Ухвала суду № 95911092, 31.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1181/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

31 березня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 2122 про стягнення грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Військової частини А 2122 (місцезнаходження: вул. Батуринська, 2, м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ: 09681616), в якій просить:

- стягнути з Військової частини А 2122 на його користь грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 листопада 2019 року по 18.12.2020 року без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що наказом командира Військової частини А2122 №172 від 15.11.2019 його виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. При виключенні зі списків особового складу відповідач не провів позивачу виплату індексації грошового забезпечення. Лише 18.12.2020 на картковий рахунок позивача перераховано грошові кошти в розмірі 39 930,22 грн. Отже, станом на дату виключення із списків особового складу 15.11.2019 відповідач не провів з позивачем повного розрахунку, а така виплата належних при звільненні сум завершена 18.12.2020, тобто поза межами строку, встановленого ст.116 КЗпП України. Тому період з 16.11.2019 року по 18.12.2020 року включно вважає періодом затримки розрахунку з позивачем при звільненні.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивачем пропущено місячний строк на звернення до суду, тому просить позов залишити без задоволення.

Ухвалою судді від 02.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке.

Згідно з наказом командира Військової частини А2122 від 15.11.2019 №172 майора ОСОБА_1 , звільненого наказом командувача військ оперативного командування «Захід» від 06.11.2019 №367 у запас за підпунктом «б» (станом здоров`я) п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 15.11.2019 виключено із списків особового складу.

Як вбачається з матеріалів справи, на час звільнення позивача з військової служби військовою частиною не проведено повного розрахунку по грошовому забезпеченню, а саме не виплачено індексацію грошового забезпечення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 у справі №380/5370/20 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Військової частини А 2122 (79007, м. Львів, вул. Батуринська,2; код ЄДРПОУ 09681616) про зобов`язання вчинити дії,- задоволено частково. Зобов`язано Військову частину А 2122 (79007, м. Львів, вул. Батуринська,2; код ЄДРПОУ 09681616) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

18.12.2020 відповідачем на картковий рахунок позивача перераховано грошові кошти в розмірі 39 930,22 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку.

Позивач вважає, що оскільки виплата індексації грошового забезпечення відповідачем у день його звільнення не проведена, то відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон України №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до п. 2, 4 ст.9 цього Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Частина 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (в редакції на час виключення позивача зі списків) передбачала, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.

Так, пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Стаття 117 КЗпП України передбачає, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.

Закріплені у ст. 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Частина друга статті 233 КЗпП України передбачає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В аспекті спірних правовідносин можна дійти висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а положення частини другої статті 233 КЗпП України стосуються виключно звернення до суду без обмеження будь-яким строком з позовом про стягнення заробітної плати.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 30 січня 2019 року по справі №910/4518/16, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про те, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належить йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а середній заробіток стягується за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У цій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

При цьому, юридично значимими обставинами в межах спірних правовідносин є невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Встановлюючи своєчасність розрахунку з позивачем при звільненні (виплата компенсації за невикористані відпустки та індексації грошового забезпечення), суд зазначає, що позивача звільнено із військової служби і виключено зі списків особового складу 15.11.2019, а остаточний розрахунок з позивачем було проведено 18.12.2020, що підтверджується випискою по картковому рахунку, і цей факт визнається позивачем.

Тобто, днем фактичного розрахунку з позивачем, є 18.12.2020 і саме з цього дня, на думку суду, необхідно обчислювати строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до суду з вимогою в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення) звернувся лише 21.01.2021 року, що підтверджується відбитком поштового штемпеля відділення зв`язку на конверті

Отже, позивач звернувся до адміністративного суду із пропуском установленого процесуальним законом місячного строку.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 1.380.2019.003695.

У позовній заяві позивач вказує на те, що Закон не встановлює будь-які обмежувальні строки на право звернення до суду за захистом порушених прав стосовно своєчасно не виплаченої заробітної плати працівнику, що поширюється і на військовослужбовців та протиправно не виплачене їм грошове забезпечення у повному розмірі під час служби. Відтак, зазначає, що питання поновлення процесуальних строків не порушується. Відповідно, клопотання про поновлення строку подано не було з цих самих підстав.

Згідно з положень п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А 2122 про стягнення грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні слід залишити без розгляду, у зв`язку з пропуском строків звернення до суду, як передбачено п.8 ч.1 ст.240 КАС України.

Керуючись ст.ст. 240, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А 2122 про стягнення грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні – залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна