Рішення № 95905821, 22.03.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2021м. ДніпроСправа № 904/6571/20

за позовом Фізичної особи-підприємця Денисенка Андрія Володимировича, м. Дніпро

до Державного підприємства "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України", сел-ще Дослідне, Дніпропетровська область

про стягнення боргу в розмірі 1 061 941 грн

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Сергієнко М.О.

Представники:

від позивача: Савченко О.А., ордер ДП № 2240/026 від 03.12.2020, адвокат;

від відповідача: Биструшкіна А.Р., ордер 2001/010 від 06.01.2021, адвокат.

ПРОЦЕДУРА

Фізична особа-підприємець Денисенко Андрій Володимирович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства “Дослідне господарство “Дніпро” Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України про стягнення суми боргу в розмірі 1 061 941 грн.

Ухвалою суду від 09.12.2020 прийнято справу № 904/6571/20 до провадження. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 11.01.2021.

Засобами поштового зв`язку 30.12.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

30.12.2020 від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

11.01.2021 через канцелярію суду від Державного підприємства "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" надійшла зустрічна позовна заява.

11.01.2021 в судовому засіданні було оголошено перерву до 19.01.2021.

Ухвалою від 16.01.2021 повернено зустрічну позовну заяву і додані до неї документи Державного підприємства “Дослідне господарство “Дніпро” Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України, в зв`язку пропуском встановленого процесуального строку.

19.01.2021 позивачем було подано заперечення на відзив та заперечення про клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 19.01.2021 в задоволенні клопотання Державного підприємства “Дослідне господарство “Дніпро” Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України про витребування доказів (вх. № 62441/20 від 30.12.2020) відмовлено.

В судовому засіданні 19.01.2021 оголошено перерву до 09.02.2021.

09.02.2021 від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області в справі № 904/305/21.

Ухвалою суду від 09.02.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 904/6571/20 на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 23.02.2021.

17.02.2021 через канцелярію суду від позивача надійшли заперечення на заяву про зупинення провадження. Позивач вважає заяву необґрунтованою, а докази, що наявні в справі № 904/6571/20 дозволяють суду встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду в справі, без зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 23.02.2021, з виходом до нарадчої кімнати, судом було відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 23.02.2021 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 22.03.2021.

У судовому засіданні 22.03.2021 представник позивача підтримав вимоги, а представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

В судовому засіданні 22.03.2021 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати наданих послуг протягом квітня - червня 2019 за договором про надання послуг з внесення засобів захисту рослин № 94 від 09.04.2019.

Позивач ґрунтує свої вимоги на статтях 193 Господарського кодексу України та 901, 526, 530 Цивільного кодексу України.

Позиція відповідача

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві на позовну заяву зазначив, що передбачені договором послуги позивачем фактично не надавалися, наявність даного спору зумовлена змовою позивача та попереднього директора підприємства – Хорішка С.А., якого звільнено.

Також відповідач зазначив, що умовами підписаної сторонами заявки 1 до договору № 94 від 09.04.3019 не було ідентифіковано місце проведення робіт (номер поля по внутрішньогосподарській номенклатурі), не конкретизовано узгоджені терміни внесення ЗЗР, найменування культур та найменування ЗЗР, які підлягають внесенню, що унеможливлювало надання послуг за відповідною заявкою.

Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив

Позивач зазначив, що в договорі та заявці № 1 сторони погодили місце надання послуг – населений пункт – Опитне, термін проведення обробок (внесення ЗЗР) квітень-жовтень, кількість гектар обробки і вартість обробки за 1 га. Замовник (Відповідач) забезпечив паливом Позивача (Виконавця), за погодженою заздалегідь нормою витрат пального, та водою. Позивач відповідно до умов Договору та заявки забезпечив своєчасне та якісне виконання робіт, і належним чином виконав свої обов`язки, про що свідчать записи в актах здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані відповідачем без заперечень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

09.04.2019 між Державним підприємством “Дослідне господарство “Дніпро” Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (далі - замовник, відповідач) та Суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Денисенком А.В. (далі - позивач, виконавець) було укладено договір про надання послуг по внесенню засобів захисту рослин № 94 (надалі - договір).

Предметом договору є регулювання взаємовідносин сторін при організації внесення засобів захисту рослин замовника самохідним обприскувачем виконавця (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору, виконуючи зобов`язання, прийняті на себе за даним договором, сторони керуються положеннями чинного законодавства.

Згідно з п. 2 договору, виконавець взяв на себе ряд зобов`язань, зокрема, обов`язок приймати до виконання заявки замовника, подані з дотриманням вимог, передбачених цим договором, а в разі неможливості виконання заявок з об`єктивних причин, негайно повідомляти про це представнику замовника (п. 2.1. договору); відповідно до заявки замовника забезпечувати своєчасне та якісне (дотримання регламентів внесення препаратів, оптимальне покриття площі обробки робочим розчином з урахуванням геометрії поля) внесення препаратів замовника (п. 2.2. договору); прийняв на себе відповідальність за збереження наданих для роботи препаратів (п. 2.3. договору).

У свою чергу, замовник взяв на себе зобов`язання надати інформацію, необхідну для розрахунків оптимальних маршрутів руху оприскувача виконавця (п. 3.1. договору); вжити заходів щодо недопущення простою оприскувача виконавця з вини замовника (п. 3.2. договору); забезпечувати належне оформлення дозвільних документів та погоджень у відповідних інстанціях (Районні ЗЗР, СЕС) та іншої документації, необхідної для безперешкодного проведення робіт, обумовлених у заявці (п. 3.3. договору); провести відповідний інструктаж своїм працівникам, задіяним на роботах по внесенню засобів захисту рослин (п. 3.4. договору).

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що загальна вартість робіт за договором становить 1 440 000, 00 грн.

Розмір плати за проведені роботи, включаючи холостий пробіг, перегони між робочими площами, узгоджуються до подачі Заявки на обробку. Узгоджені розміри оплати за виконані роботи фіксуються в заявці замовника, яка є невід`ємною частиною Договору (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.3. договору, розмір плати за надані послуги обчислюється, виходячи з вартості 1-го гектара обробки, з підвозом води і становить 240,00 грн за нормами внесення робочої рідини не більше 200 л. на 1 га.

Замовник забезпечує паливом самохідний оприскувач виконавця, з розрахунку 1 літр бензину А-92 на обробку 1-го гектара площі, або дизельне паливо (ДП) на обробку 1-го гектара площі.

Переїзд між полями здійснюється за рахунок господарства з розрахунку норми витрати палива (бензин марки А-92 або дизельне паливо (ДП)) 35 літрів на 100 кілометрів.

Згідно умов п. 4.4. договору, в редакції додаткової угоди від 12.06.2019 замовник проводить оплату за фактом виконання робіт (наданих послуг), у строк до 31 грудня 2019 року.

Зазначений договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині розрахунків - до повного виконання договірних зобов`язань (п. 8.1. договору).

Позивач стверджує, що на виконання умов договору № 94 від 05.04.2019, в період із квітня по червень 2019 відповідачу були надані послуги по внесенню засобів захисту рослин (далі ЗЗР) на загальну суму 1 688 280 грн.

Відповідач за надані послуги розрахувався частково, сплативши суму в розмірі 626 339 грн, в зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 1 061 941 грн, про стягнення якої позивач звернувся до суду.

На підтвердження викладеної позиції, позивач надав суду копії наступних письмових доказів: заявки № 1 до договору № 94 від 09.04.2019; актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000016/1 від 30.04.2019, № ОУ-0000016/2 від 30.04.2019, № ОУ-0000017/1 від 31.05.2019, № ОУ-0000017/2 від 31.05.2019, № ОУ-0000018/1 від 30.06.2019, № ОУ-0000018/2 від 30.06.2019; двостороннього акта звірки взаєморозрахунків; банківських виписок про здійснення відповідачем платежів.

Відповідач заперечує проти позову, зазначаючи, що відповідно до умов укладеного сторонами договору, передумовою надання послуг було вчинення амовником певних дій, як то передача препаратів (ЗЗР), надання інформації для розрахунку оптимальних маршрутів обробки, забезпечення належного оформлення дозвільних документів та погоджень у відповідних інстанціях для безперешкодного проведення робіт, проведення інструктажу працівників, забезпечення паливом самохідного оприскувача виконавця, надання інших матеріальних умов(ресурсів), необхідних для виконання визначених договором послуг.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання послуг.

Виходячи зі змісту положень ч. 2 ст. 626 ЦК України, укладений сторонами договір надання послуг є двостороннім, за яким правами та обов`язками наділені обидві сторони.

Як зазначено судом вище, оспорюючи даний правочин відповідач зазначає, що відсутній факт вчинення замовником дій, які встановлені договором, та відображені в актах здачі-приймання робіт (надання послуг).

З урахуванням наведених заперечень відповідача, предметом доказування в даній справі, поміж іншим, є доведення обставини існування у виконавця, зокрема, можливості надавати послуги за договором.

Для з`ясування правової природи як господарської операції (виконання спірної послуги), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, слід враховувати, що фактичне здійснення господарської операції, у випадку заперечення однією із сторін факту здійснення такої господарської операції, повинно підтверджуватися іншими непрямими доказами.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, сам лише факт складання та підписання сторонами актів здачі-приймання послуг не є безумовним свідченням надання таких послуг, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих документах. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору не лише первинних документів, а і фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вище встановлено судом, пунктом 1.1. договору сторони передбачили надання послуг по внесенню засобів захисту рослин замовника, самохідним оприскувачем виконавця, тобто, послуги мали надаватися технічним засобом позивача, з використанням препаратів - ЗЗБ відповідача.

В контексті умов укладеного сторонами договору, під обов`язком замовника надати інформацію, необхідну для розрахунку оптимальних маршрутів руху оприскувача, слід розуміти надання інформації відносно конкретного місця проведення робіт із внесення ЗЗР (номери полів, данні щодо їх конфігурації, місця розташування, тощо). Обов`язком забезпечити виконавця належною дозвільною документацією, є оформлення відповідно до вимог чинним законодавством України, зокрема, Закону України «Про захист росли», Закону України «Про пестициди і агрохімікати», Порядку одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов`язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, відповідних Допусків на проведення робіт з пестицидами і агрохімікатами.

Наданими доказами не підтверджується наявність у власності або користуванні позивача самохідного оприскувача для виконання передбачених договором робіт. Не доведено матеріалами справи й факт передачі замовником ЗЗР для їх внесення виконавцем, а також, факт передачі (забезпечення) паливом самохідного оприскувача виконавця (за його наявності). Не підтверджується матеріалами справи факт видачі позивачу або його працівникам (за їх наявності) передбачених законом та договором дозвільних документів для проведення робіт з пестицидами і агрохімікатами (допуски, наряди на виконання роботи, тощо).

Оцінюючи зазначені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджується існування у позивача технічної можливості для надання послуг, передбачених договором, зокрема, не надано доказів наявності у позивача відповідної техніки, забезпечення її паливом, передачі ЗЗР для їх внесення.

Крім того, суд звертає увагу, що Заявкою № 1 до договору, сторонами не було визначено конкретне місце внесення ЗЗР (номери полів по внутрішньогосподарській номенклатурі), терміни їх внесення, найменування культур, площі обробки, найменування ЗЗР та регламенти їх внесення, погодження яких передбачено змістом самої заявки, що у свою чергу свідчить про відсутність у позивача і технологічної можливості для надання послуг за договором.

Отже, суд виходить з презумпції, що будь-які документи (у тому числі договори, акти здачі - приймання робіт (надання послуг) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися належним підтвердженням факту здійснення господарської операції (надання послуг) навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Для підтвердження даних можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням наведеного, подані позивачем докази, зокрема, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), не відповідають такому критерію доказів, як достовірність, адже інші обставини, які не спростовані в установленому прядку, свідчать про невідповідність інформації, зазначеної в цих актах.

Отже, відповідно зазначених правил доказування в господарському процесі, у спірних правовідносинах, у яких відповідач посилався на невчинення позивачем певних дій (ненадання послуг по внесенню ЗЗР), позивач мав довести не лише факт підписання сторонами актів надання послуг, а реальність здійснення відповідної господарської операції, наявність фізичних, технічних та технологічних можливостей для її виконання.

Однак, позивач обмежився наданням доказів, які з урахуванням фактичних обставин справи не можуть бути прийняті судом як достовірні, тобто такі, що створені за відсутністю впливу спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

На підставі викладеного, за не доведенням факту надання позивачем послуг з внесення засобів захисту рослин відповідно до умов договору № 94 від 09.04.2019, вимоги про стягнення заборгованості з оплати відповідних послуг у розмірі 1 061 941 грн, задоволенню не підлягають.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 15929, 12 грн покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Фізичної особи - підприємця Денисенка Андрія Володимировича до Державного підприємства "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" про стягнення суми боргу в розмірі 1 061 941 грн - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 15 929, 12 грн покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 31.03.2021

Суддя В.І. Ярошенко