Рішення № 95911138, 31.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/1435/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (позивач)

до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (відповідач, ГУ ДПС у Львівській області)

про визнання бездіяльності протиправною, стягнення помилково сплачених коштів

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, у якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо повернення ОСОБА_1 помилково сплачених грошових коштів в сумі 27287,67 грн. з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017-2018 роки, січень 2019 року; стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1) помилково сплачені грошові кошти в сумі 27287,67 грн. з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з відповідного рахунку Головного управління ДПС у Львівській області.

Відповідно до ухвали від 05.02.2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Позов мотивовано тим, що з 07.02.2000 по 09.01.2019 позивач - ОСОБА_1 , був зареєстрований як фізична особа - підприємець (дата запису про припинення: 09.01.2019, номер запису 23990170000005281), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. З 11.07.2007 по час виникнення спору позивач перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Потоківський цегельний завод», яке щомісячно сплачувало за нього єдиний соціальний внесок, зокрема зазначає, що працював на посаді заступника директора з технологічних питань, що підтверджується довідкою ТзОВ «Потоківський цегельний завод» № ПЦ30000000 від 27.02.2019.

Позивач зазначає, що 15.01.2019 він помилково сплатив 15819,54 грн. як грошове зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску за 2017-2018 роки на рахунок Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області; 01.02.2019 позивач помилково сплатив 3419 грн. як єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців на рахунок № 37198204021319 Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, що підтверджується квитанцією від 01.02.2019; 29.08.2019 позивач помилково сплатив 8049,13 грн. як єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців на рахунок № НОМЕР_2 , що підтверджує квитанцією від 29.08.2019.

Позивач зазначає, що впродовж 2007-2019 років він не займався підприємницькою діяльністю та не отримував доходів від цієї діяльності, оскільки в цей період працював на посаді заступника директора з технологічних питань у ТзОВ «Потоківський цегельний завод», де отримував заробітну плату, на суму якої роботодавець нараховував та сплачував єдиний внесок в розмірі не менше мінімального, а тому у вказаний період він не був самостійним платником єдиного внеску.

18.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДПС у Львівській області із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів за єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на яку отримав 18.01.2021 лист-відповідь № 488/6/13-01-24-09 від 14.01.2021, якою податковий орган відмовив йому у поверненні сплачених коштів, мотивуючи це тим, що нараховані та сплачені або стягнуті за період з 01.01.2017 по січень 2019 року суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до чинного законодавства не підлягають поверненню.

Позивач вважає таку відмову протиправною, тому звернувся до суду.

Відповідач не погодився з позовною заявою ОСОБА_1 , подав відзив на позов, у якому вказав, що за приписами ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Відповідач зазначає, що 12.11.2018 винесена вимога про сплату боргу, якою підтверджується заборгованість зі сплати єдиного внеску саме ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), стверджує, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд виходив з наступного.

З 07.02.2000 по 09.01.2019 позивач - ОСОБА_1 , був зареєстрований як фізична особа - підприємець (дата запису про припинення: 09.01.2019, номер запису 23990170000005281), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно довідки № ПЦ30000000 від 27.02.2019 ТзОВ «Потоківський цегельний завод» з 11.07.2007 ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 . перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Потоківський цегельний завод». На дату видачі довідки позивач займав посаду заступника директора з технологічних питань.

Вказаною довідкою підтверджено нарахування та виплату заробітної плати, нарахування сум єдиного соціального внеску щодо працівника ОСОБА_1 у період з січня 2016 року по грудень 2018 року.

12.11.2018 Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 8-2897-58, згідно якої зобов`язано ОСОБА_1 сплатити заборгованість з єдиного внеску в сумі 15819,54 грн.

15.01.2019 ОСОБА_1 сплатив 15819,54 грн. як грошове зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску за 2017-2018 роки на рахунок Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

01.02.2019 позивач сплатив 3419 грн. як єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців на рахунок № НОМЕР_3 Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, що підтверджується квитанцією від 01.02.2019.

29.08.2019 позивач сплатив 8049,13 грн. як єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців на рахунок № НОМЕР_2 , що підтверджується квитанцією від 29.08.2019.

18.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДПС у Львівській області із заявою про повернення безпідставно сплаченого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

18.01.2021 позивач отримав від Головного управління ДПС у Львівській області лист-відповідь № 488/6/13-01-24-09 від 14.01.2021, якою податковий орган відмовив йому у поверненні сплачених коштів, мотивуючи це тим, що відсутні підстави для повернення сплачених сум єдиного соціального внеску.

Позивач вважає таку відмову протиправною, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі по тексту - Закон №2464-VI).

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (частина 4 статті 8 Закону №2464-VI ).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Також, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України ''Про оплату праці'', та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Водночас, відносини щодо сплати єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати, оскільки метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зважаючи на викладене, можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб (до яких відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України відноситься фізична особа-підприємець) саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, якщо особа, яка зареєстрована як фізична особа - підприємець господарську діяльність не веде та доходи не отримує, проте є найманим працівником, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення законодавства щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи - підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону №2464-VI був викладений Верховним Судом в постанові від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19 та в подальшому підтриманий в постановах від 04 грудня 2019 року в адміністративній справі №440/2149/19, на яку позивач посилається в касаційній скарзі, від 23 січня 2020 року у справі №480/4656/18, від 27 березня 2020 року у справі №140/2214/19, від 03 квітня 2020 року у справі №140/642/19, від 19 червня 2020 року у справі №824/876/19-а.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підстави для відступу від правової позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної в зазначених постановах, відсутні.

З 07.02.2000 по 09.01.2019 позивач - ОСОБА_1 , був зареєстрований як фізична особа - підприємець (дата запису про припинення: 09.01.2019, номер запису 23990170000005281), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно довідки № ПЦ30000000 від 27.02.2019 ТзОВ «Потоківський цегельний завод» з 11.07.2007 ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Потоківський цегельний завод». На дату видачі довідки позивач займав посаду заступника директора з технологічних питань.

Вказаною довідкою підтверджено нарахування та виплату заробітної плати, нарахування сум єдиного соціального внеску щодо працівника ОСОБА_1 у період з січня 2016 року по грудень 2018 року.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами позивача про відсутність у нього обов`язку зі сплати єдиного внеску у спірний період, адже такий внесок за ОСОБА_1 у розмірі, що перевищує мінімальний, сплачено роботодавцем позивача - ТзОВ «Потоківський цегельний завод».

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.01.2020 у справі №480/4656/18.

12.11.2018 Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 8-2897-58, згідно якої зобов`язано ОСОБА_1 сплатити заборгованість з єдиного внеску в сумі 15819,54 грн.

15.01.2019 ОСОБА_1 сплатив 15819,54 грн. як грошове зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску за 2017-2018 роки на рахунок Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

01.02.2019 позивач сплатив 3419 грн. як єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців на рахунок № НОМЕР_3 Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, що підтверджується квитанцією від 01.02.2019.

29.08.2019 позивач сплатив 8049,13 грн. як єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців на рахунок № НОМЕР_2 , що підтверджується квитанцією від 29.08.2019.

Згідно із підпунктом 1 пункту 5 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 року № 6 (далі - Порядок №6) повернення коштів здійснюється у випадках: надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719.

Пунктом 6 Порядку № 6 передбачено, що повернення коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення (далі - Заява). У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, Заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено Кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.

За приписами пункту 7 Порядку № 6 у разі надходження Заяви про повернення коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації Заяви проводить перевірку наданої Платником інформації. Заява залишається без задоволення у таких випадках: невідповідність Заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку; недостовірність викладеної у Заяві Платника інформації; подання Заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску; наявність у Платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій. У разі відмови в задоволенні Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 Платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови.

У разі задоволення Заяви про повернення коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає Заяву з відміткою про підтвердження повернення Коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності.

Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання Заяви з відміткою про підтвердження повернення Коштів, на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку (далі - Висновок) та два примірники Реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Реєстр висновків) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником Реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 6 на підставі Висновку та у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його реєстрації підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на повернення Коштів з рахунку 3719, на який їх було сплачено, та направляє його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства). Управління (відділення) Казначейства на підставі розрахункового документа органу доходів і зборів нижчого рівня перераховує кошти за рахунок поточних надходжень за день з відповідного рахунку 3719 на рахунок Платника, зазначений у Заяві, відкритий у банку або органі Казначейства.

18.12.2020 ОСОБА_1 у встановленому порядку звернувся до ГУ ДПС у Львівській області із заявою про повернення безпідставно сплаченого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. 18.01.2021 позивач отримав від Головного управління ДПС у Львівській області лист-відповідь № 488/6/13-01-24-09 від 14.01.2021, якою податковий орган відмовив йому у поверненні сплачених коштів, зазначивши, що відсутні підстави для повернення сплачених сум єдиного соціального внеску ОСОБА_1 . Зазначена відповідь не є мотивованою.

Необґрунтованими є твердження відповідача у відзиві на позов як на підставу для відмови у поверненні позивачу помилкового сплаченого ЄСВ на наявність у позивача податкового боргу. Згідно долучених до відзиву на позов облікових карток платника ОСОБА_1 станом на 31.12.2019 року у позивач відсутня заборгованість за видом платежу до бюджету - 70 (цільові фонди). Інших доказів наявності заборгованості у ОСОБА_1 відповідачем не надано.

Таким чином, бездіяльність ГУ ДПС у Львівській області щодо повернення ОСОБА_1 помилково сплачених грошових коштів в сумі 27287,67 грн. з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017-2018 роки, січень 2019 року є протиправною. Наявними у справі доказами підтверджено статус позивача як застрахованої особи, сплату протягом вказаного періоду його роботодавцем ЄСВ в розмірі не менше мінімального, а також фактичне не здійснення позивачем підприємницької діяльності та відсутність доходів від провадження такої діяльності.

З огляду на передбачену Порядком № 6 послідовність дій, необхідних для повернення помилково сплачених коштів єдиного соціального внеску, позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 помилково сплачених грошових коштів в сумі 27287,67 грн.

Натомість належним способом захисту права позивача є зобов`язання ГУ ДПС у Львівській області сформувати Висновок про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску та оформити розрахунковий документ на повернення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1) помилково сплачених коштів в сумі 27287,67 грн. з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та направити його органу Державної казначейської служби України.

Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати позивача в розмірі 454 грн. судового збору (сплату підтверджено квитанцією № 70415 від 25.01.2021) та 1000 грн. витрат на правову допомогу (документи якими підтверджено понесення витрат на правничу допомогу: договір доручення про надання правової допомоги № 24 від 06.11.2020 з додатком № 1 від 06.11.2020, акт виконаний робіт № 1 згідно договору-доручення № 24 від 06.11.2020, квитанція від 10.03.2021 № 0.0.2044412650.1) належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Львівській області щодо повернення ОСОБА_1 помилково сплачених грошових коштів в сумі 27287,67 грн. з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017-2018 роки, січень 2019 року.

Зобов`язати ГУ ДПС у Львівській області сформувати Висновок про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску та оформити розрахунковий документ на повернення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1) помилково сплачених коштів в сумі 27287,67 грн. з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та направити його органу Державної казначейської служби України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 31.03.2021.

Суддя Крутько О.В.