Рішення № 95903215, 30.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.03.2021Справа № 910/1082/21

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/1082/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

26 січня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" (позивач) надійшла позовна заява № 22/01-8 від 22.01.2021 року до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 16416/53-124-01-20-12103 від 06.05.2020 року в розмірі 137 246,88 грн., з них: основного боргу - 131 270,34 грн. (сто тридцять одна тисяча двісті сімдесят гривень 34 копійки), інфляційних втрат - 3834,71 грн. (три тисячі вісімсот тридцять чотири гривні 71 копійка) та 3% річних - 2141,83 грн. (дві тисячі сто сорок одна гривня 83 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки № 16416/53-124-01-20-12103 від 06.05.2020 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1082/21, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за адресою: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105477284180 ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 року у справі № 910/1082/21 вручено уповноваженому представнику відповідача - 01.02.2021 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 16.02.2021 року (включно).

18.02.2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 45-30-283/2106 від 11.02.2021 року. Вказаний відзив на позовну заяву направлений відправленням «Укрпошта Експрес» 15.02.2021 року, за штриховим кодовим ідентифікатором 3010001313408, що підтверджується датою оформлення на конверті.

Відповідач у відзиві просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивує тим, що позивачем не надано доказів отримання та прийняття товару відповідачем (зокрема, накладна не містить печатки ВП ХАЕС, а також відсутні докази уповноваження особи, зазначеної у накладній, на отримання товару). Додатково зауважує на необґрунтованості розрахунку 3% річних та інфляційних втрат. При цьому, вважає безпідставними відповідні нарахування на суму податку на додану вартість.

04.03.2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 01/03-8від 01.03.2021 року, в якій позивач заперечив стосовно доводів відповідача та зазначив, що викладені у відзиві на позовну заяву доводи не спростовують пояснення позивача та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" (надалі - позивач, постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція") (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 16416/53-124-01-20-12103 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар, найменування , асортимент, виробник, кількість, ціна та код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначаються в специфікації № 1, (додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору.

В п. 3.1. договори визначено, що строк поставки товару становить 30 календарних днів з дати підписання сторонами договору.

Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DPP згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на склад вантажоотримувача за адресою: 30100, м. Нетішин, Хмельницька обл., вул. Енергетиків, 36, Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство склад №5 (п. 3.2. договору).

Згідно з п. 4.1. договору загальна вартість товару по договору становить 131 270,34 грн.

За умовами п. 5.1. договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що з товаром постачальник надає покупцю видаткову накладну (в 3-х примірниках). Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної (п. 6.4. договору).

У відповідності до специфікації № 1 вартість товару становить 131 270,34 грн.

На виконання умов договору поставки № 16416/53-124-01-20-12103 від 06.05.2020 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 131 270,34 грн., що підтверджується видатковою накладною № 471 від 04.06.2020 року. Товар за видатковою накладною за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, що свідчать підписи та печатки сторін на видатковій накладній.

Як зазначає позивач, за отриманий товар відповідач не розрахувався, відтак, відповідач, за розрахунками позивача, має заборгованість за договором в розмірі 131 270,34 грн.

Факт заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 131 270,34 грн. також підтверджується підписаним обома сторонами без заперечень актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2020 року по 24.12.2020 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за видатковою накладною № 471 від 04.06.2020 року станом на 24.12.2020 року становить 131 270,34 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 3834,71 грн. та 3% річних у розмірі 2141,83 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір № 16416/53-124-01-20-12103 від 06.05.2020 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За умовами частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

У п. 6.4. договору сторонами передбачено, що датою поставки товару вважається дата підписання ванажоотримувачем видаткової накладної. В свою чергу, за положеннями п. 3.2. договору поставка товару здійснюється на склад вантажоотримувача за адресою: 30100, м. Нетішин, Хмельницька обл., вул. Енергетиків, 36, Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство склад №5.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 131 270,34 грн., що підтверджується видатковою накладною № 471 від 04.06.2020 року. Накладна підписана представником відповідача та скріплена печаткою відокремленого підрозділу "Складське господарство" склад №5, що кореспондується з місцем поставки, визначеним у п. 3.2. договору.

Згідно із положеннями частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За умовами частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За приписами пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити, як, зокрема, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (пункт 2.5 вищенаведеного Положення).

Із видаткової накладної № 471 від 04.06.2020 року вбачається, що вона підписана комірником Ковальчук О.В. та скріплена печаткою відокремленого підрозділу відповідача, який визначений у договорі як місце поставки; окрім того, у ній вміщено відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції. З викладеного, судом критично оцінюються заперечення відповідача щодо відсутності печатки на накладній. Також відповідачем не надано доказів, що у комірника Ковальчук О.В., який (яка) отримав (-ла) товар, були відсутні повноваження на вчинення відповідних дій на момент здійснення поставки.

Відтак, оскільки видаткова накладна № 471 від 04.06.2020 року відповідає вимогам до бухгалтерського документу, що підтверджує господарську операцію, у ній також міститься особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, суд дійшов висновку, що позивачем 04.06.2020 року поставлено, а відповідачем прийнято товар за договором № 16416/53-124-01-20-12103 від 06.05.2020 року на суму 131 270,34 грн.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У п. 5.1. договору погоджено, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості. Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця (п. 5.4. договору).

Оскільки поставка здійснена 04.06.2020 року, останнім днем оплати 131 270,34 грн. вартості поставленого товару є 06.07.2020 року (у відповідності до приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки 04 липня 2020 року припадає на вихідний день - на суботу). Проте, матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів повного або часткового виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 16416/53-124-01-20-12103 від 06.05.2020 року в розмірі 131 270,34 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 3834,71 грн. та 3% річних у розмірі 2141,83 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок 3% річних та встановлено, що оскільки у 2020 році 366 днів, вірним буде наступний розрахунок 3% річних: 131 270,34 грн. х 3 х 199 / 366 / 100 = 2130,45 грн., в іншій частині стягненні позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 11,38 грн. позивачу належить відмовити.

В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Оскільки прострочення виконання зобов`язання виникло з 07.07.2020 року, правомірним є нарахування інфляційних втрат за період з липня 2020 року. Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його правомірність, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в розмірі 3834,71 грн.

В частині заперечень відповідача про безпідставне нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму податку на додану вартість, суд зауважує, що інфляційні втрати та 3% річних нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних втрат та 3% річних є додатковою до основної вимогою.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 137 235,50 грн., з них: основного боргу - 131 270,34 грн. (сто тридцять одна тисяча двісті сімдесят гривень 34 копійки), інфляційних втрат - 3834,71 грн. (три тисячі вісімсот тридцять чотири гривні 71 копійка) та 3% річних - 2130,45 грн. (дві тисячі сто тридцять гривень 45 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2269,81 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 24584661, адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Лоуд Груп» (ідентифікаційний код 37017486, адреса: 02141, м. Київ, вул. Олександра Мишуги, 2, офіс 416) грошові кошти: основного боргу - 131 270,34 грн. (сто тридцять одна тисяча двісті сімдесят гривень 34 копійки), інфляційних втрат - 3834,71 грн. (три тисячі вісімсот тридцять чотири гривні 71 копійка), 3% річних - 2130,45 грн. (дві тисячі сто тридцять гривень 45 копійок) та судовий збір - 2269,81 грн. (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять гривень 81 копійка).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 30.03.2021р.

Суддя О.В. Котков