Ухвала суду № 95910995, 30.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/4504/21

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

30 березня 2021 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» про забезпечення позову у справі за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в:

25.03.2021 на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.03.2021 N 393 «Про накладення штрафу на AT «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії».

Ухвалою судді від 30.03.2021 року відкрито провадження у справі за цим позовом, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

26.03.2021 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:зупинити дію Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.03.2021 № 393 «Про накладення штрафу на AT «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії».

В обґрунтування цієї заяви позивач зазначив, оскаржуваною Постановою відповідачем на Ппозивача накладено штраф у розмірі 100 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 1 700 000,00 грн, максимально можливий штраф, передбачений ч. 4 ст. 77 ЗУ «Про ринок електричної енергії». Підставою для притягнення відповідача до відповідальності, на думку Регулятора, стало не дотримання Ліцензіатом вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Вказує, що Відповідно до п. 10.6. Регламенту НКРЕКП, затвердженого Постановою НКПЕКП № 2133 від 06.12.2016, оскарження рішень НКРЕКП не зупиняє їх виконання. Згідно з ч. 5 ст. 22 ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» суб`єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов`язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора. З урахуванням вищезазначених норм вбачається, що не сплата Позивачем штрафу, накладеного оскаржуваною постановою, призведе до нарахування Відповідачем пені у розмірі 20 500,00 грн в день. Таким чином, розмір пені збільшиться до максимально можливого за 67 днів і сягне 1 700 000,00 грн, тобто також розміру як і основний штраф. Також, позивач вказує, що невжиття заходів забезпечення позову Позивача призведе до виникнення у останнього надмірного фінансового тягаря у максимально можливому розмірі. Тобто, для уникнення виникнення негативних наслідків у вигляді пені, Позивач має сплатити відповідний штраф за оспорюваною постановою у 30-тиденний строк з моменту її отримання без будь-яких зауважень та застережень, навіть при оскарженні відповідної постанови у суді. На думку позивача відповідна ситуація невілює принцип рівності всіх учасників ринку електроенергії, невілює принцип пропорційності та розумності, надаючи перевагу Регулятору перед іншими учасниками ринку. Товариство вважає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, бо для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, що полягатимуть, у разі задоволення позову, у необхідності стягнення із Регулятора суми відповідного штрафу, сплаченого за оскаржуваною постановою.

Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з частинами 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з частинами 1, 5 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Суд зазначає, що за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту до вирішення справи по суті. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Такий спосіб тимчасового захисту застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Предметом спору в даній справі є законність Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.03.2021 N 393 «Про накладення штрафу на AT «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» у розмірі 1700000 за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії, а саме:

частини шостої статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» щодо обов`язку виробників, які виробляють електричну енергію з використанням вуглеводнів, мати необхідні резерви відповідного палива з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії;

пункту 4 розділу V Правил про безпеку постачання електричної енергії у частині обов`язку учасників ринку електричної енергії невідкладно повідомляти Міністерство енергетики України, Регулятора та оператора системи передачі про факти або обставини, що можуть спричинити загрозу д ня безпеки постачання електричної енергії;

підпункту 40 пункту 2.2 Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії щодо обов`язку ліцензіатів, які виробляють електричну енергію з використанням вуглеводнів, мати необхідні резерви відповідного палива з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії згідно із правилами безпеки постачання та відповідними рішеннями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами 1, 5, 11 статті 19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.

У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.

Рішення Регулятора про застосування санкцій за порушення ліцензійних умов, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг може бути прийнято протягом 30 днів з дня виявлення порушення Регулятором.

За правилами частин 1, 2, 3, 4 статті 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" суб`єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені законами України "Про природні монополії", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про ринок електричної енергії", "Про ринок природного газу", "Про трубопровідний транспорт", "Про теплопостачання", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та іншими законами, що регулюють відносини у відповідних сферах.

За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.

За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до посадових осіб суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати адміністративні стягнення.

У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор у 30-денний строк з дня складення акта перевірки розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.

Регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України "Про ринок електричної енергії", "Про природні монополії", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про ринок природного газу", "Про теплопостачання".

Частиною 5 статті 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" передбачено, що суб`єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов`язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

За заявою суб`єкта господарювання, на якого накладено штраф, Регулятор своїм рішенням має право відстрочити або розстрочити сплату накладеного ним штрафу.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора.

Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до Державного бюджету України.

Протягом п`яти робочих днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати Регулятору документи, що підтверджують сплату штрафу.

У разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

Частиною 3 статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що у разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії до відповідних учасників ринку можуть застосовуватися санкції у виді: 1) попередження про необхідність усунення порушень; 2) штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.

Відповідно до пункту 4 частини 4, частин 8, 9 статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" Регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на учасників ринку (крім споживачів) у таких розмірах: від 5 тисяч до 100 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню: б) за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню; в) за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Рішення про застосування санкцій Регулятором та штрафних санкцій центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, може бути оскаржено в судовому порядку.

Суми штрафів, у разі їх несплати, стягуються у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною постановою накладено штраф на AT «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» у розмірі 1700000 за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії.

Оскільки спірна постанова не має сили виконавчого документа, а примусове виконання рішень комісії можливе лише за рішенням суду за зверненням НКРЕКП з відповідним позовом, тому позивач не позбавлений права відмовитись від добровільного виконання спірної постанови, якою вирішено накласти на нього штраф за порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії, якщо між сторонами існує спір, або звернутися до відповідача із заявою про відстрочення або розстрочення сплати накладеного на нього штрафу.

Така правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі №826/16911/18, від 12.12.2019 року у справі №640/19895/18, від 14.05.2020 року у справі №640/20626/18, від 29.01.2021 року у справі №520/10318/19.

Судом на стадії підготовчого провадження очевидних ознак протиправності спірних пунктів постанови не встановлено. Фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.

Сам по собі факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку. Крім того, безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29.01.2020 року у справі №280/4367/19, від 03.03.2020 року у справі №540/2183/19, від 28.08.2020 року у справі №620/2206/20, від 16.12.2020 року у справі №640/6840/20, у яких здійснювалась перевірка правильності застосування судами норм процесуального права при вирішення питання стосовно забезпечення позову за заявою позивача шляхом зупинення дії постанови НКРЕКП.

Суд вважає, що забезпечення позову у спосіб, обраний позивачем, призведе до фактичного вирішення (задоволення) позовних вимог на період дії ухвали про забезпечення позову, що суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову.

З цих підстав суд прийшов до висновку, що у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 150-154, 248, 256, 294 КАС України, суд -

ухвалив:

у задоволенні заяви Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго`про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, через Львівський окружний адміністративний суд, у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Грень Н.М.