Рішення № 95903280, 18.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.03.2021Справа № 910/11692/20Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре віта"

про стягнення 333939,81 грн., розірвання договору та виселення

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре віта"

до Комунального підприємства Київської обласної ради "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій"

про стягнення 1039888,31 грн. та зобов`язати вчинити дії

за участі представників:

від позивача: Козир С.В., адвокат,

від відповідача: Мазуренко С.С., адвокат, Монарх Б.В., керівник,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Київської обласної ради "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре віта" про стягнення за договором оренди від 05.06.2019 № 125/2 основного боргу в розмірі 308875,36 грн., 25064,45 грн. пені, розірвання договору та виселення із займаного нежитлового приміщення площею 160,3 кв.м., розташованого на першому поверсі будинку за адресою: 01004, м. Київ, вул. В. Васильківська, 13/1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

01.09.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 04.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 01.10.2020 зустрічну позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків такої заяви.

Ухвалою суду від 06.10.2020 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка «Донаре віта» до розгляду (спільно з первісним позовом). Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою суду від 12.01.2021 закрито провадження у справі № 910/11692/20 у частині позовних вимог про розірвання договору.

28.01.2021 протокольною ухвалою суду прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог за первісним позовом, відповідно до якої позивач просив стягнути 397133,90 грн. основного боргу, 50918,65 грн. боргу за комунальні послуги, 18412,57 грн. пені.

Протокольною ухвалою суду від 11.02.2021 судом прийнято заяву про збільшення розміру зустрічних позовних вимог, згідно з якою позивач за зустрічним позовом просив стягнути: 359114,58 грн. упущеної вигоди, 428250 грн. на послуги охорони, 7305 грн. на водопостачання, 426218,73 грн. недоотриманої виручки.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що починаючи з 04.11.2019 не міг використовувати орендоване приміщення з огляду на відключення позивачем електропостачання, а в період запровадження карантину з 11.03.2020 по 02.06.2020 відповідач був звільнений від справляння орендної плати. Отже, відповідач заперечував проти виселення з орендованого приміщення, а також зазначив, що позивач не має права висувати вимогу про виселення відповідача, оскільки не є власником цього приміщення.

У зустрічній позовній заяві позивач просив стягнути 359114,58 грн. упущеної вигоди за невиконання планів лікування, 247250 грн. за послуги охорони, 7305 грн. за воду та 426218,73 грн. недоотриманої виручки. Також просив усунути перешкоди в користуванні нежитловим орендованим приміщенням шляхом відновлення електропостачання та водопостачання. На обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач вказав, що відповідач мав намір збільшити орендну плату, у зв`язку з чим направив додаткову угоду від 01.11.2019 № 1, що позивачем не підписувалася. Починаючи з 04.11.2019 відповідачем відключено постачання електроенергії до орендованого приміщення, що спричинило простій та понесення збитків.

У відзиві на зустрічний позов відповідач наголосив на тому, що не здійснював відключення постачання електроенергії та водопостачання. Більш того, позивач за зустрічним позовом продовжував здійснення господарської діяльності, що підтверджується відповідними актами з листопада 2019 року по вересень 2020 року. Відповідач зауважив, що позивачем не надано акту простою, не доведено наявності збитків, причинного зв`язку між збитками та діями відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.06.2019 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди № 125/2 (нова редакція), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове орендне користування нежитлове приміщення, яке розташоване на першому поверсі адмінбудинку за адресою: 01004, м. Київ, вул. В. Васильківська, 13/1, загальною площею 160,3 кв.м. згідно з планом розташування приміщень, що є додатком № 1 до договору.

За умовами пункту 2 договору орендодавець зобов`язався, зокрема, забезпечити орендарю можливість безперешкодного користування об`єктом та системою енергозабезпечення, забезпечити належне функціонування систем забезпечення (включаючи системи енергопостачання), проводити ремонт систем електромережі з можливим їх відключенням, заздалегідь повідомивши про це орендаря.

Відповідно до пункту 3.1 договору загальний розмір орендної плати за місяць користування об`єктом оренди з урахуванням загальної площі об`єкта оренди становить 46000 грн. з ПДВ.

Пунктами 3.2, 3.3 договору передбачено, що крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю вартість: комунальних послуг (водо-, енерго-, теплопостачання, тощо), які споживаються орендарем; експлуатаційних послуг та витрат (загальної охорони будинку, у якому знаходиться об`єкт оренди, послуги, що пов`язані з утриманням приміщень, тощо). Відшкодування вартості комунальних послуг та експлуатаційних послуг і витрат здійснюється по фактичним затратам пропорційно займаній орендарем площі, на підставі наданих орендарем підтверджуючих документів.

Порядок оплати: помісячно на підставі виставлених орендодавцем рахунків-фактур (пункт 3.5 договору).

Згідно з пунктом 3.7 договору встановлені наступні умови оплати: орендні платежі здійснюються в національній валюті України на розрахунковий рахунок орендодавця. Термін оплати за надані послуги: не пізніше 15-го числа поточного місяця, за який здійснюється оплата.

Факт передачі майна в оренду підтверджується підписаним обома сторонами актом прийому-передачі від 05.06.2019 року.

Як зазначив позивач, заборгованість відповідача за період з 15.03.2020 по 19.11.2020 з орендної плати становить 397133,90 грн. та за період з 01.01.2020 по 19.11.2020 за комунальні послуги - 50918,65 грн.

Листом від 23.10.2019 № 100 позивач повідомив відповідача про ймовірність тимчасової відсутності електропостачання в приміщеннях будівлі по вул. В. Васильківська, 13/1.

У відповідь на вказаний лист відповідач звертався до позивача з листом від 24.10.2019 № 12 щодо надання інформації про часи відключення електроенергії.

Актом від 04.11.2019 представниками відповідача (заступником директора Хащевацькою Н.В. та адміністратором-касиром) зафіксовано припинення електропостачання до орендованого приміщення. Також зазначено, що за отриманою інформацією від ДТЕК «Київські енергетичні системи» проведення ремонтних робіт за даною адресою відсутнє.

04.11.2019 позивач звернувся до відповідача з листом № 120, в якому повідомив про відсутність даних щодо правомірного знаходження відповідача в орендованому приміщенні, а також не підписання з боку генерального директора позивача договору від 05.06.2019 № 125/2. Також позивач просив забезпечити демонтаж незаконних рекламних конструкцій протягом трьох днів.

Листом від 05.11.2019 № 16 відповідач направив відповідачу дозвіл на розміщення рекламних вивісок від 20.02.2019, акт прийому-передачі від 05.06.2019, додаток № 1 до договору від 05.06.2019 № 125/2.

Позивачем надані акти про ведення господарської діяльності та наявності електропостачання з 11.11.2019 до 02.09.2020, складені за участі наступних членів комісії: генеральний директор Гаєвий М.В., начальник господарського відділу Тюха В.О., адвокат Жукова А.В.

У свою чергу, відповідач надав акт про фіксування припинення водопостачання 24.06.2020 до орендованого приміщення. Відповідно до зазначеної в акті інформації ПАТ «Київводоканал» не надавав дозвіл на проведення ремонтних робіт. Даний акт підписаний представниками відповідача, а саме: директором Монархом Б.В., заступником директора Хащевацькою Н.В., адміністратором-касиром ОСОБА_2, лікарем-стоматологом ОСОБА_3, асистентом стоматолога ОСОБА_1

21.07.2020 позивачем направлено відповідачу претензію № 57 щодо сплати заборгованості за договором від 05.06.2019 № 125/2 у розмірі 209033,87 грн.

У зв`язку з несплатою орендної оплати з березня 2020 року по жовтень 2020 року позивач звернувся 17.11.2020 до відповідача з листом № 74 про відмову від договору та необхідність звільнення орендованого приміщення протягом п`яти днів з моменту отримання цього повідомлення.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Плата за користування майном справляється з наймача (частина 1 статті 762 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як слідує з умов укладеного між сторонами договору, термін оплати за надані послуги встановлений не пізніше 15-го числа поточного місяця, за який здійснюється оплата.

У той же час, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем орендних платежів за позовний період з лютого 2020 року по серпень 2020 року на загальну суму 397133,90 грн. При цьому, судом враховані твердження представників відповідача, зазначені в судовому засіданні 18.03.2021, з приводу надіслання позивачу оплати та її повернення назад, однак суд наголошує, що жодних доказів здійснення відповідних дій відповідачем матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Поряд із цим, заявлені позивачем комунальні витрати за період з березня 2020 року по жовтень 2020 року на суму 50918,65 грн. жодним чином не обґрунтовані.

Виходячи з пункту 3.3 договору відшкодування вартості комунальних послуг та експлуатаційних послуг і витрат здійснюється по фактичним затратам пропорційно займаній орендарем площі, на підставі наданих орендарем підтверджуючих документів.

Утім, підтверджуючих документів щодо фактичного використання відповідачем комунальних послуг позивач до матеріалів справи не долучив, а відтак заявлена до стягнення сума в розмірі 50918,65 грн. не підлягає задоволенню.

Судом прийняті до уваги твердження відповідача про те, що з 04.11.2019 до орендованого приміщення припинено електропостачання та з 24.06.2020 - водопостачання, на підтвердження чого відповідачем надавалися відповідні акти.

Водночас, складений за участі працівників відповідача акт від 04.11.2019 щодо припиненого електропостачання не може слугувати належним та допустимим доказом відсутності електричної енергії упродовж всього спірного періоду, тобто по жовтень 2020 року. Суд зауважує, що відповідний акт не містить відомостей щодо його складання за участі ДТЕК «Київські енергетичні системи» з офіційним підтвердженням відсутності електропостачання за весь позовний період з березня 2020 року по жовтень 2020 року.

Також не може слугувати підтвердженням припинення водопостачання складений відповідачем акт від 24.06.2020, оскільки останній не охоплює спірний позовний період. Крім того, відповідачем не надані докази звернення до керуючої компанії (ЖЕК, ОСББ) будинку чи до аварійної служби ПрАТ «Київводоканал», які в залежності від балансового розмежування відповідальні за водопостачання до будинку.

Щодо посилання відповідача на те, що останній був звільнений від сплати орендної плати, оскільки розпорядженням керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 28.03.2020 № 4, тимчасово обмежено діяльність суб`єктів господарювання, яка передбачає надання стоматологічних послуг, крім невідкладних випадків, суд наголошує на наступному.

За положеннями частини 4 статті 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (частина 6 статті 762 ЦК України).

Водночас, між сторонами договору відповідної домовленості щодо зменшення орендної плати не досягнуто, у той же час відповідачем не надано належних, допустимих та більш вагомих доказів, що дало би змогу дійти висновку про більшу вірогідність факту не використання відповідачем орендованих приміщень у період з березня 2020 року по жовтень 2020 року.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності правових підстав для звільнення його від орендної плати за період з березня 2020 року по жовтень 2020 року, а відтак пред`явлені позовні вимоги в частині стягнення 397133,90 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано 18412,57 грн. пені за несвоєчасну сплату орендної плати.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2 договору в разі несвоєчасної або не в повному об`ємі сплати орендної плати або інших платежів, передбачених даним договором, орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожен день прострочення.

Водночас, при перевірці розрахунку пені судом встановлено, що позивачем помилково при розрахунку санкцій враховано 15-те число кожного місяця, до якого за пунктом 3.7 договору відповідач мав сплатити орендні платежі за договором.

Згідно з положеннями статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені за визначений позивачем період, але з урахуванням пункту 3.7 договору, суд дійшов висновку про стягнення пені в розмірі 16733,95 грн.

Положеннями статті 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно до положень статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач внаслідок несплати відповідачем орендної плати понад три місяці надіслав останньому лист від 02.11.2020 № 74 про розірвання договору на підставі статті 782 ЦК України. Даний лист (відправлення № 20450304978279) відповідно до відомостей з веб-сайту ТОВ «Нова пошта» отриманий відповідачем 19.11.2020 року.

З огляду на те, що позивач скористався законодавчо передбаченим правом на відмову від договору внаслідок несплати позивачем орендної плати протягом трьох місяців підряд, та відповідно договір між сторонами є припиненим з 19.11.2020, суд дійшов висновку про обґрунтованість пред`явленої позовної вимоги про виселення відповідача з орендованого приміщення.

Суд зауважує, що згідно з положеннями статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність відповідного права позивача на виселення з огляду на те, що позивач не є власником приміщення, не відповідають приписам статті 396 ЦК України.

Суд також зазначає, що внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не підміняє собою обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні, а тому не може прийматися судом в якості підстави для звільнення від доказування відповідно до частини 6 статті 75 ГПК України.

Щодо обставин укладення між сторонами додаткової угоди від 01.11.2019 № 1 до договору, то суд зауважує, що оскільки позовні вимоги пред`явлені виключно виходячи з умов самого договору, то дослідження додаткової угоди не входить до предмету даного спору.

Частиною другою статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про стягнення збитків, суд повинен з`ясувати, чи пов`язаний такий позов з відшкодуванням збитків, які завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору, чи із зобов`язанням, що виникає внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).

Тобто, позивач, який має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинен довести, що гарантовано отримав би відповідну вигоду у разі, якщо б його право не було порушено іншою особою. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

У той же час, на обґрунтування понесення позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди за невиконання планів лікування, недоотриманої виручки, збитків на послуги охорони та на замовлення бутильованої води позивач посилався на перешкоджання відповідачем користування орендованим приміщенням внаслідок припинення з 04.11.2019 електропостачання та згодом і водопостачання.

Однак, як встановлено судом вище, обставини щодо припинення відповідачем електропостачання та водопостачання починаючи з 04.11.2019 та впродовж спірного позовного періоду не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд зауважує, що надання позивачем звіту періодичного короткого, витягів з книги обліку розрахункових операцій, де містяться відомості щодо зменшення/відсутності обсягів здійснення господарської діяльності, не свідчить про безумовне спричинення таких змін саме внаслідок протиправної поведінки відповідача.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності збитків, протиправність поведінки відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками, а тому підстави для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди та задоволення відповідної позовної вимоги відсутні.

Щодо усунення перешкод у користуванні майном шляхом відновлення електропостачання та водопостачання до орендованого приміщення, то дана вимога зустрічного позову також не підлягає задоволенню, оскільки за встановленими судом обставинами договір оренди між сторонами є припиненим та орендар підлягає виселенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічної позовної заяви.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем за первісним позовом витрати по оплаті судового збору відповідно до статей 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У той же час, судові витрати за зустрічною позовною заявою у вигляді судового збору залишаються за позивачем за зустрічною позовною заявою внаслідок відмови в задоволенні такої заяви.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства Київської обласної ради "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка «Донаре віта» (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 2/30; ідентифікаційний код 36825270) на користь Комунального підприємства Київської обласної ради «Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма «Обрій» (08141, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петрівське, вул. Теплична, 30; ідентифікаційний код 16477827) 397133 (триста дев`яносто сім тисяч сто тридцять три) грн. 90 коп. основного боргу, 16733 (шістнадцять тисяч сімсот тридцять три) грн. 95 коп. пені, а також 8310 (вісім тисяч триста десять) грн. 02 коп. витрат зі сплати судового збору.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Клініка «Донаре віта» (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 2/30; ідентифікаційний код 36825270) із займаного нежитлового приміщення площею 160,3 кв.м., розташованого на першому поверсі будинку за адресою: 01004, м. Київ, вул. В. Васильківська, 13/1.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка «Донаре віта» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 29.03.2021 року.

Суддя К.В. Полякова