом 1.7, підпункту 2.16.7 пункту 2.16 Правил зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил, на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.

При цьому, Пленум Верховного Суду України в пункті 3постанови від 07 липня 1995 року №12«Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах, громадянського стану» зазначив, що згідно з Законом України «Про державну реєстрацію актів громадянського стану» і Правилами про встановлення порядку реєстрації актів громадянського стану, суд розглядає заяви про встановлення неправильності запису в акті громадянського стану як у випадках не виправлення органами реєстрації актів громадянського стану помилок, допущених при складанні актового запису, так і при відмові зазначених органів внести в ці записи передбачені законодавством зміни (прізвища, імені, по батькові тощо) і доповнення (наприклад, про національність і громадянство батьків).

Відповідно до частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, ефективним способом захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування висновку про внесення змін до актового запису. Враховуючи те, що внесення змін до актового запису, про які просить позивач, можливо здійснити лише на підставі рішення суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, для належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача внести зміни до актових записів цивільного стану:

- про шлюб № 232 від 05.08.200 року складеного по Корабельному районному в місті Миколаєві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області;

- про народження дитини № 77 від 20.02.2001 року складеного по Корабельному районному в місті Миколаєві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області;

- про народження дитини № 158 від 17.03.2004 року складеного по Корабельному районному в місті Миколаєві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області».

Відтак, порушене право позивача у цьому випадку підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача внести зміни до актових записів.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності своїх дій. Натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За правилами частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, судовий збір у сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139,241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Корабельного районного у м. Миколаєві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (пр. Богоявленський, 340/2, м. Миколаїв, 54051, ідентифікаційний код 23038206) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати висновок Корабельного районного у м. Миколаєві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про внесення змін до актового запису цивільного стану від 03.12.2019 року стосовного ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Корабельний районний у м. Миколаєві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області внести зміни до актового запису про шлюб громадянина ОСОБА_2 і громадянки ОСОБА_3 № 232 від 05.08.200 року, доповнивши графу «Національність нареченої» як «німкеня»;

4 Зобов`язати Корабельний районний у м. Миколаєві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області внести зміни до актового запису про народження дитини № 77 від 20.02.2001 року складеного по Корабельному районному в місті Миколаєві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на громадянку України ОСОБА_4 , народжену ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Миколаєві, доповнивши графу «Національність матері» - «німкеня»;

5. Зобов`язати Корабельний районний у м. Миколаєві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області внести зміни до актового запису про народження дитини № 158 від 17.03.2004 року складеного по Корабельному районному в місті Миколаєві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на громадянина України ОСОБА_5 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Миколаєві, доповнивши графу «Національність матері» - «німкеня».

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Корабельного районного у м. Миколаєві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (пр. Богоявленський, 340/2, м. Миколаїв, 54051, ідентифікаційний код 23038206) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник