Рішення № 95911068, 31.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/12030/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2166 про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 17.12.2020 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини А2166 з вимогою стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 03.08.2018 по 29.09.2020 включно в сумі 22629,11 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач повідомив, що був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу ВЧ А2166 02.07.2018. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 по справі №380/1202/20 відповідач здійснив остаточну виплату належних при звільненні сум компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій лише 30.09.2020. Позивач вважає, що період з 03.08.2018 по 29.09.2020 є періодом затримки розрахунку при звільненні з роботи. Враховуючи принцип співмірності, розмір недоплаченої суми в порівнянні із середнім заробітком, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 22629,11 грн. за період з 03.08.2018 по 29.09.2020.

Суд ухвалою від 30.12.2020 відкрив провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 та призначив таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, за наявними матеріалами, із постановленням судового рішення 25.02.2021. За відсутності коштів на відправку поштової кореспонденції, що зафіксовано в акті Львівського окружного адміністративного суду від 07.12.2020, суд не мав можливості скерувати копію описаної ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу. Цю ухвалу суд скерував відповідачу 12.02.2021 (в цей день канцелярія суду скерувала процесуальні документи у справі на поштову адресу відповідача). Ухвалою від 25.02.2021 суд продовжити строк розгляду та вирішення цієї адміністративної справи до 31.03.2021 включно.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, позов не визнає, просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Зазначає, що час звільнення позивача з військової служби спірна сума такому ще не належала, тому вини відповідача у її невиплаті немає, що саме по собі виключає відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП. Відповідач звертає увагу суду на те, що позивач проходив військову службу, тому питання, пов`язані із проходженням цієї служби врегульовано спеціальним законодавством, вважає безпідставним посилання позивача на норми статті 117 КЗпП України.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проходив військову службу у лавах Збройних Сил України, наказом командира ВЧ А0780 (по особовому складу) №42 від 14.06.2018 ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку контракту; згідно з наказом командира військової частини А2166 №129 від 02.07.2018 ОСОБА_1 з 02.07.2018 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 9).

На час прийняття наказу та виключення зі списків особового складу військової частини А2166 №129 остання не провела з ОСОБА_1 розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки для учасників бойових дій, передбаченої пунктом 12 частиною першою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 2015 по 2018 рр.

02.04.2020 Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення №380/1202/20, відповідно до якого задовольнив позов ОСОБА_1 до військової частини А2166. Суд визнав протиправною бездіяльність військової частини А2166 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2018 роки; зобов`язав військову частину А2166 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу військової частини, 02.07.2018 (а.с. 11-20). Це рішення суду набрало законної сили 07.08.2020, на примусове його виконання суд видав виконавчий лист (а.с. 21).

На виконання рішення суду ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в сумі 22653,15 грн., що підтверджується меморіальним ордером №2126514 від 30.09.2020 (а.с. 22).

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII), який забезпечує створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються пільги у використанні чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII)держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою цієї статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; -щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пункт 242 розділу XII «Звільнення з військової служби» Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 визначає:

Після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік. [. . . ] Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Згідно з частиною першою статті статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Приписами статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України у рішенні №4-рп/2012 від 22.02.2012 вказав, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 5 розділу ІV Порядку №100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу ІV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України, 14.06.2018 прийняте рішення про його звільнення в запас Збройних Сил України у зв`язку із закінченням строку контракту. Реалізація цього наказу відбулась шляхом видання наказу по особовому складу, відповідно до якого позивач виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення 02.07.2018.

Нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено надання учасникам бойових дій пільги у використанні чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

На час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу військової частини А2166, остання не здійснила з позивачем належних розрахунків щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2015-2018 року. Ці обставини встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 у справі №380/1202/20 між тими ж сторонами та відповідно до статті 78 КАС України не підлягають доказуванню. Так, суд визнав протиправною бездіяльність військової частини А2166 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2018 роки та зобов`язав відповідача нарахувати й виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за цей період, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу військової частини, 02.07.2018. На виконання рішення суду ВЧ А2166 провела нарахування грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, що склала 22653,15 грн., фактично ці кошти позивач отримав 30.09.2020 (а.с. 22).

Отже, станом на дату виключення із списків особового складу частини (02.07.2018) відповідач не провів з ОСОБА_1 повного розрахунку, а виплата належної при звільненні суми проведена 30.09.2020. Тому період з 03.07.2018 по 29.09.2020 включно є періодом затримки розрахунку з позивачем при звільненні.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 05.12.2018 у справі №808/2442/16.

Відповідно до довідки про доходи №90/181, виданої ВЧ А2166 27.11.2020 (а.с.24), розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 перед звільненням за травень 2019 року становив 12320,43 грн., за червень 2018 - 12320,43 грн., усього - 24640,86 грн.; при ділення цієї суми на 61 день середньоденне грошове забезпечення (в календарних днях) становить 403,95 грн.

Період затримки розрахунку при звільненні обраховується починаючи з першого дня після звільнення до остаточної виплати належних позивачу сум (03.07.2018 по 29.09.2020) та становить 819 днів. Отже, середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні з роботи сум складає 330835,05 грн. (819х403,95). Відтак, відповідно до встановлених статтею 117 КЗпП правил середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні з роботи сум коштів за період з 03.07.2018 по 29.09.2020 становить 330835,05 грн.

Разом з тим, суд, порівнюючи суму несвоєчасно виплаченої грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки (22653,15 грн.) та обраховану суму середнього заробіток за час затримки її виплати (330835,05 грн.) дійшов висновку про очевидну неспівмірність цих сум, оскільки такі різняться в п`ятнадцять разів.

При вирішенні цієї справи суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц:

« 91. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

91.1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

91.2. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

91.3. Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

91.4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.».

З урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №761/9584/15-ц при вирішенні питання щодо суми відшкодування суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком позивача, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо виплати такої. Істотність частки складових компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: 22653,15грн. (сума виплаченої компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки)/331239 (середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0,0684% х100 = 6,84%. Відтак, з урахуванням розміру визначеної в такий спосіб частки, на користь позивача слід стягнути 22629,11 грн.

Такий підхід до обчислення суми відшкодування ґрунтується на висновках Верховного Суду, висловлених у постанові від 30.10.2019 у справі №806/2473/18 (адміністративне провадження №К/9901/2118/19).

Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ВЧ А2166 про стягнення 22629,11 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

З огляду на встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з військової частини А2166 (81134, Львівська область, Пустомитівський район, село Липники; ідентифікаційний код 08137796) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 22629 (двадцять дві тисячі шістсот двадцять дев`ять) гривень 11 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини А2166 (81134, Львівська область, Пустомитівський район, село Липники; ідентифікаційний код 08137796) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Москаль Р.М.