Рішення № 95903074, 29.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.03.2021Справа № 910/19125/20

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Булька Бабл Дистрибьюшн» (поза межами населених пунктів, 12, сільрада Оліївська, Житомирський район, Житомирська область, 12402) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІППО» (провулок Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, кабінет 33, м.Київ, 01042) про стягнення боргу у розмірі 40436,53 грн,

Без виклику сторін

в с т а н о в и в:

03.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Булька Бабл Дистрибьюшн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІППО» про стягнення боргу у розмірі 40436,53 грн, та 04.12.2020 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІППО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Булька Бабл Дистрибьюшн» 40436,53 грн заборгованості за поставлений товар, судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 281218-18/1г від 28.12.2018 р щодо поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Булька Бабл Дистрибьюшн» залишена без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

15.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла уточнююча позовна заява про стягнення боргу з усунення недоліків позовної заяви з доданими до неї документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 910/19125/20 без повідомлення учасників сторін. Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІППО» копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримало, про що свідчать відомості з реєстру поштового відправлення (https://ukrposhta.ua/).

Відзиву на позов, заяв і клопотань від відповідача не надходило.

Відповідач у справі не повідомляв суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч.8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами та матеріалами. Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

28.12.2018 сторонами у справі укладений договір поставки № 281218/1г (далі за текстом - договір), у відповідності з умовами пункту 1.1-1.2 якого постачальник (позивач у справі) зобов`язується передавати товар у власність Покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати його товар та проводити оплату за товар на умовах даного договору. Поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно замовлення покупця, яка (і) є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії договору.

Відповідно до положень пункту 4.1 договору постачальник зобов`язується здійснити доставку на умовах визначених нижче і передати товар покупцю протягом 7 (семи) календарних днів з моменту погодження замовлення та/або у відповідності підписаного сторонами графіку, домовленостей та замовлення, якщо інший строк не вказаний в погодженому замовленні покупця. Сторони погодили, що місце доставки товару - рампа Логістичного центру або територіального закладу покупця.

Передача товару постачальником і його приймання покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовлення покупця (пункт 4.3 договору).

У відповідності до п. 7.3 договору сторони погодили, що для забезпечення інтересів Постачальника у належній господарській діяльності, у випадку поганої реалізації товару, Покупець зобов`язаний повідомити про це Постачальника, а Постачальник зобов`язується на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення від Покупця за власний рахунок забрати такі товари, документально оформити даний факт та повернути Покупцю сплачені за такий товар кошти. Наявність на товарі наклеєного цінового стікера, а також наявність пошкодження зовнішнього вигляду (упаковки, тари тощо) вказаного товару, не може бути причиною відмови Постачальника від отримання такого товару. Крім того, Постачальник зобов`язується не пізніше ніж через 5 календарних днів після вивезення товару, надати Покупцю коригуючи податкову накладну. Покупець не здійснює оплату за товар, який не забрав Постачальник згідно умов даного пункту договору.

У випадку, якщо Постачальник у визначений абзаці 1 даного пункту термін не виконає передбачені договором зобов`язання щодо даного товару, Покупець має право провести утилізацію такого товару та стягнути з Постачальника в безспірному порядку витрати на утилізацію, вирахувавши суму витрат із суми заборгованості Покупця перед Постачальником за товар, здійснити зарахування зустрічних вимог.

Пунктом 9.1 договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до « 31» грудня 2019 року, але в будь - якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення договору.

Відповідно до п. 10.12 договору будь-які повідомлення, листи претензії, вимоги за даним договором можуть направлятись Сторонами поштою, електронною поштою, факсимільним зв`язком, кур`єрською доставкою, а також передаватись особисто представникам сторін. .

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на підставі видаткових накладних:

- № 22 від 26.04.2019 на суму 10486,79 грн з ПДВ;

- № 29 від 22.05.2019 на суму 7958,25 грн з ПДВ;

- № 44 від 27.05.2019 на суму 14046,75 грн з ПДВ;

- № 40 від 17.07.2019 на суму 8989,20 грн з ПДВ;

- № 45 від 31.07.2019 на суму 5243,40 грн з ПДВ;

- № 48 від 22.08.2019 на суму 9360,00 грн з ПДВ;

- № 52 від 24.09.2019 на суму 4681,50 грн з ПДВ;

- № 58 від 07.11.2019 на суму 1872,36 грн з ПДВ;

- № 32 від 05.05.2020 на суму 11798,28 грн з ПДВ;

за який останній не розрахувався в повному обсязі відповідно до встановленого договором строку.

Як вбачається з позовної заяви та підтверджується матеріалами справи відповідачем було оплачено товар частково, а саме на підставі платіжних доручень:

- №17371 від 14.05.2020 на суму 17000,00 грн;

- №12556 від 03.04.2020 на суму 6000,00 грн;

- №4959 від 06.02.2020 на суму 3000,00 грн;

- №20263 від 16.07.2019 на суму 8000,00 грн;

Факт отримання товару відповідачем у справі не спростовано.

Факт поставки товару за вказаними накладними відповідачем у справі не спростовується.

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про сплату боргу на суму 40 436,56 грн. № 1510-1 від 15.10.2020. У підтвердження направлення вказаної претензії на адресу відповідача позивачем до матеріалів справи надано копію опису та копію поштової накладної з фіскальним чеком. У підтвердження отримання вищевказаної претензії долучено позивачем копію поштового повідомлення з відміткою про його отримання 20.10.2020.

Заборгованість у розмірі 20 000 грн. 91 коп. заявлена до стягнення позивачем за даним позовом. Вказана претензія відповідачем розглянута не була, сума заборгованості не оплачена, що не спростовувалося відповідачем.

Листом №1510 від 15.10.2020 про узгодження акту звірки заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІППО» з додатком, яка була направлена на адресу відповідача також не була розглянута. У підтвердження направлення вищевказаного листа з додатком на адресу відповідача позивачем до матеріалів справи надано копію опису та копію поштової накладної з фіскальним чеком. У підтвердження отримання вищевказаного листа позивачем долучено копію поштового повідомлення з відміткою про його отримання 20.10.2020.

Заперечень на позов відповідач у встановлений судом строк не надав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у ї сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджується факт укладення між сторонами договору поставки від 281218/-18/1г, за яким позивачем поставлено на користь відповідача товар на загальну вартість 40 436,53 грн, про що свідчать видаткові накладні, які підписані представником відповідача без зауважень, застережень та скріплені печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджується факт укладення між сторонами договору поставки № 281218/-18/1г від 28.12.2018, за умовами якого позивачем поставлено на користь відповідача товар на загальну вартість 74 436,53 грн, про що свідчать видаткові накладні та яка була частково оплачена в розмірі 34 000,00 грн. Вищевказані видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін без зауважень та застережень, що свідчить про факт прийняття відповідачем товару згідно договору.

Факт отримання товару за вказаними накладними відповідачем не спростовано.

Товар повернутий позивачеві не був.

Матеріалами справи не підтверджено здійснення відповідачем повної оплати товару у сумі 40436,53 грн., що відповідачем у справі не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 40 436,53 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на правничу правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, ч. 3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом п.1 ч.3 ст.123 та ст.126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.27,30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17; додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України подаються разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

У позовній заяві позивач зазначив розрахунок суми судових витрат, у якому зазначено, що витрати на правничу допомогу складають 5 000,00 грн. В обґрунтування розміру заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу надав суду договір б/н від 01.10.2020 про надання правничої (правової) допомоги, укладеного між позивачем (клієнт - Товариство з обмеженою відповідальністю «Булька Бабл Дистрибьюшн») та Адвокатським об`єднанням «Левінгтон Ло» в особі адвоката Уода Павла Миколайовича.

Предметом договору про надання правової допомоги № б/н від 01.10.2020, укладеного між Адвокатом Уода Павлом Миколайовичем та Товариства з обмеженою відповідальністю «Булька Бабл Дистрибьюшн» є послуги надання правничої (правової) допомоги, відповідно до яких об`єднання здійснює представництво та надає види правничої (правової) допомоги Клієнту, а клієнт оплачує надання правничої (правової) допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 1 договору.)

Пунктом 2 договору передбачено, що Об`єднання надає правничу (правову) допомогу в справі: про спір щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІППО» (ідентифікаційний номер 32650231, 01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, корпус 2, кабінет 33,) 40436,53 грн, заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до п. 8 договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.10.2020 розмір гонорару 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 коп.) та зазначається в рахунку, акті приймання-передачі правничої (правової) допомоги.

Оплата за правничу (правову) допомогу проводиться згідно рахунку в день його отримання Клієнтом (п. 11 договору).

Адвокатським об`єднанням «Левінгтон Ло» був виставлений рахунок - фактури № 24 від 25.11.2020 в розмірі 5000,00 грн, який був оплачений на підставі платіжного доручення №806 від 26.11.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Булька Бабл Дистрибьюшн».

Крім того, у матеріалах справи наявний ордер на надання правової допомоги на ім`я Уода Павла Миколайовича (серія АМ № 1006366 від 01.10.2020), а також договір про надання правової допомоги № б/н від 01.10.2020, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Левінгтон Ло» в особі адвоката Уода Павла Миколайовича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Булька Бабл Дистрибьюшн».

Тобто, позивач заявив до відшкодування судові витрати, пов`язані з правничою допомогою, на загальну суму 5000,00 грн.

Вивчивши надані позивачем докази понесених ним судових витрат на правничу допомогу, з урахуванням матеріалів справи, її категорії та складності, суд доходить висновку про те, що позивачем доведено факт надання послуг правничої допомоги на суму 5000,00 грн., які є документально підтвердженими, співмірними із складністю справи та наданими послугами.

Крім того, суд дійшов висновку, що відповідно змісту пункту 4 частини другої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", а саме диспозицією вказаної норми визначено, що адвокатський гонорар може існувати у фіксованій формі.

Оскільки договором про надання правової допомоги від 01.10.2020 визначено суму гонорару саме в такий спосіб, відповідач не зобов`язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 924/447/18.

Згідно ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Таким чином оскільки витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами, а виходячи із того, що за положеннями ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суд може, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, а таке клопотання відсутнє, враховуючи задоволення позову у повному обсязі, витрати позивача на правничу допомогу мають бути йому відшкодовані за рахунок відповідача.

Враховуючи, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, з огляду на положення ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що позивачем вчинялись дії досудового врегулювання спору, однак відповідачем не було сплачено суму заборгованості, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 74, 76-80, 129, 236 - 238, 240 - 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Булька Бабл Дистрибьюшн» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІППО» (ідентифікаційний номер 32650231, 01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, корпус 2, кабінет 33) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Булька Бабл Дистрибьюшн» (ідентифікаційний номер 41345813, 12402, Житомирська обл., Житомирський р-н., сільрада Оліївська, Поза межами населених пунктів, 12) 40 436,53 заборгованості за поставлений товар.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІППО» (ідентифікаційний номер 32650231, 01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, корпус 2, кабінет 33) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Булька Бабл Дистрибьюшн» (ідентифікаційний номер 41345813, 12402, Житомирська обл., Житомирський р-н., сільрада Оліївська, Поза межами населених пунктів, 12) судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп та витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 5 000,00 (п`яти тисяч) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 4 Розділу X «Прикінцеві положення» та п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено та підписано 29.03.2021

Суддя В.О. Демидов