Ухвала суду № 95909201, 26.03.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

26 березня 2021 р. Справа № 120/7892/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернувся її представник до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява обгрунтована тим, що 15 квітня 2015 року позивачка виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю. Саме з 15 квітня 2015 року їй припинено виплату пенсії. Дізнавшись про те, що їй протиправно припинено виплату пенсії, ОСОБА_1 через свого представника у 2019 році звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом щодо визнання протиправним та скасування рішення Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про відмову у поновленні виплати пенсії, визнання протиправною бездіяльності щодо непоновлення виплату пенсії та зобов`язання поновити виплату пенсії з 15 квітня 2015 року.

Проте, судом першої інстанції позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо зобов`язання провести поновлення та виплату пенсії за віком з 15 квітня 2015 року по 29 листопада 2018 року шляхом поновлення її виплати відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

При цьому, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі №120/1300/19-а, окрім іншого, задоволено вимогу ОСОБА_1 щодо зобов`язання Гайсинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області поновити їй виплату раніше призначеної пенсії та виплатити її з 30 листопада 2018 року з проведенням компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Водночас, представник позивача у позовній заяві посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18, у якій суд касаційної інстанції дійшов висновку, що статті 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку з поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами.

Саме тому представник позивачки й звернувся до суду з позовом, аби відновити порушені права ОСОБА_1 на поновлення виплати пенсії з 15 квітня 2015 року.

Ухвалою від 21 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Водночас, разом із позовною заявою представником позивача подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Клопотання обґрунтоване тим, що непроведення виплати пенсії позивачці відбувається з вини держави в особі її компетентних органів. При цьому, виплата недоотриманої пенсії має проводитися без обмеження будь- яким строком. Окрім того, у клопотанні йдеться про те, що у постанові від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що статті 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку з поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами. Відтак, на думку заявника, у разі пропуску позивачкою строку звернення до суду такий слід поновити.

Розглянувши клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд зважає на таке.

Особливості строку звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якою передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина 1 статті 121 КАС України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

При цьому, стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV передбачає застосування національними судами Конвенції та практики Європейського суду з прав людини як джерела права.

Відтак, право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.

Юридична природа соціальних виплат, в тому числі пенсій, розглядається Європейським судом з прав людини не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту "законних очікувань" та принцип правової визначеності, що є невід`ємними елементами принципу верховенства права.

Так, у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заява №68385/10 та №71378/10) Європейський суд з прав людини зазначає, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Відтак, у особи при призначенні пенсії наявні "законні сподівання", оскільки пенсійні виплати підпадають під дію статті 1 Першого протоколу при умові наявного "чіткого і недвозначного" закону, який гарантує право на отримання пенсії у визначеному розмірі та у встановлені строки.

При цьому, слід врахувати, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Водночас, у постанові від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо строку звернення до адміністративного суду не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами.

Отже, право на пенсію гарантується державою, є довічним та не може бути обмеженим неправомірними діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Відтак, за наведених обставин, в задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду слід відмовити, оскільки строк звернення до суду у цій категорії спорів не застосовується.

Керуючись статтями 122, 248 КАС України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович