Рішення № 95903475, 03.03.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3155/20

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/3155/20

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз

України», м. Київ

до Комунального підприємства «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської

ради, м. Тетіїв

про стягнення 64 332,97 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Пронюк В.Я., адвокат, довіреність № 14-340 від 22.12.2020;

від відповідача: Мамаєв Д.Ю., адвокат, ордер серії КВ № 408392 від 19.11.2020

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Тетіївтепломережа» (надалі-відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача 64 332,97 грн., в т.ч.: 42 128,48 грн. пені, 10 856,17 грн. 3 % річних та 11 348,32 грн. інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання зобов`язань щодо оплати в строк отриманого природного газу у жовтні 2017 - лютому 2018 та просить суд покласти на відповідача відшкодування судових витрат в розмірі 2 102,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.09.2017 між позивачем та відповідачем укладений Договір № 2160/1718-ТЕ-17 постачання природного газу, на виконання умов якого, позивач у жовтні 2017 - лютому 2018 передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 910 057,30 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, однак оплату за переданий газ відповідач здійснив несвоєчасно, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 42 128,48 грн. пені, 10 856,17 грн. 3 % річних та 11 348,32 грн. інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання грошових зобов`язань.

Звертаючись із позовною заявою до господарського суду, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» просило суд здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч. 3 ст. 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі № 911/3155/20 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи норми п. 4 ч. 4 ст. 247 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику часників справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.11.2020 відкрито провадження у справі № 911/3155/20, задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників учасників справи, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

07.12.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив б/н, б/д (вх. № 30221/20), в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні. Так, надаючи заперечення, відповідачем підтверджено укладення між сторонами Договору № 2160/1718-ТЕ-17 від 20.09.2017 постачання природного газу та отримання від позивача природного газу. Так, в обґрунтування заперечень проти заявлених позовних вимог представник відповідача зазначає, що фактично позивач нараховує відповідачу штрафні санкції за невиконання господарського зобов`язання без доведення вини останнього щодо несвоєчасного розрахунку за спожитий природний газ. Так, відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України саме на кредитора покладено обов`язок доведення вини боржника щодо несплати боргу, разом із тим, за доводами представника відповідача, у позовній заяві «як під копірку викладені формальні обставини, які наводять матеріальні норми та не враховують соціально-економічний стан держави та відповідача, який фактично змушений надавати послуги за нижчими за собівартість тарифами» (мовою оригіналу). Представник відповідача твердить, що прострочення виконання грошових зобов`язань виникло без вини, що має бути підставою для відмови у позові про стягнення штрафних санкцій. Також, у відзиві викладено клопотання про зменшення пені судом на 70 % в порядку ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України у випадку, якщо суд дійде висновку про наявність вини відповідача у невчасній оплаті. Так, відповідач посилається на те, що у несвоєчасному виконанні зобов`язань його вина відсутня, оскільки йому не відшкодовано різницю у тарифах, а також несвоєчасним розрахунком споживачів за отримані послуги.

Крім того, посилаючись на частину 4 статті 250 Господарського процесуального кодексу України представником відповідача заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, яке обґрунтовано доводами, аналогічними доводам в обґрунтування відзиву на позовну заяву.

15.12.2020 на електронну адресу господарського суду Київської області надійшла відповідь АТ «НАК «Нафтогаз України» (вх. № 30955/20) на відзив, в якій позивач підтримуючи позовні вимоги в повному обсязі зазначав про те, що останній не вбачає виключних та достатніх підстав для застосування ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання. Заперечуючи проти доводів відповідача позивач зазначив, що заборгованість перед відповідачем його контрагентів, як і збитковість підприємства не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки. Також, за доводами позивача, порушення державою обов`язку перед надавачами послуг щодо розрахунків по пільгам за субсидіями населенню, не звільняє відповідача від відповідальності за прострочення договірних зобов`язань, при цьому відповідач не позбавлений права щодо звернення до суду про відшкодування збитків до органів державної влади.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.12.2020 задоволено клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи № 911/3155/20 здійснюється за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.01.2021.

Ухвалою суду від 20.01.2021 підготовче засідання у справі № 911/3155/20 було відкладено на 03.02.2021.

Ухвалою суду від 03.02.2021 закрито підготовче провадження у справі № 911/3155/20, справу призначено до розгляду по суті на 22.02.2021.

В судовому засіданні 22.02.2021 судом оголошено перерву з розгляду справи по суті на 03.03.2021.

В судових засіданнях 22.02.2021 та 03.03.2021 представником позивача підтримані позовні вимоги в повному обсязі,вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові; представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у відзив на позовну заяву та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

встановив:

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

20.09.2017 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено Договір постачання природного газу № 2160/1718-ТЕ-17.

Відповідно до умов Договору № 2160/1718-ТЕ-17 від 20.09.2017 позивач зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України, а відповідач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п.п. 1.1, 1.4 договору);

- природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору).

- позивач передає відповідачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) газ обсягом до 826 тис. куб метрів, у тому числі за місяцями: жовтень - 70 тис.куб.м., листопад - 120 тис.куб.м., грудень - 158 тис.куб.м., січень - 175 тис.куб.м., лютий - 175 тис.куб.м., березень - 128 тис.куб.м.;

- приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу відповідачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (п. 3.7 договору);

- не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу, відповідач зобов`язується подати позивачу підписані відповідачем два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість (п. 3.8 договору);

- позивач не пізніше 10 числа, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, а у разі не підписання такого акту, письмово повідомляє споживача про причини його не підписання (п. 3.9 договору);

- ціна за 1000 куб. м. на дату укладення договору, включаючи ПДВ, становить 5 930,40 грн. (п. 5.2 договору);

- оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору);

- сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою КМУ від 04.03.2020 № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором (абз. 3 п. 6.1 договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 11.01.2018 до договору);

- оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) відповідач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений позивачем відповідачу в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30.09.2015 поширюється дія статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання»; 2) в будь-якому випадку, відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання відповідача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; 3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача станом на 30.09.2015 не поширюється дія статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надішли від споживача на погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виконання заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором; 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника (п. 6.3 договору);

- у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити позивачу пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення; нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (п. 8.2 договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 11.01.2018);

- сторони погодили, що з урахування п. 11.3 цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою КМУ від 04.03.2020 № 256, не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором (п. 8.3 договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 11.01.2018).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов Договору у жовтні 2017 - лютому 2018 роках позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1 910 057,30 грн. До матеріалів справи подано копії підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі природного газу, які в порядку пункту 6.1 договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами до 25 числа включно наступного місяця за місяцем поставки.

Так, згідно з умовами спірного договору остаточний розрахунок по кожному з актів мав бути здійснений не пізніше 25 числа наступного місяця, а у випадку прострочення оплати у продавця було наявне право на нарахування пені (п. 8.2 Договору), процентів річних та інфляційних втрат (ст. 625 Цивільного кодексу України).

До матеріалів справи залучено довідку по операціях за Договором № 2160/1718-ТЕ-17 від 20.09.2017 та виписки з банківського рахунку позивача, з яких вбачається, що оплата за поставлений природний газ відповідачем здійснювалась з порушеннями встановленого договором строку.

У зв`язку з тим, що зобов`язання з оплати природного газу було виконано відповідачем з порушенням встановлених договором строків оплати, АТ «НАК «Нафтогаз України» нараховано КП «Тетіївтепломережа» та заявлено до стягнення 3% річних, інфляційні втрати та пеню.

Як вбачається з наданих до позовної заяви розрахунків суми позовних вимог, вищезазначені суми пені, 3% річних та інфляційних нараховані позивачем з урахуванням здійснених відповідачем оплат.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача 42 128,48 грн. пені, нарахованої на підставі п. 8.2 договору, а також 10 856,17 грн. 3 % річних та 11 348,32 грн. інфляційних втрат, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, від сум заборгованості по кожному акту окремо.

Пунктом 8.2 договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 11.04.2018 визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити позивачу пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення; нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплати, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Заперечуючи проти позову, відповідач у своєму відзиві (вх. № 30221/20 від 07.12.2020) на позовну заяву зазначав, що за поставлений природний газ відповідач розрахувався у повному обсязі, шляхом перерахування коштів, які перераховані постачальнику на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету».

Статтею 12 ГК України передбачено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.

Таке регулювання визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 (далі - Порядок №20), який діяв на час укладення договору постачання 20.09.2017 і втратив чинність з 01.01.2018.

За змістом Порядку №20 вбачається, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання з відшкодування частини витрат теплопостачальних організацій, пов`язаних з виробництвом і постачанням теплової енергії та гарячої води населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме на оплату послуг тепло-, водопостачання.

Пунктом 6 Порядку №20 визначено, що органи Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг). Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (пункт 7 Порядку №20).

Спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688 затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (далі - Порядок №493, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає взаємовідносини, зокрема, між органами Казначейства, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, НАК "Нафтогаз України" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, послуги з постачання, розподілу та транспортування природного газу, що проводяться відповідно до Порядку № 20.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку №493, розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків (далі - СПР), форми яких наведені у додатках 1, 2, 3 до цього Порядку.

За змістом пункту 1.5 Порядку № 493 вбачається, що НАК "Нафтогаз України" підписує з учасниками розрахунків СПР протягом п`яти робочих днів. Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання СПР виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до Порядку. Останній учасник розрахунків не пізніше наступного дня після підписання СПР повідомляє інших учасників про підписання та направляє їм підписані СПР.

Зазначене свідчить про адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату теплової енергії та гарячої води.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між гарантованим постачальником природного газу та теплопостачальною організацією, держава гарантує відшкодування частини витрат теплопостачальних організацій, пов`язаних із постачанням теплової енергії населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг відповідно до Порядку №20. Держава офіційно визнає неспроможність теплопостачальних організацій забезпечити своєчасні розрахунки у цій частині (залежно від рівня отриманих пільг і субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині теплопостачальними організаціями, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання правовідносин, що склалися між гарантованими постачальниками природного газу та теплопостачальними організаціями на підставі укладених між ними договорів постачання природного газу для виробництва теплової енергії.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами договору постачання природного газу в цій частині (щодо розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій, соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Відтак, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить Порядок № 20 та Порядок № 493.

Між головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської обласної держадміністрації, Комунальним підприємством «Тетіївтепломережа» та АТ «НАК «Нафтогаз України» підписано Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків та теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 445 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 18.12.2017.

Відповідно до вказаного спільного протокольного рішення проведено сторонами розрахунок на суму 144 000,00 грн., як оплата за поставлений позивачем природний газ за Договором № 2160/1718-ТЕ-17 від 20.09.2017, що підтверджується також платіжним дорученням № 49 від 21.12.2017, копія якого наявна в матеріалах справи.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання житлових субсидій на оплату послуг із постачання теплової енергії за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, згідно з пунктом 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Казначейством згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Постановами Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 № 951 та від 21.02.2018 № 114, у Порядок № 256 внесено зміни, якими запроваджено новий механізм фінансування субвенцій на надання пільг та житлових субсидій населенню.

Зокрема, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів готують щомісяця інформацію про суми нарахованих соціальних виплат, пільг та житлових субсидій населенню та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами і надсилають їх фінансовим органам.

Підприємства, установи та організації, що надають послуги з тепло-, водопостачання і водовідведення готують реєстри обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг, що підлягають перерахуванню, відповідно до фактичних обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг, але не вище обсягів нарахованих сум пільг і субсидій, і надсилають їх протягом місяця фінансовим органам та головним розпорядникам коштів місцевих бюджетів. Фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад готують реєстри сум, що підлягають перерахуванню, та подають їх фінансовим органам відповідного рівня, які узагальнюють реєстри, та надають їх Головним управлінням Казначейства.

Головні управління Державної казначейської служби подають Державній казначейській службі відповідні дані щодо фактично нарахованих сум пільг, субсидій, допомоги та кредиторської заборгованості відповідних бюджетів згідно із зазначеними реєстрами. Казначейство, згідно із узагальненими реєстрами, перераховує субвенцію для виплати пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг з тепло-, водопостачання і водовідведення за видами послуг.

Фінансові органи відповідних рівнів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення на перерахування цих коштів на рахунки районних (місцевих, обласних) бюджетів, відповідно до фактичних зобов`язань з пільг, субсидій і допомоги населенню відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати, а останні перераховують їх на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків, які в подальшому здійснюють протягом двох операційних днів розрахунки з підприємствами, установами та організаціями, які ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), тепло-, водопостачання і водовідведення.

Усі учасники розрахунків, які здійснюються відповідно до положень Порядку № 256, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають "постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256" та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок.

Отже, відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, оскільки механізм та строки перерахування таких коштів учасникам цих розрахунків установлюється та контролюється Казначейством, а суми субвенцій, не використані головним розпорядником коштів за призначенням протягом бюджетного року, перераховуються органами Державної казначейської служби до державного бюджету в останній робочий день бюджетного року.

Зазначене вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із оплатою енергоресурсів використаних для населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме, витрат на придбання природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання).

Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Таким чином, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) також зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій, соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.

З урахуванням викладеного, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, виконання грошового зобов`язання за цим договором в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормативно-правовими актами законодавства. (Аналогічні правові висновки, викладені в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 10.07.2019 у справі № 913/334/18, від 24.09.2019 у справі № 927/894/18).

Зазначене дає підстави для висновку, що розрахунок за природний газ на підставі Порядку № 256 є розрахунком за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету. При цьому, Порядком № 256 фактично визначено інший порядок розрахунків за поставлений природний газ (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), ніж передбачений сторонами в договорі.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

При цьому положення постанови Кабінету Міністрів України є обов`язковими для учасників розрахунків, виходячи з їх змісту. Отже, строки та порядок здійснення розрахунків за природний газ (у тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), визначаються саме нормами наведеної постанови.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків у частині, яка сплачується за рахунок субвенцій, тому як державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), що, по суті, усуває відповідача від виконання зобов`язання в частині гарантованих державою та, як наслідок, унеможливлює застосування до нього наслідків неналежного виконання зобов`язання. (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 904/2732/18, від 14.07.2020 у справі № 923/1064/18, від 05.03.2020 у справі № 926/19/19, від 18.01.2021 у справі № 924/1115/19).

Відповідач у відзиві на позовну заяву, поміж іншого, зазначав, що за Договором постачання природного газу № 2160/1718-ТЕ-17 від 12.09.2017 частково було здійснено розрахунок з позивачем на підставі Порядку № 256 та № 20.

Цього не заперечує й позивач, який у розрахунку штрафних санкцій, доданому до позовної заяви, зазначив суми сплачені на підставі Порядку № 256 та № 20.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 8.2 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 11.01.2018 нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.

На підставі вказаного пункту Договору позивачем не нараховувалась пеня на кошти, сплачені за отриманий відповідачем газ відповідно до Порядку № 256 та № 20, що підтверджується розрахунком позивача, доданим до позовної заяви.

В той же час, позивачем нараховані 3 % річних на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.

З наведених вище підстав 3 % річних на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, не нараховуються.

Судом зроблено перерахунок та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 11 348,32 грн. інфляційних втрат та 9 456,53 грн. 3 % річних.

Так, щодо вимоги позивача про стягнення пені в сумі 42 128,48 грн., нарахованої від сум заборгованості по кожному акту окремо суд відзначає наступне.

У відзиві (вх. № 30221/20 від 07.12.2020) на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір пені на 70 %.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, у справі № 902/855/18 від 13.01.2020.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов договору та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд визнає, що визначений позивачем розмір пені в загальній сумі 42 128,48 грн. належить зменшити до суми 12 638,54 грн. і в цій сумі задовольнити вимоги позивача.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки, надані позивачем, суд задовольняє позов частково.

У зв`язку із задоволенням позову частково, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради (09800, Київська область, Тетіївський район, м. Тетіїв, вул. Соборна, 19-А, код ЄДРПОУ 24879282) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 12 638 (дванадцять тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 54 коп. пені, 11 348 (одинадцять тисяч триста сорок вісім) грн. 32 коп. інфляційних втрат, 9 456 (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят шість) грн. 53 коп. 3 % річних та 2 056 (дві тисячі п`ятдесят шість) грн. 27 коп. судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 29.03.2021.

Суддя О.О. Христенко