Рішення № 95903028, 29.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.03.2021Справа № 910/21219/20

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газнафтаоіл»

до Акціонерного товариства «Укртранснафта»

про стягнення 897 136,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газнафтаоіл» (надалі - ТОВ «Газнафтаоіл») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Укртранснафта» (надалі - АТ «Укртранснафта») про стягнення 897 136,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем оплачено вартість товару згідно договору поставки нафти №ГНО2-22/08-FCA-НПС від 28.08.2018, а відповідач належним чином зобов`язання по поставці товару не виконав, в зв`язку з чим позивачем заявлено про повернення суми передоплати у розмірі 776 232,28 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 49 955,51 грн. та інфляційних у розмірі 70 948,83 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2021 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

29.01.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на належне виконання ним умов договору в частині поставки товару на користь позивача, а також існування у позивача заборгованості зі сплати пені згідно постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 у справі №910/16386/18.

Будь-яких інших заяв, клопотань та/або пояснень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

28.08.2018 між АТ «Укртранснафта» (продавець), ТОВ «Газнафтаоіл» (покупець) та Товарною біржею «Українська енергетична біржа» був укладений договір поставки нафти №ГНО2-22/08-FCA-НПС (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати в узгоджені терміни, а покупець прийняти та оплатити на умовах, передбачених цим договором, нафту сиру з умовним позначенням 2.2.1 згідно з класифікацією по ГОСТ 9965-76 «Нефть для нефтеперерабатывающих предприятий. Технические условия», яка за своїми якісними характеристиками відповідає сорту «ЮРАСЛ» (товар), в кількості 1 000 тонн нетто (+/- 10% в опціоні продавця), за ціною та на умовах, які зазначені в додатку №1 до цього договору, що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що поставка товару в рамках цього договору здійснюється в порядку і в строки, зазначені в додатках №1 та №2 до цього договору.

За змістом п. 2.3 Договору покупець зобов`язується після здійснення попередньої оплати в розмірі 100% забезпечити вивезення купленого ним товару у строк до 21.09.2018.

Згідно з п. 2.5 Договору передача товару покупцю здійснюється тільки після його 100% попередньої оплати згідно додатку №1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.7 Договору датою поставки товару та моментом отримання покупцем товару від продавця є дата підписання акту приймання-передачі товару.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що покупець зобов`язується оплатити повну вартість товару (у томі числі ПДВ), визначену у додатку №1 до цього договору, на умовах 100% попередньої оплати протягом 5 банківських днів з дати підписання цього договору.

Згідно з п. 3.6 Договору сторони погодили, що гарантійний внесок, сплачений покупцем ТБ «Українська енергетична біржа» для участі у аукціоні, який було проведено 22.08.2018, зараховується на рахунок продавця в якості часткової оплати товару.

За змістом п. 3 додатку №1 до Договору загальна попередня вартість товару згідно з цим додатком становить 14 687 070,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов Договору позивачем було сплачено на користь відповідача попередню вартість товару на суму 15 421 423,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №94 від 20.08.2018 (оплата гарантійного внеску у розмірі 734 353,50 грн.) та №94 від 28.08.2018.

Відповідачем було поставлено на користь позивача нафтопродукти на загальну суму 14 645 191,22 грн., що підтверджується актами приймання-передачі нафти №1 від 31.08.2018, №2 від 02.09.2018, №3 від 03.09.2018, №4 від 06.09.2018, №5 від 07.09.2018, №6 від 08.09.2018, №7 від 10.08.2018, №8 від 11.09.2018, №9 від 12.09.2018, №10 від 13.09.2018, №11 від 14.09.2018, №12 від 15.09.2018, №13 від 16.09.2018, №14 від 18.09.2018, №15 від 20.09.2018, №16 від 22.09.2018, №17 від 24.09.2018, №18 від 25.09.2018, №19 від 02.10.2018, №20 від 04.10.2018 та №21 від 05.10.2018.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання по поставці товару, у зв`язку з чим позивач звернувся з вимогою про повернення суми попередньої оплати.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача вартості товару у розмірі 15 421 423,50 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем було поставлено на користь позивача нафтопродукти на загальну суму 14 645 191,22 грн., що підтверджується актами приймання-передачі нафти №1 від 31.08.2018, №2 від 02.09.2018, №3 від 03.09.2018, №4 від 06.09.2018, №5 від 07.09.2018, №6 від 08.09.2018, №7 від 10.08.2018, №8 від 11.09.2018, №9 від 12.09.2018, №10 від 13.09.2018, №11 від 14.09.2018, №12 від 15.09.2018, №13 від 16.09.2018, №14 від 18.09.2018, №15 від 20.09.2018, №16 від 22.09.2018, №17 від 24.09.2018, №18 від 25.09.2018, №19 від 02.10.2018, №20 від 04.10.2018 та №21 від 05.10.2018.

Претензією №18/10-7 від 30.10.2018 позивач звернувся до відповідача із прохання повернути частину передоплати, на яку не було здійснено поставку товару, у розмірі 776 232,28 грн.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов`язання по поверненню позивачу передоплати у розмірі 776 232,28 грн., а строк його виконання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 776 232,28 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Твердження відповідача про існування у позивача перед ним боргу, встановленого постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 у справі №910/16386/18, не приймається судом до уваги, оскільки наявність такого боргу не звільняє його від обов`язку повернути на користь позивача суму отриманої та невикористаної частини попередньої оплати за Договором. При цьому, доказів здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог матеріали справи не містять, а відповідачем не надано.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Газнафтаоіл» про стягнення з АТ «Укртранснафта» заборгованості у розмірі 776 232,28 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 49 955,51 грн. та інфляційних у розмірі 70 948,83 грн. за прострочення виконання зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у період з 08.11.2018 по 30.12.2020.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного Кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

При цьому у статті 625 Цивільного Кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 Цивільного Кодексу України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 Цивільного Кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 49 955,51 грн. та інфляційних у розмірі 70 948,83 грн.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Газнафтаоіл» задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газнафтаоіл» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Укртранснафта» (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2; ідентифікаційний код 31570412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газнафтаоіл» (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, 21; ідентифікаційний код 38490810) заборгованість у розмірі 776 232 (сімсот сімдесят шість тисяч двісті тридцять дві) грн. 28 коп., 3% річних у розмірі 49 955 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 51 коп., інфляційні у розмірі 70 948 (сімдесят тисяч дев`ятсот сорок вісім) грн. 83 коп. та судовий збір у розмірі 13 457 (тринадцять тисяч чотириста п`ятдесят сім) грн. 05 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий