Рішення № 95904016, 24.03.2021, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

24 березня 2021 рокуСправа № 921/761/20

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Качунь І.Є.

розглянув заяву ТОВ "Компанія Нотапс" №18-1/02 від 18.02.2021 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС"

до відповідача Приватно-орендного підприємства "Дарахівський"

про стягнення 3 254, 92 грн заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової оцінки), 2 796,54 грн пені, 4 654,29 грн - 30% річних та 506,79 грн інфляційних витрат

представники сторін не прибули.

Суть справи:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.02.2021 позов задоволено частково та стягнуто з Приватно-орендного підприємства "Дарахівський" на користь ТОВ "Компанія "НОТАПС" – 3 254 грн 92 коп. заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової оцінки), 2 796 грн 54 коп. пені, 4 647 грн 47 коп. - 30% річних та 506 грн 79 коп. інфляційних витрат, витрат зі сплати судового збору в сумі 2 100 грн 72 коп.

23.02.2021 на адресу суду від ТОВ "Нотапс" поступила заява №18-1/02 від 18.02.2021 про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 545,50 грн.

Судове засідання 03.03.2021, призначене для розгляду заяви позивача, судом відкладено на 24.03.2021 з огляду на відсутність відомостей про отримання Приватним підприємством ухвали суду від 24.02.2021.

У засідання представник Компанії не прибув, проте у заяві №18-1/02 від 18.02.2021 Товариство вказало про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач прибуття повноважного представника у засідання не забезпечив, заперечень по суті поданої заяви суду не надав, хоча про час та місце розгляду заяви був повідомлений завчасно, належним чином.

За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Відтак, остання розглядається судом у засіданні без представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, господарським судом встановлено наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До останніх належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Разом з тим, судом враховано правову позицію, викладену Верховним Судом у додатковій постанові від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, згідно з якою приписи статті 124 ГПК України не передбачають прямим процесуальним наслідком, у випадку неподання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, відмову у задоволенні такої заяви. Застосування відповідних положень ст. 124 ГПК України вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи.

Частиною 8 статті 129 ГПК України вказано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як слідує із матеріалів справи, 30.11.2020 між ТОВ "Компанія НОТАПС" (Замовник) та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3888 від 29.10.2009), був укладений Договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) (далі-Договір), за умовами якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між Замовником та ПОП "Дарахівський" (Боржник), які виникли у зв`язку із несвоєчасним та неналежним виконанням грошового зобов`язання на підставі договору поставки товару №13/19/ТР від 10.04.2019 та Угоди №25-1/11-2020 про заміну кредитора у зобов`язанні від 25.11.2020, надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із Боржника обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 30% річних, інфляційних втрат та штрафу, у зв`язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником перед Замовником зобов`язання, консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарського процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені Замовника до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів Замовника у суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов`язків Виконавця за цим договором.

У розділі 3 укладеного правочину сторони погодили, що вартість виконання передбачених цим договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи Виконавця складає 400 грн. Окремо сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи Виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить:

- ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції - 800 грн;

- судові засідання - 1 200 грн/судове засідання у суді відповідної судової інстанції (в залежності від різного роду умов та чинників);

- побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 400 грн/год.;

- витрати (квитки, добові тощо) - згідно підтверджуючих документів.

Крім цього, у п.3.8. сторони погодили та визначили, що розміром гонорару Виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь Замовника (задоволення повністю та/або частково вимог Замовника у відповідності до п.п.1.1, 2.1 Договору) визначається на рівні 12% від розміру грошових коштів, котрі підлягають до примусового стягнення згідно відповідного рішення суду за позовом Замовника.

Сторонами також було підписано 30.11.2020 Акт прийому-передачі документів для виконання умов цього Договору, а в подальшому Акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 18.02.2021 на загальну суму 10 545,50 грн (далі по тексту - Акт).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі-Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ГПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану її учасників.

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Наведене вище повністю узгоджується з твердженням Компанії про те, що суд не може на власний розсуд зменшити судові витрати без клопотання іншої сторони. При цьому слід зазначити, що жодних клопотань з даного приводу від Приватно-орендного підприємства "Дарахівський" не надходило.

Проте, на переконання суду, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2021 у справі №920/39/20.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Грищенка О.М. судом враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу наданих юридичних послуг так і доцільність понесених витрат.

У даній справі перелічені вище принципи в повній мірі не дотримані.

Суд погоджується із тим, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат вправі самостійно визначатися зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Але суд вважає неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг.

На переконання суду, організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне провадження робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту позову та наповнення його правовим змістом як і розроблення, здійснення нарахування розміру заборгованості, пені, 30% річних інфляційних втрат, штрафу, включають в себе і зустріч із Замовником, і надання консультацій із питань практичного застосування норм законодавства щодо аналізу правовідносин між Замовником та ПОП "Дарахівський", і здійснення аналізу та дослідження переданих Замовником матеріалів, і здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження можливої зміни судової практики різними судовими інстанціями. Відтак витрати за їх проведення не можуть відшкодовуватися окремо як правова допомога.

Крім того, низка послуг, вказаних у акті, такі як організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо технічного розроблення та виготовлення примірника позовної заяви із додатками та направлення її на адресу відповідача та господарського суду, на що затрачено 2 години, не є юридичними послугами, не потребують спеціальних професійних навичок, відповідно не підлягають відшкодуванню.

За вище перелічені послуги сторони визначили 2 800 грн, разом з тим, враховуючи наведене суд вважає, що такий розмір витрат є завищеним, а тому у цій частині до задоволенню підлягають витрати у розмірі 400 грн.

Окрім цього, в Акті визначено загальну суму витрат за участь адвоката позивача у судових засіданнях 11.01.2021, 03.02.2021, 17.02.2021 в розмірі 3 600 грн. Однак, суд констатує, що розмір такого відшкодування за участь адвоката у судових засіданнях не відповідає реальному часу проведення судових засідань та є явно завищеним. Так, як вбачається із протоколів судових засідань, судове засідання 11.01.2021 тривало з 10:40 до 10:55, судове засідання 03.02.2021 - з 12:13 до 12:26, судове засідання 17.02.2021 - з 11:05 до 11:22. Окрім того, суд звертає увагу на те, що всі судові засідання проводились в режимі відеоконференції, що не вимагало затрат транспортних послуг. Також судом враховано, що судове засідання 11.01.2021, поряд із іншим, було відкладено через необхідність отримати від позивача додаткові пояснення, з огляду на розбіжності між відомостями, що містилися у письмових доказах та даними, які були викладені у позовній заяві. Судове засідання 03.02.2021 відкладалось у зв`язку із перебуванням керівника відповідача на стаціонарному лікуванні і наведена причина визнана судом поважною.

Таким чином, з огляду на викладене та враховуючи потрачений час адвокатом на участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, заявлені вимоги в цій частині підлягають розподілу між сторонами даного спору та, як наслідок, частковому задоволенню в сумі 1 800 грн.

Крім того, на підставі п.3.8. договору надання адвокатських послуг (правової допомоги) сторони погодили в Акті гонорар адвоката в сумі 1 345,50 грн.

Разом з тим, судом враховано, що гонорар складає 12% від розміру грошових коштів, котрі підлягають до примусового стягнення згідно відповідного рішення суду, а рішенням позов задоволено частково та стягнуто 11 205,72 грн, а тому 12% від цієї суми становить 1 344,67 грн, які підлягають відшкодуванню.

Як наслідок, суд вважає обґрунтованими та документально підтвердженими заявлені позивачем судові витрати в сумі 3 544,67 грн, а саме витрати передбачені за подання позову, участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції та гонорар адвоката. На переконання суду, витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нотапс" №18-1/02 від 18.02.2021 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №921/761/20 задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватно-орендного підприємства "Дарахівський" (с. Дарахів, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48136, ідент. код 30828202) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" (юридична адреса: просп. Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315, м. Київ, 03187 (поштова адреса: вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, м. Київ, 03187), іден. код 38964292) - 3 544 (три тисячі п`ятсот сорок чотири) грн 67 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті заяви відмовити.

4. Копію рішення направити сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному б-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне додаткове рішення складено 30.03.2021.

Суддя О.В. Руденко