Ухвала суду № 95903734, 23.03.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"23" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/739/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Нечепуренко А.П.

за участю представників:

від заявника: адвокат Смірнов В.С. – ордер,

від відповідача: Цвігун О.Ю. – самопредставництво,

від третьої особи ДКВ ОМР: Добров Р.М. - самопредставництво,

від третьої особи ОМР: Цвігун О.Ю. – самопредставництво,

розглянувши заяву (вх. № 4-22/21 від 19.03.2021р.) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Піонер» (вул.Академічна,5-Б, Одеса, Одеська область, 65009) про забезпечення позову відносно особи, яка може отримати статус учасника справи (відповідача) Виконавчого комітету Одеської міської ради (пл.Думська,1, Одеса, Одеська область, 65026), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд.1) та Одеської міської ради (Думська площа, 1, Одеса, Одеська область, 65000),

ВСТАНОВИВ:

19.03.2021р. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Піонер» звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову відносно особи, яка може отримати статус учасника справи (відповідача) Виконавчого комітету Одеської міської ради, згідно якої просить суд вжити заходи забезпечення позову до його пред`явлення шляхом заборони державним реєстраторам суб`єкта державної реєстрації прав, включаючи державних реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, нотаріусам, акредитованим суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та іншим органам чи особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, приймати рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з реєстрацією нерухомого майна та внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно об`єкта нерухомого майна:

- нежитлові приміщення підвалу № 501 (загальна площа (кв.м): 72,2, реєстраційний номер майна: 26798402) житлового будинку що розташований за адресою: м. Одеса, вулиця Варламова Сергія (Академічна) №5-б,

- нежилі підвальні приміщення (загальна площа (кв.м): 428,4, реєстраційний номер майна: 14782111) житлового будинку що розташований за адресою: м. Одеса, вулиця Варламова Сергія (Академічна) №5-б,

- нежилі підвальні приміщення (загальна площа (кв.м): 259,3, реєстраційний номер майна: 20603593) житлового будинку що розташований за адресою: м. Одеса, вулиця Варламова Сергія (Академічна) №5в,

- нежитлові приміщення підвалу №505 (загальна площа (кв.м): 46,2, реєстраційний номер майна: 26410663) житлового будинку що розташований за адресою: м. Одеса, вулиця Варламова Сергія (Академічна) №5-в.

А також, шляхом заборони, до набрання рішенням у справі законної сили, Одеській міській раді та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради або іншим особам у будь-який спосіб розпоряджатись (у тому числі, але не виключно: відчужувати, обтяжувати, передавати в заставу, оренду, продавати на торгах (аукціонах), вносити до статутного капіталу будь-яких суб`єктів господарювання) об`єктів нерухомого майна:

- нежитлові приміщення підвалу № 501 (загальна площа (кв.м): 72,2, реєстраційний номер майна: 26798402) житлового будинку що розташований за адресою: м. Одеса, вулиця Варламова Сергія (Академічна) №5-б,

- нежилі підвальні приміщення (загальна площа (кв.м): 428,4, реєстраційний номер майна: 14782111) житлового будинку що розташований за адресою: м. Одеса, вулиця Варламова Сергія (Академічна) №5-б,

- нежилі підвальні приміщення (загальна площа (кв.м): 259,3, реєстраційний номер майна: 20603593) житлового будинку що розташований за адресою: м. Одеса, вулиця Варламова Сергія (Академічна) №5в,

- нежитлові приміщення підвалу №505 (загальна площа (кв.м): 46,2, реєстраційний номер майна: 26410663) житлового будинку що розташований за адресою: м. Одеса, вулиця Варламова Сергія (Академічна) №5-в.

В обґрунтування заявник зазначає, що 11.03.2021 року на офіційному сайті міста Одеса, за посиланням https://omr.gov.ua/ua/news/222618/ - опубліковано повідомлення з наступним заголовком: в Одесі оголошено електронний аукціон з продажу об`єктів малої приватизації, зміст якого свідчить про те, що Виконавчий комітет Одеської міської ради через Департамент комунальної власності Одеської міської ради планує реалізувати вищевказане майно у найближчий час.

Між тим, заявник вказує, що ОСББ «Піонер» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків 5-Б та 5-В по вул. Сергія Варламова (Академічна) у м. Одесі та здійснює від їх імені управління вищевказаним будинком відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Цивільного кодексу України. Будинки прийнято в управління в 2009 році від КП ЖКС «Фонтанський» за актами приймання-передачі.

Заявник зазначає, що власникам квартир у багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку. Також вказує, що відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

В той же час Відповідач, прийнявши рішення про реєстрацію за Територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради права власності на вказані приміщення, всупереч вимогам Конституції України та вказаних законів фактично визнав комунальною власністю нежилі підвальні приміщення, які знаходились у спільній сумісній власності власників квартир багатоквартирного будинку.

На переконання заявника, підвальні приміщення будинку є спільною сумісною власністю співвласників даного будинку, оскільки вони є допоміжними приміщеннями, у яких проходять труби водопостачання, стояки опалення, каналізаційні системи, мережі електрообладнання, які використовуються для забезпечення експлуатації будинку та обслуговування потреб усіх мешканців. Крім того, існує необхідність доступу технічного персональну до підвальних приміщень для функціонування житлового будинку. Підвальні приміщення не функціонують окремо, вони не є ізольованими від вказаних мереж багатоквартирного будинку, а є з ним одним цілим, тому вони є обслуговуючими, технологічними, допоміжними стосовно житлового будинку, в якому знаходяться.

З огляду на те, що на даний час можуть бути здійснені внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зазначених вище об`єктів нерухомості з метою зміни власника, заявник вважає, що відповідним способом забезпечення до подання позову є заборона відчужувати вказане майно та заборона вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вказаного майна, а також здійснення інших дій направлених на зміну власника, тому останній звернувся до Господарського суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви про визнання незаконним та скасування рішення.

19.03.2021 року ухвалою Господарського суду Одеської області призначено заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Піонер» про забезпечення позову до розгляду у судовому засіданні на "23" березня 2021 р. о 12:40 год.

Дослідивши матеріали заяви, заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні заяви, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України..

Положеннями ч.4 ст.137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно п.п.3, 4, 6 ч.1 ст.139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Статтею 140 ГПК України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9).

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України та багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

При цьому особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести суду необхідність вжиття у справі заходів забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, а також необхідним, в даному випадку, є обґрунтування заявником обставин, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, а оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов`язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Заявник (позивач) має довести наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходів до забезпечення позову. Такі докази повинні міститься в позовних матеріалах або в заяві про забезпечення позову, тому питання про вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які додані позивачем до позову або до заяви про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

За висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Таку правову позицію наведено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018р. по справі № 910/361/18.

Разом з тим, відповідно до ч.12 ст.137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Таким чином, на час розгляду даної заяви в суді, нежилі підвальні приміщення загальною площею 428,4 кв.м., житлового будинку, що розташований за адресою: м. Одеса, вул.. Варламова Сергія (Академічна), 5-б, відносно якого, серед іншого, заявник просить вжити заходи забезпечення, фактично є предметом продажу на аукціоні, тобто просить про застосування заходів забезпечення позову, що полягають у втручанні у проведення аукціону, який проводиться від імені територіальної громади (органу місцевого самоврядування), що в силу вимог ч. 12 ст. 137 ГПК України виключає можливість вжиття відповідних заходів забезпечення, оскільки такі заходи матимуть наслідком втручання в проведення аукціону.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, заява ОСББ «Піонер» про забезпечення позову до подання позовної заяви щодо нежилих підвальних приміщень загальною площею 428,4 кв.м., житлового будинку, що розташований за адресою: м. Одеса, вул.. Варламова Сергія (Академічна), 5-б, підлягає відхиленню в повному обсязі оскільки наведене суперечить прямій вказівці закону, що міститься в ч. 12 ст. 137 ГПК України.

Крім того, суд, дослідивши заяву про забезпечення позову, дійшов висновку, що доводи наведені заявником в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову, мають оціночний характер та підлягають з`ясуванню, оцінці та доведенню під час вирішення спору по суті, та однозначно не свідчать, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду або призведуть до порушень прав заявника.

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Саме лише посилання заявника, виходячи із власних, нічим не підтверджених припущень (передбачень, прогнозів) на існуючу, на його думку, реальну загрозу, без надання відповідних доказів, не є достатньою підставою для задоволення клопотання про забезпечення позову. Так, заявником вказано лише про потенційну можливість у майбутньому реалізувати вказане майно у найближчий час. Проте, ОСББ «Піонер» не надано належних доказів того, що на даний час можуть бути здійснені внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зазначених заявником об`єктів нерухомості або ж вчинення дій, спрямованих на досягнення такого результату.

Надані заявником до заяви про забезпечення позову докази, зокрема, роздруківка повідомлення на офіційному сайті міста Одеса щодо оголошення аукціону з продажу об`єктів малої приватизації, лист КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради № 507-11/54 від 12.02.2021р., з якого лише вбачається, що нежитлові приміщення підвалу № 501, загальною площею 72,2 кв.м., нежилі підвальні приміщення загальна площею 259,3 кв.м., -нежитлові приміщення підвалу №505 загальною площею 46,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вулиця Варламова Сергія (Академічна), №5-б та №5-в, та зареєстровані за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, не можуть свідчити про наміри Одеської міської ради, її виконавчого комітету та Департаменту комунальної власності ОМР вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з реєстрацією нерухомого майна та у будь-який спосіб розпоряджатись, зокрема, відчужувати, обтяжувати, передавати в заставу, оренду, продавати на торгах (аукціонах), вносити до статутного капіталу будь-яких суб`єктів господарювання, зазначених об`єктів нерухомого майна.

Щодо вимог заяви про застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії, пов`язані з реєстрацією нерухомого майна та внесення змін в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, слід зазначити, що реєстрація права власності у період, коли на майно накладено арешт, не відповідає вимогам закону а тому під час дії арешту жодних дій ані власник, ані особи, які вважають себе власниками не можуть вчиняти щодо арештованого майна. Разом з тим, заявником не було належним чином обґрунтовано подане клопотання про забезпечення позову в частині встановлення заборони вчиняти дії щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно або будь`яких інших дій необмеженому колу осіб, а також в частині заборони вчиняти реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна необмеженому колу осіб, в т.ч. не наведено які саме дії слід заборонити вчиняти.

Отже, позивачем не надано доказів, які підтверджували б наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заявлених заходів до забезпечення позову у даній справі, у той час як саме лише посилання позивача на потенційну загрозу в ускладненні відновлення його порушених прав, без надання доказів здійснення відповідачами та третіми особами будь-яких дій, направлених на невиконання або ускладнення виконання рішення суду, не є достатньою підставою для застосування таких заходів.

Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 р. у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і ст. 137 ГПК України, дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Застосовуючи судовий розсуд під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, господарський суд вважає, що найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи необхідним є відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки така є необґрунтованою щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог.

Також, слід зазначити, що вжиття передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком.

Крім того, Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно з ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, оскільки, заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на уникнення виконання рішення у даній справі, а також не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 136, 137, 138, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПІОНЕР» про забезпечення позову (вх. № 4-22/21 від 19.03.2021р.) - відмовити.

Ухвала Господарського суду Одеської області набирає законної сили з моменту її проголошення та підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 29.03.2021р.

Суддя О.В. Цісельський