Рішення № 95909239, 30.03.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 р. Справа № 120/561/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини 3008 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

25.01.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини 3008, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення повного розрахунку при звільненні в частині невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно, передбачене ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

- зобов`язати відповідача здійснити виплату позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, передбачене ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до довідки № 144 від 04.12.2020 про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що наказом командира військової частини 3008 від 03.12.2020 № 52 о/с позивача звільнено з військової служби у запас, а наказом від 04.12.2020 № 274 (по стройовій частині) знято з усіх видів забезпечення з 04.12.2020.

Позивач зазначає, що під час проходження військової служби відповідач не забезпечив його обмундируванням та іншими речами відповідно до ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а тому повинен був здійснити виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового майна під час звільнення. Однак відповідач такої виплати не здійснив.

23.12.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати інформацію про розмір нарахованої та виплаченої йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Листом від 06.01.2021 за № 50/08/33-30 відповідач повідомив позивача, що на цей час у військової частини відсутні бюджетні призначення на закупівлю речового майна. Крім того, відповідач надав довідку про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення повного розрахунку при звільненні, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Ухвалою суду від 29.01.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

12.02.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить позовні вимоги про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду, а в іншій частині позовних вимог – відмовити. Так, відповідач зазначає, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду з цим позовом, оскільки довідку від 04.12.2020 № 144 позивач отримав під час звільнення з військової служби 04.12.2020.

Крім того, відповідач зауважує, що станом на день звільнення позивача з військової служби у військової частини були відсутні належні бюджетні призначення на закупівлю речового майна, оскільки відповідач не має власних коштів на виплати компенсації за неотримане речове майно. Натомість позивач мав право отримати речове майно в натуральному вигляді під час проходження військової служби, але таким своїм правом не скористався.

На думку відповідача, військова частина 3008 вжила всіх заходів щодо організації дотримання права позивача на отримання належних предметів форменого обмундирування чи отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.

Також відповідач зазначає, що після надходження коштів позивачу буде виплачена грошова компенсація за неотримане речове майно, однак відповідно до іншої довідки, а саме довідки від 19.03.2020 № 36.

22.02.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує доводи відповідача, наведені у відзиві, та просить суд задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позові. Крім того, позивач зауважує, що відсутність на рахунках військової частини коштів для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно не може бути підставою для відмови у здійсненні таких виплат.

Інших заяв по суті від сторін не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, – через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Водночас частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд зазначає таке.

Щодо доводів відповідача в частині пропуску позивачем строку звернення до суду цим позовом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Предмет позову у цій справі стосується визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення повного розрахунку при звільненні позивача з військової служби в частині виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, передбачене ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та, як наслідок, зобов`язання відповідача здійснити виплату позивачу такої грошової компенсації вартості.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба – діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Отже, ця справа пов`язана із звільненням особи з публічної служби і у справах цієї категорії для звернення до суду законом встановлено місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як видно з матеріалів справи, позовна заява здана позивачем на пошту 21.01.2021, а надійшла до суду 25.01.2021 (вх. № 3864/21).

Отже, за правилами обчислення процесуальних строків днем звернення позивача до суду вважається саме 21.01.2021.

Водночас в цілях обчислення строку звернення до суду з даним позовом визначальним є встановлення тієї обставини, коли саме позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав та інтересів у зв`язку з невиплатою йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно під час військової служби.

На переконання суду, перебіг місячного строку звернення до суду в даному випадку необхідно обчислювати з дня отримання позивачем відповіді на звернення від 23.12.2020 до відповідача про надання інформації про розмір нарахованої та виплаченої позивачу грошової компенсації вартості неотриманого речового майна.

При цьому судом встановлено, що довідку військової частини 3008 за № 144 від 04.12.2020 про розмір вказаної грошової компенсації позивач фактично отримав 06.01.2021 разом з відповіддію відповідача на вищезазначене звернення від 06.01.2021 № 50/08/33-30.

Натомість відповідач будь-яких доказів на спростування цієї обставини суду не надав, хоча є суб`єктом владних повноважень та в силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України першочергово несе обов`язок доказування під час розгляду адміністративної справи.

Крім того, у відзиві на позов відповідач посилається на те, що позивач отримав вказану довідку датою її видачі, тобто 04.12.2020, але жодних належних та допустимих доказів, які б могли це підтвердити, суду не надав.

Таким чином, за відсутності інших даних, суд вважає доведеним той факт, що довідку № 144 від 04.12.2020 позивач отримав саме 06.01.2021 разом з відповіддю військової частини 3008 від 06.01.2021 № 50/08/33-30. Водночас зміст такої відповіді давав позивачу підстави вважати, що відповідач порушує його законні права та інтереси у зв`язку з невиплатою грошової компенсації вартості неотриманого речового майна.

З огляду на викладене та враховуючи положення ст. 122 КАС України, суд доходить висновку, що місячний строк звернення позивача до суду з цим позовом слід обчислювати з 06.01.2021.

Згідно з ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки – це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день.

Отже, якщо законом встановлено певний строк для вчинення конкретної процесуальної дії, то особа може вчинити таку дію в будь-який день протягом цього строку.

У даному випадку, останнім днем звернення позивача до суду з цим позовом вважається 05.02.2021.

За наведених обставин суд доходить висновку, що позивач ОСОБА_1 не пропустив строку звернення до адміністративного суду, подавши позовну заяву 21.01.2021. Відповідно, немає підстав для вирішення питання про залишення позову без розгляду.

Вирішуючи спір між сторонами по суті, суд керується такими мотивами.

Наказом командира військової частини 3008 від 03.12.2020 № 52 о/с позивача звільнено з військової служби у запас, а наказом від 04.12.2020 № 274 (по стройовій частині) знято з усіх видів забезпечення з 04.12.2020.

Неотримавши грошової компенсації вартості неотриманого речового майна під час звільнення, 23.12.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати інформацію про розмір нарахованої та виплаченої йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Листом від 06.01.2021 за № 50/08/33-30 відповідач повідомив позивача, що на цей час у військової частини відсутні бюджетні призначення на закупівлю речового майна. Водночас після надходження до військової частини коштів на такі потреби, позивачу буде здійснена виплата належних йому сум в повному обсязі.

Оскільки позивач не отримав спірної грошової компенсації за неотримане речове право та з метою дотримання строку звернення до суду, позивач за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з цим поовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 24 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України: визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей; встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту; гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі – є Закон України від 20 .12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон № 2011-ХІІ), відповідно до ст. 1 якого, соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч. 1 ст. 9-1 Закон № 2011-ХІІ, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, головою Служби зовнішньої розвідки України, головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі – військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі – грошова компенсація), визначається Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі – Порядок № 178).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі – військова частина), а командирам (начальникам) військової частини – наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (п. 4 Порядку № 178 ).

За приписами пункту 5 Порядку № 178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з п. 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 № 475, військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до затвердженого Порядку №178.

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 (далі – Інструкція № 232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що військовослужбовці, які звільнилися в запас, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна у разі звільнення з військової служби, загибелі (смерті) військовослужбовця. Така компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації та виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Судом встановлено, що відповідно до довідки № 144 від 04.12.2020, виданої військовою частиною 3008, вартість речового майна, що належить до видачі позивачу становить 6688,17 грн.

Проте на момент виключення позивача зі списків особового складу, ввідповідач не здійснив виплату позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно у зазначеній сумі.

Отже, станом на момент виключення зі списків особового складу за відповідачем обліковувалася заборгованість перед позивачем в сумі 6688,17 грн, яку відповідач до цього часу не виплатив (відповідних доказів суду не надано).

Наведене підтверджується і приписами абзацами 1 та 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі – Положення № 1153) (дія якого відповідно до пункту 3 поширюється також на військовослужбовців Національної гвардії України), згідно з якими після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення, військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби, у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Як видно з відзиву на позовну заяву, відповідач не заперечує права позивача на отримання спірної грошової компенсації за неотримане речове забезпечення та не оспорює розміру такої виплати.

Разом з тим, необхідність відмови у задоволенні вимог позивача відповідач пояснює відсутністю у військової частини 3008 коштів для проведення повного розрахунку з позивачем.

Оцінюючи наведені доводи, суд насамперед зауважує, що відповідач не надав суду жодних доказів, якими б підтверджувалась відсутність у нього необхідних коштів як на дату виключення позивача зі списків особового складу, так і на час розгляду судом цієї справи. Також не надано суду доказів на підтвердження факту звернення відповідача до відповідних уповноважених суб`єктів для виділення бюджетних коштів з метою виплати позивачу спірної компенсації в повному обсязі.

Крім того, суд наголошує, що відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для невиплати особі гарантованих виплат.

У Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 зазначено, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, а частиною другою статті 6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005, заява №3134/00), "Ромашов проти України" (рішення від 27.07.2004, заява №67534/01), "Шевченко проти України" (рішення від 04.04.2006, заява №32478/02) вказав на те, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Враховуючи викладене та беручи до уваги дотримання позивачем усіх умов для виплати спірної грошової компенсації, суд доходить висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно, а отже, позивач має право на отримання такої грошової компенсації вартості в розмірі 6688,17 грн відповідно до довідки військової частини 3008 за № 144 від 04.12.2020.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а у відповідності до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши доводи сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї позиції, суд визнає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане під час військової служби речове право. Відтак позов належить задовольнити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 122, 123, 139, 241, 245, 246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 3008 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні з військової служби грошової компенсації за неотримане речове майно у відповідності до ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Зобов`язати військову частину 3008 Національної гвардії України здійснити виплату ОСОБА_1 грошової компенсації вартості неотриманого під час військової служби речового майна в розмірі 6688,17 грн (шість тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень 17 копійок) відповідно до довідки військової частини 3008 Національної гвардії України № 144 від 04.12.2020 про вартість речового майна, що належить до видачі солдату ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: військова частина 3008 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 08803572, місцезнаходження: вул. Некрасова, 72, м. Вінниця, 21001).

Судове рішення складено 30.03.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович