Рішення № 95908505, 23.03.2021, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2655/19

23 березня 2021 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Левчук В.В.

секретар судового засідання Зберун К.Ф.

за участю:

позивача – не з`явився

представника позивача – не з`явився

відповідача – не з`явився

представника позивача – не з`явився

представника третьої особи – не з`явився

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні Костопільського районного суду Рівненської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №564/2655/19 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей Костопільської районної державної адміністрації (м.Костопіль Рівненської області, вул.Незалежності 7) про відібрання дитини від батька без позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над малолітньою дитиною та стягнення аліментів

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей Костопільської районної державної адміністрації про відібрання дитини від батька без позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над малолітньою дитиною та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог, вказує на те, що 09 листопада 1996 року між ОСОБА_2 та дочкою позивача ОСОБА_3 (прізвище після укладення шлюбу ОСОБА_4 ) було зареєстровано шлюб, в якому у них народились діти: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла і батько малолітньої ОСОБА_6 самоусунувся від спілкування з дитиною, від її виховання, піклування про неї та утримання. У зв`язку з цим малолітня ОСОБА_6 виявила бажання проживати з дідом та бабою: ОСОБА_1 та ОСОБА_8 у м.Костопіль, а батько ОСОБА_2 поїхав до Іспанії і зовсім не цікавиться життям дитини, не спілкується з нею, незважаючи, що може це робити хоча б по мобільному телефону. Весь час, як малолітня ОСОБА_6 проживає з позивачем та його дружиною, то лише вони піклуються про неї, забезпечують усім, створили для неї усі необхідні умови для гармонійного проживання. Разом з тим у позивача виникають проблеми із влаштуванням дитини у до школи, здійснення профілактичного огляду лікарями, оформлення допомоги по втраті годувальника та вирішення інших життєво важливих питань пов`язаних з її проживанням та навчанням в Україні, оскільки до цього часу малолітня проживала з батьками у Іспанії, де і навчалась, а дід з бабою хоча і близькі родичі, але не можуть представляти інтереси внучки у повній мірі, оскільки є батько, як законний представник, але який самоусунувся від своїх батьківських обов`язків. У зв`язку з цим, наказом Служби у справах дітей Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області від 21.08.2019 №59 малолітню ОСОБА_6 влаштовано на тимчасове проживання у сім`ю громадянина ОСОБА_1 , діда по лінії матері дитини для прийняття рішення щодо влаштування дитини у сімейні форми виховання, або повернення у біологічну сім`ю. Просить відібрати у ОСОБА_2 малолітню ОСОБА_6 без позбавлення батьківських прав, встановити опіку над ОСОБА_6 та призначити опікуном ОСОБА_1 , стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 та утримання малолітньої ОСОБА_6 у розмірі 3000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позову, подав письмове вступне слово, у якому зазначив, що він разом з дружино та дітьми проживали в Іспанії у м.Пуебла де ла Кальсада (провінція Бадахос), де також народилась їх дочка ОСОБА_9 . Після того, як його дружина захворіла, то лише він працював і забезпечував сім`ю та лікування дружини, на що також було оформлено кредит, який він виплачує на даний час. Також він отримував страхові виплати на лікування. Оскільки дружині був потрібен постійний догляд, то він був змушений покинути роботу і не заперечує, що батьки дружини також приїжджали доглядати її. Незважаючи на всі зусилля по лікуванню дружина померла, а батьки дружини почали безпідставно звинувачувати його в присутності дітей у смерті їх дочки та вирішили забрати дітей до України. Вказує, що допомагав перевозити речі дітей. На даний час між ним та батьками його померлої дружини і його старшим сином склались неприязні стосунки. Крім того, на даний час його старший син та батьки дружини налаштовують його дочку проти нього, розповідають, що він винен у смерті її матері. Вказує, що на новорічні та різдвяні свята надсилав своїй дочці багато подарунків, але йому не відомо, чи дочці повідомили, що подарунки від тата. Також вказує, що постійно сумує за дочкою, хоче її бачити, готовий приїхати жити в Україну, аби бути поруч з дочкою, хоче піклуватись про неї, виховувати, але таких можливостей позбавляють його батьки дружини, які негативно налаштовують дочку проти нього. Просить не відбирати дочку.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та пояснив, що відповідач не цікавиться дитиною взагалі, не дзвонить їй, лише інколи пише у Вайбер, за весь період, що дитина проживає в Україні надіслав лише 300 Євро. Також пояснив, що мав складнощі із влаштуванням дитини до школи в Україні, оскільки потрібна була згода рідного батька на оформлення і підписання відповідних документів, що вони втратили через бездіяльність відповідача можливість оформити дитині пенсію по втраті годувальника, але ніколи не налаштовували дитину проти батька. Просив позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача, адвокат Михайлов В.О., в судовому засіданні проти позову заперечив та зазначив, що позивач разом із дружиною чинять відповідачу перешкоди у спілкуванні з дочкою, що блокують його номер телефону у малолітньої ОСОБА_9 , що відповідач звертався до Служби у справах дітей з цього приводу. Також пояснив, що позивач разом із своєю дружиною налаштували сина позивача проти батька і на даний час налаштовують дочку проти нього. На даний час відповідач проживає в Іспанії, з 13.01.2020 працевлаштувався там, намагається тримати зв`язок з дочкою. Вважає, що відсутні підстави для відібрання дочки від відповідача. Просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей Костопільської районної державної адміністрації подала до суду лист, у якому просить проводити розгляд справи без участі представника служби у справах дітей.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_5 показав, що відповідач відмовився лікувати та доглядати матір, що лікуванням займались дід з бабою, що коли він із сестрою їхали в Україну, то відповідач сам поїхав автомобілем і не запропонував їм допомогу у перевезенні речей і він разом із сестрою змушені були їхати автобусом з усіма речами. Також показав, що відповідач ні разу не поцікавився дочкою з часу її проживання в Україні, не надав відповідних документів щоб її можливо було влаштувати в Україні у навчальний заклад, оформити соціальні виплати по втраті годувальника, що дитиною повністю опікуються дід з бабою та він.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_8 показала, що вона разом з чоловіком чотири місяці в Іспанії опікувались хворою дочкою, а відповідач взагалі не брав у тому участі. Після смерті дочки вони забрали внучку до себе, де вона на даний час і проживає. Відповідач забрав усі оригінали документів на дитину і не приїжджав в Україну, документів не надавав, що перешкоджало їм влаштувати малолітню ОСОБА_9 на навчання. На даний час дитина навчається, відвідує гуртки і їй тут краще, бо про неї піклуються. Відповідач кілька місяців надсилав кошти – біля 64 Євро на місяць, хоча на дитину вони з чоловіком витрачають значно більше та забезпечують її усім необхіднім. Утримувати дитину допомагає дядько і брат. Один раз відповідач приїжджав і заходив до дитини в школу, але малолітня ОСОБА_9 не захотіла вийти до нього. Показала, що відповідач не цікавиться дитиною, не вітає її зі святами, а лише інколи пише у Вайбер. Також показала, що не перешкоджали відповідачу спілкуватись з дитиною.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що як фахівець соціальної служби проводила психодіагностику малолітньої ОСОБА_9 у зв`язку із втратою матері, що психоемоційний стан дитини був складний, з татом дитина спілкувалась лише в телефонному режимі. На даний час стан дитини покращився.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_11 показав, що є хресним батьком малолітньої ОСОБА_12 , що відповідач, коли приїжджав, то не приходив до дитини, що зі слів самої ОСОБА_9 батько спілкується з нею лише по телефону. Також показав, що бере участь у вихованні дитини, завжди беруть її із собою, щоб дитина була в колективі, між людьми, в соціумі, що допомагає їй усім. Показав, що дитина не бажає вітати батька і що йому відомо, що через поведінку відповідача дід з бабою не змогли оформити дитині пенсію по втраті годувальника.

Заслухана в судовому засіданні малолітня ОСОБА_6 пояснила, що їй краще жити з дідом та бабою, оскільки вони піклуються про неї, забезпечують її усім необхідним, а батько не цікавиться нею не приїжджає до неї.

В судове засідання 23.03.2021 учасники справи не з`явились.

Представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити.

Представником відповідач подано до суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, показання свідків, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши дитину, встановив наступне.

ОСОБА_2 та ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі з 09 листопада 1996 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 виданим Костопільським райвідділом реєстрації актів громадянського стану, актовий запис №207.

ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 у провінції Бадахос, Іспанія, батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , що підтверджується дослівним свідоцтвом №0961683/07 від 05.01.2010, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Монхіто.

У 2018-2019 роках малолітня ОСОБА_6 була зареєстрована як учениця 3-го класу Коледжу Пресвятої Діви Марії в м.Пуебла де ла Кальсада (провінція Бадахос), що підтверджується листом вказаного коледжу.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_2 виданим 25.04.2019 відділом реєстрації актів цивільного стану м.Бадахос, Іспанія.

Судом встановлено, що на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 малолітня ОСОБА_6 разом із відповідачем та її повнолітнім братом проживали та були зареєстровані у м.Пуебла де ла Кальсада (провінція Бадахос) Іспанія, що шо підтверджується колективною довідкою про реєстрацію місця проживання, виданою 26.10.2018 міською радою на підставі муніципального реєстру мешканців.

Після смерті матері малолітня ОСОБА_6 переїхала проживати до діда з бабою по лінії матері в м.Костопіль Рівненської області, де проживає по АДРЕСА_1 разом із дідом ОСОБА_1 та бабою ОСОБА_8 , що підтверджується довідкою Комунального підприємства «Костопільське будинкоуправління» №1733 від 25.05.2019.

При цьому, з показань свідка ОСОБА_5 встановлено, що відповідач на момент виїзду малолітньої ОСОБА_6 також їхав в Україну власним автомобілем, але не взяв їх із собою і він разом ОСОБА_6 їхали з усіма речами автобусом.

Більше того, по приїзду в Україну відповідач не забрав малолітню ОСОБА_6 до себе, а за якийсь час виїхав назад до Іспанії, де проживає на даний час, не залишивши жодного документу на дитину та не надавши довіреності чи будь-якого іншого документу позивачу та його дружині з метою влаштування малолітньої ОСОБА_6 на навчання в Україні, на її лікування, розуміючи, що дід з бабою хоча і є близькими родичами, проте не мають прав вчиняти без згоди законного представника дитини – ОСОБА_2 , як батька дитини, будь-яких дій щодо представництва інтересів дитини.

Судом також встановлено, що після виїзду до Іспанії відповідач жодного разу не поцікавився життям своєї малолітньої дочки ОСОБА_6 , не бере участі в її вихованні, не надав згоди на влаштування дитини на навчання та оформлення усіх необхідних документів для лікування дитини в Україні у разі потреби, не цікавиться її розвитком, навчанням.

Судом також встановлено, що вихованням, утриманням та забезпеченням усіх потреб малолітньої ОСОБА_6 займається позивач з дружиною, незважаючи на те, що офіційно не являються її законними чи повноважними представниками, оскільки дитина має батька.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_2 лише двічі переказував кошти на утримання дочки, а саме 28.09.2019 здійснив переказ 200 Євро ОСОБА_1 та 26.10.2019 здійснив аналогічний переказ за аналогічним призначенням на суму 100 Євро, що підтверджується витягами з квитанції розрахунково-обігової операції системи переказів Western Union № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 .

Будь-яких інших доказів участі ОСОБА_2 в утриманні дочки стороною відповідача не надано і судом не здобуто.

Більше того, розуміючи, що малолітня дочка втратила матір через що зазнала психологічної травми, відповідач, як батько, практично не спілкується з дитиною, позбавляючи тим самим дитину відчуття сімейного тепла, затишку, батьківської любові, піклування і турботи.

При цьому судом встановлено, що спілкування відповідача з дочкою обмежується лише повідомленнями останнього дочці у Вайбер перед судовими засіданнями.

Також зі складеного 18.02.2020 психологом ОСОБА_10 протоколу психологічного дослідження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , вбачається, що дитина зазнала психологічну травму після втрати мами та отримує психологічний тиск зі сторони тата. Родина зі сторони мами сприяє у покращенні психологічного здоров`я дитини, піклуються про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створили належні умови для розвитку її природних здібностей.

Крім того, за час проживання малолітньої ОСОБА_6 з в сім`ї позивача, відповідач кілька разів приїжджав в Україну, але жодного разу не приходив до дитини і лише один раз прийшов до навчального закладу, де вона навчається, але дочка не забажала виходити до нього.

При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача та його представника щодо вчинення ОСОБА_2 позивачем та його дружиною перешкод у спілкуванні з дочкою, оскільки відповідачем на їх підтвердження не надано жодних належних та допустимих доказів.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.1-4 ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про освіту», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Батьки мають рівні права та обов`язки щодо освіти і розвитку дитини.

Відповідно до ч.3 вказаної статті Закону, батьки здобувачів освіти зобов`язані, зокрема: сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання; поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу; дбати про фізичне і психічне здоров`я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства.

Відповідно до ч.1 ст.170 Сімейного кодексу України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Відтак, відповідно до ч.1 ст.170, п.2-5 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

При цьому суд враховує, що 11 грудня 2019 року Костопільська районна державна адміністрація за №4013/01-31/19 надала висновок органу опіки та піклування про доцільність відібрання малолітньої від батька без позбавлення його батьківських прав згідно якого вважає за доцільне відібрати малолітню ОСОБА_6 від батька ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав.

Враховуючи викладене, суд дійшов переконливого висновку, що відповідач ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти, оскільки з після смерті матері дитини залишив її проживати разом із дідом та бабою по лінії матері та фактично не цікавиться її життям, а відтак позовна вимога про відібрання малолітньої ОСОБА_6 від її батька ОСОБА_2 без позбавлення його батьківських прав підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про встановлення опіки та призначення опікуна, то суд враховує наступне.

Відповідно до ч.3 ст.60 Цивільного кодексу України, суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Так зі змісту наказу Служби у справах дітей Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області від 21.08.2019 №59 вбачається, що малолітню ОСОБА_6 влаштовано на тимчасове проживання у сім`ю громадянина ОСОБА_1 , дідуся по лінії матері, як дитину позбавлену батьківського піклування.

При цьому судом також встановлено, що малолітня ОСОБА_6 фактично залишилась без батьківського піклування внаслідок ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини та забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти і орган опіки та піклування листом від 12.12.2019 №4035/01-31/19 погодив призначення опікуном малолітньої ОСОБА_6 громадянина ОСОБА_1 .

Судом також встановлено, що померла ОСОБА_7 являлась дочкою ОСОБА_1 і останній є дідом малолітньої ОСОБА_6 , являється пенсіонером, отримує пенсію, а також працює сторожем та отримує заробітну плату, одружений, проживає разом з дружиною у квартирі, яка належить їм на праві власності і немає жодних протипоказань щодо призначення його опікуном.

Вказані обставини підтверджуються, зокрема: свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , виданим Костопільським районним відділом РАГС Рівненської області, актовий запис про шлюб №14; свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , виданим 24.06.1977 Костопільським районним відділом РАГС Рівненської області, актовий запис про народження №254; свідоцтвом про право власності на житло від 21.08.1993, виданим Костопільською міською радою; довідкою про доходи, виданою Костопільським відділом обслуговування громадян (сервісним центром) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області №734 від 09.08.2019 (пенсія за період лютий-липень 2019 становить 11376,75 грн.); довідкою про доходи, виданою Костопільським багатогалузевим житлово-комунальним підприємством від 08.08.2019 №13 (за період лютий-липень 2019 нараховано заробітну плату у розмірі 23470,87 грн.); довідками поліклінічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Костопільська центральна районна лікарня» Костопільської районної ради №21, 22, 27, 28 від 08.08.2019 та довідкою МВС України серії ААА №072447 наданої ОСОБА_1 для встановлення опіки (піклування).

Відтак, суд дійшов переконливого висновку, що позовна вимога про встановлення опіки над малолітньою ОСОБА_6 та призначення її опікуном ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення аліментів, то суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст.170 Сімейного кодексу України, при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Статтею 180 Сімейного кодексу України, кореспондується обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно приписів ч.ч.1, 2 ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму на дитину віком від 6 до 18 років з 01.01.2020 становить 2395 гривень.

Суд враховує, що відповідач з 13.01.2020 офіційно працевлаштований механіком у ТОВ «Абрахам Варгас Наварро» в Іспанії, що підтверджується листом вказаного товариства від 02.03.2020, має дохід, а відтак має змогу сплачувати аліменти на утримання дочки.

Визначаючи розмір аліментів, виходячи з принципу справедливості і розумності та з урахуванням потреб дитини, суд дійшов висновку, що розмір аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн. щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, є обґрунтованим.

При цьому суд враховує, що малолітня ОСОБА_6 залишилась без матері, а відтак відсутня можливість розділити обов`язок по утриманню дитини між обома батьками і за таких умов, та з урахуванням становища дитини, враховуючи втрату дитиною через поведінку відповідача можливості оформити пенсію по втраті годувальника, суд вважає за можливе стягувати з відповідача аліменти на її утримання у визначеному судом розмірі, який з є цілком обґрунтованим та справедливим, а тому позовна вимога про стягнення аліментів підлягає до задоволення.

Позивач звернувся до суду з позовом 07.10.2019 року, а тому, за правилами ст.191 Сімейного кодексу України, саме з цього часу необхідно стягувати аліменти і до досягнення дитиною повноліття.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення у повному обсязі.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що згідно приписів ч.3 ст.170 Сімейного кодексу України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів.

Згідно приписів пп.1, 2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до суду фізичною особою позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.176 Цивільного процесуального кодексу України, у позовах про стягнення аліментів ціна позову визначається сукупністю всіх виплат, але не більше як за шість місяців.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік», з 01.01.2019 прожитковий мінімум на одну працездатну особу становив 1921 грн.

Враховуючи, що позивачем заявлено три позовні вимоги, одна з яких є майновою і дві немайнові та враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, суд дійшов висновку, що з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2305,20 грн., тобто по 768,40 грн. за кожну з позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 141, 211, 258, 259, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей Костопільської районної державної адміністрації (м.Костопіль Рівненської області, вул.Незалежності 7) про відібрання дитини від батька без позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над малолітньою дитиною та стягнення аліментів – задоволити.

Відібрати малолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від її батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , без позбавлення його батьківських прав, та передати дитину дідові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Встановити опіку над малолітньою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначити опікуном малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Стягувати із ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3000,00 /три тисячі/ гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 07.10.2019 та до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині відібрання дитини та стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) в дохід держави 2305,20 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня проголошення.

Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення – 31.03.2021.

СуддяВ. В. Левчук