Ухвала суду № 95911140, 30.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/929/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог

30 березня 2021 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Грень Н.М. при розгляді адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області, Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльність, -

встановив:

в провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області, Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльність.

Ухвалою судді від 08.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До суду надійшли пояснення третьої особи у яких зазначено, що позивачем пропущено строк звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області в частині порушень законодавства про звернення громадян, які передбачені ст. 18 Закону України “Про звернення громадян” щодо розгляду заяв ОСОБА_1 від 10.07.2017 року №35, тому просить позов в цій частині залишити без розгляду.

Ухвалою суду від 10.03.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області, Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльність в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області в частині порушень законодавства про звернення громадян, які передбачені ст. 18 Закону України “Про звернення громадян” щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.07.2017 року №35 залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме подання до суду заяви про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

29.03.2021 ОСОБА_1 подала до суду заяву про поновлення строку звернення до суду у якій вказує, що 10 липня 2017 року позивачем на ім`я голови Підгородненської сільської ради подано заяву, у якій позивач просить надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться у с. Підгородне Золочівського району Львівської області. До зазначеної заяви позивачем додано ряд документів із графічним зображенням плану зовнішніх меж земельної ділянки № НОМЕР_1 , що належала ОСОБА_3 .Згідно ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Відповідно до цієї норми Закону позивач звернулася до Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством її прав та інтересів. На момент подання заяви головою Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області був ОСОБА_4 , обраний на чергових місцевих виборах в Україні 25.10.2015 року. Враховуючи складність справи з тривалим судовим розглядом земельного спору між сторонами з 2003 р. по 2016 р. (13 років), який розглядався двічі в порядку цивільного судочинства, а також розглядався в порядку адміністративного та кримінального судочинства, за каденції трьох голів Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ), відсутності генерального плану забудови с.Підгороднього та наявності спору щодо самовільної забудови на спірній земельній ділянці, новообраний голова сільради ОСОБА_4 запропонував створити земельну комісію з виходом на місце знаходження спірної земельної ділянки та подальшим вивченням даного питання. Позивач 05.10.2020 року повторно звернулась із заявою до Підгородненської сільської ради щодо повторного розгляду питання, порушеного в її заяві від 10.07.2017 року та інших питань, оскільки ОСОБА_8 за цей проміжок часу було напрацьовано уже 6 (шість) можливих варіантів розподілу земельних ділянок між сторонами, а також ОСОБА_2 представлено план меж земельної ділянки для передачі у її власність, як єдиний прийнятний для неї варіант розподілу землі, виготовлений землевпорядником ФОП ОСОБА_9 . У своїй заяві ОСОБА_1 наголошувала на обов`язковій присутності її представника, ОСОБА_8 , під час повторного розгляду. Як вбачається з відповіді Підгородненської сільради №242 від 27.10.2020 року, то в цій частині сільрада взагалі не розглянула звернення позивача. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті. Після того як ОСОБА_2 представила план меж земельної ділянки, виготовлений землевпорядником ФОП ОСОБА_9 з грубим порушенням прав ОСОБА_1 та без погодження з нею меж цієї земельної ділянки, ОСОБА_8 звернувся до голови Підгородненської сільради в усній та у письмовій формі (повідомлення 06.10.2020 р на вайбер НОМЕР_2 ) із питанням: «На якій підставі виготовлений саме такий план меж земельної ділянки ОСОБА_2 .?» та просив надати завірені копії заяви ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою на спірну земельну ділянку та відповідного рішення Підгородненської сільради. Голова Підгородненської сільради запевнив Кульматицьких, що ОСОБА_2 не зверталась з даного приводу у сільраду і сільрада не приймала жодних рішень щодо надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою на спірну земельну ділянку. Засумнівавшись у достовірності відповідей голови Підгородненської сільської ради, Кульматицькі звернулись за правовою допомогою до адвоката, яка 19.10.2020 р. надала запит в Підгородненську сільську раду. Саме з офіційної відповіді Підгородненської сільської ради №234 від 23.10.2020 р. на запит адвоката Кульматицькі дізнались, що головою Підгородненської сільради Саламаком В.В. надано неправдиву інформацію, і ОСОБА_2 зверталась у сільську раду з приводу надання дозволу на виготовлення документації з метою подальшого передання у власність земельної ділянки. Проте, жодних копій документів сільрадою надано не було. Просить поновити строк звернення до суду.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позовну заяву подано до суду 22.01.2021, тобто більше ніж через 3 роки.

Згідно статті 1 Закону України «Про звернення» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги ( ч. 1 ст. З Закону).

Відповідно до ч. З ст. З Закону України «Про звернення» заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад. посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Згідно ст. 15 Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти. приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Термін розгляду звернень встановлено статтею 20 ЗУ «Про звернення». Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Судом встановлено, що заяву про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в селі Підгородне, подано в сільську раду 10.07.2017 року. Термін розгляду заяви ОСОБА_1 та надання відповіді (з урахуванням часу поштового пересилання) закінчився в серпні 2017 року. Таким чином, з цього моменту, коли позивачу стало відомо про порушення її права на отримання відповіді у передбачений законом строк, почався відлік строку звернення до суду. З позовною вимогою щодо визнання протиправною бездіяльності при розгляді звернення від 10.07.2017 року ОСОБА_1 звернулась лише в січні 2021 року. Надані позивачем звернення від 05.10.2020 року, від 16.11.2020 року про надання відповіді на заяву від 10.07.2017 року юридичного значення для обчислення строків звернення до суду не мають, оскільки на дату’ цих звернень строк звернення до адміністративного суду щодо бездіяльності ради при розгляді звернення ОСОБА_1 закінчився.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Порівняльний аналіз термінів “дізнався” та “повинен дізнатися”, що містяться в статті 122 КАС України (в редакції, станом на дату подання адміністративного позову), дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав.

З огляду на це, позивач повинен також ґрунтовно мотивувати, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 КАС України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 28 березня 2019 року по справі № 826/123/17 (провадження № К/9901/52573/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/80760943) де Верховний Суд вказав, що "встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім того, колегія суддів вважає недоречними доводи позивача про те, що йому не було відомо про правові підстави оскаржуваних рішень, тому що порушення прав позивача, на які він вказує в позові, ним обґрунтовано саме наявністю оскаржуваних рішень. Саме рішення впливають на правовідносин, а не їх обґрунтування".

Отже позивач дізнався і не міг не дізнатися про порушення своїх прав саме моменту, коли позивачу стало відомо про порушення її права на отримання відповіді у передбачений законом строк.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 24.02.2021 справа №800/30/17 (9901/328/18) провадження №11-401заі20 зазначила що “законодавче обмеження строків звернення до суду насамперед обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Вжиття конструкції “повинна була дізнатися” слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами”.

Однак жодних доказів поважності причин неможливості звернутися до суду в період з серпня 2017 року позивачем не надано.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа “Олександр Шевченко проти України”, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Такий висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 1.380.2019.000255 адміністративне провадження № К/9901/6387/20

На дотримання строків звернення до адміністративного суду як однієї з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин неодноразово наголошувалось Верховним Судом, зокрема і в ухвалі Верховного Суду від 31.08.2020 у справі №9901/157/20.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

З урахуванням наведених обставин та того, що позов поданий до суду більше ніж через 3 роки після права позивача на отримання відповіді у передбачений законом строк, суд вважає неповажними наведені причини пропуску позивачем строку звернення до суду протягом шести місяців, оскільки відсутні об`єктивні причини, тобто обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені належними доказами, неможливості своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Положеннями ч. 13 ст. 171 КАС України визначено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч. 15 ст. 171 КАС України).

Відповідно до ч.3-4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 171, 240, 248, 256 КАС України КАС України суд, -

постановив :

позовну заяву ОСОБА_1 до Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області, Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльність в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області в частині порушень законодавства про звернення громадян, які передбачені ст. 18 Закону України “Про звернення громадян” щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.07.2017 року №35 - залишити без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений 30.03.2021

Суддя Грень Н.М.